Соціально-педагогічна робота з безробітними

         Суспільне виробництво України в умовах переходу до ринкових відносин перенасичене робочою силою. За підрахунками спеціалістів, потенціальний надлишок її - надзайнятість - становить 18-20 %.

         Це означає, що з кожним роком процеси вивільнення робочої сили торкатимуться все більшого числа людей і цілих колективів, інтереси яких можуть і не збігатися. Головне завдання системи захисту від безробіття в цих умовах боротьба із соціальним утриманством, стимулювання людини до пошуків роботи і перенавчання, а також надання їй необхідної при цьому допомоги.

     В цілому безробіття, як економічне і соціальне явище ринкової економіки, є виявом відносного перенаселення, появою відносно зайвих людей. Проте це не абсолютне перенаселення, а тільки відносно потреб у робочій силі для прибуткового ведення підприємницького господарства.

      Оскільки безробіття є неприйнятою альтернативою зайнятості, кожна держава розробляє заходи боротьби з ним. Це передбачається і міжнародними нормами.

 Існує два принципово  різних підходи щодо скорочення  безробіття або упередження його  розвитку – американський (жорсткий) і шведський (протекціоністський).

       Американський підхід відображає сутність ліберального ринку праці. Він будується на субсидіарному ставленні до людини, тобто спрямований зберігати намагання людини на самовідповідальність і самореалізацію з мінімальною відповідальністю суспільства за особу. Тому допомога по безробіттю при «жорсткому» підході сплачується не більше півроку, що спонукає особу шукати роботу. Ті, хто не знаходять роботи за цей період, переходять до групи бідних громадян, які проживають на державну допомогу.

       Шведський підхід до державного регулювання зайнятості віддає перевагу активним заходам. Безробітних перенавчають новим професіям, створюють нові робочі місця, підгримують самозайнятість, мале підприємництво, здійснюють інші заходи щодо розширення сфери докладання праці. Такий підхід називається «протекціоністським» і є основою соціал-демократичного ринку праці. Саме він найбільш прийнятний для України.

        Розглянувши різні види безробіття, підходи, щодо його запобігання, ознайомившись із принципами соціального захисту безробітних, з впевненістю можна зробити висновок — найнадійнішим заходом захисту безробітних є надання їм робочих місць. Виходячи з цих позицій, визначимо основні напрями боротьби з безробіттям, які вже впроваджуються та можуть бути впроваджені в Україні.

1. Якщо надане робоче  місце є найнадійнішим захистом  безробітного, то основним напрямом  державної політики щодо запобігання  розвитку безробіття та його  зниження слід вважати розширення  сфери докладання праці всіма  заходами державного управління, включаючи раціональну інвестиційну  структурну, фінансову, промислову, торговельну  і податкову політику.

2. Враховуючи реалії нашої  економіки, одним з основних напрямів  боротьби з безробіттям мають  стати заходи щодо підвищення  продуктивності праці. Це, по-перше, знизить собівартість, а відповідно  і ціни товарів та послуг, зробивши  їх доступними більшості громадян  і конкурентоспроможними на зовнішньому  ринку; по-друге, дасть можливість  підвищити заробітну плату, пенсії, стипендії, збільшити інші трансферти. Підвищена таким чином купівельна  спроможність вимагає збільшення  товарів і послуг, а це сприятиме  підвищенню виробництва, що, в свою  чергу, потребує залучення додаткової  робочої сили і збільшення  зайнятості. В умовах нинішньої  вкрай низької купівельної спроможності  населення повинно спрацювати  теоретичне посилання Дж. М. Кейнса  — втручання держави в регулювання  зайнятості шляхом підвищення  купівельної спроможності населення.

3. Однак і перший і  другий напрями боротьби з  безробіттям мають забезпечуватися  підвищенням конкурентоспроможності  робочої сили за рахунок підвищення  її якості, а саме: зростання рівня  загальної освіти, підвищення кваліфікації, розширення діапазону оволодіння  працівниками професій і спеціальностей, розвитку таких необхідних складових  відтворення якісної робочої  сили, як медицина, культура, спорт. Конкурентоспроможність і висока  кваліфікація робочої сили дадуть  можливість, по-перше, виробляти конкурентноздатну  на світовому ринку продукцію  і за рахунок високої продуктивності  забезпечити подальше економічне  зростання; по-друге, досягти позитивних  наслідків у трудовій міграції  і відкрити шлях до широкого  рівноправного входження у світовий ринок праці.

