Товар та його властивості. Характер праці втіленої в товар

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

 

Кафедра економіки підприємства

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Політична економія»

на тему:

 «Товар та його властивості. Характер праці втіленої в товар»

 

 

Студентки 1 курсу,  групи ЕП-11 денного відділення

Опанасенко Ольги Юріївни (Прізвище, ім’я, по-батькові)

Керівник:

К.е.н, доцент Миронов Микола Дем’янович (Прізвище, ім’я, по-батькові, ступінь, звання)

 

Київ - 2013

Зміст

 

 

 

Вступ

В даний час товар – одна із найважливіших категорій ринку. Товарна форма благ – це явище історичне. Першим в історії було нетоварне виробництво(натуральне господарство), яке об’єктивно трансформувалося в товарне виробництво і існує поряд із ним. З давніх часів людина виробляє предмети вжитку, котрі називаються продукти, не товари. Однак із розвитком відносин між людьми з’являється обмін,тобто продукт починає використовуватися як товар. З розвитком капіталістичних відносин виробництва, товар стає загальною формою продукта.

Актуальність. В умовах сучасної економічної кризи, з якою зіткнулося кожне підприємство, першочерговою задачею для багатьох стало виживання. При цьому, особливо відчули це на собі компанії, чия основна діяльність безпосередньо пов'язана з найбільш постраждалими галузями - фінансовий сектор економіки, будівництво, металургія тощо. Перед багатьма компаніями постала проблема пошуку джерела додаткових інвестицій, диверсифікації своєї діяльності, виведення на ринок нових товарів, від яких вже в найближчому майбутньому буде віддача.

Впровадження нового товару на ринок – складний процес, який потребує методологічного обґрунтування. Без адекватної стратегії компанія ризикує потерпіти невдачу навіть при наявності вдалого товару. У вітчизняних та зарубіжних авторів немає одного єдиного погляду як на поняття «товару», так і саме на процес впровадження нового товару на ринок.

Питання стосовно товару та його властивостей розглядалося багатьма вітчизняними та зарубіжними науковцями. Слід виділити вчених, дослідження яких допомагають визначитись з сутністю товару та його властивостей, а саме Н.С. Кубишина, В.Я. Кардаш, А.В. Вовчак, А.Ф. Павленко, В. Котельников, Ф. Котлер, П. Друкер, Т. Давила, Р. Шелтон, Б. Тейлор, Б. Твісс, П. Лелон, К. Найт, А. Мокров та ін. Процес виведення нового товару розглядається такими науковцями як Г.Я. Гольдштейн, П. Дойль, В.Я. Кардаш, О.П. Коробейников, В.Ф. Гриньов, Л.І. Кошкін, А.Є. Хачатуров, І. С. Булатов, С.Д. Ільєнков, В Л. Водачек, О. Водачкова, Т. Алімов та ін. Слід зауважити, що більшість вчених приділяє більшу уваги всьому інноваційному процесу, починаючи від генерації ідей по створенню товару, а процес впровадження товару на ринок потребую більш детального розгляду.

Мета і завдання роботи. Метою курсової роботи є науково-теоретичне узагальнення та обґрунтування понять «товару» та його властивостей в сучасному світі. 
Для досягнення мети було поставлено низку взаємопов’язаних завдань, пріоритетність яких визначається актуальністю, станом і динамікою економічних процесів. Зокрема, необхідно:

• розглянути сутність понять товару та його властивостей;
• визначити та класифікаційні ознаки товарів;
• охарактеризувати головні ринкові характеристики товару.

Об’єкт дослідження – сучасне товарне виробництво.

 Предметом дослідження  -  товар та його властивості у сучасному світі, характер праці втіленої в товарі.

 

 

 

Розділ І. Виникнення та суть товарного виробництва. Типи товарного виробництва

Товарне виробництво

Протягом усієї своєї історії людство знало дві форми суспільного виробництва — натуральну і товарну. Перша панувала в первісному суспільстві, при рабовласництві та феодалізмі. Друга, зародившись ще у період розкладу первісного ладу, існує й сьогодні і є визначальною формою виробництва в усіх розвинених країнах.

Товарне виробництво існує вже протягом 5–7 тисячоліть, ще з часів первісного суспільства. Тією чи іншою мірою воно було поширене в різних соціально-економічних системах. Так, автори посібнику «Україна і світ»[1,265], характеризуючи економіку Стародавньої Греції, звертають увагу нате, що широкого розвитку набули у грецьких містах грошовий обіг і товарне виробництво. Щодо нашої країни, то тут вже на початку ХІІІ ст. з’являється тенденція товарного ремесла, коли предмети вироблялися не тільки на замовлення, а й на продаж. Отже, існують спільні для різних історичних епох причини виникнення товарного виробництва.

