Основні проблеми і аналіз функціонування промислових підприємств України

 

- в результаті виділення зі  складу діючого підприємства чи організації;

- на базі структурної одиниці  діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів;

- внаслідок примусового поділу  іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України;

- за бажанням фізичної особи  (або групи осіб).

 

Далі майбутньому підприємству належить визначитися, чи воно буде виступати як фізична особа і займатиметься індивідуальним бізнесом, чи оформить свою діяльність як юридична особа. Для цього потрібно зареєструвати підприємство з певною назвою, відкрити розрахунковий рахунок у банку.

Державну реєстрацію підприємств усіх форм і видів власності здійснюють за загальними правилами у місцевих органах влади, за місцезнаходженням. Для державної реєстрації юридичної особи власник або особа, яку він уповноважив, подає дооргану державної реєстрації такі документи:

- установчі документи (рішення власника майна або уповноваженого ним органу) про створення суб'єкта підприємницької діяльності або установчий договір чи статут;

- реєстраційну карту;

- документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору. : У разі реєстрації одноосібного приватного підприємства рішення власника не подають. Якщо власником (одним із власників) є юридична особа, додатково подають нотаріально завірену копію свідоцтва про її державну реєстрацію. Іноземна юридична особа подає документ, що свідчить про її реєстрацію у країні місцезнаходження.

Установчі документи не повинні  містити положень, що суперечать чинному  законодавству України.

Державну реєстрацію підприємства здійснюють за заявницьким принципом протягом 5 робочих днів. Державний орган, який проводить реєстрацію, зобов'язаний протягом цього терміну видати заявнику свідоцтво й у десятиденний термін повідомити податкову інспекцію та установу державної статистики про факт реєстрації.

Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для відкриття рахунків у банківських установах, виготовлення печаток і штампів. На печатках і штампах повинен бути вказаний номер реєстраційного свідоцтва.

Підприємство має право відкривати філіали, відділення, представництва та інші відособлені підрозділи. Для відкриття підрозділів достатньо внести відповідні доповнення у реєстраційну картку. При зміні назви підприємства його організаційної форми та форми власності підприємство перереєстровують. При зміні власника суб'єкта, якщо при цьому не змінюється форма власності, перереєстрацію не проводять.

Перш ніж зареєструвати підприємство, засновники укладають установчу угоду.

Угода (договір) - термін, який використовують для того, щоб окреслити відповідальність, яка є результатом добровільної домовленості однієї юридичної (фізичної) Особи з іншою, відповідно до якої одна сторона бере на себе певний обов'язок здійснити чи не здійснити певну дію.

У змісті угоди визначають наступне: ~ предмет угоди (що робить засновник, а що - виконавець); - обов'язки двох сторін;

- відповідальність сторін;

- розмір і порядок оплати;

- витрати та збори згідно  з умовами;

- додаткові умови; 

- юридичні адреси сторін.

 

Діяльність офіційно зареєстрованого  підприємства регламентується його статутом. Статут є основним правовим документом підприємства, розробляється згідно із законом і законодавчими актами України, його затверджує власник чи засновник підприємства, а для державних підприємств - власник майна за участю трудового колективу.

 

У статуті підприємства визначають власника та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління та порядок їх формування, компетенцію і повноваження трудового колективу та його виробничих органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації і припинення діяльності підприємства.

 

Підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку, кутовий штамп, фірмовий знак, майнові права й обов'язки, може бути позивачем та відповідачем у всіх судових і арбітражних органах. Також підприємство вправі здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законами України, може здійснювати зовнішньоекономічну діяльність. Власник самостійно визначає структуру управління, встановлює штати функціональних, виробничих та інших підрозділів і т.д.

 

Майно підприємства становлять основні фонди й оборотні засоби, інші цінності, вартість яких відображається у балансі. Майно є власністю засновників або державною власністю (якщо підприємство державне). Джерелами формування майна є: грошові і матеріальні внески засновників; доходи, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від реалізації цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; благодійницькі внески підприємств, організацій і громадян.

