Попередній сметод обліку витрат і калькулювання собівартості

При використанні напівфабрикатного  варіанту Попередільний методуобліку витрат на виробництво і калькулювання  собівартості продукціїрозрахунку  собівартості підлягає не тільки кінцевий продукт, а й продукціякожного переділу окремо. Якщо напівфабрикати кожного переділу здаютьсяна склад і відпускаються наступного переділу або на бік зі складу, вцьому випадку передбачається використання рахунку 21 «Напівфабрикативласного виробництва ». Якщо витрати одного переділу з кредиту рахунка 20  
«Основне виробництво» передаються в дебет рахунку 20 «Основне виробництво»наступного переділу, то у використанні рахунку 21 "Напівфабрикативласного виробництва »необхідності немає.

При напівфабрикатної варіанті обліку витрат собівартість готовогопродукту складається із собівартості напівфабрикатів попередніхпереділів і витрат останній стадії обробки. Це є одним знедоліків напівфабрикатного варіанти обліку витрат на виробництво, так якодні і ті ж витрати повторюються при обчисленні собівартості подальшихнапівфабрикатів і кінцевого продукту. При підсумовуванні витрат по підприємствув цілому таке нашарування витрат, зване внутрішньозаводських оборотом,підлягає виключенню. Достоінство методу полягає в тому, що він дозволяєвизначати собівартість окремих фаз обробки по переділів (цехах).

В інтересах надійного  контролю за рухом напівфабрикатів  
(деталей, вузлів) у виробництві, їх збереженням і раціональнимвикористанням та правильного визначення результатів роботи окремихгоспрозрахункових підрозділів підприємства більш доцільне застосуваннянапівфабрикатного варіанти обліку витрат на виробництво.

На практиці застосовують обидва варіанти обліку витрат навиробництво, причому умови застосування того чи іншого варіантавстановлюються в галузевих інструкціях з планування, обліку ікалькулювання собівартості.

Питання про вибір того чи іншого варіанту зведеного обліку витратвиникає в таких виробництвах, де є напівфабрикати (напівпродукти,деталі) і є необхідність обліку контролю за їх рухом. Чи не встаєтаке питання на підприємствах, де немає взагалі напівфабрикатів, авиготовлення продукції відбувається в одному технологічному процесі вумовах застосування однопередельного методу обліку собівартості.

Висновки: Існує два варіанти Попередільний методу обліку витрат  
(див. ріс.2.2.2 .).

Рис. 2.2.2. Варіанти Попередільний  методу обліку витрат

2.3.Модіфікаціі Попередільний  методу обліку витрат

Різновидом Попередільний методу є однопередельнийметод, який застосовується в масових виробництвах добувної промисловості  
(вугледобувної, нафтовидобувній та ін), в деяких галузяхобробної промисловості (енергетичному виробництві, окремихвиробництвах хімічної промисловості). Об'єктом обліку витрат тутє один переділ. Однак з метою максимальної локалізації витратдоцільно всередині переділу групувати їх за процесами, стадіями абоінших елементів технологічного процесу. Таку методику витрат називаютьпопроцессной.

Попроцессний метод обліку витрат на виробництво і калькулюваннясобівартості продукції звичайно застосовується на підприємствах, для якиххарактерна послідовна технологія обробки матеріалів і виготовленняпродукції. Точніше попроцессний метод обліку витрат на виробництво ікалькулювання собівартості продукції використовується в тих виробництвах,які можна розбити на окремі більш або менш відособлені процеси,за якими можна буде організувати облік витрат. Кінцевим результатом серіїподібних процесів є готовий продукт. Для посилення контролю заспоживанням ресурсів за місцями виникнення витрат і підвищення ступенязацікавленості окремих виробництв в зниженні собівартості ікінцевих результатах виконуваних робіт кожен самостійний процес вподібних виробництвах може бути виділений самостійним об'єктом облікувитрат і калькулювання. Перелік виділяються економічно самостійнихпроцесів у тому чи іншому виробництві визначається на основі загальноготехнологічного процесу виходячи з можливостей обліку, контролю,планування і калькулювання.

Рис. 2.3.3. Попроцессний метод  обліку витрат

При попроцессном методі обліку витрат на виробництво ікалькулювання собівартості продукції по кожній області процесу  
(стадії) організовується аналітичний облік прямих витрат, найчастішеоперативно в натуральному вираженні. Вартість витрат всіх стадій обробки  
(виготовлення) з додатком належної частки непрямих витратвраховують за статтями калькуляції на весь випуск продукції, робіт і послуг.  
Об'єкти обліку витрат збігаються з об'єктами калькулювання, тому середнюсобівартість одиниці випущеної продукції, виконаних робіт та наданихпослуг визначають шляхом ділення вартості всіх вироблених за звітнийперіод (місяць) витрат в цілому і по кожній статті на кількість, обсягивиготовленого продукту.

