Інвестування як процес створення капіталу

Отже, за січень-вересень 2012 року порівняно з відповідним  періодом 2011 року обсяги капітальних  інвестицій у промисловість зросли на 7,1 відсотка.

У січні –  вересні 2012 року також збільшилися обсяги капіталовкладень на розвиток будівництва – на 47,4 відсотка порівняно з відповідним періодом 2011 року (13,8 відсотка від їхнього загального обсягу); у діяльність готелів та ресторанів – 21,0 відсоток (0,8 відсотка); в охорону здоров`я та надання соціальної допомоги – на 24,5 відсотка (0,8 відсотка); у торгівлю; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – на 32,1 відсотка (9,8 відсотка); у діяльність транспорту і зв’язку – на 28,4 відсотка (13,9 відсотка); у сільське господарство, мисливство та лісове господарство – на  
8,3 відсотка (5,9 відсотка); у фінансову діяльність – на 37,5 відсотка (2,4 відсотка). [24]

Щодо негативної тенденції, то у січні – вересні 2012 року спостерігається зменшення капітальних інвестицій порівняно з відповідним періодом 2011 року спостерігалось в освіту – на 13,4 відсотка (0,5 відсотка до загального обсягу капітальних інвестицій); у надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту – на 26,8 відсотка (1,6 відсотка до загального обсягу капітальних інвестицій).

Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств і організацій, за рахунок яких у 2012 року освоєно 61,2 відсотка капіталовкладень. Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень становила 17,5 відсотка.

За  рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно 4,5 відсотка та 1,9 відсотка капітальних інвестицій. Частка коштів населення на індивідуальне житлове будівництво становила 15,7 відсотка усіх капіталовкладень. [23]

Така структура  джерел фінансування капітальних інвестицій, зокрема домінування в ній  внесків за рахунок власних коштів підприємств, ставить в залежність розвиток підприємств та їх інвестиційну активність від їх прибутковості ( рис.2.5.)

Рис.2.5. Розподіл капітальних інвестицій за джерелами фінансування у 2012 році

Дуже  важливе місце на сучасному етапі  розвитку України належить іноземним інвестиціям. Як вже зазначалося раніше, згідно з Законом України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції – це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. [4]

За даними Держстату, за 2012 рік в економіку України іноземними інвесторами вкладено 6013,1 млн. дол. США прямих інвестицій (акціонерний капітал). Обсяг унесених з початку інвестування в економіку України прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 1 вересня 2012 р. становив 52673,8 млн.дол. США, що на 5,2 відсотка більше обсягів інвестицій на початок 2012 р., та в розрахунку на одну особу населення складає 1157,0 дол. [23]

В загальному, станом на 1 вересня 2012 року, як вже зазначалося, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну (починаючи з 2002 року), з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці, склав 52673,8  млрд. дол. США.

З кожним роком  спостерігається зростання обсягу іноземних інвестицій, що позитивно  впливає на розвиток економіки України ( рис.2.6.)

Рис.2.6. Динаміка зміни обсягу прямих іноземних інвестицій за 2002-2012 роки

Що ж до сьогоднішної ситуації, то варто зазначити, що станом на 1 січня 2012 року інвестиції безпосередньо  надійшли зі 130 країн світу. (табл.2.2.).

 

Таблиця 2.2

Основні країни-інвестори та обсяги їх прямих іноземних інвестицій в Україну

Країна	Обсяги прямих інвестицій  на 01.01.2012 (млн.дол.)	У % до підсумку
Усього	49362,3	100,0
Кіпр	12645,5	25,6
Німеччина	7386,4	15,0
Нідерланди	4822,8	9,8
Російська Федерація	3594,5	7,3
Австрія	3423,1	6,9
Велика Британія	2508,2	5,1
Франція	2230,7	4,5
Швеція	1744,0	3,5
Вінгірські (Британські) Острови	1607,0	3,3
США	1043,1	2,1
Італія	965,9	2,0
Швейцарія	960,3	1,9
Польща	875,5	1,8
Інші країни	5555,3	11,2

