Організація праці на підприємстві

 Відрізняють комплексні  та спеціалізовані бригади.

 Комплексні бригади  (наприклад, докерів-механізаторів)  організують із робітників різних  професій для виконання комплексу  технологічних різнорідних, але взаємопов'язаних робіт, що охоплюють повний цикл виробництва продукції або її закінчену частину. З метою забезпечення взаємозаміни та розширення сумісництва професій робітники комплексних бригад поряд з роботою по основній професії (операції), як

правило, повинні оволодіти додатково  одною або декількома професіями (операціями).

 Спеціалізована бригада  об'єднує, як правило, робітників  однієї професії, що зайняті на  однорідних технологічних операціях.

 Комплексні і спеціалізовані  бригади можуть бути змінними, якщо усі робітники, що її складають, працюють в одну зміну, або наскрізні, якщо до них включені робітники усіх змін.

 Під, сумісництвом  професій (посад.) розуміють виконання  працівником поряд із своєю  основною роботою, що обумовлена  трудовою угодою, додаткової роботи з другої професії (посади). Сумісництво професій надає можливості раціонально використовувати робочий час, забезпечувати повне навантаження обладнання, підвищувати маневрування у використанні кадрів, забезпечувати їх взаємозаміни. В той же час воно розширює виробничий профіль робітника, сприяє зросту його кваліфікації, підвищенню змістовності праці, усуває монотонність у роботі.

 В основі багатоверстатного  обслуговування лежить використання  часу машино-автоматичної роботи  машин для виконання ручних та машино-ручних робіт на інших машинах, що обслуговуються робітником, та для переходів від однієї машини до другої.

 Багатоверстатне обслуговування  може бути індивідуальним та  бригадним. Розподіл праці у  багатоверстатних бригадах буває  кваліфікаційним (бригадні та підручні робочі) або функціональним наладчики та оператори), у ряду випадків застосовується так зване парне обслуговування, коли, наприклад, двоє робочих однакової професії та кваліфікації обслуговують декілька машин.

 Організація праці як система включає такий елемент як організація та обслуговування робочих місць. Поняття "робоче місце" можна розглядати з двох боків. З одного боку, це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка, як і інші підрозділи більш високого рівня (ділянка, цех, виробництво), є об'єктом організації праці. З другого, технічного боку, робоче місце - це зона застосування труда, яка обладнана необхідними засобами, що призначені для трудової діяльності одного або декількох виконавців.

 Робочі місця кваліфікуються:

- за професіями;

- за кількістю виконавців (індивідуальні,  колективні);

- за видом виробництва (основне,  допоміжне);

- за типом виробництва (масове, серійне, одиничне);

 - за ступенем спеціалізації (універсальні, спеціалізовані, спеціальні);

- за рівнем механізації  (механізовані, автоматизовані, для  ручної роботи);

- за кількістю обладнання (одноверстатні, багатоверстатні).

 Робочі місця можуть  бути стаціонарними або пересувними, знаходитися у закритому приміщенні, на відкритому повітрі, під землею, під водою, на висоті.

Організація робочого місця - це система заходів з його оснащення  засобами праці та їх розміщення у  певному порядку.

  Організація обслуговування робочого місця означає його забезпечення засобами, предметами праці та послугами, що необхідні для здійснення трудового процесу.

До оснащення робочого місця входять: основне технологічне та допоміжне обладнання, технологічне оснащення, організаційне оснащення  та технічна документація.

До основного технологічного обладнання відносяться верстати, машини, агрегати, автоматичні лінії, що безпосередньо  діють на предмет праці і постійно знаходяться на робочому місці.

Допоміжне обладнання призначене для полегшення виконання операцій з подачі до робочого місця та безпосередньо у робочу зону предметів праці, їх підйому, встановлення, зняття та відправки з робочого місця (крани, навантажувачі тощо).

До технологічного оснащення  відносяться: стискувальні пристосування, робочий та вимірювальний інструмент, контрольно-вимірювальні прилади.

 До організаційного  оснащення входять: предмети, необхідні  робочому для зручної робочої  пози, а також для укладання  та зберігання приладдя, інструменту,  деталей, допоміжних матеріалів; засоби освітлення, сигналізації та зв'язку; допоміжні прис¬тосування для догляду за обладнанням, прибирання робочого міста тощо; предмети виробничого інтер'єру.

  Функції обслуговування робочих місць:

- виробничо-підготовча (комплектування предметів праці,  видача виробничого завдання та технічної документацій виробничий інструктаж);

- налагоджувальна;

- контрольна (контроль  якості продукції, вимірювального  інструменту, контрольне-вимірювальної  апаратури);

- транспортно-складська  (приймання, зберігання та видача матеріалів, деталей, інструменту, доставка до робочого місця предметів та засобів праці, вивіз із робочого місця готової продукції);

- підтримки у робочому  стані основного та допоміжного  обладнання;

- енергетична (забезпечення  усіма видами енергії);

 - ремонтно-будівельна;

- господарсько-побутова.

  Відрізняють три системи обслуговування: централізовану, децентралізовану, змішану. Можуть бути три форми обслуговування: стандартна, планово-попереджувальна та чергувальна.

 З метою підвищення  ефективності виробництва проводиться атестація та раціоналізація робочих місць. Зміст цієї роботи полягає у комплексній оцінці кожного робочого місця та виявленні їх відповідності потребам виробництва та сучасним умовам. Після проведення атестації приймається рішення про ліквідацію або раціоналізацію робочого місця.

  Раціоналізація трудового процесу, запровадження передових прийомів та методів праці як елемент її організації передбачає: вивчення та раціоналізацію трудових процесів із застосуванням різних способів та технічних засобів із метою забезпечення високої продуктивності праці та нормального навантаження на організм працюючого з урахуванням психофізіологічних норм, відбір передових прийомів та методів праці, їх подальше вдосконалення та впровадження шляхом організації виробничого інструктажу, розробки інструкційних карт, виробничого навчання тощо.

 Вивчаючи це питання потрібно з'ясувати поняття "трудовий процес".

  Трудовий процес — це сукупність дій, що здійснюються виконавцем при створенні якого-небудь виробу або його частини, або при виконанні якої-небудь іншої функції у процесі виробництва. Основним елементом трудового процесу є операція.

  Операція — закінчений цикл діяльності працівника (або групи працівників) на даному робочому місці щодо змінювання предмету праці (його розміру, форми, упорядкування деталей тощо). + Трудовий прийом - закінчена сукупність трудових дій, що учиняються без перерви та пов'язані міме собою єдиним цільовим призначенням — виконанням

частини операції.

  Трудова дія — комплекс трудових рухів, що виконуються одним або декількома робочими органами людини при виконанні частини трудового прийому.

  Трудовий рух - одноразове переміщення пальців рук, ніг, тулуба, голови з одного положення у друге при виконанні трудової дії. Таким чином, структура трудових рухів складає трудову дію, закінчена сукупність трудових дій - трудовий прийом. Трудові прийоми складаються у операцію, послідовні операції утворюють трудовий процес. Спосіб здійснення трудового процесу є метод праці. Він харак¬теризується складом прийомів, операцій та певною послідовністю їх виконання.

  Вивчення та раціоналізація трудового процесу передбачає аналіз його змісту, порядку та послідовності, прийомів праці, способів їх виконання та траєкторії рухів. Вивчення трудових процесів провадиться з використанням методів хронометражу, фотографії робочого часу (утому числі - самофотографії), фотохронометражу, а також із використанням кіно та відео зйомки.

  Значення раціоналізації трудового процесу можна показати на такому цікавому прикладі. Один із засновників школи наукового у правління Френк Гілберт на початку своєї трудової діяльності працював учнем каменяра. Як допитлива людина, він вивчав, які рухи треба зробити, щоб виконати укладання однієї цеглини, а потім спроектував свій спосіб виконання цієї операції. Йому вдалося скоротити кількість рухів з 18 до 4,5, за рахунок чого продуктивність праці підвищилася на 50 відсотків.

  Раціональна організація праці передбачає створення відповідних умов працюючим.

  Умови праці - це та виробнича обстановка, що оточує працівника на виробництві.

 До факторів, що  визначають умови праці, відносяться:  загальний стан виробничих приміщень,  температура, вологість, вентиляція  повітря у них, освітлення робочої  зони, наявність виробничого шуму, вібрація, запиленість, забрудненість повітря, ступень безпеки праці.

Головні цілі покращення умов праці полягають у тому, щоб  позбавити людину впливу несприятливих  факторів зовнішнього оточення, створити усі необхідні передумови для  високопродуктивної та безпечної роботи. Вирішуються ці задачі шляхом приведення умов праці на кожній виробничій ділянці, на кожному робочому місці у відповідність із діючими нормами.

 Проблеми умов праці  особливо актуальні у сучасній  кризовій економіці України, про  що свідчить повсякденна інформація про катастрофи, загибель людей у різних галузях виробництва. Наприклад, за останні п'ять років на виробництві загинуло більш ніж сім тисяч чоловік, біля двохсот тисяч - травмовано. Критична ситуація склалася у вугільній промисловості, де тільки у 2001 році відбулося 17 аварій, загинуло 279 шахтарів. Україна вийшла на перше місце у світі по показнику травматизму у вугільній промисловості. У світовій практиці для порівнювального аналізу травматизму на шахтах використовується коефіцієнт 1, що дорівнює кількості загиблих при видобутку одного мільйону тон вугілля. До 1990 року цей коефіцієнт не виходив за межі одиниці. У 1996 році він дорівнював 3,6, у 2000 році - 5,2. Це є наслідком спрацьованості обладнання, відсутності належного фінансування на охорону праці та на техніку безпеки. В цілому по Україні знос основних фондів у промисловості перевершує 50 відсотків, що само по собі вже уявляє не тільки загрозу втрати економічної перспективи країни, а і безпосередню техногенну загрозу.

  З проблемами покращення умов праці невід'ємно пов'язане вдосконалення режимів праці та відпочинку, тобто встановлення найбільш раціонального чередування часу праці та часу відпочинку на протязі робочої зміни, тижня, місяця, року. Відокремлюють змінний режим праці та відпочинку, що регламентує темп і ритм роботи, величину та частість перерв у праці, у тому числі перерву на обід; добовий режим визначає кількість робочих змін та їх термін; тижневий режим установлює число вихідних та робочих днів на тиждень; місячний (річний) режим передбачає число робочих днів на рік, число днів відпочинку, відпустки, а також свят.

 Загальна організованість  праці на підприємстві може  бути забезпечена лише за умов  наявності певної кількості персоналу,  відповідності його якісних характеристик  погребам виробництва. Тому передумовою ефективної організації праці є доцільна технологія комплектації, використання та службово-професійного просування працівників. Вона передбачає планування роботи з персоналом, маркетинг персоналу, ділову оцінку, набір та відбір кадрів, систему використання та розвитку персоналу.

 Зміцнення дисципліни  праці — є елементом організації  праці. Поняття, "дисципліна праці"  має зовнішній та внутрішній  аспекти.

 Зовнішній аспект  розкривають такі поняття як "державна  дисципліна" - ступінь виконання вимог суспільства до суб'єктів господарювання, дотримання законодавства у галузі праці; "договірна дисципліна" -дотримання прийнятих підприємством обов'язків перед контрагентами з виробничих стосунків.

  Внутрішній аспект дисципліни праці включає у себе виробничу дисципліну, яка характеризується ступенем додержання правил експлуатації обладнання, пристосування, норм витрати матеріалів, пального, енергії, правил охорони здоров я та техніки безпеки, раціональністю використання виробничих потужностей, ритмічністю виробництва, якістю обслуговування робочих місць. Складовою частиною поняття, "виробнича дисципліна" є технологічна дисципліна, яка характеризує додержання порядку ведення технологічних процесів.

  Трудова дисципліна відбиває ступінь додержання працівниками встановлених режимів у праці та відпочинку, правил внутрішнього розпорядку.

Таким чином дисципліна праці охоплює усі боки поведінки  працівників підприємства у процесі  їх трудової діяльності і складається  із сукупності державної, договірної, виробничої та трудової дисципліни.

 Механізм формування та постійного додержання дисципліни праці відбиває систему управління персоналом підприємства та спирається на засоби державного забезпечення виконання законодавства.

Трудова активність як елемент  організації праці означає повну реалізацію інтелектуального та фізичного потенціалу працівників у процесі їх трудової Діяльності. Відокремлюють чотири групи показників трудової активності у залежності від цільової спрямованості трудової діяльності:

- виробничо-економічна - характеризує перевиконання працівником виробничих показників;

- творча активність - характеризує діяльність, Ідо;спрямована  на вирішення творчих нестереотипних  виробничих задач;

- розвиток особистості  у процесі трудової діяльності ~ вказує на ступінь використання окремим працівником можливостей, що надаються підприєм¬ством, із професійного та кваліфікаційного росту;