Планування продуктивності праці, прибутку і рентабельності виробництва сухого незбираного молока

ЗМІСТ

 

     Вступ............................................................................................4

 

1. Виробнича програма................................................…...............6

 

2. Визначення чисельності працівників..........................................8

 

3. Визначення продуктивності праці.............................................10

 

4. Мотивація і оплата праці...........................................................11

 

5. Розрахунок собівартості продукції............................................15

 

6. Розрахунок економічних показників ефективності виробництва продукції......................................................................................23

 

Висновки.....................................................................................26

 

     Список використаної  літератури..............................................28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Молочна промисловість – одна з ведучих галузей харчової промисловості. Вона разом з сільським господарством в рамках єдиної агропромислової політики України направляють зусилля на збільшення виробництва різної сировини, раціональне використання складських частин в процесі отримання максимальної кількості біологічно повноцінних, високопоживних харчових продуктів.

Розвиток молочної промисловості повинен забезпечувати повне задоволення вимог і потреб населення в молочних продуктах при раціональному і комплексному використанні сировини, максималізувати ймовірність досягнення оптимального результату; покращини естетичне оформлення продукції; збільшувати асортимент продукції шляхом впровадження нових технологій, обладнання,забезпечувати покращення якості продукції, реально розвиватись при сучасному рівні розвитку науки і техніки.

В умовах переходу до ринкової економіки ефективність виробництва багато в чому залежить від визначення оптимальної маси упаковки і яскравого оформлення споживчої тари, виготовленої із сучасних матеріалів. Збільшення виробництва фасованих молочних продуктіві впровадження раціональних методів порціонування по масі в різні види споживчої тари та їх постійне вдосконалення – один із напрямків науково-технологічного процесу в молочній промисловості. Тому максимальне збільшення випуску фасованої продукції – одна з основних задач молочної промисловості.

Особливостями розвитку молочної промисловості в наш час являється безперервне збільшення і спеціалізація виробництва, раціональне розміщення підприємств на території країни, впровадження потужної техніки, безперервно-поточних механізованих і автоматизованих ліній, безвідходних і маловідходних технологій.

Зараз підвищується роль молочної промисловості в організації промислових форм торгівлі.

Молоко і молочні продукти відносяться до незамінних продуктів харчування людини у всі періоди його життя. Вони є основними продуктами та лікувального харчування, тому що в їх складі представлені всі необхідні для організму харчові та біологічно-активні речовини в оптимально збалансованому стані. Отже, молочні продукти є основними постачальниками тваринного білку, жиру і молочного цукру, вітамінів, солей кальцію та фосфору та інших мінеральних  речовин, які потрібні для розвитку і життєдіяльності людини.

Молоко є сировиною для виробництва згущених молочних консервів і стерелізованих без цукру, сухих молочних продуктів, сухих багатокомпонентних сумішей і компонентних замінників незбираного молока.

Виробництво сухих молочних продуктів має тенденцію до зростання: підвищується попит на світовому ринку і розширюється  застосування в інших галузях харчової промисловості. Загальна кількість виготовленого сухого молока  складає 124,7 тис. т.  на рік. Близько 18,7 тис. т продукту йде на експорт в різні країни, такі як Росія, Алжир; транспортування йде як сухопутними так і морськими шляхами.

Промислова переробка молока на принципах безвідходної технології, повне вилучення всіх компонентів, раціональне використання проміжних і побічних продуктів, зниження промислових втрат є найважливішими перевагами збільшення об’ємів продукції, яка виробляється, і підвищення ефективності виробництва, також забезпечує виключення забруднення навколишнього середовища, що має екологічне значення.

 

 

1.   ВИРОБНИЧА  ПРОГРАМА

Виробнича програма – це завдання підприємству по випуску продукції, її кількості, якості, асортименту в плановому періоді.

Асортимент означає розподіл випуску продукції за видами у відповідності з її призначенням. Номенклатура – це кількість видів продукції, які плануються поіменно.

Обсяг продукції в натуральному виді вимірюється фізичними величинами: штуки, літри, тони. Виробництво продукції вимірюється в грошових одиницях, показником його є обсяг реалізованої товарної і валової продукції. Реалізованою продукцією вважається продукція, за яку сплачені гроші.

Р = З1 + ТП – З2,

 де Р – реалізована  продукція;

З1 і З2 – залишки продукції на початок і кінець року на складах підприємства;

ТП – товарна продукція.

Товарна продукція охоплює продукцію та роботи по підготовці до реалізації за межами підприємства.

Обсяг товарної і реалізованої продукції в діючих оптових цінах розраховується в грошовому еквіваленті.

 Таблиця 1

Таблиця реалізації продукту

 

Назва продукції	Од. виміру	кількість			Оптова ціна	Сума, грн
		За  зміну	Змін за рік	За рік
Сухе незбиране молоко	т	4,0969	300	1229,07	30000	36872100

 

Обсяг реалізованої продукції співпадає  з обсягом товарної продукції, оскільки залишків на початок і кінець планового періоду не планують, або вони відсутні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.  ВИЗНАЧЕННЯ  ЧИСЕЛЬНОСТІ РОБІТНИКІВ

Для проектованого цеху необхідно розхрахувати чисельний склад робітників. Розрахунок рекомендується робити тільки по чисельності основних виробничих робітників. По других категоріях і групах персоналу можна обмежитись визначенням її загальної чисельності.

