Інвестування як процес створення капіталу

1. На сьогодні в Україні створене правове поле для інвестування та розвитку державно-приватного партнерства. Законодавство України визначає гарантії діяльності для інвесторів, економічні та організаційні засади реалізації державно-приватного партнерства в Україні.

2. На території  України до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної діяльності, тобто надано рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. [10]

3. У випадку  припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестиції

.4. Для підвищення  захисту іноземних інвестицій  Законом України від 16.03.2000р.  №1547 ратифікована Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.

5. Підписано  та ратифіковано Верховною Радою України міжурядові угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій з  більше ніж 70 країнами світу.

6. Для сприяння іноземним  інвесторам у питаннях взаємодії  з органами виконавчої влади  та органами місцевого самоврядування  утворено Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України. [9]

7. Утворено Раду вітчизняних та іноземних інвесторів при Президентові України. Очолив зазначену Раду Президент України.

Указом Президента України від 26.01.2011 № 173/2011 затверджено  персональний склад Ради вітчизняних та іноземних інвесторів.

8. З 1 січня  2012 року набрав чинності Закон України № 2623 “Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом “єдиного вікна”. Цей Закон визначає правові та організаційні засади відносин, пов'язаних  з підготовкою та реалізацією інвестиційних проектів за принципом “єдиного вікна”.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про інвестиційну діяльність” прийнято 22.12.2011 Верховною Радою України за № 4218-IV та підписано Президентом України. Зазначеним законом вносяться зміни до Закону України “Про інвестиційну діяльність” щодо приведення термінології у відповідність із чинним законодавством, визначення терміну “інвестиційний проект” та змісту складових інвестиційного проекту, напрямів, шляхів та заходів державної підтримки і стимулювання інвестиційної діяльності, а також запровадження державної реєстрації інвестиційних проектів, які потребують державної підтримки та проведення оцінки їх економічної ефективності. [4]

Крім того, 17.11.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України № 4057-VІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання інвестицій у вітчизняну економіку”, положення якого спрямовані на створення привабливого інвестиційного клімату для іноземних інвесторів. [2]

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 06.09.2012 № 5205 “Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць”, який визначає основи державної політики в інвестиційній сфері протягом 2013 - 2032 років щодо стимулювання залучення інвестицій у пріоритетні галузі економіки. [21]

Залученню іноземних  інвестицій сприятимуть положення  Митного кодексу України, який набув чинності з 01.06.2012 року. [21]

Питання сприяння інвестиціям знайшли своє відображення у Програмі розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки. Зокрема, в рамках програми реформ здійснюватимуться конкретні заходи з покращення бізнес-клімату, а саме: удосконалення дозвільної системи, ліцензування, адміністративних послуг, започаткування та ліквідації бізнесу, державного нагляду та контролю, технічного регулювання, формування митних процедур (рис.2.10.). [20]

Хоча напрями  інвестиційної політики так само, як і принципи, не позбавлені недоліків, зазначені заходи сприятимуть покращенню інвестиційного іміджу України та збільшенню обсягів залучення іноземних інвестицій та капітальних інвестицій в її економіку.

Рис.2.10. Основні напрями реалізації інвестиційної  політики у рамках Програми економічних реформ на 2011-2015 роки

Отже, можна зробити висновок, що для  розвитку інвестиційної діяльності України найперше  необхідно створити єдину цілісну систему державного регулювання інвестиційних процесів. Ця система, в свою чергу, повинна мати необхідну інформацію про підприємства і проекти, які потребують інвестицій, про інвесторів, про проведення міжнародних тендерів; повинна забезпечувати співпрацю інвестиційних фондів і компаній зі страховими, аудиторськими компаніями,фондовими біржами.

Але для  того, щоб така система ефективно  функціонувала, необхідно створити відповідну законодавчу базу, здійснювати ефективну амортизаційну політику, вигідну для обох сторін кредитну та податкову політику, визначити певні умови користування природними ресурсами тощо.