До десятки  основних країн-інвесторів, які формують більше 82% загального обсягу прямих інвестицій, входять Кіпр (31,7% від загального обсягу інвестування), Німеччина (11,6%), Нідерланди (9,5%), Російська Федерація (7,0%), Австрія (6,2%), Велика Британія (4,7%), Віргінські (Британські) острови (3,5%), Франція (3,2%), Швеція (2,9%), Швейцарія (2,0%). [23]

Якщо розглядати обсяг  інвестицій в Україну у кількісному  вираженні, то ситуація виглядатиме  так: Кіпр – 15075,5 млн.дол.США, Німеччина  – 7432,7 млн.дол.США, Нідерланди – 5040,8 млн.дол.США, Російська Федерація – 3706,1 млн.дол.США, Австрія – 3300,7 млн.дол.США, Велика Британія – 2396,0 млн.дол.США, Віргінські Острови (Брит.) – 1805,7 млн.дол.США, Франція – 1796,8 млн.дол.США, Швеція – 1578,6 млн.дол.США  та Швейцарія – 1085,1 млн.дол.США.

Щодо розподілу іноземних інвестицій за видами економічної діяльності також спостерігається  деяка тенденція ( рис.2.7.)

 

Рис.2.7. Розподіл прямих іноземних інвестицій за основними  видами економічної діяльності в  період з 01.10.2011р. по 01.10.2012р.

1) На підприємствах промисловості зосереджено 16866,0 млн.дол.США (32,0%), у т.ч. переробної – 13935,8 млн.дол.США, з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води – 1506,6 млн.дол.США, добувної – 1423,5 млн.дол.США. Серед галузей переробної промисловості у підприємства металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів унесено 6136,6 млн.дол.США прямих інвестицій, виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 2995,3 млн.дол.США, хімічної та нафтохімічної промисловості – 1320,6 млн.дол.США, машинобудування – 1155,5 млн.дол.США, виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції – 1012,7 млн.дол.США.

2) У фінансових установах акумульовано 16337,9 млн.дол.США (31,2% загального обсягу) прямих інвестицій.

3) В організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 8384,8  млн.дол.США (16,0%),

4) У підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 5469,5 млн.дол.США (10,4%).

При дослідженні розподілу іноземних інвестицій спостерігається непропорційний розподіл обсягів залучення інвестицій у регіони України. [24]

До восьми регіонів: Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Київської, Львівської, Одеської, Запорізької  областей, Автономної Республіки Крим та до м. Київ надходить найбільше всього інвестицій – 87,7 відсотка всіх залучених прямих іноземних інвестицій ( рис.2.8.).

Рис.2.8. Розподіл залучених прямих інвестицій за основними регіонами-рецепієнтами інвестицій України в період з 01.10.2011р. по 01.10.2012р.

Це саме ті регіони, які на сьогодні вже є економічно розвинутими та найбільш привабливими для іноземних інвесторів( таку  ж проблему ми спостерігали під час  дослідження капітальних інвестицій).

Але таке спрямування  прямих іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічному розвитку регіонів та посилює подальше збільшення розриву у їх розвитку.

Слід також  зазначити, що структура за формами залучення іноземного капіталу за період 2002-2012 років значно змінилася. Так, у 2001-2004 рр. внески у вигляді рухомого і нерухомого майна займали від 28 до 36 відсотків. На сьогодні в структурі акціонерного капіталу нерезидентів домінують вкладення в грошових внесках. [23]

Одночасно із ввезенням  Україна вивозить капітал. Здебільшого  це відбувається в межах утечі  капіталу. Нелегальна втеча капіталу складається з непереведеної  з-за кордону експортної виручки, контрабандного вивозу, а також через формально  втрачену вигоду із бартерних операцій.

