Проблеми функціонування ринку праці

 

• В постсоціалістичних країнах Центральної і Східної Європи рівень безробіття сягнув одразу понад 10% робочої сили впродовж перших років економічних перетворень; проте в Україні він зростав спочатку повільно: починаючи з 1991-го до 1995 рр. він дістав відмітки 0,5%; продовжував збільшуватися з 2,3% у 1997р. до 4,5% у 1999р. [Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http:// www.ukrstat.gov.ua.]. Найбільший рівень безробіття зареєстровано в 2000р. (5,6%). З 2001р. спостерігається тенденція до зменшення безробіття. Динаміка чисельності безробітних та рівень зареєстрованого безробіття в Україні впродовж 2000-2009 рр. представлені у табл.1.
• Таблиця 3
• Динаміка чисельності безробітного населення в Україні впродовж 2000-2009 рр. [8]

Економічна криза, яка  розпочалася наприкінці 2008 року, призвела до загострення ситуації на ринку  праці у 2009 році. Однією з найбільш серйозних проблем є скорочення обсягів зайнятості та зростання  безробіття населення. За даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності середньомісячна кількість економічно активного населення віком 15–70 років у 2009р., порівняно з 2008р., зменшилась на 1,1% і становила 22,2 млн. осіб, з яких 20,2 млн.осіб або 91,2% були зайняті економічною діяльністю, а решта 2,0 млн.осіб – відповідно до методології Міжнародної організації праці (МОП) класифікувалися як безробітні.

Розглянемо проблему конкурентоспроможності національного ринку праці. Сучасний стан розвитку економіки України  характеризується трансформаційними  процесами, позитивний результат таких  перетворень не може бути досягнутий без виходу на якісно новий рівень кваліфікації робочої сили та її конкурентоспроможності. Система забезпеченості кадрами  має гнучко реагувати на зміни  потреб виробництва, що виявляються  на ринку праці. Але відсутність  комплексного системного підходу до потреб кадрового забезпечення виробничої сфери як на загальнодержавному, так  і регіональному рівні призвели до зростання невідповідності між  потребою у кваліфікованих кадрах і  фактичною професійно-кваліфікаційною  структурою пропозиції робочої сили. На сьогодні в Україні просліджується тенденція невідповідності кількості  безробітних, зареєстрованих у державній  службі зайнятості, кількості найнятих робітників, які скористалися послугами  служби зайнятості, та потребі у  робочий силі (рис.2).

Рис. 2. Динаміка безробітного населення, зареєстрованого у державній службі зайнятості та потреба в робочий силі в Україні в 2000-2009рр. [8]

Актуальною проблемою  на ринку праці України є проблема мобільності робочої сили. Трансформаційні економічні перетворення в Україні створили можливості для появи нових умов та видів мобільності робочої сили. Безпосередньою причиною трудових переміщень у кожному окремому випадку є невідповідність інтересів і вимог працівника конкретному робочому місцю, а на макроекономічному рівні – невідповідність між існуючим розподілом робочих місць і потребами моделі соціально-економічного розвитку. Так, кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості у січні 2010 р. складала 545,6 тис. осіб, а потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад - 65,4 тис. осіб [8].  Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць (вакантних посад), заявлена до служби зайнятості, у серпні 2010 р. збільшилася до 87,4 тис.осіб., тобто на 22 тис.осіб порівняно із січнем 2010 р.

Становлення ринкових відносин в Україні супроводжувалося виникненням  нових проблем, зокрема недостатньою зайнятістю населення, наявністю прихованого  безробіття (до 10-15% зайнятих); дефіцитом  робочої сили певних категорій, що пояснюється  недоліками у підготовці кадрів; низькою  трудовою мобільністю, яка необхідна  для адаптації робочої сили до зміни виробничих умов; значними масштабами зайнятих некваліфікованою працею, а  також в неформальному секторі  зайнятості.

2.2 Ефективність функціонування  українського ринку праці  та його індикатори

???????????????