При обчисленні незавершеного  виробництва по кожному процесу,стадії виготовлення залишки оцінюють інвентарним методом за плановоюсобівартості. З метою підвищення точності розрахунку фактичної собівартостівипускається, за звітний період до неї додають вартістьнезавершеного виробництва на початок місяця і віднімають вартістьнезавершеного виробництва на кінець місяця.

Облік витрат по деталях і вузлах можна вважати одним з різновидівпопроцессного методу обліку витрат на виробництво і калькулюваннясобівартості продукції. Собівартість тут також калькулюють шляхомпідсумовування витрат на виготовлення всіх деталей, вузлів і складання виробу вцілому. Хоча подетальної облік витрат більш складний і трудомісткий, все-таки привідповідному рівні організації обліково-обчислювальні-них робіт, широкомувикористанні сучасної обчислювальної техніки в системі планування,нормування, обліку і контролю він може принести бажані результати.

Важливою відмінною рисою  попроцессного методу обліку витрат навиробництво і калькулювання собівартості продукції є можливістьвиділення особливостей виробництва по стадіях і процесів виготовленняпродукту і організація планування, нормування, обліку і калькулюваннявсередині виробничого процесу по окремих складових технологічногоциклу. Це забезпечує обгрунтоване застосування поточних норм та налагодженогонормативного господарства.

При попроцессном методі калькулювання  може використовуватися методусереднення або метод FIFO.

Калькулювання собівартості методом усереднення (average costingapproach) розглядає продукцію в незавершеному  виробництві на початокперіоду, як вироби, які були розпочаті та закінчені  протягом звітного періоду. При цьому  всі витрати,накопичені на рахунку Незавершене Виробництво, включаючи і початковізалишки, поділяються на умовні одиниці готової продукції, виробленої вданому звітному періоді.

Метод FIFO припускає, що спочатку будуть закінчені вироби знезавершеного виробництва на початок періоду, а потім будуть запущені ввиробництво нові вироби. Метод FIFO, хоча дещо складний длярозуміння, дає більш точні результати, ніж метод усереднення, а, головне,виходить з більш реальної передумови. Тому тут ми розглянемо метод  
FIFO.

Розрахунок собівартості готової продукції при використанніпопроцессного  методу калькулювання грунтується  на трьох аналітичнихтаблицях, які  наочно представляють логіку і послідовність всіхобчислень формалізованим чином:

> розрахунок умовного обсягу виробництва (the schedule of equiv

alent production);

> аналіз собівартості одиниці продукції (the unit cost

analysis schedule);

> розрахунок підсумкової собівартості (the cost summary schedule).

Використовуючи інформацію, що міститься в цих аналітичних  таблицях,можна визначити ту частину витрат, яку слід віднести на готовупродукцію, і ту частину, яку слід залишити, як залишок незавершеноговиробництва.

Висновки: Різновидом Попередільний методу є однопередельнийметод, який застосовується в масових виробництвах добувної промисловості  
(вугледобувної, нафтовидобувній та ін), в деяких галузяхобробної промисловості (енергетичному виробництві, окремихвиробництвах хімічної промисловості). Важливою відмінною рисоюпопроцессного методу обліку витрат на виробництво і калькулюваннясобівартості продукції є можливість виділення особливостейвиробництва по стадіях і процесів виготовлення продукту та організаціяпланування, нормування, обліку і калькулювання всерединівиробничого процесу по окремих складових технологічного циклу.  
При попроцессном методі калькулювання може використовуватися методусереднення або метод FIFO.

Висновок 

Під методом обліку витрат і калькулювання собівартості продукціїнеобхідно розуміти сукупність прийомів і способів збору і документальногооформлення інформації про проведені витрати з метою обчисленнясобівартості продукту, що випускається для забезпечення ефективного контролю тауправління результатами.

Попередільний метод обліку переважно застосовують на підприємствах змасовим або крупносерійним типом виробництва, що мають кілька стадійпереробки (переділів); в виробництвах з повторюється, однорідною повихідного сировини, матеріалів і характеру випуску масової продукції.  
Сутність Попередільний метод. полягає в тому, що прямі витративідображають у поточному обліку не за видами продукції, а по переділів або стадіямивиробництва, навіть якщо в одному переділі можна отримати продукцію різнихвидів. Отже, об'єктом обліку витрат є звичайно переділ.

Основною відмінністю  в робочому плані рахунків у підприємствах, які ведуть обліквитрат по переділів, є введення рахунку 21 «Напівфабрикати власноговиробництва ».

