Структурний склад і тенденції розвитку трудових ресурсів України

Також причиною такої  демографічної ситуації в останні  роки стало падіння життєвого рівня населення, що виявилось у зменшенні сукупного доходу сімей, відставанні заробітної плати від зростання цін, зниженні як обсягів житлового будівництва, так і пільгового (безкоштовного) отримання житла молодими сім'ями від держави. Перед нашим суспільством гостро постало питання відновлення «демографічної рівноваги» (для того, щоб підтримувати природний приріст на відповідному рівні, вважаючи цей рівень бажаним, необхідно мати 1,5—2,5 дитини в середньому на сім'ю).

У даний час для  демографічної ситуації в Україні  характерні два негативні процеси - старіння населення та від'ємний природний приріст.

Питома вага покоління  понад 60 років складає 21 %, однак старіння відбувається не за рахунок продовження життя людей, а за рахунок зниження питомої ваги молодих вікових груп до 16 років.

Нині Україна входить  в число країн Європи з найнижчою народжуваністю поряд з Іспанією, Італією, Німеччиною та Росією. Рівень народжуваності в цих країнах низький, а дитяча смертність у два рази вища, ніж в Японії та Швеції; в 1,5 рази вища, ніжу США.

Аналіз системи показників відтворення населення та трудового потенціалу є складовою управління його відтворенням, розробки регіональних програм здоров'я з метою усунення факторів, що негативно впливають на демографічні процеси, поліпшення профілактичної та роз'яснювальної роботи серед населення, зміцнення матеріально-технічної бази медичних установ та лікувально-профілактичних закладів.

Вирішення демографічних  проблем в Україні необхідно  розглядати на національному та регіональному  рівнях. В іншому випадку несприятлива демографічна ситуація поглиблюватиметься і негативно впливатиме на соціально-економічні показники розвитку як регіонів, так і держави в цілому.

Основні напрямки демографічної  політики в Україні.

Концептуальною основою  управління формуванням і розвитком  населення є державна демографічна політика.

Демографічна політика — це система політичних, економічних  і соціальних цілей, завдань та заходів, спрямованих на формування бажаного в довгостроковій перспективі типу відтворення населення, як основи трудових ресурсів з врахуванням регіональних відмінностей в його розвитку Демографічна політика є складовою загальної соціально-економічної політики держави. Цілеспрямоване управління демографічними процесами є для будь-якої держави об'єктивно необхідним. Врахування особливостей демографічної ситуації, основних тенденцій відтворення населення є обов'язковою умовою соціально-економічного розвитку держави. Так, зміна кількості, статево-вікової структури населення, його професійного та освітнього рівня визначають кількість трудових ресурсів, напрямів побудови соціальної інфраструктури. Тому в демографічній політиці акцентують увагу на соціально-економічних, правових, виховних та психологічних методах.

За останні роки прийнято ряд важливих державних документів, спрямованих на врегулювання демографічної ситуації та покращання здоров'я населення, серед них:

•  Національна програма «Діти України»;

• Довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони                    11материнства та дитинства;

•  Національна програма планування сім'ї;

• Державна програма імунопрофілактики;

•  Національна програма підтримки молоді.

Крім того, в Україні  діє ціла мережа валеологічних установ  та організацій, які, на відміну від медичних закладів, ставлять за мету не лікування хвороб, а збереження та зміцнення здоров'я громадян України. Саме профілактикою всіх видів захворювань, пропагандою, популяризацією здорового способу життя займається валеологічний благодійний фонд «Оздоровлення».

Основним завданням  демографічної політики держави  є:

• реалізація комплексу заходів з питань охорони здоров'я населення, 11створення умов для нормалізації його структури;

• призупинення негативних тенденцій в демографічній ситуації;

•  підвищення рівня  тривалості життя;

• створення передумов  оптимізації народжуваності;

•  формування сімей  та сімейних відносин;

•  регулювання і  підтримка певних пропорцій міграційних  потоків;

• вивчення та аналіз причин смертності населення в регіонах, відпрацювання 1заходів щодо їх усунення ;

• встановлення контролю за дотриманням основних вимог стану навколишнього середовища, умов праці, якості продуктів харчування, питної води;

• підтримка багатодітних сімей, надання пільг та видача компенсацій  молодим сім'ям.

Більшість заходів демографічної  політики зможуть істотно вплинути на якість населення уже в 2005—2010 роках.

 

 

5.Проблеми  і перспективи розвитку трудових  ресурсів України

 

1. Трудові ресурси  — це сукупна чисельність громадян  працездатного піку, які за певних ознак (стан здоров'я, психофізіологічні особливості, освітній, фаховий та інтелектуальний ріки і, соціально-етнічний

менталітет) здатні та мають  намір провадити трудову діяльність.

Розвиток трудових ресурсів в Україні відбувається в умовах кризових явищ в економіці та соціальних суперечностей у суспільстві. Природна база їх формування  характеризується демографічними особливостями відтворення трудового потенціалу, які виявилися в 60—90-х роках XX століття та вплинули на зниження народжуваності і збільшення смертності, скорочення тривалості життя і загальне старіння населення. Зазначені тенденції торкнулися кількісно-якісного складу трудових ресурсів, продуктивності суспільної праці і стимулів до неї, кваліфікаційного і освітньо-культурного рівня , вартості робочої сили і доходів населення. Економічні та соціальні чинники виявили проблеми безробіття, поширення нелегальної трудової діяльності, зниження національного інтелектуального та освітнього потенціалу, значного розшарування населення за рівнем доходів. Даний спектр проблем притаманний розвитку трудових ресурсів на даному рівні економічно-соціального існування держави.[7.c45-52]

Ситуація, що склалася, вимагає  розроблення науково обґрунтованого бачення подальшого розвитку, яке  може бути покладено в основу практичних дій, спрямованих на кардинальне  поліпшення стану справ у цій сфері. Серед них основними мають стати: створення належних умов для повноцінного відтворення трудового потенціалу і професійно-Інтелектуального розвитку; створення можливостей для продуктивного його використання через відповідне економічне підґрунтя, збалансований регіональний розвиток, впровадження системи стимулів до праці, забезпечення умов праці і життя, а також реалізація соціальних гарантій зайнятого і незайнятого населення в умовах формування ринкових відносин, що створить передумови для поліпшення всіх параметрів розвитку трудових ресурсів.