4. До основних напрямів  боротьби з безробіттям слід  віднести також постійне вдосконалення  соціально-трудових відносин і  колективних переговорів. Для України  це має велике значення тому, що соціально-трудові відносини  поки не мають достатнього  розвитку, а колективні переговори  почали проводитися лише з 1992 р. і потенціал їх удосконалення  досить значний.

5. Група відомих економістів України Б. Гаврилишин, С. Мочерний, М, Павловський, Ю. Геєць, І. Лукінов та інші, вважають дієвим заходом щодо боротьби з безробіттям активну регіональну політику, передусім державні асигнування на розвиток відсталих регіонів. Серед опосередкованих важелів впливу мають місце надання податкових пільг і дотацій підприємствам та компаніям за створення робочих місць, компенсації витрат, пов'язаних з пошуком роботи та працевлаштуванням, прямі виплати підприємцям за кожного працевлаштованого, тобто широке впровадження економічно-заохочувальних заходів.

6. Все перелічене вимагає  постійного вдосконалення діючих  законодавчих актів з огляду  як на негативний, так і на  позитивний вплив глобалізації  на розвиток національної економіки  і соціальної політики, максимального  врахування виникаючих під її  впливом тенденцій.

3. Методи і методики роботи з безробітними

  Консультування  як метод соціальної роботи  з безробітною молоддю 

           Проблема клієнта, яка вирішується за допомогою даного методу:  Консультування з пріоритетних напрямів молодіжної політики (дана послуга дозволить молоді визначити чи можуть вони розраховувати на підтримку органами влади їх проекту і які основні напрямки реалізації молодіжних проектів планують органи влади найближчим час, послуга спрямована на надання всім молодим людям і молодіжним громадським організаціям інформації про плани та напрямки діяльності органів влади у сфері молодіжної політики), правові питання,  проблема працевлаштування , матеріальні та житлові питання.

            У професійній діяльності фахівця з соціальної роботи велике значення має безпосередній вплив на клієнта. Серед різних способів подібного впливу ключова роль належить консультуванню. Напрями: по пріоритетними напрямами молодіжної політики, соціальним програмам, матеріальним і житлових питань, правовим, трудовим питань, про можливості участі у заходах, проектах. Воно є важливим елементом у кожній із сфер соціальної роботи з різними категоріями клієнтів

      Консультування як метод соціальної роботи. За своєю формою і технології консультація являє собою взаємодію між двома або кількома людьми, в ході якого консультант передає спеціальні знання і відповідну інформацію консультованого особі з метою допомогти йому у вирішенні назрілих проблем, а також при підготовці соціальних прогнозів, перспективних програм тощо.

 Консультування в соціальній  роботі може бути диференційовано  залежно від предмета обговорення, від проблеми, яка є у клієнта соціальної служби:

 · Психологічне (Консультування як допомогу практично здоровим людям при будь-яких наявних у них психологічних проблемах)

 · Консультування з правових питань

 · Консультування з питань сім'ї (програма "Планування сім'ї" і їй подібні) та шлюбу

 · Консультування по матеріальних і житлових питань

 · Консультування з питань працевлаштування та ін

 У процесі консультування можна вирішити такі завдання:

 · Досягти глибокого розуміння проблемної ситуації очима клієнта, "зсередини" (емпатія по До Роджерсу)

 · Надати при необхідності емоційну підтримку клієнту, підбадьорити, надихнути на основі прочувствованія консультантом його станів

 В· Допомогти клієнту  досягти глибокого усвідомлення  і осмислення своєї проблемної  ситуації. Засобами тут можуть  бути емпатія, активне слухання, адекватна зворотній зв'язок клієнту  з боку консультанта, який з  одного боку, максимально повно  проживає ситуацію "тут і зараз", і тому прагне глибоко зрозуміти клієнта, а, з іншого боку, консультант усвідомлює емоційні реакції з приводу що відбувається, що народжується в його власному світі. Обговорення - діалог з клієнтом вражень і спостережень консультанта робить можливим для клієнта інші варіанти сприйняття і ставлення до обставин своєї проблемної ситуації.