 

Підприємство може продавати, обмінювати, передавати в оренду, у тимчасове користування підприємствам і фізичним особам будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби та інші матеріальні цінності, що є власністю підприємства. Воно може також випускати і продавати власні цінні папери, купувати їх у інших юридичних осіб. Підприємству

 

Єкономіка підприємств

 

дозволяється за певну плату володіти і користуватися землею та природними ресурсами. При цьому воно зобов'язане своєчасно здійснювати природоохоронні заходи. Фінансування таких заходів відбувається за рахунок власних коштів або інших джерел.

 

Щодо господарсько-економічної  діяльності підприємства, то підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає стратегію розвитку, самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі та інші посередницькі організації. Підприємство реалізує свою продукцію, послуги за цінами і тарифами, раніше встановленими або договірними на основі прямих угод, державного замовлення, через товарні біржі, мережу власних торгових підприємств. Підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці.

 

Після сплати податкових та інших платежів власник самостійно розпоряджається прибутком, який є узагальнюючим показником фінансових результатів на всіх підприємствах.

 

Підприємство може користуватися банківським кредитом, має право відкривати розрахунковий та інші рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів розрахункових, кредитних та касових операцій за місцем реєстрації підприємства або у будь-якому банку України. Підприємство може надавати банку на договірній основі право використовувати свої вільні кошти і встановлювати проценти за їх використання. Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва та виробничі підрозділи, які утримує за кошти підприємства.

 

Власник підприємства зобов'язаний постійно поліпшувати умови праці, життя, здоров'я та побуту працівників. Держава гарантує дотримання законних прав та інтересів підприємства, забезпечує різні правові й економічні умови господарювання, пільгові умови тим підприємствам, що впроваджують прогресивні технології, створюють нові робочі місця, використовують працю громадян, які потребують соціального захисту.

 

Припинення підприємницької діяльності здійснюється:

- з власної ініціативи підприємства;

- на підставі рішення суду;

- уразі закінчення терміну ліцензії та в інших передбачених законодавством випадках.

 

Про таку акцію повідомляють в офіційній  пресі з визначенням термінів претензій до підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія повинна оцінити наявне майно такого підприємства, розрахуватись з кредиторами, скласти і передати власнику ліквідаційний баланс. Підприємство вважається ліквідованим (реорганізованим) з моменту виключення його з Державного реєстру України.

 

2.Розвиток промислових  підприємств України.

 

У сучасних умовах розвитку економіки  України інвестиції виступають засобом  забезпечення структурних перетворень  в сферах економіки, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних промислових підприємств  у світовому господарстві, поліпшення фінансового становища промислових  підприємств та соціального добробуту  населення. За умов політичної та законодавчої нестабільності, затяжної соціально-економічної  кризи, недостатній рівень державного фінансування інвестиційної діяльності, неефективне використання наявних  фінансових ресурсів промислових підприємств  негативно впливає на процес залучення  іноземного капіталу в пріоритетні  галузі промисловості. Вирішення цієї актуальної проблеми можливе лише при  активізації економічних процесів у галузях народного господарства, які виведуть країну з кризового  становища, за умов науково обґрунтованої  державної інвестиційної політики.

 

Основною метою статті є аналіз інвестиційного розвитку промислових  підприємств України, чинники прийняття  інвестиційного рішення, основні форми  вкладання інвестицій, аналіз динаміки залучення інвестицій в пріоритетні  галузі промисловості. 

 

Активізація інвестиційної діяльності є важливим елементом економічної  політики. Інвестиційна політика визначає джерела, напрямки та структуру інвестицій, здійснює раціональні та ефективні  заходи для виконання загальнодержавних, регіональних та місцевих соціально-економічних  і технологічних програм, відтворює  процеси на макро- та мікроекономічному  рівнях. Створення сприятливих умов щодо залучення інвестицій дозволить  вивести економіку країни на більш  високий рівень розвитку, розробити  стратегічні та оперативні плани  економічного розвитку промислових  підприємств, покращити їх фінансовий стан та конкурентоспроможність.

 

У цьому випадку держава повинна  створювати сприятливий інвестиційний  клімат для залучення іноземного капіталу в провідні галузі промисловості  України та економічну захищеність  інвесторів.