У цій  ситуації вирішальна роль належить державній  політиці щодо  інвестицій, що полягає  в співпраці з іноземними інвесторами, сприянні залученню капіталу, а також  у контролі за станом ринку.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

 

 

Інвестиції  є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенціальний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими б професійно володіли спеціалісти відповідного профілю, важко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний і соціальний прогрес, а з ними - і на належне місце у світовому господарстві.

Провадження безпосередньо  ефективної інвестиційної діяльності є ключовим елементом функціонування, розвитку та удосконалення усіх без  виключення суб’єктів господарювання. Саме інвестування дає можливість формувати  конкурентоспроможну ринкову систему економічних відносин, що є об’єктивною необхідністю, виходячи з реалій сьогодення.

На основі вище зазначеного, можна стверджувати, що у ринкових умовах економіка не може розвиватись без відповідних  інвестиційних вкладень. Отже, інвестування – важлива умова економічного розвитку будь-якої країни.

Таким чином, аналіз інвестиційної діяльності, проведений у даній роботі,  показав, що вона є складним, системним явищем, яке  створює взаємозалежні зв’язки  в усіх сферах економічного життя країни.

Головною проблемою  розвитку інвестиційної діяльності України є недостатність внутрішнього інвестиційного потенціалу.

На основі проведеного  дослідження інвестиційної діяльності  України за 2012 рік можна зробити  такі висновки:

1) Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств і організацій, за рахунок яких у січні-вересні 2012 року освоєно 61,2% інвестицій.

Частка кредитів банків та інших позик у загальних  обсягах капіталовкладень залишається на доволі низькому рівні – 15,7%.

 За рахунок  державного та місцевих бюджетів  освоєно всього 5,4% та 2,5% капітальних  інвестицій відповідно.

2) Обсяги залучення капітальних інвестицій підприємств України у січні-вересні 2012 року склали 177,5 млрд. грн.. Провідними сферами за обсягами залучення капітальних інвестицій залишаються:  промисловість, будівництво, операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям, діяльність транспорту і зв’язку,  торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку.

Для стимулювання інвестиційної активності господарюючих  суб’єктів, я вважаю, що:

• на державному рівні слід реалізовувати заходи стимулювання, регулювання, консультування й інформування, в результаті проведення яких створюється сприятливе інвестиційне та нормативно-правове середовище, а також забезпечується прозорість та відкритість здійснення інвестиційної діяльності.
• на рівні регіонів для покращення інвестиційної активності суб’єктів господарювання слід підвищувати інвестиційний імідж адміністративно-територіальних одиниць шляхом створення сучасної інфраструктури, впровадження ресурсозберігаючих технологій, формування технополісів та технопарків, переорієнтацією виробництва на найбільш конкурентні та експортно-орієнтовані галузі.

Водночас активізація  інвестиційної діяльності в країні залежить від її інвестиційної привабливості, інвестиційного клімату. Дослідження  цих показників показало, що сьогодні інвестиційна привабливість України  бажає бути кращою: в розглянутих рейтингах Україна посідає не найвищі сходинки.

Позитивним  моментом є те, що у загальному рейтингу Світового банку і Міжнародної  фінансової корпорації "Ведення  бізнесу – 2013" Україна піднялася  на 15 позицій з 152 місця на 137.

Отже, сьогодні перед Україною постає завдання покращення її інвестиційного клімату, що приведе до активізації інвестиційної діяльності, а це можливо лише за рахунок розробки, формування та впровадження ефективної державної інвестиційної політики.

Для цього в  Україні на даний момент розроблена і затверджена цільова программа розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 рр. Це дозволяє нам сподіватися на те, що у майбутньому в розвитку інвестиційної діяльності в нашій країні відбудуться позитивні зміни, які дозволять істотно поліпшити виробничий потенціал нашої держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

1.  Господарський Кодекс України: Прийнятий 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 18, № 19–20, № 21–22.

2. Податковий кодекс України: Прийнятий 02.12.2010№ 2755-VI. Закон України  
“Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання інвестицій у вітчизняну економіку” від 17.11.2011 № 4057-VІ.

3. Закон України  від 10.09.91 р. №1540А-ХІІ "Про  захист іноземних інвестицій  на Україні".