Першою з цих причин слід вважати суспільний поділ праці, який змінюється у відповідності до вдосконалення знарядь праці. Технічний прогрес не має часових меж, отже необмеженим є і розвиток поділу праці в суспільстві, а отже вдосконалення товарного виробництва. За сучасних умов науково-технічна революція спричинила появу нового, поглибленого поділу праці – виготовлення окремих деталей складних виробів на різних заводах, між якими склалися взаємні торговельні відносини. У другій половині ХХ ст. для багатьох підприємств стала характерна не спеціалізація на виготовленні одного виду продукції, а диверсифікація – виробництво декількох товарів.

Другою причиною появи товарного виробництва є господарське відокремлення виробників, кожен з яких займається виготовленням якогось певного товару. Такий вид організаційно-економічних відносин органічно доповнює суспільний поділ праці. Людина обирає якийсь вид роботи і перетворює його на самостійну діяльність. Це, звичайно, підсилює залежність цього товаровиробника від інших, спричиняє необхідність обмінюватися різнорідною продукцією та встановлювати господарські зв’язки за допомогою ринку. В цьому разі відпадає всякий позаекономічний примус до праці. Працівник сам відчуває потребу і матеріальну зацікавленість в тому, щоби збільшити і якісно поліпшити виготовлення корисних речей.

Господарське відокремлення виробників пов’язано з формами власності на засоби виробництва. Воно є найбільш простим і навіть абсолютним, коли товаровиробник – це приватний власник. Меншою мірою воно досягається, коли якесь майно дається в оренду – тимчасове володіння і користування. Тоді орендар набуває права тимчасово володіти і розпоряджатися чужим майном. Проте слід зазначити, що і приватна власність сама по собі не породжує товарно-ринкового господарства. Це помітно на прикладах рабовласницького та феодального суспільств, коли попри існування в обмежених масштабах товарного виробництва панівним у суспільстві залишається натуральне. Виробництво товарів не може нормально розвиватися в межах загальної спільної власності, яка ускладнює господарське відокремлення виробників корисних речей, їх вільну підприємницьку діяльність. Воно повністю паралізується, коли держава стає єдиним власником засобів і результатів виробництва.

Зважаючи на ступінь розвитку відносин власності і організаційно-економічні відносини можна виділити два види товарного виробництва: просте товарне виробництво та розширене (розвинуте) товарне виробництво. Історично першим було просте товарне господарство. Вже в давнину та за часів середньовіччя ним займалися селяни та ремісники, які використовували при виготовленні продуктів свою працю і порівняно прості знаряддя. Тоді через низьку продуктивність праці працівників сфера товарного виробництва і обігу була розвинута недостатньо і подекуди існувала поряд з натуральним виробництвом, яке посідало панівне положення в економіці.

Другим з’явилося розвинене товарне виробництво, засвідчивши, таким чином, появу капіталістичної системи економіки, при якій настає кінець пануванню натурального, всі продукти перетворюються на товари. За розвиненого товарного виробництва предметом купівлі-продажу стає і робоча сила людей. Розвинуте товарне виробництво швидко прогресує за умов класичного капіталізму в межах приватнокапіталістичного привласнення. В ХХ ст. розвиток товарного виробництва відбувався також за умов акціонерної, кооперативної та інших форм колективної власності.

Впродовж ХVІІ-ХІХ ст. розвинене товарне виробництво поступово набуло загального характеру. Всі створені корисні предмети мали форму товару. Проте в другій половині ХХ ст. під впливом науково-технічної революції і державного втручання в господарське життя в економіці країн Заходу відокремився нетоварний сектор. До нього увійшли виробництва тих продуктів і послуг, реалізація яких відбувається без допомоги ринку. Прикладами цих виробництв є фундаментальні наукові дослідження, безкоштовні види освіти та інших послуг, галузі військово-промислового комплексу і т. ін. Роль неринкових форм національного багатства в суспільстві чимдалі зростає. Зрештою, сучасна економіка є змішаною в тому відношенні, що поєднує товарні – як провідні і визначальні – та нетоварні зв’язки.

Причини виникнення товарного виробництва

Безпосередньою причиною виникнення товарного виробництва є економічна відособленість товаровиробників. Вона нероздільно пов'язана з розвитком приватної власності на засоби виробництва та економічною і юридичною свободою виробника.

