Фінансове планування

 Найбільшими труднощами  при побудові таких моделей  є формування правильних взаємозв'язків  між окремими фінансовими показниками та оцінка числових значень коефіцієнтів, що характеризують ці взаємозв'язки. Послідовність розрахунків, які передують обчисленню основних фінансових показників, передбачає:*

 прогноз темпів  зростання обсягів виробництва  та реалізації продукції в окремі часові періоди;*

 визначення відповідних  до обсягу виробництва структури  й обсягу витрат сум операційного  та балансового прибутку;*

 визначення залежності  між обсягами виробництва та  необхідними для забезпечення  цього виробництва обсягами необоротного, оборотного та чистого оборотного капіталу;*

 оцінка потреб у  додатковому фінансуванні на  основі прогнозів про очікувані  у майбутньому рівні прибутку  та розміри його капіталізації,  витрати на обслуговування боргу,  обсяги емісій облігацій, простих та привілейованих акцій;*

 забезпечення рівності  джерел надходження коштів та  напрямів їх використання;*

 визначення структури  фінансових ресурсів підприємства  з урахуванням прогнозних обсягів  кредиторської заборгованості, нерозподіленого прибутку, а також витрат, пов'язаних із залученням позикового та акціонерного капіталу, зокрема очікуваних дивідендних, процентних виплат і витрат на проведення емісій.

 Для правильного  прогнозу в процесі побудови  математичних моделей основних  параметрів виробничо-господарського процесу крім розуміння специфіки діяльності самого підприємства треба досить точно спрогно-зувати очікувані протягом планового періоду зміни ринкових процентних ставок, ставок оподаткування, а також кількісно оцінити ризики, що супроводжуватимуть діяльність підприємства у майбутньому.

 Моделі, що потребують  застосування методів лінійного  програмування, дають змогу знайти  максимальне значення цільової  функції (операційного, чистого чи  балансового прибутку) в області,  що визначається допустимими значеннями вихідних параметрів (собівартості продукції, рівня витрат на збут, оплату праці тощо) та співвідношень між ними. Оскільки такі моделі передбачають лінійний характер взаємозв'язку між досліджуваними параметрами, їх важко застосувати для моделювання усіх аспектів виробничо-господарського процесу.

 Економетричні моделі  реалізують комплексний підхід  до побудови моделі економічного  розвитку підприємства. Як правило,  для їх побудови використовують  регресійний аналіз, враховують  рівність джерел та напрямів використання коштів, що дає змогу не тільки оцінити майбутні значення фінансових показників на основі їх значень у минулому, а й урахувати взаємозв'язок рішень щодо капіталовкладень, їх фінансового забезпечення та виплати дивідендів власникам підприємства.

 Отже, використання  моделей у процесі фінансового  планування передбачає врахування  впливу значної кількості зовнішніх  та внутрішніх чинників, які необхідно  правильно кількісно оцінити.  Це означає, що лише за умови  кваліфікованого підходу з використанням сукупності методів фінансового аналізу та прогнозування можна сформувати реальні фінансові плани і забезпечити ефективне управління процесом їх реалізації.

 ЛІТЕРАТУРА 

1. Про господарські  товариства: Закон України від  19 вересня 1991 р. № 1576 - ХП.

2. Про оподаткування  прибутку підприємств (в ред.  Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР): Закон України  від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР.

3. Про затвердження  Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. №473.

4. Про затвердження  Положення про порядок складання  річного фінансового плану державним  підприємством (Зареєстровано в  Міністерстві юстиції України 15 січня 2001 р. за № 15/5206): Наказ Міністерства економіки України від 25 грудня 2000 р. №277.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт  про власний капітал": Затв. наказом  Міністерства фінансів України  від 31 січня 2000 р. № 20.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні  активи": Затв. наказом Міністерства  фінансів України від 18 жовтня 1999 р. № 242.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси": Затв. наказом Міністерства фінансів  України від 20 жовтня 1999р. № 246.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська  заборгованість": Затв. наказом Міністерства  фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237.

9. Порядок експертної  оцінки нематеріальних активів:  Затв. наказом ФДМУ та Державного комітету з питань науки і технологій від 27 липня 1995 р. № 969/97.

10. Алексеева ММ. Планирование  деятельности фирмы / Финансовая  академия при правительстве РФ. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 245 с. 

11. Балабанов AM., Балабанов  И.Т. Финансы. — СПб.: Питер, 2000. — 192 с.

12. Балабанов И.Т. Основы  финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 384 с. 

13. Балашевич БА.,Андронов  А.М. Экономико-математическое моделирование  производственных систем. — Минск:  Университетская, 1995. — 240 с.

14. Басовский JIJZ. Прогнозирование  и планирование в условиях  рынка. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 260 с. 

15. Бланк И.А. Основы  финансового менеджмента. —Т. 1. —  К.: Ника-Центр, 1999. — 592 с. 

16. Булхаков М. И.  Внутрифирменное планирование. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 400 с.

17. Буров В.П., Галь В.В., Казанов  АЛ., Морошкин В А. Бизнес-план  инновационного проекта. Методика  составления. — М.: ЦИПКК АП, 1997 . — 106 с.