Розрахунковло-графiчна робота з "Економіка праці"

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Января 2013 в 22:32, контрольная работа

Краткое описание

Суть соціального партнерства полягає в тому, що це специфіч¬ний вид громадських відносин між різними соціальними групами, прошарками й класами, які мають суттєво відмінні соціально-економічні й політичні інтереси. Ці різні інтереси не можуть стати однаковими, проте можливе їх поєднання, забезпечення певного балансу їхньої реалізації. Соціальне партнерство має цілком визначене суспільне призна¬чення: створення і діяльність певних органів, впровадження в жит¬тя гуманістичних ідей і принципів регулювання соціально-трудових відносин, розробку, прийняття і реалізацію конкретних взаємови¬гідних рішень.

Содержание

І. Теоретичні питання :
а)Зміст, принципи та організація соціального партнерства ..............................3
б)Оснащення робочих місць..................................................................................7
в)Закордонний досвід стимулювання праці.......................................................10
ІІ. Практична ситуація. Ефективність бригадної форми організації праці...............14
ІІІ. Розрахункова частина ..............................................................................................15
ІV. Використана література...........................................................................................16

Прикрепленные файлы: 1 файл

Економіка праці.doc

— 122.50 Кб (Скачать документ)

Вихідним  пунктом організації праці є  поділ праці, тобто диференціація видів трудової діяльності між різними групами працівників. Поділ праці на підприємстві полягає у закріпленні за кожним працівником і за кожним підрозділом їхніх обов'язків, функцій, видів робіт, технологічних операцій. Розрізняють такі основні види поділу праці всередині підприємства: функціональний технологічний, професійний, кваліфікаційний. З поділом праці нерозривно пов'язане її кооперування, що означає досягнення раціональних пропорцій у затратах праці різних видів і передбачає встановлення раціональних соціально-трудових взаємовідносин між учасниками трудового процесу, узгодження інтересів людей і цілей виробництва.

Робоче  місце — це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Організація робочих місць — це підпорядкована цілям виробництва система заходів з їх оснащення засобами і предметами праці, плануванню, розміщенню їх у певному порядку, обслуговуванню, атестації й раціоналізації. Конкретний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізацією робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі.

Трудовий  процес — це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату. Раціоналізація трудового процесу передбачає послідовне проведення таких етапів: виявлення, вивчення, аналіз, узагальнення, проектування та освоєння раціональних прийомів та методів праці.

Умови праці — це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці. Вивчення умов праці на конкретному підприємстві проводиться передусім для їх нормалізації, а якщо це не можливо, — для компенсації працівникам шкідливого впливу умов праці на їхнє здоров'я у грошовій або іншій формі.

Охорона праці — це здійснення комплексу  заходів технічного характеру (огородження  небезпечних місць на виробництві, впровадження безпечної техніки, зміна технологій з метою ліквідації небезпечних для життя і здоров'я людини робіт) і санітарно-гігієнічних заходів (раціональне освітлення, створення сприятливого мікроклімату у виробничих приміщеннях тощо), які забезпечують нормальні умови праці.

Дисципліна  праці є об'єктивно необхідною формою зв'язку між працівниками. її основна вимога полягає в тому, щоб люди, які беруть участь у спільних або пов'язаних між собою процесах праці, дотримувалися певного чітко визначеного порядку труд дінки. У широкому розумінні дисципліна праці об'єднуї технологічну і виробничу дисципліни і передбачає доброс конання працівниками всіх своїх службових обов'язків.

Цілі, завдання , пріоритетні напрями  діяльності Міжнародної організації  праці

Міжнародна  організація праці — одна з найстарших і найбільших міжнародних організацій. Вона створена у 1919 р. у складі Ліги Націй за ініціативою і активною участю західної соціал-демократії для сприяння соціальному прогресу, встановлення і підтримання соціальної злагоди. З 1946 р. МОП діє як спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй.

У преамбулі  Конституції МОП (квітень 1919 р.) відображено основні чотири мотиви створення МОП: гуманістичний мотив полягає в неприйнятності існування експлуатації, соціальної несправедливості, важких умов праці та життя робітників; внутрішньополітичний мотив — без поліпшення умов життя і праці боротьба працівників за свої права може набрати революційних форм, що порушить мир і гармонію у світі; економічний мотив— соціальні реформи впливають на конкурентоспроможність національних економік, що обумовлює можливості поліпшення становища трудящих у їх країнах; зовнішньополітичний мотив — "Загального і тривалого миру можна досягти тільки на основі соціальної справедливості"1.

