Сутність виробничої структури підприємства

 

Вступ

Актуальність  теми. Підприємство як складна виробнича система має виробничу та організаційну диференціацію, що виражається в поділі його на виробничі, обслуговуючі підрозділи та апарат управління з певною функціональною структурою.

У процесі діяльності всі  його підрозділи вступають у двосторонні вертикальні і горизонтальні відносини. Відносини по вертикалі пов’язані з ієрархічною структурою підприємства і управлінням діяльністю його підрозділів із одного центру – апарату управління. Горизонтальні зв’язки обумовлені внутрішньою кооперацією між підрозділами згідно з технологічною або продуктовою їх спеціалізацією.

Виробнича структура підприємства — це склад, кількісне співвідношення і розміри внутрішніх підрозділів, форми їх побудови та взаємозв'язку. Виробнича структура характеризує долю окремих підрозділів в чисельності працівників підприємства , у випуску продукції, вартості основних фондів і т. д. Для підприємств є важливим встановлення оптимальної виробничої структури.

На виробничу структуру  підприємства впливають такі фактори:

• масштаб виробництва;

• складність конструкції виробу;

• характер технологічного процесу.

Мета дослідження - аналіз внутрішнього економічного механізму підприємства, який діє через економічні інтереси та складається з комплексу економічних способів методів, важелів, нормативів, показників, за допомогою яких реалізуються об’єктивні економічні закони.

Завдання дослідження:

• визначити сутність виробничої структури підприємства;

• охарактеризувати характеристика елементів виробничої структури підприємства;

• дослідити фактори, що визначають виробничу структуру підприємства;

• проаналізувати види виробничої структури промислового підприємства.

Об’єкт дослідження - основи та загальні риси виробничої структури підприємства.

Предмет дослідження - аналіз аспектів визначення виробничої структури підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність виробничої  структури підприємства

Виробничий процес на кожному  підприємстві визначає склад основних цехів, виробничих дільниць і робочих  місць, а також характер виробничих зв'язків між окремими робочими місцями, виробничими дільницями і цехами. Ефективна робота підприємства значною мірою обумовлюється раціональним об'єднанням виробничих підрозділів, що входять до його складу. Це досягається в процесі формування і удосконалення виробничої структури підприємства.

Виробнича структура підприємства – це склад, форми побудови, розміри, кількісні співвідношення і взаємозв'язки виробничих підрозділів підприємства (цехів, дільниць, служб).

Виробнича структура –  це сукупність виробничих одиниць підприємства, що належать до його складу, а також  форми взаємозв’язків між ними.[4., c.185]

Виробнича структура –  це група робочих місць, підрозділів, господарств виробничого призначення, яка має технологічні та коопераційні взаємозв’язки і розташована на певній площі.

Виробнича структура перебуває в процесі постійного розвитку під впливом удосконалення техніки, технології, форм організації виробничих процесів та інших чинників.

У процесі формування виробничої структури необхідно враховувати  чинники як зовнішнього, так і  внутрішнього впливу, що створюють  передумови побудови раціональних структур. До зовнішніх можна віднести економічні, правові, науково-технічні, соціально-культурні, екологічні. До внутрішніх – цілі та стратегії розвитку підприємства, ресурсні обмеження, специфіку продукції та технології її виготовлення, чисельність персоналу, потужність виробництва тощо[6., c. 195-196].

1.2. Характеристика  елементів виробничої структури  підприємства

Можна виділити різні структурні побудови підприємств: цехову, безцехову, корпусну та комбінатську (рис. 1.1).

 

Рисунок 1.1. Види виробничих структур підприємств:

А — цехова, Б — безцехова, В — корпусна, Г — комбінатська

На невеликих підприємствах з відносно простими виробничими процесами застосовується безцехова виробнича структура. Основою її побудови є виробнича дільниця, як найбільший структурний підрозділ підприємства.

На великих підприємствах декілька однотипних цехів можуть бути об'єднані у корпус. У цьому випадку корпус стає основним структурним підрозділом підприємства. Така виробнича структура дістала назву корпусної.