 · Цей процес дозволяє клієнту на основі зміненого бачення, усвідомлення і переосмислення ситуації і себе в ній вчинити найкращі вибори і рішення ".

Методи профорієнтаційної роботи з молодими людьми для профілактики безробіття

         Професійна шкільна консультація  - Це система заходів, призначених для надання дієвої допомоги в трудовому самовизначенні підлітків. Вона є одним з найважливіших компонентів системи профорієнтації, що включає цілеспрямоване психолого-педагогічне взаємодія консультанта і клієнта (підлітка) при підготовці останнього до свідомого вибору професії. У рамках профконсультації вирішується як мінімум три завдання: ким бути, яким бути і як здійснити зроблений вибір.

    На думку М.М. Чистякова і Г.А. Буянової , важливим компонентом системи професійної орієнтації учнів є  професійну просвітництво  - повідомлення школярам відомостей про різних професіях, їх значенні для народного господарства, потребах в кадрах, умови праці, вимоги, що пред'являються професією до психофізіологічними якостями особистості, способи і шляхи їх отримання, оплаті праці. Крім того, учні повинні знати основні загальнотрудові та загальновиробничі поняття: культура праці, трудова дисципліна, принципи планування, структура підприємства і т.д.

Державна служба зайнятості

         Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки громадян, які тимчасово не працюють у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, функціонує Державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

        Державна служба зайнятості складається з таких організацій та установ: Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, Центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські і районні у містах центри зайнятості, центри організації професійного навчання незайнятого населення і центри професійної орієнтації населення, інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

До складу Державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи та організації, підпорядковані службі зайнятості. Послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою безплатно.

Напрями роботи і види послуг Державної служби зайнятості

       Державна служба зайнятості аналізує і прогнозує попит та пропозицію на робочу силу, інформує населення й державні органи управління про стан ринку праці; консультує громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги, що ставляться до професії, та з інших питань, що е корисними для сприяння зайнятості населення; веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування; надає допомогу громадянам у підборі підхожої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників; органовує за потреби професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвитку та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання; надає послуги з працевлаштування та професійної орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи у зв'язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режиму праці тощо, вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню; реєструє безробітних і надає їм у межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову; бере участь у підготовці перспективних і поточних державної і територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття.

Державна служба зайнятості має свої сфери впливу, повноваження і компетенцію в реалізації різних напрямів соціального захисту. Наприклад, одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, статистичні дані про наявність вакантних робочих місць, характер і умови праці на них, про всіх, кого звільняють, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до звільнення працівників; розробляти і вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад пропозиції про встановлення для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направляти таких громадян для їх працевлаштування; направляти для працевлаштування на підприємства, в установи та організації всіх форм власності за наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їхньої освіти і професійної підготовки; направляти безробітних громадян за їхнім бажанням на оплачувані громадські роботи; укладати за дорученням підприємств, установ і організацій всіх форм власності договори з громадянами при їхньому працевлаштуванні з попереднім (у разі потреби) професійним навчанням, оплатою вартості проїзду, добових, а також надавати допомогу при переїзді на нове місце проживання та праці за рахунок коштів підприємств, установ і організацій; розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами фонду сприяння зайнятості; оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлення на період навчання матеріальної допомоги у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення; в установленому законодавством порядку надавати громадянам допомогу в зв'язку з безробіттям, припиняти і відкладати їх виплати; вносити пропозиції до місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад про зупинення на строк до 6 місяців рішення підприємств про звільнення працівників у разі утруднення їх подальшого працевлаштування з одночасною частковою або повною компенсацією витрат підприємств, викликаних відстрочкою, у порядку, визначеному законодавством України; стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмок до Державного фонду сприяння зайнятості населення; компенсувати до 50 % витрати підприємствам, установам і організаціям на перепідготовку працівників, які підлягають скороченню у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, за умови їх працевлаштування.