 

Кожне промислове підприємство у своїй  господарській діяльності здійснює інвестиційну діяльність. Це обумовлено такими причинами як поновлення наявної  матеріально-технічної бази, збільшення виробничих потужностей підприємства, можлива диверсифікація продукції  та освоєння нових видів діяльності. Для вирішення цих питань не в кожного промислового підприємства достатньо власних фінансових ресурсів. Тому, залучення іноземного капіталу в інвестиційні проекти є пріоритетним шляхом розв’язання даного питання.

 

Основними напрямками інвестиційної  діяльності промислових підприємств є:

- збільшення капіталовкладень  на технічне переозброєння і реконструкцію;

- вдосконалення технологічної  структури капітальних вкладень, збільшення в їхньому складі  питомої ваги засобів праці;

- зміна галузевої структури  капітальних вкладень;

- підвищення життєвого рівня населення та задоволення  попиту на промислову продукцію;

- пріоритетне забезпечення капітальними вкладеннями прогресивних напрямків науково-технічного прогресу, що сприяють зниженню ресурсоємності виробництва і підвищенню якості продукції;

- збільшення обсягів капітальних  вкладень на будівництво житла  працівникам, медичне обслуговування  та страхування;

- збалансованість інвестиційного  циклу.

Усі ці напрями інвестиційної діяльності в Україні вже зараз починають  розвиватися в умовах формування ринкового механізму. Тому трансформація  інвестиційного механізму на мікрорівні, наприклад у промисловості, повинна проводитися в межах макроекономічної стабілізації.

Іноземні інвестори, вкладаючи  кошти, самостійно вибирають форму  вкладень інвестицій, визначають прибуток від своїх вкладень на основі таких чинників:

1) вид інвестиції; вартість інвестиційного  проекту; 

2) альтернатива інвестиційного  проекту; 

3) обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування;

4) пріоритетні напрямки інвестування;

5) ризик, пов’язаний з прийняттям  того чи іншого рішення і т.д.

Інвестори надають перевагу короткостроковим інвестиціям, щоб знизити ризик  неповернення вкладеної суми коштів із фіксованим відсотком, який становить  прибуток інвестора. В Україну за високого рівня комерційного ризику довгострокові інвестиції переважно не вкладають, віддаючи перевагу короткостроковим інвестиціям. Інвесторам вигідніше надавати кошти на незначний проміжок часу, щоб отримавши їх, вкласти знову в більш вигідніші проекти. Переважна кількість галузей потребують довгострокового інвестування, тому розробляючи інвестиційні проекти потрібно враховувати фактор часу.

Дослідження обсягів фінансування інвестиційної діяльності за рахунок коштів іноземних інвесторів свідчить про збільшення залучення інвестицій в провідні галузі промисловості. Динаміка фінансування інвестицій в основний капітал за кошти іноземних інвесторів протягом 2009 - 2012 рр. збільшується з 4688 млн. грн. до 6890 млн. грн. У структурі інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування, частка коштів іноземних інвесторів до загального обсягу інвестицій зменшилася з 3,6 % до 3,5

Залучення іноземного капіталу в пріоритетні  галузі промисловості України сприятиме  технологічному оновленню, реконструкції  та модернізації засобів виробництва, розширення асортименту та освоєння нових видів промислових товарів  та зниженню залежності від імпортних  товарів. Дослідження динаміки інвестицій в основний капітал у промисловість за 2009 - 2012 рр. свідчить про збільшення інвестицій з 28190,77 млн. грн. до 64341,44 млн. грн. Проаналізувавши структуру фінансування інвестицій в основний капітал галузей промисловості найбільше інвестицій вкладають у підприємства переробної  галузі, питома вага яких складає більше 67 % 

 

Сприяння поліпшенню інвестиційного клімату в Україні є одним  з найважливіших пріоритетів державної політики на сучасному етапі. Дослідження інвестиційних процесів промислових підприємств свідчить про нерівномірність розподілу інвестицій по галузям України. Залучення іноземного капіталу дозволить реструктуризувати пріоритетні галузі промисловості, реалізувати інвестиційні проекти, соціально-економічні програми розвитку галузей промисловості, активізувати інвестиційні процеси, використовуючи додаткові регіональні резерви задля здійснення структурної перебудови економіки.