Розділ 3. МЕХАНІЗМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІРНУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ

3.1 Проблеми функціонування  ринку праці

Майже половину незайнятих громадян, зареєстрованих у державній  службі зайнятості як безробітні, становить  молодь. Протягом 2009 року на обліку в  державній службі зайнятості перебували 975,5 тис. осіб віком до 35 років, у тому числі 74,1 тис. осіб — випускники вищих  та професійно-технічних навчальних закладів. Основними причинами молодіжного  безробіття є невідповідність обсягів  та напрямів професійного навчання потребам економіки та ринку праці, недостатній  рівень якості професійної підготовки, незадовільні умови праці, які пропонуються молоді роботодавцями на конкретних робочих місцях. Така ситуація виникла, зокрема внаслідок недосконалого  функціонування системи фахової  підготовки працівників, спричиненого відсутністю належного механізму  її фінансування та формування державного замовлення на підготовку кадрів, системи  незалежної кваліфікаційної атестації  випускників навчальних закладів, дієвих взаємозв’язків між навчальними  закладами, роботодавцями та місцевими  органами виконавчої влади, недостатньою мотивацією молоді до оволодіння робітничими  професіями, низьким рівнем професійної  адаптації молодих працівників  на виробництві.

Основною причиною невідповідності  підготовки робочої сили потребам сучасного  виробництва є відсутність належної системи професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Періодичність  підвищення кваліфікаційного рівня  працівників становить у середньому 11 років, тоді як у країнах Європейського  Союзу — близько 5 років.

Серед негативних наслідків  безробіття молоді доцільно згадати  зокрема посилення криміногенної  ситуації в країні (розквіт алкоголізму  й наркоманії, зростання венеричної захворюваності, скорочення тривалості життя, зростання кількості суїцидів, збільшення смертності, зростання кількості адміністративних і кримінальних порушень). Неадекватна політика у сфері соціальної захищеності молоді призводить до посилення відтоку молодих фахівців у розвинені країни, розвитку тіньового сектору економіки, зниженню зацікавленості в одержанні вищої освіти. Поглиблення бідності та зниження бюджетів молодих родин призводить, у свою чергу, до зниження народжуваності, зростанню кількості дітей-сиріт, безпритульних і кинутих дітей.

За даними Міжнародної  організації праці, останнім часом  кількість безробітних у світі  серед молоді віком 15-24 роки зросла, сотні мільйонів працюють, але  живуть на межі зубожіння. Щоб забезпечити  повну реалізацію продуктивного  потенціалу нинішньої молоді в світі  необхідно створити принаймні 400 млн. робочих місць. Експерти МОП відзначають, що серед молоді вірогідність стати безробітними в три рази вища, ніж серед дорослої частини населення.

На початку 2010 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало 542,8 тис. осіб, що на 333,4 тис. менше, ніж  на початку 2009 року, розмір середньомісячної допомоги по безробіттю становив 630,1 гривні, що в 1,4 рази більше, ніж у 2008 році.

Поряд з певним поліпшенням  ситуації у сфері зайнятості існує  ряд проблем, які потребують розв’язання. Насамперед це недостатня економічна активність населення (чисельність  економічно неактивного населення  працездатного віку становить понад 8 млн осіб), кількісно-якісний дисбаланс  між попитом та пропонуванням  робочої сили, низький рівень кваліфікації осіб, які шукають роботу.

Серед основних причин недостатньої економічної активності населення  найвагомішими є значне відставання  ціни робочої сили від її вартості, незадовільні умови праці, недосконалість механізмів державної підтримки  підприємницької ініціативи громадян та створення сприятливого підприємницького середовища.

На сьогодні в Україні  питома вага витрат на робочу силу в  собівартості виробництва становить  майже 9 відсотків, тоді як у державах Європейського Союзу вона досягає 45 відсотків. Робота пропонується з  низьким рівнем заробітної плати, важкими  та шкідливими умовами праці, на застарілому  обладнанні. Якщо у 2008 році лише на 7,9 відсотка вакантних робочих місць, інформацію про які було подано роботодавцями  державній службі зайнятості, заробітна  плата пропонувалася не менш як середньомісячна  заробітна плата штатних працівників, то у січні — грудні 2009 р. лише на 7 відсотках вакантних робочих  місць заробітна плата дорівнювала  або була вищою, ніж середньомісячна  заробітна плата штатних працівників.

В Україні розв’язати проблеми зайнятості молоді можна тільки шляхом цілеспрямованих систематизованих і скоординованих дій. При цьому  держава повинна піклуватись  розвитком соціальної стабільності і захищеності молоді (по мірі зміни  ситуації на ринку праці – корегування  політики в області працевлаштування, перегляд і доопрацювання законодавчої бази, своєчасне фінансування державних  програм зайнятості, розробка системи  заохочень і пільг регіонам з  низьким рівнем безробіття серед  молоді).