Соціально-педагогічна робота з безробітними

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені М. П. Драгоманова

 

 

 

 

 

 

 

Р Е Ф Е Р А Т

На тему: “Соціально-педагогічна робота з безробітними”

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 5мСП групи

 

Перевірила:

 

 

 

 

 

КИЇВ – 2014

 

План

Вступ………………………………………………………………………3

1. Проблема безробітних в Україні………………………………….4
2. Теоретичні засади і принципи роботи з безробітними………….8
3. Методи і методики роботи з безробітними……………………..12
4. Досвід роботи з безробітними……………………………………20

Висновки………………………………………………………………….25

Література…………………………………………………………………26

 

Вступ

          Безробіття являє собою проблему, що робить найбільш прямий і сильний вплив на кожну людину. Якщо безробіття широко поширено, воно надає потужний і руйнівний вплив на людей. Жертвами безробіття стають мільйони робітників, їх сімей, цілі міські та сільські райони.

       Безробіття позначається на економічному, соціальному і психологічному стані людей.

       Дослідниками відзначається, що зіткнення з безробіттям негативно позначається на середній тривалості життя, стані здоров'я та рівні смертності, пристрасті до алкоголю і інших психоактивних речовин. Більш того скорочуються не тільки доходи сім'ї, а й втрачається самоповага людей, виникають різного ступеня складності захворювання на нервовому грунті (виникають депресії) і спостерігається відчуття безнадії в завтрашньому дні.  Людина просто втрачає орієнтир і сенс подальшої боротьби за життя. Особливо важливою є проблема молодіжного безробіття. Безперечним досягненням є прагнення молоді до знань, навчання в вузах і технікумах. У той же час існує проблема працевлаштування випускників, які отримали професійну освіту, в результаті чого багато хто з них змушені працювати не за фахом.

        Проблема молодіжного безробіття і безробіття в цілому має далекосяжні наслідки. Як правило, незайнятість людини і у зв'язку з цим фінансові труднощі можуть призвести до вчинення злочинів (крадіжка, пограбування). Такі явища як наркоманія та алкоголізм стали останнім часом частими супутниками безробітних громадян.

       Безсумнівно, існують також і психологічні проблеми. У тих, хто не може знайти собі роботу, спостерігаються значні зміни в оцінці своєї компетентності, активності, задоволеності життям.

 

1. Проблема безробітних в Україні

          Безробіття на сьогодні є центральною соціальною проблемою суспільства. За даними ООН сьогодні в світі кожний третій працездатний не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток. Це близько 750 млн. чол. 

       В Україні проблема безробіття стоїть особливо гостро в останні роки. З кожним роком кількість безробітних зростає. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей – Волинської, Житомирської, Закарпатської, Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської. Найнижчі показники рівня безробіття спостерігаються в Одеській області, м. Києві та Севастополі. Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в різних регіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення нових робочих місць у західних областях рівень безробіття в майбутньому набуде в цих регіонах ще більшої гостроти. 

          Існуюча ситуація погіршується існуванням скритого безробіття, що обумовлює викривлення даних щодо справжнього його масштабу. Так, сьогодні до складу безробітних офіційна статистика не включає 2 млн. жителів сільської місцевості, які працюють у власних господарства; осіб, які мають неповну занятість, або мають тимчасові підробітки. На відміну від ЄС, в Україні існує значна кількість неофіційних безробітних, які не перебувають на обліку в центрах зайнятості, а, отже, не враховуються в офіційній статистиці.

У найближчі роки прогнозується зростання безробіття в Україні ще більшими темпами, що обумовлено надмірним фіскальним тиском, наслідком якого є припинення діяльності приватних підприємців та скорочення робочих місць.           Так, за офіційними даними в 2011 р. Україна втратила 106 тис. робочих місць; через відсутність роботи близько 7 млн громадян виїхали за кордон на заробітки. За прогнозами лише впродовж І півріччя 2012 р. близько 150 тис. малих підприємців закриють свої підприємства. В цілому, у 2012 р. кількість безробітних збільшиться на 200 тис. осіб. Крім того, пенсійна реформа, спрямована на підвищення віку виходу на пенсію, призведе до різкого зростання безробітних у віковій групі старшій за 45 років.

