План виробництва продукції на підприємстві, його значення та показники

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки і  міжнародних економічних відносин

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Планування  і контроль на підприємстві»

На тему «План виробництва продукції на підприємстві, його значення та показники»

 

 

 

 

 

Виконала студентка 4 курсу

факультету економіки  та менеджменту

спеціальності Економіка  підприємства денної форми навчання

Хвостицька Яна Андріївна

Керівник Сухоруков  Валентин Федорович

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса 2012

Зміст

 

 

Вступ

В даний час механізм розвитку народного  господарства України радикально міняється. Руйнуються виробничо-відомчі системи  і господарські відносини, що визначали  потоки розподілу ресурсів і продукції. На перший план висувається задача конструювання нової системи регулювання суспільного виробництва, що відповідає новим умовам господарювання. І хоча формування економічних відносин ринкового типу не може бути просто скопійоване із систем економічного регулювання розвинутих країн, а повинно відбуватися з урахуванням особливостей економічного стану України, основні принципи ринкової економіки залишаються однаковими для усього світового ринкового господарства.

Організації самостійно формують свою виробничу програму, вибирають постачальників, споживачів і інших партнерів по господарській діяльності, установлюють договірні ціни в рамках державної політики цін, розпоряджаються своєю продукцією, ресурсами і доходами. Повна економічна самостійність обмежується тільки законодавством і встановленою системою оподатковування. Планування є однією з важливих традиційних функцій управління економічною діяльністю підприємств.

Нині на підприємствах  процес планування реалізується в системі  індикативних планів, на основі яких здійснюється організація технологічних операцій, мотивація персоналу, контроль результатів, їх оцінка з точки зору планових показників тощо. Основними ланками недирективної системи є планування виробництва та реалізації продукції. Вектор індикативних планів має спрямовуватись на раціональне використання ресурсного потенціалу підприємства на збільшення обсягів і поліпшення якості виробництва продукції, на ефективну її реалізацію. [Інвестиційна привабливість підприємств України для іноземних та вітчизняних інвесторів – web-ресурс]

У сучасних умовах на підприємствах аптечного бізнесу планування виробничої діяльності повинно відповідати таким вимогам: швидко реагувати на зміни в умовах господарської діяльності з дотриманням мінімального рівня витрат; збереження можливостей коригування плану при змінах цін на сировину, матеріали, інші види ресурсів, що споживаються при змінах реалізаційних цін на продукцію, змінах в технологічних процесах. Плани виробництва і реалізації продукції мають бути пов’язані із забезпеченням матеріально-технічними засобами та кадровим потенціалом. При цьому необхідно враховувати особливості аптечного бізнесу, оскільки на його ефективність впливає ряд організаційних, економічних, технологічних та інших факторів. Крім того, це виробництво за організаційно-технологічним характером пов’язане з певними господарськими структурами по виробництву плодоовочевої сировини, її заготівлі, транспортуванні, зберіганню, що потребує постійної координації їхньої діяльності.

Метою досліджень є обґрунтування  методичних і прикладних аспектів розвитку методів планування виробництва, реалізації продукції та контролю за результатами фінансово-господарської діяльності ВАТ Києво-Святошинська аптека №5. Здійснення поставленої мети курсової роботи зумовило вирішення таких основних завдань:

• узагальнити теоретико-методологічні підходи щодо застосування методів індикативного планування виробничо-господарської діяльності на підприємствах;
• провести комплексний аналіз планування виробництва та реалізації продукції на підприємстві ВАТ Києво-Святошинська аптека №5;
• запропонувати можливі шляхи покращення діяльності ВАТ Києво-Святошинська аптека №5.

Об’єкт дослідження  – процес планування економічної  діяльності підприємств, що працюють в  аптечному бізнесі. Предмет дослідження – теоретичні, методологічні та прикладні аспекти організації планування виробничої діяльності в умовах ринкових трансформацій.

 

1. Теоретичний  зміст планування виробництва  та реалізації продукції

1.1 Суть планування  виробництва та реалізації продукції

 

У конкурентній боротьбі перемагає тільки той, хто швидше за інших реагує на зміни в бізнесі і приймає більш вірні рішення. Саме інформаційні технології допомагають керівникам промислових підприємств у вирішенні цих складних задач. Країни ринкової економіки мають великий досвід створення і розвитку інформаційних технологій для промислових підприємств.

