Акціонерне товариство

Після жовтневої революції  в Росії акціонерні компанії були ліквідовані, їх відродження почалося в часи НЕПу.У 1922 р. налічувалося 20 акціонерних  компаній,але наприкінці 20-х років  вони знову були ліквідовані.У колишньому СРСР такі компанії почали утворюватися наприкінці 80-х років.перша виникла в Україні 1988 р.

Акціонерні компанії поділяють на два основних типи:

1. відкриті, акції яких вільно продаються і їх купують усі бажаючі.Удеяких країнах(наприклад США)такі компанії називають публічними;
2. закриті ,акції яких не надходять у вільний продаж ,а розподіляються серед засновників.Середня кількість акціонерів в акціонерній компанії США – до 60 тис., а в наймогутніших акціонерних компаніях – понад 4 млн осіб.У закритих акціонерних компаніях – до 300 осіб.

Кількість акціонерів у  розвинутих країнах заходу постійно зростає (крім періодів економічних  криз). Так, у США  наприкінці 90-х років майже 55% населення були учасниками фондового ринку беспосередньо або опосередковано (через інвестиційні фонди ), а вартість акцій в населення країни перевершила 13 трлн дол. Економічним стимулом для придбання акцій акціонерами є вищий рівень дивідендів порівняно з викладенням певної суми в ощадний банк.Але під час економічної кризи дрібні акціонери можуть витратити всі свої заощадження.

Акція – вид цінного паперу без встановленого терміну обігу, який засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує право на участь в управлінні товариством,дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Як предмет постійного продажу і купівлі, акції мають  ціну.Сума, зазначена в акції, - це її номінальна вартість, а фактична ціна (за яку продано акцію) –  курс акцій, що перебуває у прямій залежності від розміру виплачуваного дивіденду і в оберненій – від рівня позичкового відсотка.

Розрізняють чотири види акцій: іменні, на пред'явника,привілейовані  та прості. При продажу іменних акцій до книги реєстрації вносять відомості про кожну таку акцію ( зокрема про власника і час придбання акцій ), а також про їхню кількість у кожного акціонера. Ці акції переважно випускають великим номіналом.

При реєстрації акцій на пред'явника до книги вносять лише відомості про їх загальну кількість.Акції на пред'явника випускають малими купюрами.

За розміром оптимального дивіденду акції поділяють на привілейовані та прості. На привілейовані акції дивіденди виплачують у формі стабільного, заздалегідь фіксованого відсотка незалежно від поточного прибутку компанії. Тому після задоволення прав власників облігацій дивіденди виплачуються на привілейовані акції, а в разі ліквідації акціонерного товариства їх власникам повертають вкладені в акції кошти за їх номінальною ціною.

На прості акції виплачують дивіденди залежно від величини прибутку акціонерного товариства в поточному році. Тому із зростанням прибутків власники основної кількості таких акцій отримують великі прибутки. Але власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні акціонерним товариством. Прості акції набули поширення серед населення розвинутих країн. Так, у Швеції тримачем акцій є кожен другий, а продаж акцій працівникам на пільгових умовах практикують 50% усіх відкритих акціонерних товариств.

Формально кожний власник  акцій є співвласником акціонерного товариства і має право на прийняття рішень.Насправді лише володіння певною кількістю акцій робить їх власника співвласником акціонерної компанії.Для цього слід мати таку кількість акцій у власній компанії,дивіденди на які становили б не менше 7-10% щорічної заробітної плати найманого працівника.Так,з понад 3 млн акціонерів американської корпорації АТТ половина володіє менш як 5 акціями кожний.

Щодо прийняття рішень акції поділяють на «одноголосі», «багатоголосі» та «безголосі».Серед  населення розповсюджуються переважно «одноголосі», а керівництво акціонерними компаніями зосереджується  в руках власників крупних пакетів акцій. За визнанням американського економіста Дж. Гелбрейта, права переважної більшості акціонерів ігноруються як практично неіснуючі.

Власники звичайних  акцій найбільше ризикують у  разі погіршення економічної кон'юктури чи банкрутства компанії.За втрату акціонерами акцій внаслідок  їх знецінення держава жодної відповідальності не несе.