2. Метою політики розвитку  економічно активного населення  є створення правових, економічних, соціальних і організаційних засад щодо його збереження, відтворення та розвитку, спрямованих на створення умов для:

• поліпшення природної бази формування робочої сили;
• отримання професійно-технічної та вищої освіти, професійних послуг з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації відповідно до суспільних потреб;
• здійснення повної продуктивної зайнятості; запобігання масовому безробіттю;
• поліпшення охорони праці, зниження ризику втрати здоров'я і життя працюючих на виробництві;
• забезпечення соціального захисту працюючого і непрацюючого населення;
• посилення відтворювальної, стимулюючої та регулюючої функцій заробітної плати;
• забезпечення зростання реальних доходів населення;
• забезпечення захисту прав і гарантій громадян у сфері соціально-трудових відносин.

3. Основні напрями  держави щодо розвитку трудових  ресурсів мають передбачати:

Активу демографічну політику тобто:

 поліпшення природної  бази забезпечення розширеного  відтворення населення і збільшення  тривалості його активного трудового періоду шляхом:

забезпечення сприятливих  умов для всебічного розвитку сім'ї  та ЇЇ членів, найповнішої реалізації сім'єю своїх функцій, заохочення сімей, особливо молодих, мати дітей;

поліпшення стану здоров'я  населення і зниження його смертності, особливо в працездатному віці;

створення умов для забезпечення загальнодоступної, своєчасної та якісної медичної допомоги для всіх верств населення, запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;

розширення можливостей  загальнодоступного повноцінного відпочинку і оздоровлення населення;

А також ряд інших  заходів наприклад таких як:

поліпшення умов праці  жінок шляхом вивільнення їх з  виробництва з важкими та шкідливими умовами праці, надання можливості для роботи на умовах гнучкого режиму праці;

розвитку ринку житла, забезпечення функціонування сім'ї  на всіх етапах її життєдіяльності за рахунок створення розвинутої соціальної Інфраструктури, державних та недержавних служб соціальної допомоги;

здійснення повної продуктивної зайнятості; запобігання масовому безробіттю;

поліпшення охорони  праці, зниження ризику втрати здоров'я  і життя працюючих на виробництві;

забезпечення соціального  захисту працюючого і непрацюючого населення;

посилення відтворювальної, стимулюючої та регулюючої функцій  заробітної плати;

забезпечення зростання  реальних доходів населення;

забезпечення захисту  прав і гарантій громадян у сфері соціально-трудових відносин.

Отже дотримання ряду даних заходів повинно в майбутньому  призвести до якісного поліпшення розвитку трудових ресурсів України, дасть їм можливість вільно конкурувати на міжнародному ринку праці.

 

 

 

Висновки.

Вданій курсові висвітлені проблеми і шляхи їх подолання, які  притаманні трудовим ресурсам України.

 На даний момент  назріла гостра проблема у  вироблені форм і методів регулювання,  адекватних сучасному етапу економічного  розвитку і використання економічно активного населення складними процесами формування дійового механізму стимулювання зростання продуктивності праці та економічної робочої сили на основі прогнозованої інформації не лише для держави в цілому, а й для окремих адміністративних підрозділів, областей, великих міст і районів.

  Потрібно виробити  нові форми і методи визначення  обґрунтованої потреби галузей  економіки у робочій силі, її  кількісному та якісному складі. Тому слід складати комплексні  територіально галузеві програми  розвитку економіки на тривалий і поточний період.

Також важливе значення має система управління трудовими ресурсами. Вона має більш конкретні завдання. Вони виражають забезпечення оптимальної зайнятості працездатного населення, у т.ч. залучення до суспільного, кооперативного і приватного виробництва працездатного населення; його працевлаштування, задоволення життєвої необхідності громадян у праці; оптимізацію територіальної зайнятості, регулювання міграційних процесів та ін.

Отже задоволення потреб економіки в трудових ресурсах — це не тільки їх формування, розподіл і перерозподіл, а й забезпечення збалансованості робочих місць і трудової сили.

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел.

1. Актуальні проблеми економіки – 2004. №2с 78-96.
2. Актуальні проблеми економіки – 2004. №6 с 214-220.
3. Качан Є.П., Шушпанов Д.Г. Управління трудовими ресурсами: Навч. Посібник. – К.: Вид. Дім «Юридична книга», 2003,-258с.
4. Осовська Г.В. Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами. Навч. Посібник.-К.: Кондор,2003 -224с.
5. Петюх В.М. Ринок праці: Навч. Посібник. –К.: КНЕУ, 1999.-288с.
6. Праця і зарплата -2004. №4.
7. Соціальний захист .-2004.№3-с 45-52
8. Соціальний захист .-2004.№4.-с 28-32
9. Україна в цифрах 2005 р.-с-208.

10.Україна: аспекти праці – 2003 №2 с 3-7.

11.Україна: аспекти праці -2006 №5 с 37-42.

12.www.ukrstat.gou.ua