Фінансове планування

 Кращим варіантом для складання  готівкового бюджету є складання  кількох прогнозних бюджетів  на основі різних прогнозів  перебігу подій (від найбільш  песимістичного до найбільш імовірного та оптимістичного) і вибір найбільш вірогідного. У процесі складання бюджету відображують усі надходження та витрати грошових коштів протягом планового періоду. Це дає змогу обчислити у моменти часу, що визначаються Інтервалом планування, залишок коштів на розрахунковому рахунку. У тих випадках, коли значні витрати коштів в окремі моменти часу призводять до появи від'ємного залишку на розрахунковому рахунку, бюджет треба переглянути. Якщо такі витрати коштів є об'єктивно необхідними, підприємство має передбачити у такі моменти часу додаткове фінансування. Тобто необхідно переглянути окремі аспекти виробничо-господарського процесу з тим, щоб залишок на рахунку залишався додатною величиною, більшою від страхового запасу, встановленого фінансовою службою підприємства.

 Отже, при складанні готівкового  бюджету не тільки узгоджуються  в часі надходження та витрати  коштів, а й визначаються потреби  підприємства в короткостроковому  фінансуванні, оскільки в результаті  обчислення залишку коштів на  рахунку в різні моменти часу виявляють, коли залишок на рахунку стає від'ємною величиною, а тому підприємство потребує додаткового фінансування для здійснення необхідних платежів. Внаслідок багаторазового обчислення залишку коштів можуть бути виявлені надлишкові кошти на рахунку, які доцільно інвестувати на деякий час, щоб зменшити витрати підприємства на фінансування оборотного капіталу.

 Після внесення певних поправок  бюджет затверджує керівництво.  Він стає необхідним для виконання  плановим документом. У ході виконання бюджету здійснюються неперервний контроль за виконанням бюджетних показників та коригування бюджету чи виробничого процесу, з тим щоб збіглися планові і фактичні показники діяльності підприємства.

 Готівковий бюджет є значною  мірою аналогом платіжного календаря, механізм складання якого описано у багатьох вітчизняних підручниках з фінансів підприємств чи фінансового менеджменту. Оскільки термін "бюджет" значно більшою мірою відповідає змісту наведеного вище документа, ніж термін "платіжний календар", і є однією зі складових системи бюджетів на підприємстві, вважаємо за доцільне застосовувати саме цей термін для планового документа, що відображує очікувані надходження й витрати грошових коштів підприємства протягом планового періоду.

 Платіжним календарем більш правомірно називати документ, у якому наведено платежі, що стосуються поточної діяльності підприємства і які планують здійснити протягом планового періоду, а також моменти часу, коли їх необхідно здійснити. Такий календар можна розробляти на поточний місяць чи квартал з розбивкою на декади або тижні, а в разі потреби — на тиждень з розбивкою на окремі дні. Використання такого календаря в системі фінансового планування дає змогу визначити майбутні потреби в грошових коштах, а отже, завчасно подумати про джерела їх надходження. Практичне значення цього планового документа залежить від ступеня його деталізації, врахування всіх необхідних для здійснення протягом планового періоду платежів та уміння забезпечити вчасне надходження необхідних коштів на розрахунковий рахунок підприємства.

 Ще одним документом, що супроводжує процес оперативного  фінансового планування на вітчизняних  підприємствах, є касовий план, який складають за типовою  формою та у встановлений строк  обов'язково подають до комерційного  банку, з яким підприємство  уклало договір про розрахунково-касове обслуговування. Касовий план складають на квартал. Він містить чотири розділи, в яких відображуються надходження готівкових коштів, їх витрати, розрахунок виплат заробітної плати, виплат соціального характеру та ін., а також календар видавання заробітної плати працівникам підприємства.

 Касовий план більшою  мірою призначений для планування  потреби банку в готівкових  коштах, ніж планування діяльності  підприємства, оскільки готівкові  розрахунки вітчизняних підприємств  чітко регламентовані відповідними нормативними актами. Будь-які порушення платіжної дисципліни тягнуть за собою штрафні санкції та адміністративні стягнення з посадових осіб.

 Поточне фінансове  планування 

 Метою поточного  фінансового планування є сформування  шляхів досягнення конкретних фінансових цілей за окремим видом діяльності або по підприємству в цілому в коротко- та середньостроковому періоді.

