Основні проблеми і аналіз функціонування промислових підприємств України

 

3.Оцінювання сучасного  стану промисловості України  та проблемипідвищення її конкурентоспроможності.

 

Сучасні тенденції розвитку промислових  підприємств України свідчать проіснування значних проблем економічного, технологічного, соціального таекологічного характеру, які чинять дестабілізуючий вплив на загальну ситуацію векономіці, обумовлюють диспропорційність її розвитку. В умовах скороченняплатоспроможного попиту, підприємства відмовляються від виробництваскладних виробів, що вимагають широкої кооперації, і переходять до випускунескладної продукції, яка має попит. Інша важлива проблема - техніко-економічне відставання вітчизняного промислового виробництва від лідерівсвітового.

 

 Аналізуючи відмінності у  тривалості і глибині деструктивних  процесів впромисловості країн пострадянського простору, слід звернути увагу на те, щовони значною мірою визначаються мірою структурної деформації економікикраїни. Про недосконалість структури вітчизняної промисловості можна говоритище починаючи з 1980-х років. Відставання порівняно з провідними промисловорозвинутими країнами світу полягало, наприклад, в тому, що на початку 90-хроків ХХ ст. середня тривалість випуску промислової продукції в Україні досягла19,7 років, тоді як оптимальні терміни появи нових видів машин, механізмів - 12-13 років. Це означало, що понад 20% продукції машинобудування, якавипускалася в Україні, за технічним рівнем виробництва відставала відпередового на одне покоління З розпадом СРСР Україна не тільки не змоглаперейти до більш прогресивного технологічного укладу, а навпаки - структура їїекономіки ще більше відхилилась від ринкових вимог. В промисловості Українизберігаються структурні диспропорції, характерна нестійка динаміка покращенняосновних показників результативності діяльності промислових підприємств, щонегативно впливає на можливості зростання конкурентоспроможності економікиУкраїни в глобальному середовищі.

 

 Розвиток промисловості описується  багатьма статистичними тааналітичними  показниками, проте важливими  є не абсолютні величини, а  їхправильна інтерпретація.

 

 

За оцінкою фахівців найбільш досконалою є галузева структурасвітової промисловості, в якій продукція машинобудування  становить 40% усієїпродукції, хімічної промисловості - більше 15%, харчової - 14%, легкоїпромисловості - 9%, металургії - 7%. Особливе місце в промисловості  займаємашинобудування, оскільки прогрес  в цій галузі дифузійно поширюється  й наінші. З огляду на це, трансформація машинобудівної галузі повинна статипріоритетним напрямом реформування вітчизняної промисловості.Машинобудування є особливо чутливим до змін загально-господарських умовдіяльності - підприємства цієї галузі одними з перших реагують на економічніспади і одними з останніх на підйоми. Крім того попит на наукоємні товаридовготермінового користування відзначається високою еластичністю за цінами ідоходами. Це обумовлює тісний зв'язок змін наринку машинобудівної продукціїз розвитком циклів загальногосподарської кон'юнктури. Наукоємністьмашинобудування надає йому переваг порівняно з сировинними галузями, які неможна розглядати в якості пріоритетів довгострокового розвитку економікиУкраїни.

Галузі промисловості

-Машинобудування

-Металургія

-Хімічна промисловість

-Легка промисловість

Харчова промисловість - Добувна промисловістьНайбільш  помітний внесок у формування ВВП  серед галузей переробноїпромисловості  мають харчова, машинобудівна та металургійні галузі, причомучастка  хімічної та нафтохімічної промисловості скоротилися приблизно в 1,5рази.

 Посткризове зростання промисловості  в основному пов'язане із позитивнимвпливом  на вітчизняних виробників металургійної  продукції світових цін на сталь.

Поряд із позитивними наслідками зростання  цін на сталь на світовомуринку для вітчизняної промисловості варто зауважити, що таке зростання створюєумови для негативних наслідків, що пов'язано із існуванням тісних міжгалузевихзв'язків. Зростання зовнішніх цін на продукцію металургії спричинить їхзбільшення і на внутрішньому ринку, наслідком чого може стати зростаннясобівартості продукції машинобудування та будівництва.

 

 Якщо в структурі обсягу  промислової продукції у 1990 р.  часткасировинних галузей становила  33,2%, то до 2010 р. вона зросла  вдвічі. Часткатоварів широкого  вжитку (харчова та легка промисловість)  за цей період навпаки,стрімко скоротилася.

 

 Галузь машинобудування хоча  й зростала протягом 1999-2010 рр., але  їїчастка в структурі промисловості  знову знижується і є меншою  у 3-4 рази зарівень розвинутих  країн. Сировинний ухил галузевої структури національногогосподарства є наслідком орієнтації експорту на вивіз продукції з низькоюдоданою вартістю, промисловість особливо залежною від ситуації назовнішньому ринку та не дозволяє розвивати внутрішній.