На підприємствах, де здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини (металургійна, хімічна, текстильна промисловість), використовується комбінатська виробнича структура, її основу становлять підрозділи, які виготовляють завершену частку готового виробу (чавун, сталь, прокат).

Виходячи із сутності і  змісту виробничого процесу як сукупності основних, допоміжних і обслуговуючих  процесів виробничого призначення, а також ураховуючи призначення  та характер продукції, яка виготовляється, або робіт, що виконуються на підприємстві, розрізняють основне, допоміжне, обслуговуюче, побічне та підсобне виробництва, на базі яких створюються відповідні дільниці, цехи та господарства.

Поняття і види робочих місць

Первинним елементом просторової  організації виробництва, як і виробничої структури підприємства, є робоче місце.

 Робоче місце - це  неподільна в організаційному  відношенні (у даних конкретних  умовах) ланка виробничого процесу,  що обслуговується одним чи  декількома робітниками, призначена  для виконання однієї чи декількох  виробничих або обслуговуючих  операцій, оснащена відповідним  устаткуванням і технологічним  обладнанням.

Робоче місце – це виробничий простір з розміщеним на ньому устаткуванням та інвентарем, які необхідні для ефективного виконання одним або групою робітників виробничого завдання чи окремої виробничої операції.[7., с.199]

Робоче місце — це частина  виробничої площі, яка оснащена всім необхідним устаткуванням, інструментом, пристроями і призначена для виконання  трудових операцій певної частини виробничого процесу.

Залежно від характеру  робочі місця можуть бути стаціонарними  та пересувними. Стаціонарні робочі місця не міняють свого розміщення у просторі й часі, а пересувні можуть переміщуватися на площі, у просторі й часі.

За типом виробництва  робоче місце може бути одиничне(універальне), серійне(спеціалізоване), масове(спеціальне).

Робоче місце може бути простим (один робітник обслуговує один агрегат), багатоверстатним (один робітник обслуговує групу машин), комплексним (колективним) (група робітників обслуговує один агрегат).

Прості і багатоверстатні  робочі місця характерні для дискретного  виробництва. Комплексні робочі місця  створюються в основному в галузях з використанням апаратурних технологічних процесів (хімічна, металургійна, харчова промисловість). Такі робочі місця обслуговуються групою робітників з певним розмежуванням виконуваних ними функцій.

За професійною ознакою  працівників можна виділити робочі місця для основних робітників (верстатник, оператор, радіомонтажник, ливарник та ін.); допоміжних (наладчик, комірник та ін.); інженерно-технічних  працівників і службовців.

За механоозброєністю  розрізняють робочі місця для  виконання ручних, механізованих, автоматизованих  та автоматичних робіт. У процесі  організації робочих місць із перевагою ручних операцій і прийомів  в операціях визначається можливість механізації робіт. Особливу увагу  звертають на проектування і втілення раціональних методів праці. На механізованих  робочих місцях організація спрямована на узгодження роботи людини й машини, забезпечення синхронності трудового  та технологічного процесів, зручність  і безпеку роботи.

За місцем розташування робочі місця бувають у приміщенні, на відкритій місцевості, на висоті, під  землею.

На робочих місцях здійснюється безпосередня взаємодія матеріальних і трудових факторів виробництва, на рівні робочого місця концентруються основні резерви зростання продуктивності праці.

Від рівня організації  робочих місць, обґрунтованого визначення їхньої кількості, узгодження їх роботи в часі, раціонального розташування на виробничій площі істотно залежать кінцеві результати діяльності підприємства[1, c. 136-138].

Поняття і види дільниць

Наступним елементом, що знаходиться  на другій сходинці ієрархічної побудови виробничої структури промислового підприємства, є дільниця.

Дільниця являє собою  виробничий підрозділ, який поєднує ряд робочих місць, згрупованих за певною ознакою, що здійснює частину загального виробничого процесу з виготовлення продукції або обслуговування процесу виробництва.

Розрізняють виробничі (або  технологічні), допоміжні та обслуговуючі дільниці.