 Плановим періодом  для складання поточних фінансових  планів є період від 1 до 3—5  років. Оскільки на такому часовому періоді втрачають актуальність питання, пов'язані із забезпеченням платоспроможності підприємства у короткостроковому періоді та постає в усій своїй складності проблема забезпечення стабільного економічного зростання підприємства при збереженні на достатньому рівні стійкого фінансового стану, предметом найдокладнішого розгляду в процесі формування поточних фінансових планів стають такі показники, як чисті грошові надходження, прибуток, активи підприємства та склад його фінансових ресурсів.

 Основними плановими документами в системі поточного фінансового планування є бюджет доходів та витрат підприємства, або операційний бюджет (див. § 12.5), прогнозні звіти про фінансові результати, рух грошових коштів, а також прогнозний баланс (див. § 12.6).

 На початковому етапі планування здійснюють оцінку основних показників виробничого процесу, які можуть вплинути на фінансовий стан чи фінансові результати діяльності підприємства. На їх основі формують бюджет доходів і витрат, а результати розрахунків, що здійснюються при складанні бюджету, використовують для складання прогнозної фінансової звітності.

 При плануванні  фінансових показників діяльності  підприємства застосовують балансовий, нормативний, розрахунково-аналітичний  методи, а також метод економіко-математичного моделювання.

 Балансовий метод  ґрунтується на забезпеченні  відповідності між фінансовими  ресурсами підприємства та існуючою  потребою в них з метою координації  пропорцій економічного зростання  підприємства. Сутність методу полягає  в тому, що через побудову балансів досягають ув'язування наявних фінансових ресурсів і фактичної потреби в них. При існуванні дефіциту джерел фінансування здійснюють пошук таких додаткових зовнішніх чи внутрішніх джерел, які дали б змогу покрити дефіцит фінансування у визначеному часовому інтервалі з найменшими витратами. У разі наявності надлишкових фінансових ресурсів вирішують проблему пошуку найбільш ефективних шляхів їх використання.

 Нормативний метод  полягає у використанні для  розрахунку планових фінансових  показників, зокрема витрат на виробництво і реалізацію продукції та прогнозної фінансової звітності норм витрат різних видів ресурсів (сировини, матеріалів, палива тощо) на одиницю продукції. На сьогодні існують такі економічні норми і нормативи:

* норми і нормативи витрат запасів сировини, матеріалів, палива та електроенергії;

* нормативи ефективності  виробництва (фондо-, ре-сурсовіддача, продуктивність праці тощо);

* фінансові норми  і нормативи (норми амортизації,  нормативи витрат на ремонт  основних засобів, на управління виробництвом);

* норми і нормативи  витрат праці та заробітної  плати тощо.

 Нормативний метод  планування виступає як самостійним,  так і допоміжним щодо балансового  методу. Як і інші методи планування, нормативний метод передбачає  тісну співпрацю працівників планово-економічного та фінансового відділів підприємства.

 Розрахунково-аналітичний  метод передбачає розрахунок  планових значень фінансових  показників на основі їх значень  за попередні звітні періоди.  У результаті аналізу даних  фінансової звітності та значень показників за попередні періоди визначають так звані базові значення показників, які приймаються за основу при розрахунку планових значень. Після цього здійснюють експертну оцінку динаміки звітних даних з урахуванням очікуваних змін у діяльності підприємства, обчислюють індекси змін планових показників та розраховують їх значення на визначені дати у майбутньому.

 Економіко-математичні  моделі, що відображують взаємозв'язок  між найважливішими параметрами  та показниками виробничого процесу, дають можливість, враховуючи значну кількість параметрів, побудувати алгоритм досягнення оптимальних значень планових показників, не виходячи за межі реальних значень вихідних параметрів. Використання економіко-математичного моделювання в процесі формування фінансових планів підприємства супроводжується значними фінансовими витратами, оскільки потребує залучення висококваліфікованих фахівців у галузі фінансового планування та прогнозування, а також відповідного математичного і програмного забезпечення. Тому формування комплексних планів з використанням економіко-математичних моделей може приносити відчутний економічний ефект лише за умови використання їх для планування діяльності великого підприємства.

 У процесі поточного  фінансового планування, як правило, здійснюють також аналіз беззбитковості, який дає змогу спланувати обсяги виробництва та реалізації так, щоб діяльність підприємства у майбутньому не тільки була беззбитковою, а й забезпечувала необхідний рівень прибутку та задовільні темпи економічного зростання. Крім визначення точки беззбитковості може бути здійснено так званий аналіз "витрати — обсяг реалізації — прибуток" для розрахунку обсягу виробництва, необхідного для отримання цільового розміру прибутку. Проведення такого аналізу допомагає збільшити гнучкість фінансових планів та знизити ризики, пов'язані з плануванням фінансово-господарської діяльності підприємства в умовах невизначеності.