 

 Характерними особливостями  промислової динаміки України  єнестійкість темпів, що відображено  в значних діапазонах щорічних  коливань, таміжгалузева нерівномірність зростання.

Основні показники розвитку промисловості  України, 2002-2011 рр.

Умови діяльності промислових виробників змінилися, відбувся перехід відпростої конкуренції до мобільної співпраці  виробників з орієнтацією на потребикінцевих  споживачів, причому на глобальній основі, яка передбачає вихід за межінаціональних кордонів. Під впливом зростання конкуренції як серед вітчизняних підприємств, так ііноземних конкурентів, загострюється актуальність вибору тієї організаційноїформи підприємства, яка б дозволила отримати максимальні вигоди від свогостановища на ринку. В умовах збільшення кількості потужних транснаціональнихкорпорацій, альянсів, інтегрованих корпоративних структур та виробничихмереж, підприємство як самостійний господарюючий суб'єкт з ознакамипервинної ланки виробництва трансформується в елемент складної виробничоїсистеми.

Багато підприємств української промисловості все ще відзначаютьсявисоким ступенем концентрації та централізації виробництва, що частковопояснюється особливостями технологічних процесів, а частково -непослідовністю та невиправданими затримками із проведенням структурнихзмін. Проте, подрібнення великих підприємств не слід сприймати як єдиноправильний шлях розвитку, оскільки в багатьох випадках концентраціявиробництва є не тільки фактором створення конкурентних переваг, але й єдиноюможливістю впровадження сучасних технологічних досягнень безпосередньо увиробництво.

Прагнення віднайти баланс між позитивними  сторонами централізації тадецентралізації  управління при об'єднанні підприємств є передумовою виборупроміжних організаційних форм інтеграції між централізованою корпоративноюструктурою та ринковою співпрацею. До такого нового виду партнерськихвідносин відноситься альянс, створення якого передбачає дотримання угоди прокооперацію двох і більше незалежних фірм для досягнення певної комерційноїмети та отримання синергічних вигод членами альянсу. Розглядаючи стан українських промислових підприємств на конкурентнихринках, доводиться констатувати втрату ними значної частини внутрішньогоринку, що особливо небезпечно, адже загальновідомо, що в розвинутих країнах«амортизатором» наслідків можливих коливань та спадів виступає розвинутийвнутрішній ринок. Глобалізація спричинила зміни у вимогах ринку до виробників- основною конкурентною перевагою є технологічний відрив від конкурентів ізвідносно низькими витратами на виробництво. Процес глобалізації спричиниввиникнення міжнародних виробничих ланцюжків, всередині яких чіткопростежується нова система міжнародного поділу праці на базі аутсорсингу.Якщо розвинуті країни зосереджують на своїй території виробництво складнихнаукомістких компонентів, то на частку підприємств країн, що розвиваються,залишається масове виробництво продукції чи технічно менш складнихкомпонентів. Таким чином в конкуренції, яка базується на технології, в більшостівипадків перемагають високорозвинуті країни, що збільшує їх відрив від країн,що розвиваються.

 Для адекватної реакції на  зміни в зовнішньому середовищі  промисловогоринку важливо знати,  які з факторів прямого та  непрямого впливу є найбільшвагомими  для самих підприємств з точки зору їх загроз. Для такого аналізу намибуло обрано 40 промислових підприємств України (по 5 з кожної з наступнихгалузей: металургійна промисловість, хімічна промисловість, машинобудування,промисловість будівельних матеріалів, лісова промисловість, харчовапромисловість, паливно-енергетичний комплекс, скляна промисловість). Наоснові даних, які висвітлюються Агентством з розвитку інфраструктурифондового ринку України [172], нами було проведено дослідження найбільшчасто названих факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, щоускладнюють роботу підприємств. Незалежно від галузі, до якої відноситьсяпідприємство, найсуттєвіший вплив із факторів зовнішнього середовища прямоговпливу мають постачальники та ціни на сировину, матеріали, комплектуючі таенергоносії. Що стосується факторів непрямого впливу, то майже всіпідприємства виділили економічні та політико-правові фактори, які проявляютьсяу недосконалому законодавстві, податковій політиці, нерозвинутості фінансово-кредитної системи і т.д.

 Дуже симптоматичним є той  факт, що лише 5 з 40 підприємств виділяє якпроблему та перешкоду власному розвитку іноземну конкуренцію. Це може бутипов'язано з тим, що організації більше зосереджені на поточних загрозах та частоне надають великого значення перспективним проблемам, які можуть матисуттєвий на них вплив якщо не сьогодні, то вже в недалекому майбутньому.зростання обсягів зовнішньоїторгівлі. Для України такий підхід є досить актуальним, зважаючи нанедосконалість структурних характеристик національного господарства тарозбалансованість галузевих співвідношень.