Економічна відособленість товаровиробників – це таке становище, за якого вони самостійно вирішують питання господарської діяльності: що виробляти, якими засобами, які ресурси використовувати тощо. Вона передбачає самостійне розпорядження виробленою продукцією, володіння нею, її відчуження і використання відповідно до власних інтересів. Тому економічне відособлення невіддільне від власності на засоби виробництва і вироблювану продукцію. На певному ступені суспільного поділу праці економічний зв'язок різних власників неминуче виступає у товарній формі.

3 економічною відособленістю  товаровиробників нерозривно пов'язані  еквівалентність і відплатність  їх відносин. Це є однією із  загальних корінних ознак товарного  виробництва і обміну. Товарне  господарство виникає також через  наявність суперечності між виробництвом  і споживанням, невідповідність  споживної вартості вироблених  благ потребам суспільства та  його членів. Це вимагає обов'язкового  визнання споживачами виробленої  продукції апостеріорі, тобто що  ґрунтуються на певному досвіді. Відсутність саме такого визнання  фактично означає відсутність  товарного господарства і товарної  форми господарювання. В натуральному  господарстві споживачі також  користуються продуктами не лише  особистої праці, а й праці  своїх одноплемінників. Однак вони  отримують свою частину без  права відкинути її або вільно  обирати іншого виробника. Як  конкретно-історичний тип організації  суспільного виробництва, товарне  господарство характеризується  постійним рухом уперед.

Товарне виробництво й обіг у своєму розвитку проходять дві стадії: нижчу – бартерне господарство, вищу – грошове господарство.

В бартерному будь-який товар можна безпосередньо обміняти на будь-який інший без використання грошей. У грошовому існує особливий товар – гроші, який можна обміняти на будь-який інший товар, а останній – на гроші. В господарстві, заснованому на грошовому обміні, суспільні витрати нижчі, ніж там, де обмін здійснюється за допомогою бартеру.

Основні загальні ознаки товарного виробництва не залежать від специфіки економічної системи. До них належать:

• суспільний поділ праці;
• економічна відособленість виробників;
• еквівалентність відносин;
• ринковий зв'язок між виробниками і споживачами;
• визнання суспільного характеру праці через ринок;
• здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу;
• виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду;
• конкуренція.

Серед них також відкритість системи відносин, існування таких категорій, як товар, вартість, мінова вартість тощо, і законів товарного виробництва та обігу. Ці ознаки мають такий самий об'єктивний характер, як і товарне виробництво та обіг.

Типи товарного виробництва

Історії розвитку людського суспільства відомі два типи товарного виробництва: просте і капіталістичне. Спочатку виникло просте товарне виробництво - господарства самостійних дрібних товаровиробників (селян і ремісників), при яких продукти виробляються для обміну. Потім з'явилося велике капіталістичне товарне виробництво, яке мало загальні основи і відмінності порівняно з простим товарним виробництвом.

Їх спільними основами є наявність приватної власності на засоби виробництва, стихійний характер розвитку, конкурентна боротьба, виробництво продуктів на ринок. Відмінності між ними полягають у тому, що при простому товарному виробництві засоби виробництва належать самим виробникам, при капіталістичному - знаходяться у власності підприємця; перший засноване на особистій праці, друге - на найманій; при першому продукт належить виробнику, при другому - підприємцю; при першому робоча сила не є товаром, а при другому - вона товар; при першому товарне виробництво не виступало загальною формою виробництва, при другому - воно носить загальний характер; при простому товарному виробництві мета - задоволення потреб виробника, при капіталістичному - отримання прибутку; при першому товари - продукти праці, при другому - продукти капіталу; просте товарне виробництво базується на відсталій техніці, капіталістичне - на розвиненій машинної індустрії.

Однотипність і відмінності простого і капіталістичного товарного виробництва зумовлюють природу дрібного виробника: з одного боку, він виступає як трудівник, а з іншого - як власник. Ця подвійність проявляється в період революційних перетворень суспільства.

Знищення капіталізму значить ліквідації товарного виробництва. Воно зберігається не лише в перехідний від капіталізму до соціалізму період, але і в умовах соціалізму, що. Однак в умовах соціалізму виробництво товарів корінним чином відрізняється від капіталістичного товарного виробництва розвивається планомірно і має абсолютно новий соціально-економічний зміст. Воно вже не виражає стосунків експлуатації і не може служити основою виникнення подібних відносин. Робоча сила, земля, її надра, окремі підприємства перестають бути предметами купівлі-продажу-товарами. [3, 258].

В даний час в країнах СНД широкий розвиток отримало підприємництво - ініціативна, самостійна господарська діяльність громадян та їх об'єднань. Різноманіття форм власності породило різноманітні форми підприємництва.