Основний капітал підприємства

 

Зміст

ВСТУП………………………………………………..……………………ст.2-3

Розділ І: Капітал…………………………………...……………………..ст.4-15

1.Капітал підприємств…………………………….………………………ст.4-9

2.Основний капітал: суть  і структура………..…………………………ст.9-12

3.Вартість основного капіталу……………………………………...….ст.12-15

Розділ ІІ: Ефективне використання основного капіталу…………….ст.16-29

1.Ефективнісь відтворення  та використання основних фондів……..ст.16-23

2.Амортизація……………………………………………………….….ст.23-29

ВИСНОВОК………………………………………………………………..ст.30

Список використаної літератури………………………………………….ст.31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Одним з найважливіших  чинників розвитку виробництва є  капітал (походить від латинського  слова capitalis - головний). У німецькій мові kapital, у французькій – capital означає головне майно, головна сума.

Поняття «капітал», або «інвестиційні  ресурси», як стверджують відомі американські економісти Макконнелл і Брю, включає  всі вироблені засоби виробництва, які використовуються у виробництві  товарів і послуг та в доставці їх до кінцевого споживача.

Капітал – це вартість, яка  в процесі виробництва дає  нову додану вартість, тобто само зростає. Самозростання капіталу відбувається у процесі його обігу.

Капітал розглядається як сукупність засобів виробництва  і вважається вічною категорією. Він  ототожнюється з речовою натуральною  формою. Але на відміну від первинних  чинників – затрат праці і землі  – капітал, будучи частиною затрат є в той же час продуктом  праці.

В умовах капіталістичних  виробничих відносин засоби виробництва  стають капіталом, перетворюючись на знаряддя одержання доданої вартості.

Капітал існує та функціонує в різних формах: фінансовий капітал, виробничий капітал. Капітал продуктивний лише тоді, коли відбувається виробництво  даної вартості. Зростаючу вартість, яка міститься у виробничих товарах, необхідно реалізувати і перетворити на гроші. Реалізація зрослої вартості – це функція торгового капіталу.

Сформувався ринок позичкових капіталів, який включає ринок інвестицій. Інвестиція є довгостроковим вкладенням капіталу в галузі господарства заради одержання прибутку. Фінансові інвестиції використовуються на закупку акцій, облігацій та цінних паперів, випущених  акціонерними товариствами або державою. Реальні інвестиції – це вкладання  грошей у виробничий основний капітал (будинки, споруди, обладнання машини, житлове будівництво, товарно-матеріальні запаси). Предметом купівлі-продажу тут стає особливий товар-капітал. Специфічною особливістю його є те, що гроші одержують нібито додаткову корисність: здатність давати прибуток, тобто зростати за вартістю.

На ринку капіталів  в угоді беруть участь дві особи: власник бездіяльного капіталу і  бізнесмен, котрий використовую своєрідний товар-капітал для одержання прибутку. Істотна різниця між ними полягає  в тому, що власник грошового капіталу позбавляється всіх турбот по його продуктивному й ефективному  використанню. Він може жити розкішно за рахунок проценту з позички, часто  взагалі не знати, на які цілі використовуються його гроші. Завдання підприємця –  одержати прибуток на чужі грошові  засоби. Ці засоби стають капіталом. Встановлюється певна ціна товару-капіталу. 

Сучасне передове виробництво  базується на використанні все більшої кількості капіталу, тобто обладнання великих підприємств, складів готової та напівфабрикатів.

В роботі буде розглянено суть, поняття та роль основного капіталу,  а також його ефективне використання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  І: Капітал

1. Капітал підприємств

Капітал – одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і  розвитку підприємства й у процесі  функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка  організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє  собою сукупність матеріальних цінностей  і коштів, фінансових вкладень і  витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської  діяльності.

Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних  дисциплін, то можна помітити деяку  неоднозначність. Так, наприклад, у  своїй роботі «Бухгалтерський облік» Н.П. Кондратов показує, що капіталом  організації є його майно. У той  же час, відповідно до Міжнародних бухгалтерських стандартів, опублікованих Комітетом  з міжнародних бухгалтерських стандартів у листопаді 1982р., капітал являє собою різницю між активами і пасивами.

Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал  підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. При цьому  характеризується напрямок вкладення  засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал – це можливість і  сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.

Основний капітал  підприємства – капітал зв’язаний, немобільний, що знаходиться в процесі кругообігу. Оскільки первісна вартість основного капіталу постійно знецінюється через її зміну в часі і перенесення на продукт праці, то в сумі загального капіталу підприємства він відбивається по залишковій вартості. Оборотний капітал відбивається по поточній вартості. Товари придбані враховуються за ціною придбання, а товари зроблені – за продажною ціною з торговою націнкою.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити  такі його характеристики як:

1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.
2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.
3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і потрапляє в «кишеню» власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.
4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами – формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.
5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.

 Капітал підприємства  характеризується різноманіттям  видів і систематизується по  цілому ряду категорій.

По приналежності підприємству виділяють власний і позиковий капітал. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб’єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна бути призначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи.

Додатковий капітал включає  вартість майна, внесеного засновниками (акціонерами) понад зареєстровану  величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал  підприємства.

Резервний капітал – це частина власного капіталу, що виділяється  з прибутку організації для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення визначаються законодавством України і статутом організації.

Нерозподілений прибуток – основне джерело нагромадження  майна підприємства чи організації. Це частина валового прибутку, що залишилася після сплати податку на прибуток у бюджет  і відволікання засобів за рахунок прибутку на інші цілі.

Фонди спеціального призначення  характеризують чистий прибуток, спрямований  на виробничий розвиток і розширення підприємства, а також на заходи соціального характеру.

До інших резервів відносяться  резерви, що створюються на підприємстві в зв’язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обігу. Субсидії і надходження  утворяться в результаті спеціальних  асигнувань з бюджету, позабюджетних  фондів, інших організацій і фізичних осіб.

Усі власні засоби в тім  чи іншому ступені служать джерелами  формування засобів, використовуваних організацією для досягнення поставлених  цілей.

У статті «Аналіз власного капіталу» Єфімова О.В. відзначає, що в складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками.

Інвестований капітал  включає номінальну вартість простих  і привілейованих акцій, а також  додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи  звичайно відносять і безоплатно отримані цінності. Перша складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга – додатковим капіталом (у  частині отриманого емісійного доходу), третя – додатковим капіталом (у  частині безоплатно отриманого майна), чи фондом соціальної сфери.

Накопичений капітал знаходить  своє відображення у виді статей, що виникають у результаті розподілу  чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело  утворення окремих складових  накопиченого капіталу одне – нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються.

Усі статті власного капіталу формуються відповідно до законодавства  України, установчими документами  й обліковою політикою. Чинне  законодавство визначає обов’язок  акціонерного товариства створювати два  фонди – статутний і резервний. Іншого обов’язкового переліку фондів, що повинне створювати підприємство, а також нормативи відрахувань  у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і  інших фондів товариства відносяться  до виняткової компетенції ради директорів товариства.

Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна  розділити на дві групи – довгострокові  і короткострокові. До довгострокового  в українській практиці відносяться  ті позикові джерела, термін погашення  яких перевищує дванадцять місяців. У закордонній практиці позикові джерела, що видаються на термін від  одного до п’яти років, вважаються середньостроковими. До короткострокового  позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні  зобов’язання – з терміном погашення  менш одного року; кредиторську заборгованості.

По формах інвестування розрізняють  капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний для формування статутного капіталу підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством  при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних  фондів.

По об’єкту інвестування виділяють основний і оборотний  види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину  використовуваного підприємством  капіталу, що інвестований в усі  види його необоротних активів. Оборотний  капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

По формах власності виділяють  приватний і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі  формування його статутного капіталу.

По організаційно-правових формах діяльності виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених  у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств – товариств з  обмеженою відповідальністю, командитних  і т.д.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств  – сімейних і т.д.).

По характеру використання власником виділяють споживчий  і накопичувальний види капіталу. Споживчий капітал після його розподілу на цілі споживання втрачає  функції капіталу. Він являє собою  відтік засобів підприємства, здійснюваний з метою споживання (виплати дивідендів, відсотків, соціальні потреби підприємства і його працівників). Капітал, що накопичується, характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат і т.д.