 На рівень економічного розвитку країни впливають не тільки обсяги, але й взначній мірі структура зовнішньо-торгівельного обороту, яка характеризуєспіввідношення експортних та імпортних товарів за видами і ступенем їхньоїпереробки. Провівши аналіз обсягів і структури товарної структури експорту таімпорту України, стає очевидно, що експортується переважно енерго-сировинната матеріальна продукція низького рівня переробки, а імпорт в основному складаєвисокотехнологічна продукція високого ступеня переробки та товари кінцевогоспоживання. В таких умовах зростання цін на енергоресурси та падіння цін наметалопродукцію зумовили погіршення платіжного балансу України та ще більшепосилили залежність від зовнішніх ринків.

 Низькі обсяги експорту свідчать  про недостатній технічний рівень  продукціїгалузі порівняно з  іншими країнами, а отже, - і про  низькуконкурентоспроможність українського  машинобудування на світовому  ринку.Негативне торговельне сальдо сповільнює темпи зростання ВВП країни тапосилюється залежність від іноземних торговельних партнерівта ситуації назовнішніх ринках. Зміна кон'юнктури ринку миттєво відображається нафінансових показниках підприємств. Все жорсткіша конкуренція на світовомуринку за рахунок приросту виробництва на промислових підприємствах країнАзії, вже в середньостроковій перспективі спричиняє суттєві ризики для розвиткупромисловості України. Ще однією проблемою вітчизняних виробників євідсутність ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю, а також вбільшості випадків відсутність достатнього досвіду в просуванні виробленоїпромислової продукції на зовнішні ринки, обґрунтуванні експортних цін, методівадекватного виміру результатів експортно-імпортної діяльності підприємства.

З однієї сторони, збільшення показників імпорту в високотехнологічнійпромисловості повинно справляти дисциплінуючий вплив на вітчизнянихвиробників. В окремих дослідженнях отримані оберненізалежності між торгівельною відкритістю та рівнем доходів підприємствнаціонального ринку - тиск конкуруючого імпорту веде до їх зниження. Проте, цене завжди знаходить підтвердження на практиці. Спеціалізація країни за секторами та порівняння її з іншими країнами абоаналогічним критерієм світового ринку має важливе значення для аналізутенденцій розвитку економіки. Для цього доцільно застосовувати індекспорівняльних переваг (RCA) для кожної товарної групи, проводячи розрахунки заформулою Баласса Аналіз результатів розрахунків за вказаними показниками свідчить про досить високу концентрацію експорту товарів Украни. Якщопорівнювати рівень концентрації експорту за індексом Хіршмана та індексомдиверсифікації очевидним стає їх перевищення наданалогічними показниками багатьох країн Центральної та Східної Європи. Вартозауважити, що більшість країн протягом аналізованого періоду знизили рівеньконцентрації експорту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

висновок

Промисловість є провідною галуззю господарства України. В її складі

виділяють видобувні і обробні  галузі. Видобувна промисловість  займається

видобутком різних видів палива і сировини з надр Землі, тому її розвиток

і поширення залежать від розміщення і запасів корисних копалин.

До обробної промисловості відносяться  галузі, які займаються обробкою чи

переробкою сировини і напівфабрикатів. Це — машинобудування, металургія,

деревообробна та інші галузі.

За видом продукції, що випускається, галузі об'єднують у важку, легку  і

харчову промисловість. Сукупність галузей, які виробляють сировину,

паливо, знаряддя праці, складає важку  промисловість. До неї належать

паливна, електроенергетична, металургійна, хімічна, машинобудівна,

лісова і деревообробна, промисловість  будматеріалів. До легкої відносять

галузі промисловості, які виробляють товари народного споживання — одяг,

взуття, тканини, парфумерію та ін. Харчова  промисловість об'єднує

галузі, що виробляють продукти харчування.

Іноді для того, щоб розрізнити галузі за використанням їхньої продукції,

вдаються до поділу галузей промисловості  на галузі груп "А" і "Б". До

групи "А" відносять галузі, які  випускають засоби виробництва, а до

групи "Б" — товари споживання. У такому випадку до першої групи

попадають галузі важкої і деякі  легкої промисловості, а до другої —

деякі галузі важкої, легкої і харчова  промисловість.

 

У галузевій структурі промисловості  України провідне місце традиційно

займає важка промисловість (73,7%). її значне переважання над

виробництвом товарів народного  споживання постійно приводило до проблем

із забезпечення населення продукцією легкої і харчової промисловості.

 

За останні роки в усіх галузях  промисловості відбулося значне скорочення

виробництва продукції, найбільше - у  машинобудуванні хімічній, легкій

промисловості. За умови здійснення ринкових перетворень Україна зможе

поступово збільшити випуск конкурентоспроможненої продукції; для цього

вона має як значні природні ресурси  так І висококваліфіковані кадри. Вже

зараз багато промислових виробів (метал, літаки ракетоносії, тканини,

швейні вироби, продовольчі товари користуються великим попитом на

світовому ринку.

 

Концентрація — це зосередження все більших обсягів виробництва  на

окремих підприємствах, в окремих  центрах. Вона може відбуватися

екстенсивним або інтенсивним  шляхом. Якщо збільшення виробництва  на