Підприємства, що реалізують продукцію будь-якого з переділів набік, застосовують напівфабрикатний варіант Попередільний методу облікувитрат і калькулювання собівартості продукції. Якщо у підприємства немаєнеобхідності визначати собівартість окремих фаз обробки сировини,застосовують бесполуфабрікатний варіант Попередільний методу обліку витрат ікалькулювання собівартості продукції.

Різновидом Попередільний методу є однопередельний методабо як його частіше називають попроцессний метод обліку витрат і калькулюваннясобівартості.

Основні поняття видавничої діяльності. - Стор 2  
2. Організація видавничої діяльності (ліцензування і реєстрація). - Стор 4  
3. Собівартість друкованої продукції. - Стор 6

Бухгалтерський облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості видавничої продукції. - Стор 12

Витрати з розміщення інформації у підписному каталозі. - Стор.18

Публікації рекламного характеру. - Стор 19

Витрати на рекламу в ЗМІ, самореклама. - Стор 20

Порядок та облік обов'язкових примірників документів. - Стор 22  
4. Особливості оподаткування. - Стор 23  
5. Порядок проведення аудиторської перевірки редакцій і видавництв. - Стор.26  
6. Список використаної літератури. - Стор 28

Введення.

З безліччю проблем стикаються редакції (видавництва), що займаютьсявипуском періодичних друкованих видань - газет, журналів, бюлетенів, атакож книжкової продукції. Безумовно, видавнича діяльність специфічна.  
Однак, її особливості практично не знайшов відображення ні в нормативнихактах, що регулюють бухгалтерський облік, ні в нормах податковогозаконодавства. Не повною мірою компенсують прогалини законодавства іофіційні роз'яснення Мінфіну Росії і міністерства РФ по податках ізборів. Це призводить до того, що кожна організація по-своєму вирішуєпроблеми, що виникають при обліку специфічних витрат або додатковихджерел доходів.

Неврегульованість підходів до вирішення зазначених проблем ставить багатозасоби масової інформації та книжкові видавництва в залежність віддумки, скажімо, податкового інспектора, який може не погодитися зприйнятим в бухгалтерії редакції (видавництва) газети чи журналу порядкомформування виручки та обліку витрат на виробництво друкованої продукції тапред'явити організації штрафні санкції.

Основні поняття видавничої діяльності:

Відповідно до Закону РФ від 27.12.91г. № 2124-1 «Про засоби масовоїінформації  »під масовою інформацією розуміються призначені длянеобмеженого кола осіб друковані, аудіо-, аудіо-візуальні та іншіповідомлення та матеріали.

Засіб масової інформації - періодичне друковане видання, радіо-,теле-, відео-, кінохронікальних програм, інша форма періодичногопоширення масової інформації.

Друкованим виданням визнається газета, книга, журнал, брошура, альбом,плакат, буклет, листівка, інше виріб поліграфічного виробництванезалежно від тиражу і способу виготовлення, призначений для передачіщо міститься в ньому інформації.

Періодичне друковане  видання - це газета, журнал, альманах,бюлетень, інше видання, що має постійну назву, поточний номер іщо виходить у світ не рідше одного разу на рік.

Продукція засоби масової  інформації - це тираж або частина  тиражуокремого номера періодичного друкованого  видання, аудіо-чи відеозаписівпрограм, трансляція радіо-, телепрограм (мовлення), демонстраціякінохронікальних програм.

Головний редактор - особа, яка очолює редакцію (незалежно віднайменування  посади) і приймає остаточні рішення щодовиробництва і випуску засобів масової інформації.

Видавнича діяльність - специфічний  вид виробництва,що має на увазі підготовку, а також підготовку і випуск друкованих виданьбудь-якого виду.

Видавець - видавництво, інша установа, організація  
(підприємець), що здійснює матеріально-технічне забезпеченнявиробництва продукції засоби масової інформації, а також її еквівалент довидавцеві юридична особа або громадянин, для якого ця діяльність неє основною або не служить головним джерелом доходу.

Розповсюджувач періодичних  друкованих видань за договором передплати --редакція, видавець, що виконують функції  з розповсюдження, іншаорганізація, індивідуальний підприємець, що здійснюють реалізаціюперіодичних друкованих видань як в РФ, так і в інших державах (у томучислі через оптову та роздрібну торгівлю).

Випуск друкованих видань здійснюється на основі договору з  автором  
(правонаступником) відповідно до чинного законодавства.  
Комерційний ризик з випуску друкованих видань лежить на видавництві, якщодоговором з автором чи замовником не передбачено інше.