Розрахунок чисельності виробничих робітників проводиться на основі змінних виробничих завдань, норм виробітку або норм часу (по операційних або збільшених), балансу, робочого часу одного середньоспискового робітника і коефіцієнтів виконання норм праці (плануємих).

Для цього використовуємо слідуючі формули:

Р = Ор х Нч / Еф х К

Р = Ор / Нв х Еф х К,

де Р – чисельнисть працівників-відрядників;

Ор – річний обсяг виробництва, т;

Нч – укрупнена норма часу на 1 т продукції, люд./год (=9,4);

Нв – норма виробітку, т; шт;

Еф – ефективний фонд робочого часу одного робітника за рік, год, дні;

К – плануємий коефіцієнт використання норм праці.

  Таблиця 2

Баланс робочого часу одного середньоспискового робітника

Показники	кількість
Календарний фонд часу, дні	365
Планові вихідні і святкові дні, дні	115
Невиходи на роботу, дні	31
Ефективний фонд робочого часу, дні	219
Ефективний фонд робочого часу (219 х 7,65), год.	1675,35

 

 

Розраховуємо чисельність виробничих робітників та результати розрахунку заносимо в таблицю 3:

Р = 1229,07 х 9,4 / 1675,35 х 1,02 = 11553,2 / 1708,8 = 7 чол.

Таблиця 3

Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу

Група та категорія персоналу	Кількість чоловік
Промислово-виробничий персонал	9
робочі	7
службовці	1
спеціалісти	1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.   ВИЗНАЧЕННЯ  ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

Показником рівня продуктивності праці на підприємстві в цілому та по цеху являється випуск товарної продукції в оптових цінах за рік на одного робітника промислово-виробничого персоналу.

По окремих цехах показник продуктивності праці може бути розрахований і в натуральному виразі, якщо в цеху виробляється тільки одне найменування продукції.

Розрахунок продуктивності праці виконується по формулі:

П = О / п,

де П – рівень продуктивності праці:

О – обсяг виробництва;

п– середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу.

Продуктивність праці – показник, що характеризує її ефективність, показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу:

• індивідуальної (затрати живої праці працівників);
• суспільної праці.

Рівень продуктивності праці характеризується показником виробітку.

Види продуктивності праці в залежності від величини визначення:

• натуральний (відношення обсягу виробництва продукції до чисельності промислово-виробничого персоналу в натуральних одиницях);

Пн = О / ч = 1229,07 / 9 = 136,6 т

• вартісний (відношення суми реалізованої продукції до чисельніості промислово-виробничого персоналу);

Пв = Ов / ч = 36872100 / 9 = 4096900 грн.

• трудовий  (Ор х Нч / 9),

Пт=1229,07 х 9,4 / 9 = 1283,7 люд./год.

 

4.   МОТИВАЦІЯ  І ОПЛАТА ПРАЦІ

 

Мотивація – це процес стимулювання окремої людини або групи людей до діяльності, яка направлена на досягнення індивідуальних та загальних  цілей підприємства.

Мотивація – це функція, яка диктується потребами людини, сподіваннями, відчуттям, що її праця оплачується справедливо.

В основі  трудової мотивації лежать теорії потреб, очікування і справедливості одержаної винагороди.

Основними принципами системи мотивації на підприємстві є

• надання однаоквих можливостей працівникам щодо просування за критерієм результативності праці;
• узгодження рівня оплати з її результатами ( від доходу);
• створення умов щодо безпеки праці, благополуччя, охорони здоров’я;
• створення умов для підвищення професійної майстерності та реалізації свого розумового потенціалу;
• створення стосунків співробітництва між усима категоріями працюючих.

Методи впливу на мотивацію:

-    індивідуальні(винагорода)

• групові.

Методи мотивації поділяють на три групи в залежності від того, які винагороди використовуються при їх реалізації:

1. економічні прямі методи (чисто грошові методи: відрядна оплата праці, різні форми преміювання, оплата навчання, участь у прибутках)
2. економічні непрямі методи (пільгове харчування, оплата транспорту, часткова оплата підприємством комунальних послуг, одноразові доплати за стаж)
3. методи негрошові (гнучкий графік роботи, високий рівень охорони здоров’я, праці, профілакторії, можливість просування по службі, участь у прийнятті рішень на більш високому рівні, престижність праці).

 

Заробітна плата – грошовий вираз вартості робочої сили, вираженої у формі  заробітку, виплаченого власником підприємства робітникові за виконану ним роботу відповідно до затраченої ним праці.

Норми оплати праці є:

• погодинна - визначається на підприємстві фактично відпрацьованого часу працівником :

Зпогод. = Сгод. х Тф.,

де Сгод. – годинна тарифна ставка;

Тф – фактично відпрацьований час.

- відрядна – заробіток  нараховується на кожну одиницю  виготовленої продукції за встановленими  відрядними розцінками: