Організація праці на підприємстві

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       Реферат на тему :

 

                          Організація праці на підприємстві

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                     Зміст

Вступ........................................................................................................................ 3

1. Сутність, принципи і завдання  організації праці........................................... 4

2. Основні елементи організації  праці персоналу.............................................. 9

3. Напрямки по вдосконалення  організації праці .............................................19

 Висновки ..............................................................................................................22

 Література ............................................................................................................24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Вступ

Робота розкриває тему: „Основні принципи та вимоги до організації праці на підприємстві”.

 Організація праці  означає приведення трудової  діяльності людей у певну систему,  яка характеризується сукупністю  елементів та їх стійкими взаємозв'язками, змістом функціонування цих елементів,  напрямками та динамікою їх  розвитку. У зв'язку з тим, що процес праці охоплює технологічну, економічну, правову, соціальну, морально-психологічну та інші складові, організація праці передбачає узгодження усіх відносин, що формуються та реалізуються між його учасниками.

 Організація праці  на підприємстві — процес багатогранний і складний, спрямований на оптимальне поєднання інтересів учасників виробництва та створення необхідних умов для ефективного функціонування його засобів Формування високоефективної системи організації праці є одним із напрямів підвищення ефективності управління підприєм¬ством, тому дана тема є досить актуальною.

 Мета роботи – розглянути основні принципи та вимоги до організації праці на підприємстві та пов’язані з ними визначення і поняття.

 Для здійснення  мети роботи були поставлені наступні завдання:

1. Розкрити сутність, принципи і завдання організації  праці;

2. Навести основні  елементи організації праці персоналу,  такі як розподіл праці, організація  робочого місця, елементи трудового  процесу та ін.

3. Визначити напрямки по вдосконаленню організації праці управлінського персоналу та підвищенню ефективності управління підприємством.

 Дослідження даної  теми є теоретико-методологічним.

 

 

 

 

 

1. Сутність, принципи  і завдання організації праці

Організація праці —  це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об’єктивною необхідністю і невід’ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва [5, с. 121].

Відокремлюють поняття "суспільна  організація праці" (макрорівень) та "організація праці на виробництві" (мікрорівень). Суспільна організація праці пов'язана з низкою загальних моментів, сукупність яких визначає можливість та умови функціонування будь-якого виробництва у конкретній країні. Йдеться про відносини власності, на яких ґрунтується виробництво; господарський механізм функціонування економіки, державне регулювання економічних процесів ( у тому числі у галузі трудових ресурсів), формування структури національної економіки, стан економіки, панівні морально-культурні цінності суспільства тощо.

 Розглядаючи питання організації праці як певне коло самостійних проблем, слід мати на увазі, що їх неможливо ізолювати від з'ясування суті організації виробництва в цілому. Процес матеріального виробництва поряд із безпосередньо живим трудом включає в себе предмети праці, тобто все те, на що спрямована праця (об'єкти його застосування), та знаряддя праці, за допомогою яких здійснюється дія людей на предмет праці. Забезпечення взаємодії цих трьох складових виробничого процесу с задачею організації виробництва.

Таким чином, організація праці є складовою частиною організації виробництва. Вона є основою ефективного використання персоналу. Виходячи з предмета даної дисципліни необхідно з'ясувати:

- основні поняття;

- складові елементи  організації праці; 

- механізм й реалізації в організації;

- особливості організації  праці різних категорій працівників.

 Організація праці  - це система використання живого  труда, певний порядок побудови  та здійснення трудового процесу,  що дозволяє найбільш ефективно  з'єднати техніку та людей у єдиному виробничому процесі і забезпечує підвищення продуктивності праці, охорону здоров'я працівника, його професійне та духовне зростання.

 Сутність організації  праці полягає у створенні  таких умов, які забезпечили б  найбільшу ефективність виробництва, сприяли всебічному розвитку працівників.

 Відрізняють:

- загальні організаційні  принципи;

- принципи, що визначають  організаційно-технічний аспект  системи організації праці.

 До перших відносяться: 

- принцип плановості  організації праці (нарівні підприємства плануванням охоплюються всі етапи виробничого циклу);

- принцип комплексності  (враховувати взаємодію всіх елементів  системи організації праці та  різних рівнів управління виробництвом);

- принцип науковості (використання прогресивних методів  організації праці);

- принцип нормативності  (використання у організації праці  прогресивних нормативів та стандартів);

- принцип ефективності (максимальний матеріальний та  соціальний ефект із мінімальними  витратами). Друга група принципів  охоплює:

- принцип обов'язкової відповідності між; технічним оснащенням виробництва та рівнем організації праці;

- принцип системності  та комплексності вирішення усіх  практичних питань організації  праці;

- принцип пропорційності  та узгодженості у праці окремих  груп, які працюють із метою утворення з часткових працівників єдиного виробничого колективу;

- принцип безперервності  та ритмічності процесу праці  у всіх ланцюгах та на усіх  етапах виробничого процесу.

 Раціональна організація  праці покликана вирішити:

- економічну задачу, яка полягає у максимальному зменшенні витрат на виробництво;

- психофізіологічну  задачу, яка пов'язана з оздоровленням  та полегшенням умов праці,  збереженням фізичного здоров'я  та безпекою людей, із підтримкою  високого рівня їх працездатності;

 - соціальну задачу, яка вирішується шляхом підвищення рівня задоволеності людей своєю роботою, розвитком особистості працюючих.