МОП нині налічує  більше 180 країн-членів, сприяє дотриманню прав людини, гармонійному соціально-економічному розвитку народів світу через запровадження та контроль за дотриманням міжнародних стандартів праці, технічне співробітництво. МОП здійснює наукові дослідження і поширює інформацію, готує кадри для створення умов забезпечення потреб якомога більшої кількості людей світу у харчуванні, житлі, здоров'ї, освіті, культурі, гідній праці.

Головні цілі МОП відповідно до її статуту можна  визначити так: захист інтересів та прав трудящих шляхом регламентації робочого часу , боротьба з безробіттям; встановлення гарантії заробітної плати та визнання принципу рівності оплати за однакову працю; захист працівників від професійних захворювань та травматизму на виробцтві; регламентація питань соціального страхування та соціально забезпечення тощо.

Для досягнення поставлених цілей МОП виконує такі основні завдання:

  • Розробка міжнародної політики та програм вирішення соціально-трудових проблем.
  • Створення і прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій та рекомендацій задля здійснення цієї політики.
  • Технічне співробітництво — допомога країнам-учасницям у вирішенні соціально-трудових проблем.
  • Захист прав людини та боротьба з бідністю за покращання життєвого рівня трудящих, розвиток соціального забезпечення.
  • Розробка програм покращання умов праці та виробничого середовища, техніки безпеки та гігієни праці, охорона та відновлення довкілля.
  • Розробка заходів щодо захисту найвразливіших груп працівни 
    ків (жінок, молоді, людей похилого віку, працівників-емігрантів) тощо.

Зазначені вище завдання були й залишаються головними  у діяльності МОП, а також є одночасно і методами її роботи, зокрема щодо розробки міжнародних трудових норм.

Організація діяльності Міжнародної організації праці

МОП є єдиною організацією ООН, в рамках котрої представники трудящих разом з представниками підприємців та урядів на рівних правах беруть участь у прийнятті рішень шляхом переговорів з найважливіших соціально-економічних питань.

На тристоронній основі функціонують органи МОП —  Адміністративна рада (виконавчий орган), галузеві комітети. Принципи трипартизму також враховуються при підборі кандидатур у Міжнародне бюро праці та його територіальні бюро.

Тристоронній  принцип побудови та здійснення діяльності МОП закріплено в її базових документах — Філадельфійській декларації та Статуті.

Документи МОП, які приймаються на щорічній Генеральній  конференції МОП, узгоджуються зі сторонами згідно з принципом консенсусу, тобто за згодою всіх сторін, однак це не є абсолютним правилом, оскільки всередині делегацій від держав рішення може бути прийняте кваліфікованою більшістю (2/3 голосів кожної із сторін).

Особливості структури та всієї діяльності МОП  визначаються складністю узгодження різних, часто навіть протилежних інтересів сторін. Діалог, дискусії та прийняття рішень сторонами передбачає заємні врахування інтересів та досягнення угод в умовах соціально миру, що і зумовлює необхідність такої особливості структури діяльності МОП, як її тристоронній характер.

У своїй діяльності МОП використовує три основні методи:

1.Розробка та прийняття міжнародних трудових норм та контроль з їх виконання (нормотворча діяльність).

2.Надання країнам допомоги у вирішенні соціально-трудових 
проблем, тобто здійснення технічного співробітництва.

    3.Проведення досліджень та здійснення публікацій з проблем у 
сфері праці.

Нормотворча робота є головною у діяльності МОП та здійснюється задля досягнення її основних цілей і завдань. МОП розробляє міжнародні програми щодо покращання умов праці та життя трудящих, підвищення можливостей зайнятості та підтримки основних прав людини, вдосконалення загальної і професійної освіти. Ці програми ґрунтуються на міжнародних трудових нормах, що встановлюються конвенціями та рекомендаціями МОП, яких за роки її існування було ухвалено 184 та 194 відповідно.

Міжнародне  технічне співробітництво здійснюється, починаючи з 30-х рр. XX ст., у вигляді надання експертами МОП допомоги країнам у вирішенні різноманітних соціально-трудових проблем. Діяльність експертів останнім часом стає складовою національних планів розвитку та зосереджується на сприянні повній зайнятості, розвитку людських ресурсів, підвищенні рівня життя, вдосконаленні трудового законодавства, здійсненні розвитку трипартизму, впровадженні сучасних методів управління тощо. Більш ніж у 100 країнах світу працює близько 600 експертів МОП.

Технічна  допомога також включає в себе постачання необхідного обладнання, надання стипендій для підготовки національних кадрів на місцях та під час відряджень їх до інших країн, організацію різноманітних семінарів. Масштаби технічної допомоги визначаються можливостями її фінансування, які є незначними, однак поступово зростають. Здійснення великомасштабних проектів, зокрема щодо підготовки кадрів, фінансується певним чином Програмою розвитку Організації Об'єднаних Націй.

