Основний капітал підприємства

• коефіцієнт змінності роботи устаткування - відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;
• напруженість використання устаткування (виробничих площ) - випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);
• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування - відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.

З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності  роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрішньо змінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).

Напрямки інтенсифікації відтворення. Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відповідно 5-6 та 2-3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. Саме цим передовсім пояснюється невідкладне завдання прискорення й підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:

• усебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з інших країн;
• зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку передовсім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства;
• докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування - виробництво - розподіл - запровадження - експлуатація нової техніки);
• дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;
• створення ринкового економічного механізму країни, спроможного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних новацій (нововведень).

Практична реалізація перелічених  головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу. 
Способи ефективного використання основних фондів 
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого - від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи:  
1) збільшення екстенсивного завантаження;  
2) підвищення інтенсивного навантаження. 
Однак треба наголосити на двох важливих обставинах. 
        По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими. 
        По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту. 
Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрішньо-змінні простої становлять 10-15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо. 
Для підприємств ряду галузей індустрії, і передовсім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7-1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%. 
        Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективно використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 і більше відсотків. 
       Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6- 8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці. До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавляння сталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високих температур і тиску - у хімічній промисловості; обробка металу тиском, точні методи литва - у машинобудуванні тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску під колошником домни забезпечує зростання виробництва чавуну майже на третину. 
Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20-30%. 
       Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих об'єктів становить 5-6 років. Проте технічно та економічно обґрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної - за один рік і навіть швидше. 
За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку. 
Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка 
великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.

2. Амортизація

Щоб забезпечити своєчасне  й повне оновлення основного  капіталу, запроваджуються норми  амортизації, що враховують фізичне  і моральне зношування. Амортизація - це процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру його зношування.

Перенесена вартість являє  собою частину собівартості продукції, яка після реалізації надходить  підприємству у вигляді частини  виторгу, що зараховується на спеціальний  грошовий фонд (амортизаційний фонд). Амортизаційний фонд - це фонд грошових ресурсів, що утворюється  за рахунок амортизаційних відрахувань  і призначається для повного  відновлення (реновації) основного  капіталу. За натуральною формою відшкодування  зношування основного капіталу здійснюють у процесі нового капітального будівництва  та капітального ремонту.

Слід зазначити, що амортизація  відшкодовує зношування основного  капіталу лише у процесі виробництва. За рахунок амортизації не відшкодовуються  засоби праці, зруйновані під час  стихійного лиха, війни, невстановлене устаткування, а також засоби праці, які тривалий час перебувають у капітальному ремонті. Амортизація нараховується при введенні в дію нових цехів, дільниць, відділків.

З метою створення економічних  передумов для оновлення основного  капіталу установлюється норма амортизації - відношення річного обсягу амортизаційних відрахувань до середньорічної вартості основного капіталу, виражене у відсотках. Норми амортизації визначаються на основі строків служби засобів  праці, які залежать від їх довговічності, фізичного й морального зношування, фактичного віку, затрат на капітальний  ремонт, модернізацію. Водночас на підприємствах  деяких галузей, специфічні умови яких не дають можливості визначити амортизаційні  відрахування у відсотках за вартістю основних фондів, норма амортизації  встановлюється до іншої бази. Наприклад" У вугільній, гірничовидобувній, нафтовидобувній  промисловості норма амортизації  визначається у грошах на тонну видобутого продукту.

Норма амортизації складається  з двох частин: норми на реновацию (повне відновлення) і норми на капітальний ремонт. Ці частини взаємопов'язані  і взаємозалежні. Так, чим коротший строк служби засобів праці, тим  за інших рівних умов менша потреба  у ремонті, а отже, і нижча частка амортизаційних відрахувань на капітальний  ремонт. У загальному вигляді формула  річної норми амортизації така:

де А - річна норма амортизації, визначена у відсотках;

Фосн. - балансова вартість засобів праці;

Фл.в. - ліквідаційна вартість засобів праці;

Т - тривалість (кількість  років) функціонування основного капіталу (амортизаційний період з урахуванням  морального зношування).

Норма амортизації впливає  на собівартість продукції, а відповідно й на величину чистого доходу. Тому норми амортизації зношуванням  бути науково обґрунтованими. Це дає змогу точніше обчислити собівартість і ціни на продукцію.

У зв'язку з об'єктивними  процесами прискорення НТП, швидким  моральним і фізичним зношуванням  і необхідністю у короткі строки оновити основний капітал потрібно прискорити його амортизацію. Це вимагає  докорінних змін в амортизаційній політиці, тобто суттєвого підвищення норми  амортизації основного капіталу.