       Для вирішення проблем у сфері зайнятості слід запровадити заходи, спрямовані на стимулювання розвитку малого бізнесу, який, як показує світовий досвід, може забезпечити більше 50% всіх робочих місць в економіці. 

         Безробіття – це соціально-економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї, стан зайнятості частини економічно активного населення. Стан безробіття базується на трьох критеріях, які повинні задовольнятись одночасно:

- “без роботи”, тобто  відсутність роботи за наймом або самозайнятості;

- “готовність і здатність працювати у даний час”;

- “пошук роботи”.

      До 90-х років ХХ століття в усіх постсоціалістичних країнах безробіття офіційно не визнавалося. В Україні вперше у 1991 році з прийняттям Закону “Про зайнятість населення” законодавчо визналось безробіття. Для українського суспільства проблема безробіття продовжує залишатися гострою. Вагомий внесок до формування безробіття в Україні здійснює прихована його форма, тобто небажання чи неможливість значної частини безробітних осіб працездатного віку реєструватися в службах зайнятості. Таким чином, сьогодні               В Україні рівень безробіття складає 7,4% і знаходиться на рівні з країнами ЄС, а рівень зареєстрованого безробіття тільки 2,1%. Найвищий рівень безробіття спостерігається в Західних областях країни, зокрема, найбільше безробітних зафіксовано у Волинській, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях. У Харкові, офіційно зареєстрований рівень безробіття на початок 2008 року склав 2,21%. Найнижчий рівень безробіття відзначається в Києві та Севастополі. Зареєстроване безробіття вище в сільських районах, ніж у містах, - 427900 і 362300 чоловік відповідно.

         Трансформаційні процеси в економіці країни призводять до негативних наслідків на ринку праці регіонів і держави в цілому. Виділяють такі причини виникнення безробіття:

- міграція робочої сили (5 млн. українців-заробітчан у країнах Заходу);

- спад економіки і відповідне  скорочення сукупного попиту на робочу силу;

- структурні зрушення;

- важкі умови праці;

- нерегулярна чи взагалі  відсутня виплата заробітної плати;

- обмежена кількість робочих місць;

- процеси приватизації та роздержавлення.

        Виникнення безробіття тягне за собою такі наслідки:

- посилення соціальної  напруги;

- зростання кількості психічних захворювань;

- посилення соціальної диференціації;

- загострення криміногенної ситуації;

- падіння трудової активності;

- скорочення податкових надходжень;

- зменшення ВНП;

- падіння життєвого рівня населення;

- зростання витрат на допомоги безробітнім.

        Попри всі негативні наслідки, безробіття має й позитивні свої сторони:

- підвищення соціальної цінності робочого місця;

- збільшення особистого  вільного часу та свободи вибору місця роботи;

- зростання соціальної значимості й цінності праці;

- зростання конкуренції між працівниками;

- стимулювання підвищення  інтенсивності і продуктивності праці;

- можливість для безробітного  використати перерву в зайнятості  для перенавчання,

підвищення рівня освіти.

        Щодо долання причин безробіття, то, на нашу думку, вони мають регулюватися державою – починаючи від професійної орієнтації молоді та завершуючи принципами регулювання оплати праці.

 

       Зростання можливостей економіки щодо забезпечення робочими місцями відчутно особливо у сфері підприємництва. Щодо розширення зайнятості на селі, то воно пов’язане з підтримкою й заохоченням розвитку видів діяльності на сільських територіях, що підтверджується досвідом зарубіжних країн, а також створення сприятливого соціального середовища для підвищення престижу та мотивації праці, насамперед у молоді, привабливих умов для проживання у сільській місцевості, зупинення руйнації об’єктів соціальної інфраструктури. Необхідно створювати соціально-економічні та правові умови для сприяння зайнятості на селі, збільшення престижних робочих місць у галузях сільського господарства і соціальної інфраструктури відповідно до потреб села. Враховуючи сезонний характер сільськогосподарської праці, слід забезпечити умови для рівномірної зайнятості протягом року.