4. Закон України  від 18.09.91 р. № 1560-ХIІ "Про  інвестиційну діяльність". Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 22.12.2011р. № 4218-IV.

5. Закон України  від 19.03.96 р. № 93/96-ВР "Про  режим іноземного інвестування".

6. Закон України  від 01.07.2004 р «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

7. Указ Президента України "Про заходи щодо реформування інвестиційної політики в Україні від 18.07.96 р.

8. Положення  про Державне агентство України з інвестицій та інновацій, затверджене постановою КМУ від 16.05.2007 р. № 749.

9. Положення  про порядок іноземного інвестування  в Україну, затверджене постановою  Правління НБУ від 10.08.2005 р.  № 280.

10. Баєва О.І. Інструменти залучення інвестиційних ресурсів // БИЗНЕС ИНФОРМ №11(1), 2009 р. – с.5-7.

12. Батура О.В., Комарова К.В. Іноземні інвестиції: монографія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – 179 с.

13. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент : учебный курс / И.А. Бланк. – К. :Эльга-Н : Ника-Центр, 2001. – 448 с.

14. Вільгурська Н.М., Н.Г. Мехеда. Проблеми інвестування економіки України та шляхи їх вирішення / Н.М. Вільгурська, Н.Г. Мехеда // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – № 10. – С.57–59.

15. Ковтун Н.В. Статистичне дослідження інвестиційного процессу та інвестиційної діяльності: теорія, практика, методологія, практика: Монографія.-Київ – 2005.- 441с.

16. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 23.

17. Самойлова Т. Інвестиції капіталу та інвестиційний клімат в Україні // Галицький економічний вісник. — 2009. — № 1. — С. 95-100.

18. Феняк Л.А. Джерела формування інвестиційних ресурсів / Л.А. Феняк /Збірник наукових праць ВНАУ. – 2010.– № 36. – C. 134–139

19. Череп А.В. Інвестиційна політика України в сучасних умовах нестабільності / А.В.Череп, А.Г. Іванова // Економічний простір: збірник наукових праць. – 2011. - №47. – С.133-137.

20. Державне агентство України з інвестицій та розвитку. Програма розвитку

інвестиційної діяльності на 2011−2015 роки. [Електронний  ресурс]. – Режим доступу: <http://www.in.gov. ua/index.php?get=564>

21. Законодавство України. - Режим доступу:  <http://zakon2.rada.gov.ua/>

22. Національна бібліотека ім. В. Вернадського. –Режим доступу:    <http://www.nbuv.gov.ua>

23. Офіційний сайт Державного агентства України з інвестицій та розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://www.in.gov.ua>

24. Офіційний  сайт Державного комітету статистики  України: [Електронний ресурс]. — Режим доступу : <http://www.ukrstat.gov.ua/>

25. Офіційний  сайт Міністерства економічного  розвитку і торгівлі України  [Електронний ресурс]. — Режим  доступу : <http://www.me.gov.ua/>

 

 

ДОДАТКИ

 

 Додаток А

Джерела інвестиційних ресурсів

 

Додатов Б

Основні механазми залучення іноземного капіталу

Додаток В

Співвідношення  негативних і позитивних сторін власних, позичених та залучених інвестиційних ресурсів

Джерела фінансування
Власні		Позичені та  Залучені
Позитивні сторони	Недоліки	Позитивні сторони	Недоліки
Простота і швидкість Залучення	Обмежений обсяг	Диверсифікованість вибору	Складність із залученням і оформленням
Висока віддача за критерієм норми придутковості інвестиційного капіталу			Значний строк залучення
Суттєве зниження ризику неплатоспроможності та банкрутства підприємства при їх використанні	Відсутній зовнішній  контроль за їх ефективним використанням	Кваліфікований зовнішній контроль за ефективністю використання ресурсів	Необхідність подання  гарантій (на платній основі)
Повне збереження управління в руках засновника підприємства			Підвищений ризик банкрутства  у зв’язку із несвоєчасним погашенням боргу
Незначний фінансовий ризик	Обмежені стратегічні  можливості підприємства	Зростання вартості власного капіталу	Втрата частини прибутку (відсотки і дивіденди), часткова втрата управління підприємством