Систематична дослідницька та видавнича діяльність МОП є основою здійснення нормотворчої роботи та технічного співробітництва. Цей напрямок діяльності проводиться основними департаментами МБП, Міжнародним інститутом соціально-трудових досліджень МОП, Міжнародним навчальним центром МОП. Дослідницька робота охоплює багато країн світу, після її завершення результати можуть бути використані всіма бажаючими.

 

ІІ. Практична ситуація

Бригада створюється  на добровільних засадах , обирає собі бригадира і визначає порядок розподілу заробітної плати в колективі. Про створення бригади випускається наказ начальника виробничого підрозділу (цеху), де оговорюється персональний склад учасників бригади , їх квліфікація і професія. В наказі керівника підрозділу вказується , що бригада працює на єдиний наряд з оплатою за кінцевими результатами , затверджується порядок розподілу зароб плати , як правило при розподілі заробітка враховується кваліфікація робітників , відпрацьований час і коефіцієнт трудової участі (КТУ), який визначається з урахуванням можливих добавок і знижок . Максимальне значення КТУ=2, рівним 0 КТУ бути не може (min=0,7). Бригадир не звільняється від виконання своїх робочих функцій у складі колективу бригади , значення КТУ бригадиру визначає майстер дільниці.

Підвищуючі фактори

Таб 1

Шифр

Зміст фактора

Величина зміни КТУ

К01

Досягнення найбільш високої продуктивності праці при  високій якості роботи у порівнянні з іншими робітниками

0,1 за кожний випадок

К02

Прояв ініціативи по зниженню трудомісткості робіт , впровадження передових прийомів праці , передача досвіду, наставництво

0,05 за кожний випадок

К03

Ефективне використання обладнання , ініціатива і попередження простоїв обладнання

0,05 за кожний випадок

К04

Постійне виконання робіт по суміжній спеціальності , багатоверстатне обслуговування , суміщення професій

0,1 один раз за місяць


 

 

 

 

 

 

Попижуючі фактори 

Таб 2

Шифр 

Зміст фактора

Величина зміни КТУ

К05

Невиконання виробничих завдань , норм виробітку, низька інтенсивність праці

0,05 за кожний випадок

К06

Невиконання розпоряджень бригадира

0,05 за кожний випадок

К07

Наявність бракованої продукції

0,05 за кожний випадок

К08

Порушення внутрішнього розпорядку

0,1

К09

Порушення правил експлуатації обладнання , механізмів, оснащення

0,05


 

Мінімальна зарплата членам бригади не може бути менша  розміра тарифної ставки за фактично відпрацьований час за вийнятком  випадків передбачених законодавством (невиконання норм виробітку , брак продукції, простої з вини робітника)

Відповідно да додатку  №6 галузевої угоди за керівництво  бригадою (бригадиру незвільненому  від основої роботи) доплата диференціюється  залежно від кількості робітників у бригаді :

1) до 10 осіб – у розмірі  15% тарифної ставки найвищого  розряду , присвоєнному робітникові бригади

2) понад 10 осіб –  25%

3) понад 25 осіб –  35%

Якщо чисельність бригади менша 5 осіб доплата за керівництво не встановлюється

Бригади поділяються :

1) за професійним складом  :

а) спеціалізовані (включає робітників однієї спеціальності)

б) комплексні (включає  робітників різних спеціальностей)

2) за режимом змінності  роьоти 

а) змінні (включає робітників однієї зміни)

б) наскрізні (робітники  однієї бригади у різних змінах)

Найвищу ефективність виробництва  забеспечують комплексні наскрізні бригади

1.забеспечують найвищу  продуктивність праці

2.забеспечують економію  із збереженням матеріальних  ресурів

3.робота обладнання  без зупинок на перезмінку 

 

ІІІ. Розрахункова частина

Розподілити заробіток  бригади з урахуванням кваліфікації , відпрацьованого часу і КТУ , склад бригади 5 чол, бригада спеціалізована , сума заробітку 2840 грн

Таб 3

№ п/п

ПІБ

Професія

Розряд

Ктар

Відпрац

час, годин

КТУ

Розрах

велич

Сума 

зарпл

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1

Петров С.В

токар

ІІІ

1,35

160

1,1

237,6

428,91

2

Іванов А.А

токар

ІІ

1,1

168

1,2

221,76

400,31

3

Канюка А.В.

токар

V

1,7

152

0,8

206,72

373,16

4

Рєзкін  Т.Р.

токар

IV

1,5

168

2,0

504

909,79

5

Токарєв Р.Ф.

токар

VI

2,0

168

1,2

403,2

727,83

 

Разом

         

1573,28

2840

Информация о работе Розрахунковло-графiчна робота з "Економіка праці"