В Україні власниками приватизаційних сертифікатів стали майже 40 млн осіб, але кількість акціонерів становить майже 15 млн. Проте переважна більшість їх не стали реальними співвласниками, залишаючись суто формальними власниками.

Оскільки «голосуючі»  акції дають право щорічно  обирати президента акціонерної компанії, раду директорів, то наприкінці XIX – на початку

XX ст. для того,щоб вирішення  цього питання залежало від  однієї особи,треба було зосередити  в одних руках 51% загальної  кількості акцій, тобто контрольний  пакет акцій. Із збільшенням  кількості акціонерів по всій країні та зростанням могутності акціонерним компаній для придбання контрольного пакета акцій потрібна була все менша їх частинка.Нині у розвинутих країнах світу для цього достатньо зосередити в одних руках до 5% загальної кількості акцій.Контрольним пакетом акцій переважно володіє вузьке коло найбагатших осіб або фінансових інститутів – комерційних банків , страхових компаній тощо.За його допомогою встановлюється багатоступінчаста система залежності та контролю  однієї могутньої компанії над іншими меншими компаніями ,або «система участі». Наприклад, «Дженерал моторз» таким чином контролює понад 40 дочірніх компаній (компанії, що стали залежними від наймогутніших компаній ,які придбали їх контрольні пакети акцій). «Система участі» є важливим методом пануванням фінансової олігархії.

 

Розділ 2:Аналіз та проблеми акціонерної форми власності в сучасній економіці України

2.1. Правове положення акціонерних товариств в Україні     

Товариство має право  створювати на території України  та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України.

В якості учасників об’єднання капіталу шляхом створення А. Т. (учасників  товариства) можуть виступати як фізичні  так і юридичні особи.

Учасники А. Т. мають право:

- брати участь в  управлінні справами А. Т. в  порядку, визначеному в установчих  документах, за винятком випадків, передбачених законодавством.

- брати участь у  розподілі прибутку А. Т. та  одержувати дивіденди 

- вийти в установленому порядку з товариства

- одержувати інформацію  про діяльність А. Т. На вимогу  учасника товариство зобов’язане  надавати йому для ознайомлення  річні баланси, звіти А. Т.  про його діяльність, протоколи  зборів.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами А. Т.

Учасники А. Т. зобов’язані:

- додержувати установчих  документів А. Т. і виконувати  рішення загальних зборів та  інших органів управління А.  Т. 

- виконувати свої зобов’язання  перед товариством, в т. ч.  і пов’язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами

- не розголошувати  комерційну таємницю та конфіденційну  інформацію про діяльність А.  Т. 

- нести інші обов’язки,  якщо це передбачено законодавством України і установчими документами

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить  статутний фонд А. Т., який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним  заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення А. Т.

Статутний капітал (з’єднаний  вклад учасників товариства) на момент створення А. Т. повинен бути забезпеченим майном товариства.

В процесі створення  його засновники з’єднують своє майно  на певних умовах, зафіксованих в спеціальній угоді - статуті товариства. На основі такого об’єднаного капіталу в майбутньому буде здійснюватись господарська діяльність з метою отримання прибутків.

Вкладом учасника товариства в об’єднаний капітал можуть бути як грошові кошти (в т. ч. в іноземній валюті), так і будь-які матеріальні цінності, цінні папери, права користування природними ресурсами та інші майнові права, в т. ч. право на інтелектуальну власність.

Вартість вкладу статутного майна, який вноситься кожним учасником, який має вираз у грошовій формі, визначається спільним рішенням учасників товариства. Об’єднане майно оцінене у грошовому виразі складає статутний капітал (фонд) товариства. Останній поділяється на певну кількість рівних частин. Свідоцтвом про внесення таких частин є акція, а грошовий вираз цієї частини носить назву номінальної вартості (номіналу) акції.

Таким чином А. Т. має  статутний капітал, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, які емітуються товариством в обіг на ринок цінних паперів.

Забороняється використовувати  для формування статутного фонду  бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Фінансовий стан засновників (крім фізичних осіб) відкритих А. Т., щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду повинен бути перевірений аудитором.