     Важливим моментом є працевлаштування молоді. Підвалини молодіжної політики були закладені в Україні Декларацією “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” (15 грудня 1992 року) і Законом України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (5 лютого 1993 року). Проте, зробивши аналіз, можна стверджувати, що в законодавчих та нормативних актах, які регулюють зайнятість молодих громадян, недостатньо враховано соціально-економічні можливості України. Тому для розв’язання цих проблем можна запропонувати такі заходи:

- створення підприємств  для працевлаштування молоді у вільний від навчання час;

- сприяння створенню малих молодіжних підприємств;

- створення при вузах  або при службах зайнятості  відділів сприяння працевлаштуванню  молоді (так, в Одеському державному  економічному університеті діє  агенція з працевлаштування студентів “Успіх”).

    Пожвавлення економічної діяльності, збільшення обсягів інвестиційних вкладень у розвиток малого підприємництва позитивно впливатимуть на створення нових робочих місць і сприятимуть зростанню рівня зайнятості населення. Більш ефективному використанню наявних та створенню додаткових робочих місць сприятиме впровадження нового для України стандарту – мінімальної погодинної заробітної плати. Матиме позитивний вплив стратегія формування державного замовлення на підготовку кадрів для галузей економіки.

   На проведення  політики зайнятості держава  витрачає приблизно 0,41% ВВП, що значно  менше, ніж в інших країнах (2,6% - Швеція, 3% - Франція, 1,6% - Угорщина). Тому першочерговим завданням у проведенні активної політики ринку праці повинно бути її фінансове забезпечення. Для збільшення фінансування зайнятості населення необхідно посилювати вплив держави на рівень національного виробництва.

 

 

2. Теоретичні засади і принципи роботи з безробітними

 

        Система заходів щодо регулювання безробіття в Україні включає: розвиток розгалуженої системи державної служби зайнятості, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів; надання підприємцям субсидій, премій та податкових пільг для найму додаткової робочої сили або переведення частини працівників на скорочений робочий день; державну підтримку нетрадиційним сферам зайнятості; стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й подальшого працевлаштування додаткової робочої сили; залучення приватного (як вітчизняного, так й іноземного) капіталу в райони зі стійким рівнем безробіття; регулювання можливості працевлаштування за кордоном, приєднання України до міжнародного ринку праці; стимулювання осіб, що отримують державну допомогу, до пошуку робочих місць; збільшення кількості стажистів у системі професійної освіти; введення в дію запасів невстановленого устаткування та підвищення коефіцієнта змінності його в цілому; заходи щодо квотування робочих місць для представників найуразливіших груп на ринку праці, безвідсоткові кредити, що надаються безробітним, які започатковують власний бізнес; організацію регіональними або місцевими органами влади у кооперації з окремими підприємствами або закладами соціальних (громадських) робіт тощо.

         Механізм соціальної допомоги безробітним становлять різні види компенсацій при втраті роботи; особливі гарантії працівникам, які втратили роботу в зв'язку зі змінами в структурі виробництва й організації праці стипендії на час професійної підготовки та перепідготовки, виплати допомоги по безробіттю. В Україні допомогу по безробіттю виплачують з одинадцятого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до вирішення питання про працевлаштування, але не більш як 12 міс. протягом наступних трьох років, а для осіб перед пенсійного віку - 18 міс. Розмір допомоги гарантується не менш як 50 відсотків середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, проте не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати.

         Громадяни, які шукають роботу вперше або після перерви більше одного року, одержують допомогу в розмірі не нижче ніж 75 відсотків мінімальної заробітної плати. Система соціального захисту населення у сфері зайнятості повинна охоплювати три взаємопов'язаних рівні - макрорівень, регіонально-галузевий і первинний - з властивими для них функціями і механізмами реалізації їх. У моделі управління системою зайнятості повинні дістати відображення всі фактори, що впливають на поповнення ринку робочої сили, і мотиви, які формують поведінку населення до працездатного віку, працюючого, працездатного непрацюючого і непрацездатного.