 З метою оцінки  очікуваних фінансових результатів  і фінансового стану підприємства  наприкінці планового періоду за показниками операційного балансу та прогнозної фінансової звітності можна також розрахувати фінансові коефіцієнти: ліквідності, фінансової стійкості, ефективності та рентабельності. Аналіз сукупності цих фінансових коефіцієнтів дає змогу отримати більш точне уявлення про фінансовий стан та фінансові результати, які будуть досягнуті у майбутньому.

 Аналіз чутливості  — ще один інструмент поточного  фінансового планування, який дає  можливість оцінити вплив окремих  чинників на результуючі фінансові  показники. У ході такого аналізу виявляються показники виробничого процесу, зміни яких спричиняють найвідчутніший вплив на результуючі фінансові показники і які можна назвати чинниками ризику, оскільки помилки чи недбалий підхід до вибору їх значень можуть призвести до значних похибок при складанні фінансових планів. Знання показників — чинників ризику спонукає авторів плану більш відповідально ставитись до оцінки інтервалів можливих значень та вибору прогнозних значень таких показників.

 У цілому, застосування різних методів планування та залучення кваліфікованих фінансистів до складання поточних фінансових планів забезпечує їх реальність та робить коректним процес внесення змін до планів у процесі їх реалізації.

 Стратегічне фінансове  планування 

 Основним завданням стратегічного фінансового планування є визначення реальних шляхів досягнення фінансових цілей, сформульованих згідно зі стратегією загального розвитку підприємства. Мета цього планування — досягнення таких значень основних фінансових показників діяльності підприємства, які б відповідали базовим орієнтирам концепції розвитку, зафіксованій у стратегічних планах підприємства.

 Оскільки стратегічні  фінансові плани охоплюють сукупність  усіх процесів, які характеризують  фінансовий аспект виробничо-господарської діяльності підприємства, моделювання за допомогою обчислювальної техніки є необхідним етапом у процесі фінансового планування. Економіко-математичні моделі можуть мати більш чи менш загальний характер, однак незалежно від цього вони повинні послідовно розкривати і ув'язувати між собою такі етапи інвестиційно-виробничого процесу, як:*

 оцінка майбутніх  обсягів виробництва та реалізації  продукції;*

 визначення необхідних  для забезпечення відповідного  виробничого процесу оборотних  та необоротних активів;*

 визначення з урахуванням  дивідендної політики підприємства  обсягу та структури джерел  фінансування;*

 оцінка майбутніх  фінансових результатів, фінансово-майнового  стану та ринкової позиції  підприємства.

 Іншими словами,  в процесі складання фінансових планів та моделювання діяльності підприємства мають бути узгоджені його інвестиційна, виробнича, фінансова та дивідендна політика.

 Побудова будь-якої  моделі передбачає докладний  аналіз фінансових показників  попередньої виробничо-господарської  діяльності підприємства, його положення на ринку відповідної продукції як виробника та на ринку акціонерного капіталу як емітента акцій і облігацій. При цьому треба проаналізувати існуючі дивідендну та фінансову політику підприємства, врахувати його плани щодо прийняття ризиків, а також можливі зміни в макроекономічній ситуації, зокрема в економічних та політичних ризиках, рівнях інфляції та процентних ставках.

 При виборі параметрів  і функціональних залежностей  математичної моделі важливо  правильно визначити й описати найважливіші фінансові показники діяльності підприємства та взаємозв'язки між ними. Не варто використовувати в процесі моделювання значну кількість параметрів, оскільки це може зробити модель надто складною, непридатною для внесення змін і, можливо, некоректною.

 Серед основних  моделей фінансового планування  на сьогодні можна вирізнити  ті, що ґрунтуються на системах  алгебраїчних рівнянь, методах  лінійного програмування та економетричні  моделі, які використовують методи  обробки просторово-часових сукупностей, зокрема регресійний, коваріаційний аналіз, а також методи ситуаційного аналізу та прогнозування.

 Моделі, що ґрунтуються  на системі алгебраїчних рівнянь,  — найпростіші з погляду використовуваного  в них математичного апарату,  оскільки являють собою послідовність алгебраїчних рівнянь і виразів, які обчислюють з використанням базових параметрів та отриманих у процесі попередніх розрахунків показників.