Одним із найбільше поширених  методів керування виробництвом і дистрибуцією в світовій практиці є стандарт MRP II (Manufacturing Resource Planning)- планування ресурсів виробництва, який розроблено в США і підтримується Американським Товариством з Контролю за Виробництвом і Запасами — American Production and Inventory Control Society (APICS). APICS регулярно видає документ "MRP II Standard System", у якому описуються основні вимоги до інформаційних виробничих систем. Останнє видання цієї системи промислових стандартів вийшло в 1989 р. MRP II — це набір перевірених на практиці розумних принципів, моделей і процедур керування і контролю, що служать підвищенню показників економічної діяльності підприємства. Ідея MRP II спирається на декілька простих принципів, наприклад, поділ попиту на залежний і незалежний. MRP II Standard System містить опис 16 груп функцій системи:

• Sales and Operation Planning — Планування продажів і виробництва.
• Demand Management — Керування попитом.
• Master Production Scheduling — Упорядкування плану виробництва.
• Material Requirement Planning — Планування матеріальних потреб).
• Bill of Materials — Специфікації продуктів.
• Inventory Transaction Subsystem — Керування складом.
• Scheduled Receipts Subsystem — Планові постачання.
• Shop Flow Control — Керування на рівні виробничого цеху.
• Capacity Requirement Planning — Планування виробничих потужностей.
• Input/output control — Контроль входу/виходу.
• Purchasing — Матеріально технічне постачання.
• Distribution Resource Planning — Планування ресурсів розподілу.
• Tooling Planning and Control — Планування і контроль виробничих операцій.
• Financial Planning — Керування фінансами.
• Simulation — Моделювання.
• Performance Measurement — Оцінка результатів діяльності [Планування ресурсів виробництва - http://www.management.com.ua/ims/ims002.html]

З накопиченням досвіду  моделювання виробничих і невиробничих операцій ці поняття постійно уточнюються, поступово охоплюючи усе більше функцій.

Задачею інформаційних  систем класу MRP II є оптимальне формування потоку матеріалів (сировини), напівфабрикатів (у тому числі тих, що вже знаходяться у виробництві) і готових виробів. Система класу MRP II — має на меті інтеграцію всіх основних процесів, що реалізуються підприємством, таких як постачання, запаси, виробництво, продаж і дистрибуція, планування, контроль за виконанням плану, витрати, фінанси, управління основними засобами і т.д.

В основу MRP II покладена  ієрархія планів. Плани нижніх рівнів залежать від планів більш високих  рівнів, тобто план вищого рівня надає вхідні дані, що намічаються показники і/або якісь обмежувальні рамки для планів нижчого рівня. Крім того, ці плани пов'язані між собою таким чином, що результати планів нижнього рівня зворотно впливають на плани вищого рівня.

Якщо результати плану нереалістичні, то цей план або плани вищого рівня повинні бути переглянуті. У такий спосіб можна проводити координацію попиту і пропозиції ресурсів на визначеному рівні планування і ресурсів на вищих рівнях планування.

Стратегічне планування — це довгострокове планування. Воно звичайно виконується на термін від одного до п'ятьох років на засадах макроекономічних показників, таких як тенденції розвитку економіки, зміна технологій, стан ринку і конкуренції. Стратегічне планування звичайно поширюється на кожен рік п'ятирічки і являє собою планові показники (цілі) вищого рівня.

Бізнес-план — це звичайно план на рік, що також складається  на щорічній основі. Іноді він неодноразово переглядається впродовж року. Як правило, він є результатом наради управлінського складу, на якому зводяться плани продажів, інвестицій, розвитку основних засобів і потреби в капіталі і бюджетування. Ця інформація подається в грошовому вираженні. Бізнес-план визначає планові показники по обсягах продажів і виробництва, а також інші плани нижчого рівня.

Якщо бізнес-план надає  підсумкові дані по обсягах продажів щомісячно (у грошовому вираженні), то план обсягів продажів і виробництва  розбиває цю інформацію з 10-15 асортиментних  груп. У результаті одержують план виробництва, що щомісяця переглядається, приймаючи в увагу план попереднього місяця, реальні результати і дані бізнес-плану.

План обсягів продажів і виробництва звичайно включає  такі елементи:

• Обсяг продажів;
• Виробництво;
• Запаси;
• Незавершений обсяг виробництва;
• Відвантаження.

З цих елементів Обсяг  Продажів і Відвантаження — це прогнози, тому що це зовнішні дані, що прямому контролю не піддаються. Обсяг  виробництва планується, це внутрішній показник, що піддається прямому контролю. Плани по обсягах запасів і  незавершених обсягів виробництва контролюються побічно, маніпулюючи даними прогнозів обсягу продажів, прогнозів обсягу відвантаження і/або плану обсягів виробництва.

Обсяги запасів і  незавершеності управляються по-різному, у залежності від типів продукції, що випускається або продається компанією. Плановий обсяг запасів — це важливий чинник, особливо для тих компаній, що роблять продукцію на склад. Плановий обсяг незавершеного виробництва є важливим чинником для тих компаній, що роблять продукцію на замовлення.