 Зміст системи організації  праці доцільно з'ясувати шляхом  розгляду елементів, що утворюють  цю систему [4, с. 86].

 В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.

 Економічні завдання  передбачають досягнення максимальної  економії живої та уречевленої  праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.

 Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують.

 Вперше наукова  теорія праці знайшла відображення  в тейлоризмі (понад 100 років тому), і подальший її розвиток полягав  у переході до концепцій «збагачення  праці», «автономних груп», «гуманізації  праці», які потім продовжили свій розвиток у складі більш широких економіко-соціологічних і політично-ідеологічних теорій «демократії в промисловості», «соціальної інтеграції» та ін.

 Організація праці  на підприємстві охоплює такі  основні напрями:

 - поділ і кооперація праці, що передбачають науково обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об’єднання працівників у виробничі колективи;

- організація та обслуговування  робочих місць, які сприяють  раціональному використанню робочого часу;

- нормування праці,  що передбачає визначення норм  затрат праці на виробництво  продукції і надання послуг  як основу для організації  праці і визначення ефективності  виробництва;

- організація підбору  персоналу та його розвиток, тобто планування персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар’єри тощо;

- оптимізація режимів  праці і відпочинку, установлення  найбільш раціонального чергування  часу роботи та відпочинку  протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість мають максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу;

- раціоналізація трудових  процесів, прийомів і методів  праці на основі узагальнення  прогресивного досвіду. Раціональним вважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу;

- поліпшення умов  праці, що передбачає зведення  до мінімуму шкідливості виробництва,  важких фізичних, психологічних  навантажень, а також формування  системи охорони й безпеки праці;

- зміцнення дисципліни  праці, підвищення творчої активності  працівників;

- мотивація й оплата  праці.

 Організація праці  на підприємствах, в окремих  галузях виробництва здійснюється  в конкретних формах, які залежать  від таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу, системи організації виробництва; психологічних факторів і особливостей екологічного середовища; а також від низки чинників, обумовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління. Організація праці змінюється, удосконалюється залежно від зміни цих чинників [2, c. 142].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Основні елементи  організації праці персоналу

Організація будь-якого  трудового процесу починається  з розподілу праці та з одночасного  її кооперування.

  Розподіл праці у загальній формі розуміється як відокремлення (розмежування) діяльності людей у процесі спільної праці. Відокремлюють наступні види суспільного розподілу праці:

- загальне, що відбиває  розподіл праці на головні  її галузі (промисловість, транспорт тощо);

- часткове, що відбиває  розчленування основних галузей  суспільного виробництва на види  та підвиди (наприклад підгалузі  виробництва на морському транспорті: флот, порт, підприємства сервісу  тощо);

- одиничне, що відбиває  розподіл праці у середині організації. Останній становить предмет розгляду у цій главі.

 Розподіл праці  у організації - це відокремлення  окремих часткових трудових процесів, що здійснюються з метою скорочення  виробничого циклу за рахунок  одночасного виконання різних  робіт, а також для підвищення ефективності виробництва в наслідок більш швидкого придбання виробничих навичок працівниками за рахунок спеціалізації в операціях, що виконуються.

  Розподіл праці тісно пов'язаний з її кооперацією, яка розуміється як об'єднання людей з приводу планомірної та сумісної участі у одному або різних, але пов'язаних між собою процесах праці, її задача - забезпечити найбільшу узгодженість дій окремих працівників або груп працівників, що виконують різні трудові функції. Таким чином розподіл та кооперування праці складають два нерозривно пов'язаних між собою та доповнюючих один одного боки трудової діяльності людей.

Розподіл праці у  організації проявляється у трьох  основних видах: технологічному, функціональному та професійно-кваліфікаційному.

Технологічний розподіл праці — розчленування виробничого  процесу за окремими фазами, технологічними комплексами, видами робіт та операціями. Визначальним фактором цього виду розподілу  праці є технологічний процес.

Функціональний розподіл праці означає розподіл усього комплексу робіт у залежності від ролі та місця окремих груп працівників, зайнятих у виробничому процесі.

Професійно-кваліфікаційний  розподіл - це ділення працюючих  за професіями (спеціальностями), а  у середині них - за групами склад¬ності праці (розряди, категорії, вчені ступені) тощо.

 Кооперація праці  може бути наступних видів: 

- міжцехова — між  цехами (службами) організації;

- внутріцехова - між ділянками  (службами) цеху;

- внутріділянкова - між  окремими виконавцями або ланками; 

- внутрібригадна — між членами бригади.

 Розробка та впровадження  раціональних форм розподілу  та кооперування праці також  передбачає вдосконалення та  розвиток бригадної форми організації  праці, сумісництво професій, багато¬верстатного  та багатоагрегатного обслуговування.

 У бригадній формі організації праці кооперація праці знаходить найбільш повне виявлення. Вона створює можливості підвищення змістовності праці, зросту кваліфікації працівників, ефективного використання робочого часу, обладнання і на цій основі підвищення продуктивності праці, покращення якості роботи.