В Україні згідно з чинним законодавством норми амортизації  встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основного  капіталу на початок звітного періоду  в такому розмірі (в розрахунку на рік):

група 1 (будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові  будинки та їх частини (квартири та ін.), вартість капітального поліпшення землі) - 8 відсотків;

група 2 (автомобільний транспорт  та вузли (запасні частини) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них) — 40 відсотків;

група 3 (будь-які інші основні  фонди, які не включені до груп 1,2,4) -24 відсотки;

група 4 (електронно-обчислювальні  машини, інші машини для автоматичного  оброблення інформації, їх програмне  забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів) - 60 відсотків. При цьому слід мати на увазі, що до групи 4 зараховують  відповідні засоби праці, придбані (виготовлені) підприємством після 1 січня 2003 р.

Слід зазначити, що підприємство може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують  норм, визначених чинним законодавством.

Згідно з стандартами  систем національних рахунків, об'єкт  основного капіталу амортизується  фактично до досягнення ним ліквідаційної  вартості, яку підприємство встановлює самостійно. Наприклад, собівартість об'єкта основного капіталу становить 20 тис. грн. Ліквідаційну вартість підприємство встановлює на рівні 2 тис. грн. Отже, амортизації (зносу) підлягає сума 18 тис. грн.

Кожне підприємство має право  самостійно обрати найбільш відповідний  метод нарахування амортизації  з-поміж тих, що передбачені СНР (системою національних рахунків): виробничий метод, метод прямолінійного списання, метод  суми цифр років, метод зменшення  залишкової вартості (залишку).

Виробничий метод. Цей метод передбачає нарахування місячної суми амортизації як добутку фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням амортизованої вартості на загальний очікуваний обсяг продукції із використанням об'єкта основних засобів. Виробничий метод залежить від функціонування амортизованого об'єкта. Розгорнута формула цього методу має такий вигляд:

де Аі — сума амортизації  об'єкта основного капіталу;

Фосн. - балансова вартість об'єкта;

Лт. - ліквідаційна вартість на останній рік експлуатації об'єкта;

Пі- відпрацювання об'єкта в і-му році;

- загальний відробіток об'єкта  за весь період його експлуатації;

Т-загальна кількість років  експлуатації об'єкта.

Наприклад, балансова вартість верстата - 15 тис. грн., ліквідаційна вартість - 1 тис. грн., загальний відробіток за весь період експлуатації - 14 тис. верстатогод., на другому році служби - 4 тис. верстатогод. Яка буде амортизація верстата на другому році його експлуатації? Підставивши ці дані у формулу, визначимо, що амортизація дорівнює

Недоліком цього методу є  те, що за ним важко визначити  відробіток окремих об'єктів необігових активів, наприклад, при моральному старінні, реорганізації підприємства.

Метод прямолінійного списання вартості об'єкта, що амортизується. Списання відбувається однаковими частинами  протягом усього періоду експлуатації об'єкта. Серед 600 крупних компаній США  цей метод використовують понад 90 відсотків компаній. Амортизація  за цим методом визначається так:

У наведеному прикладі при  експлуатації верстата протягом чотирьох років для будь-якого року амортизаційні  відрахування становитимуть 3,5 тис. грн:

На основі цього методу щорічні амортизаційні відрахування можна обчислити й іншим способом: визначимо щорічну норму амортизаційних відрахувань, а щорічні амортизаційні  відрахування дорівнюватимуть 3,5 тис. грн.:

Недоліком цього методу є  те, що у ньому не враховується моральне зношування і необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки експлуатації.

Поряд зі звичайними методами амортизації основних фондів підприємствами у міжнародній практиці використовуються і методи прискореної амортизації. У чому ж їх суть?

Метод суми цифр років: строк  експлуатації верстата (Т) - чотири роки. Сума простої арифметичної прогресії  від одного до кількості років "життя" верстата (1+2+3+4 - 10), тобто

Відповідно до цього методу амортизаційні відрахування визначаються за формулою:

У наведеному прикладі норма  амортизації дорівнює для першого  року (4-1+1);10 = 4/10; для другого - (4-2+l):lQ в 3/10; для третього - (4-3+1):10 = 2/10; для  четвертого (4-4+1): 10 =1/10; а сума річної амортизації, наприклад, для другого  року дорівнює: А = 3/10 (15 — 1) я 4,2 тис. грн. Цей метод у США використовують лише 13 відсотків підприємств.