У товаристві створюється  резервний (страховий) фонд в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного фонду, а  також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами А. Т.

Розмір щорічних відрахувань  до резервного (страхового)фонду передбачається установчими документами, але не менше 5% суми чистого прибутку.

Кожен з учасників  об’єднаного капіталу наділяється  кількістю акцій, відповідно розміру  внесеної ним долі. Власники акцій, акціонери, є так званими власниками, а по суті співвласниками А. Т.

А. Т. - юридична особа. Порядок  його реєстрації регламентується українським  законодавством. Права юридичної  особи А. Т. отримує з моменту  його реєстрації в уповноваженому державному органі. При реєстрації видається свідоцтво про реєстрацію А. Т., де зазначається дата та номер державної реєстрації, назва товариства, найменування реєструючого органу та інші відомості. Функціонування А. Т. здійснюється з обов’язковим дотриманням вимог господарчої діяльності, встановленим українським законодавством.

 

Як юридична особа  А. Т. є власником майна, переданого йому засновниками та учасниками, продукції  виробленої ним в процесі господарчої  діяльності, отриманих доходів та іншого майна, набутого ним в процесі своєї діяльності, не забороненої законом. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю А. Т. або передано йому в користування, несе А. Т., якщо інше не передбачено установчими документами.

Товариство має повну господарчу самостійність у визначенні форми управління, прийняття господарських рішень, збуту, становлення цін, оплати труда та розподілу прибутків та в інших питаннях.

Строк діяльності товариства не обмежений або встановлюється його учасниками.

А. Т. несе відповідальність по своїм зобов’язанням усіма належними йому активами. Але по зобов’язанням своїх учасників товариство не несе відповідальності, а акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства також у межах несплаченої суми. Після придбання акцій акціонер не може вимагати від товариства повернення свого вкладу окрім випадків передбачених законодавством або статутом товариства.

А. Т. створюється та діє  на основі статуту - документу в якому  визначені предмет та мета створення  товариства, його устрій, порядок керування  справами, права та обов’язки кожного  співвласника.

Діяльність товариства не обмежується становленою в статуті. Будь-яка інша діяльність, яка не протирічить чинному законодавству, визнається дійсною.

Статут готується засновниками та затверджується установчими зборами.

Статут та всі зміни, які вносяться в нього зі згоди акціонерів, повинні обов’язково реєструватися в уповноважених державних органах.

У товаристві створюється  резервний (страховий) фонд в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного фонду, а  також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами А. Т.

Розмір щорічних відрахувань  до резервного (страхового)фонду передбачається установчими документами, але не менше 5% суми чистого прибутку.

В основі системи управління А. Т. лежить така схема:

- вищій орган влади в А. Т., який представляє власника об’єднаного капіталу - загальні збори акціонерів.

- орган, що здійснює  контроль за діяльністю виконавчого  органу - рада А. Т. (спостережна  рада)

- глава товариства, керуючий  діяльністю товариства, обираємий загальними зборами акціонерів - генеральний директор (президент) товариства.

- орган управління  оперативною діяльністю, до якого  входять управлінці та менеджери  вищої ланки - Правління товариства.

- орган, який здійснює  функції внутрішнього фінансового, господарського та правового контролю за діяльністю товариства - ревізійна комісія товариства, члени якого обираються загальним зборами акціонерів.

До компетенції загальних  зборів належить:

- визначення основних  напрямів діяльності А. Т. і  затвердження його планів та звітів про їх виконання

- внесення змін до  статуту товариства 

- обрання та відкликання  членів ради А. Т. (спостережної  ради)

- обрання та відкликання  членів виконавчого органу та  ревізійної комісії 

- затвердження річних  результатів діяльності А. Т., затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків

- створення, реорганізація  та ліквідація дочірніх підприємств,  затвердження їх статутів та  положень 

- винесення рішень  про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства

- затвердження правил  процедури та інших внутрішніх  документів товариства, визначення  організаційної структури товариства 

- вирішення питання  про придбання А. Т. акцій,  що випускаються ним