Фокусом планування обсягу продажів і виробництва є план виробництва. Хоча він і називається планом виробництва, це в принципі не просто план випуску продукції. Він потребує наявність необхідного обсягу ресурсів по всій компанії в цілому. Якщо відділ маркетингу планує стрибок у продажах визначеного асортименту продуктів, інженери повинні забезпечити наявність необхідного обсягу устаткування; відділ МТЗ повинний буде забезпечити додаткові постачання матеріалів (наявність нових постачальників); відділ кадрів повинний буде забезпечити наявність додаткового обсягу трудових ресурсів, а також організувати нові робітничі зміни. Плюс до всього необхідно буде забезпечити наявність необхідного обсягу капіталу (для оплати додаткового обсягу ресурсів і запасів).[ Козаченко Г.В. Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Луганськ: СНУ, 2000 - №10 – 2003 – 295 с.]

План виробництва буде нереальний, якщо не буде забезпечено  наявність необхідного обсягу ресурсів. Планування ресурсів — це довгострокове  планування, що дозволяє оцінити необхідний (для виконання плану виробництва) і наявний обсяг ключових ресурсів, таких як люди, устаткування, будинки і спорудження. Якщо виникне потреба в наявності необхідного обсягу додаткових ресурсів, то, можливо, буде потрібно переглянути бізнес-план.

Планування ресурсів стосується тільки ключових ресурсів і складається на термін дії плану по виробництву (звичайно один рік). Ресурс може вважатися ключовим, якщо його вартість достатньо велика, або якщо термін його постачання достатньо великий, або якщо від нього залежать інші ресурси. Ресурси можуть бути як зовнішніми (можливості постачальників), так і внутрішніми (устаткування, складські площі, гроші).

1.2 Маркетингове  дослідження по плануванню збуту  продукції

 

Щоб розробити оптимальні маркетингові рекомендації, насамперед потрібно дослідити ринок, тобто зібрати, проаналізувати та систематизувати інформацію. Інформація має бути високоякісною, тобто достовірною, повною, точною, актуальною, цінною та корисною.

Маючи високоякісну інформацію, фірма може одержати конкурентні переваги, знизити рівень фінансового ризику, визначити ставлення споживачів, а також стежити за зовнішнім середовищем, зміцнювати інтуїцію, підвищувати ефективність роботи, вирішувати інші важливі проблеми. На підприємствах ринкові дослідження є основою для розробки загальної стратегії виходу товару на ринок, обґрунтування господарських рішень щодо формування асортименту товарів, обсягів їх виробництва, визначення термінів та умов їх виходу на ринок, методів збуту, вибору каналів руху товарів, методів маркетингових комунікацій.

Маркетингові дослідження  — систематичне збирання, опрацьовування й аналіз інформації та можливостей, розроблення рекомендацій на підставі цих даних. Як правило, вони передбачають аналіз продажу та маркетингових можливостей, прогнозування продажу, ринкових кривих пропозиції та попиту. Результати маркетингових досліджень фірми використовують при плануванні та контролі діяльності. Такі дослідження часто супроводжуються збиранням і пошуком первинних даних. А потреба в цьому постає або на завершальному етапі дослідження, або за недостатньої кількості вторинних даних для прийняття адекватного рішення. Основні принципи маркетингового дослідження:

• системність;
• комплексність;
• регулярність;
• об'єктивність;
• точність;
• економічність;
• оперативність.

Будь-які дослідження  мають бути систематичними, а не випадковими. Це не одноразові заходи, а сукупність дій або процесів, що передбачають збирання, записування  та аналіз даних. Об'єктивність забезпечується тим, що інформація надходить з різних джерел, які, певна річ, прагнуть, щоб дані були глибокими та змістовними, адже у противному разі можна дійти помилкових висновків. Науковий підхід ґрунтується на об'єктивності, точності й ретельності. Об'єктивність означає, що дослідження здійснюються без жодних змін і враховують усі чинники. Висновки не формуються доти, поки не зібрано і не проаналізовано всі дані. Точність досягається застосуванням інструментів дослідження, які розробляють і використовують дуже скрупульозно.

Будь-яке маркетингове дослідження починається з визначення його цілей. їх може бути безліч, проте маркетологи поділяють їх на чотири групи, що легко ідентифікуються:

• пошукові — збирання додаткової інформації;
• описові — детальний опис окремих фактів і явищ, а також їх взаємозв'язок і взаємовплив;
• експериментальні — перевірка маркетингових гіпотез і форм при-чинно-наслідкових зв'язків між попитом й істотними характеристиками товару та споживача;
• виправдовувальні — підтверджують об'єктивною інформацією вже сформовану думку, переконання, позицію або точку зору керівника фірми.