Вивіз підприємницького капіталу з України невеликий, обсяг  накопичених за кордоном прямих інвестицій становить декілька мільйонів доларів. Переважно ці інвестиції розміщені  в Західній Європі з метою створення  товарно- та послугопровідної мережі й часто мають форму офшорних компаній.

Загальний обсяг  інвестицій в економіку країн  ЄС з України становить  61,1 млн  дол. США, найбільші обсяги направлені в Польщу (36,2 %), Великобританію (22,7 %), Іспанію (22,6 %). [23]

Порівнюючи обсяги експортованих та імпортованих прямих інвестицій між Україною та ЄС, можна зазначити: розрахунок їх співвідношення показує, що експорт інвестицій з України є просто мізерною величиною навіть з достатньо скромними (якщо порівняти з реальними потребами) капіталовкладеннями в українську економіку.

Отже, з усього вищесказаного  можна зробити висновок, що Україна  в принципі залишається привабливою  для інвестицій, водночас вона не знаходиться  осторонь світових процесів, є достатньо  інтегрованою у світове господарство, проводить активну політику, спрямлвану на розвиток інвестиційних процесів як всередині, так і за межами країни. Починаючи з 2002 року, обсяги іноземних інвестицій постійно зростають, що свідчить про відкритість нашої економіки і активне співробітництво з іншими країни.

Негативною тенденцією, на мою думку, є процес активного  інвестування вже достатньо розвинутих галузей та областей країни, коли ці ж самі кошти можна було вкласти  у розвиток менш потужних областей, що дало б змогу подолати їхні економічні диспропорції.

 

 

 

3. Проблеми і шляхи покращення інвестиційної діяльності в Україні

 

 

 

Інвестиційна  діяльність – визначальний фактор економічного росту будь-якої країни. Тому питання її активізації є особливо актуальним для України.

Потенційно  Україна може бути однією з провідних країн укладення прямих та портфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована й водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої.

Проте притоку в інвестиційну сферу  приватного національного й іноземного капіталу перешкоджає ряд факторів, які ми розглянемо нижче.

Однією з  головних причин низького рівня прямого  іноземного інвестування в Україні  є поки що несприятливий порівняно з іншими країнами інвестиційний клімат. До негативних рис інвестиційного клімату на сьогодні слід віднести:

1) нестабільність  наявної нормативно-правової бази;

2) неврегульованість  корпоративних відносин;

3) непрозорість  фондового ринку та приватизаційних процесів;

4) низька купівельна  спроможність населення;

5)висока частка  тіньового сектору економіки,  що робить неконкурентоспроможною  продукцію офіційної економіки  (за окремими експертними оцінками  тіньовий сектор досяг розміру офіційного ВВП);

6) тенденція  щодо поширення гучних скандалів,  судових процесів тощо, які супроводжують  процес „великої приватизації”  в Україні та які відлякують  солідних промислових інвесторів;

7) високий рівень  корумпованості в органах влади. [19]

Заходи держави, щодо покращення інвестиційної активності всіх господарюючих суб’єктів можна поділити на три групи:

1) заходи стимулювання, метою яких є створення сприятливого інвестиційного середовища;

2) заходи регулювання, завданнями яких є створення певних правових основ здійснення інвестиційної діяльності та її фінансування;

3) заходи інформування, що передбачають забезпечення інформаційної відкритості та прозорості, проведення виїзних заходів, формування сприятливого іміджу країни, її регіонів, галузей національної економіки, окремих підприємств на міжнародній арені, надання спеціалізованих консалтингових послуг тощо. [22] ( рис. 2.9.)

Реалізація  вищезазначених заходів дозволить  створити привабливі умови для іноземних  інвесторів і таким чином залучити у галузі національної економіки додаткові фінансові та інтелектуальні ресурси.

Отже,  актуальним на сьогодні є питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

 

Рис.2.9. Державні заходи щодо активізації інвестиційної  діяльності

Уряд України  вже зробив певні кроки у вдосконаленні інвестиційного становища держави :