Поняття і види цехів

На середніх і великих  підприємствах окремі дільниці поєднуються в цехи. Цехи на більшості промислових підприємств є основним елементом виробничої структури.

 Цех - це організаційно  відособлений підрозділ підприємства, що складається з ряду виробничих, допоміжних і обслуговуючих дільниць  і виконує певні виробничі  функції, обумовлені характером  внутрішньозаводської кооперації.[1, с.190].

Цех - найскладніша система, що входить до виробничої структури  і містить у якості підсистем дільниці і служби.

Усі цехи промислового підприємства підрозділяються на основні, допоміжні  та обслуговуючі. На окремих підприємствах  створюються також підсобні і  побічні цехи.

До цехів основного  виробництва відносяться цехи, що виготовляють основну продукцію  підприємства. До них відносяться:

♦ у машинобудуванні - заготівельні, обробні і складальні цехи:

♦ заготівельні (ливарні, ковальсько-пресові, штампувальні, пластмасові);

♦ обробні (механічні, термічні, деревообробні, зварювальні);

♦ складальні (вузлового  складання, складання готової продукції, малярські);

♦ у чорній металургії - доменні, сталеплавильні, прокатні, трубопрокатні  цехи;

♦ на підприємствах легкої промисловості - прядильні, ткацькі, оздоблювальні, фарбувальні, закрійні і пошивні цехи і т.ін.[9., c. 216-218]

Основне завдання допоміжних цехів - виробництво запасних частин і виконання усіх видів ремонту  устаткування, виготовлення інструмента  і виробництво різних видів енергії. До допоміжних цехів відносять: ремонтні, інструментальні й енергетичні.

Призначення обслуговуючих  цехів - забезпечення всіх підрозділів підприємства складськими і транспортними послугами. До  обслуговуючих цехів відносять:

• Складське господарство, що включає різні заводські склади і комори;
• Транспортне господарство, до складу якого входять депо, гараж, ремонтні майстерні і неохідні транспортні та вантажно-розвантажувальні засоби;
• Санітарно-технічне господарство, що поєднує водопровідні, каналізаційні, вентиляційні і опалювальні пристрої;[4., с.187]

До підсобних цехів  відносяться: тарний цех; цехи, що здійснюють видобуток і обробку допоміжних матеріалів (наприклад, кар'єр з видобутку  формувальних земель, вогнетривкий цех - на металургійному заводі); цехи, що здійснюють підготовку основних матеріалів (наприклад, копровий цех, що забезпечує доменний, сталеплавильний і ливарний цехи металобрухтом).

Побічні цехи - це цехи, у  яких виготовляється продукція з  відходів виробництва або здійснюється відновлення використаних допоміжних матеріалів. Наприклад, цехи з виробництва товарів народного споживання на машинобудівних підприємствах, цех регенерації формувальної землі, олій, обтиральних матеріалів.[4., с.187]

Перелік цехів залежить від  виду виготовлюваної продукції і  рівня спеціалізації підприємства. На великих підприємствах можуть створюватися корпуси, що поєднують ряд однорідних цехів. Наприклад, на великому машинобудівному заводі можуть створюватися корпуси заготівельних, складальних цехів; корпус цехів з виробництва товарів народного споживання (побутової техніки, спортивного інвентарю, дитячих іграшок і т.ін.)[12., c. 127-129].

У виробничу структуру  не входять різні загальнозаводські  служби, а також господарства і  підрозділи капітального будівництва, охорони довкілля, культурно-побутового обслуговування працівників, наприклад, житлово-комунальне господарство, підсобне господарство, їдальні, профілакторії, медичні установи, дитячі ясла, садки, клуби, спортивні та оздоровчі підрозділи тощо.

1.3. Чинники, що визначають виробничу структуру підприємства

Організаційне формування виробничої структури підприємства базується  на взаємозв’язках та відносинах певного  складу основних, допоміжних цехів  та обслуговуючих господарств виробничого призначення, що зумовлені технологією виготовлення продукції або надання послуг (рис. 1.2).