Основні проблеми і аналіз функціонування промислових підприємств України

окремому підприємстві відбувається за рахунок його розширення, то це —

екстенсивна концентрація. А якщо обсяги виробництва збільшуються

внаслідок впровадження високопродуктивного  технологічного обладнання, то

маємо справу з інтенсивною, або  якісною, концентрацією. Концентрація дає

змогу механізувати або автоматизувати виробництво, перевести його на

нові технології, тим самим підвищити  продуктивність праці. Але в

сучасних умовах ефективними можуть бути малі і середні підприємства — їх

легше переорієнтувати на випуск конкурентоспроможної продукції, і тому

доцільною зараз є деконцентрація виробництва, створенняаневрені, не можуть швидко реагувати на зміну попиту, "їх неможливо

швидко переорієнтувати на випуск конкурентоздатної продукції. Тому у

період перехідної економіки характерними є деконцентрація,

диверсифікація і комплексування виробництва.

На розміщення підприємств окремих  галузей впливають різні чинники,

зокрема:

а) природні (рельєф, водні ресурси);

б) техніко-економічні (енергетичний, сировинний, транспортний,

споживчий, економіко-географічне положення);

в) демосоціальні (трудові ресурси, споживчий, соціальна інфраструктура).

Ці фактори тісно пов'язані  між собою і своєрідно впливають на

розміщення підприємств різних галузей, залежно від технологічних

особливостей виробництва.

Основним чинником розміщення промислових  підприємств донедавна був

економічний, тобто прагнення максимальних обсягів виробництва при

мінімумі затрат. Тепер провідними стають чинники соціально-економічні

(робочі місця, задоволення попиту  на товари народного споживання) та

соціально-екологічні (збереження чистого довкілля).

На території України промисловість  розміщена нерівномірно. Основними

елементами її територіальної структури  є промислові пункти, центри,

вузли, агломерації і райони.

Промисловий пункт — це населений  пункт, в якому є тільки одне промислове

підприємство.

Промисловий центр — це населений  пункт, в якому розміщено декілька

промислових підприємств, не поєднаних  між собою виробничими зв'язками.

 

Промисловий вузол — це один або  декілька близько розташованих

промислових центрів, в яких розміщені  підприємства, що мають між собою

тісні виробничі та економічні зв'язки. При наявності значного центру

вузол може перетворитися на промислову агломерацію. Поєднанням вузлів та

агломерацій, що мають взаємозв'язки, на певній території утворюється

промисловий район.

В Україні сформувалися чотири багатогалузеві промислові райони:

Донецький, Придніпровський, Прикарпатський і Прибузький. Найбільший з

них — Донецький — спеціалізується  на вугільній, електроенергетичній,

металургійній, машинобудівній та хімічній промисловості.

Придніпровський промисловий район  відзначається розвитком

електроенергетики, хімічної, машинобудівної та металургійної

промисловості.

Прикарпатський промисловий район  виділяється нафтовою і газовою,

лісовою, машинобудівною і хімічною промисловістю.

Прибузький промисловий район  спеціалізується на вугільній, хімічній та

електроенергетичній промисловості.

Багато промислових вузлів та агломерацій  знаходяться у межах промислових

районів. Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакіївська, Луганська

промислові агломерації входять, наприклад, до Донецького промислового

району; Дніпропетровсько-Дніпродзержинська, Запорізька, Криворізька — до

Придніпровського району; Львівська  агломерація — до Прикарпатського, а

Нововолинська і Червоноградська  — до Прибузького промислового району.

Поза межами промислових районів  є Київська, Харківська, Одеська

промислові агломерації, багато промислових  вузлів (Вінницький,

Полтавський, Миколаївський, Херсонський, Сімферопольський та ін.). Всіький та ін.). Всі

ці елементи територіальної організації  промисловості поєднані між собою

різноманітними зв'язками і формують промисловий комплекс України.

В Україні структурна перебудова (реструктуризація) господарства визнана

пріоритетною, бо у спадщину від  соціалістичного господарювання

залишилася економіка із застарілими  енерго- і ресурсомісткими

технологіями, високою часткою  екологічно небезпечних виробництв з

низькою їх ефективністю.

У процесі реформування промисловості  виявилося, що її структура не

Раціональна: в ній — значна частка важкої промисловості, передусім

галузей, які обслуговують військово-промисловий  комплекс, і незначна

частка галузей, що виробляють товари народного споживання. Це й зумовлює

необхідність розвитку галузей  легкої і харчової промисловості, що, в

свою чергу, зменшить залежність України  від імпорту найнеобхіднішої

продукції. Для України характерна також висока частка гірничодобувної

промисловості у випуску промислової  продукції, а звідси — й експорт

різноманітної мінеральної сировини (будівельних матеріалів, залізних і

марганцевих руд, солі, сірки та ін.). Це призводить до великих втрат, бо

сировина реалізовується на світовому  ринку за низькими цінами.

Необхідний розвиток галузей обробної промисловості, підвищення її

конкурентоздатності на світовому ринку.

Важливе значення має реструктуризація машинобудівного комплексу,

оскільки в ньому створювалися засоби виробництва для всього

національного комплексу колишньої  держави. Необхідна організація  нових

виробництв, які завершували б  технологічні цикли, переорієнтація

підприємств на випуск нових видів  машин і устаткування, які користуються

найбільшим попитом як в Україні, так і за рубежем. Важливу роль у цьому

відіграють конверсія підприємств  військово-промислового комплексу  та

вкладання іноземних інвестицій.

Важливе значення для економіки  України має удосконалення структури

паливно-енергетичного комплексу, зменшення енергозатратності галузей

промисловості.

Розвиток легкої і харчової промисловості  в Україні пов'язаний із

впровадженням нових форм організації  виробництва, створенням мережі

малих підприємств, які б випускали  продукцію широкого асортименту  і

могли б швидко переорієнтовуватись  на потреби ринку. Маючи достатню

кількість трудових ресурсів, потужну  сировинну базу, Україна може не

тільки вирішити свої внутрішні  проблеми щодо забезпечення населення

промисловими товарами народного  споживання, але й стати важливим

експортером цієї продукції на світовий ринок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана Література:

 

1.Скляренко В.К., Прудников В.М.Економіка підприємства-2006

2.О. О. Гетьман, В. М. Шаповал - Економіка підприємства

3.Покропивний С. Ф.Економіка підприємства-2002.

4.Економіка підприємства - Бойчик І.М.-2004.

5.Економіка аграрних підприємств  - Андрійчук В.Г.-2003.

6.М. Г. Чумаченко. Економічний аналіз навчальний посібник-2003.

7.О.С. Іванілов. Економіка  підприємства-2009.

8.Шегда А.В. Економіка  підприємства-2006.

9. Шаблій О.І. Соціальна та  економічна географія світу і  України. – Львів, 2002.

10. Бураковський І. Підприємство  в Україні: революційна зміна  парадигми управління // Економічні  реформи сьогодні №33, 2003