Інфляція як проблема високого ділового циклу: показники, види, наслідки (міжнародні зіставлення)

Збивання темпів інфляції - це скорочення різниці між грошовою і товарною масою в господарстві. Для цього підходять всі ті засоби, що ведуть економіку до рівноваги. До першочергових мір відносяться такі:

1. Забезпечення країни у достатній кількості продовольством. Це найперша умова будь-яких реформаторських зусиль. Для налагоджування продовольчої справи в країні слід оказати державну фінансову допомогу сільськогосподарським підприємствам всіх видів власності і провести м'яку реформу колгоспів і радгоспів:
1. встановлення порядку надавання кредитів сільськогосподарським підприємствам під векселя з погашенням їх за рахунок прийдешнього врожаю;
2. встановлення державних закупівельних цін, а також цін на ресурси, що споживаються в сільськогосподарському виробництві на рівні, що забезпечує рентабельну роботу товаровиробників і утворення системи контрактної торгівлі промисловими товарами в обмін на сільськогосподарську продукцію.
2. Відтворення зруйнованого інвестиційного поля народного господарства, без якого функціонування економіки стає неможливим. В цих цілях слід передусім відтворити шляхом iндексування на банківських рахунках підприємств амортизаційні суми і власних оборотні грошові кошти загублені через різке зростання цін і знецінювання карбованця.
3. Налагоджування постачально-збутових зв'язків між підприємствами. Господарські зв'язки підприємств в ринковому режимі найбільш ефективні в основному через систему великих оптових купців-синдикатів. Ці структури можуть функціонувати як в рамках окремих регіонів, так і в загальноукраїнському і міждержавному масштабі.
4. Замість податку на додаткову вартість, що стимулює в сучасних умовах господарювання в Україні зростання інфляції і вкрай важко контролюється податковими інспекціями, визначити основним платежем в бюджет податок на прибуток, диференціюючи його ставки залежно від зростання рентабельності і зростання обсягу виробництва, що буде націлювати виробників на зростання маси, а не тільки норми прибутку.
5. На час кризи необхідно централізувати банківську систему країни, маючи на увазі обов'язкове виконання комерційними і інвестиційними банками директив Центрального банку по пріоритетностi і пільговості кредитування регіонів, галузей, підприємств, додержання нормативних термінів документообігу.
6. Для стабiлiзації споживчого ринку доцільно:
1. створити систему стимулювання розвитку дрібного бізнесу в сфері виробництва і послуг. Ввести державні кредити на оренду виробничих приміщень і лiзинговий кредит на оренду устаткування (з можливістю послідовного викупу), а також ввести обов'язкове страхування малих підприємств на перші 3-5 років діяльності, коли ризик руйнування особливо великий;
2. створити умови для широкого розповсюдження паралельно з існуючою системою торгівлі споживчих кооперативів на підприємствах, в закладах і по місцю проживання для закупки і реалізації продовольчих і промислових товарів членами кооперативу (по наявному і безготівковому розрахунку) по безприбутковим роздрібним цінам. Такого роду кооперативний рух широко розвинений в багатьох iндустрiальних країнах. Без нього неможливо уявити їх економіку. Споживкооперація буде сприяти нормалізації цін і поза кооперативного сектору.
7. Протягом кризового періоду треба також проводити раціональну державну політику захисту внутрішнього ринку і суворого контролю приватної експортної діяльності. Всі експортні операції повинні здійснюватись через кілька великих фірм і синдикатів, що контролюються державою і виконують експортні операції на комiсiйних податках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Найефективнішим індикатором «здоров’я» економіки країни є фінансовий стан. Адже фінансова система не лише забезпечує необхідні взаємозв’язки в економіці, вона є одним з найвпливовіших важелів макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади кожної країни спрямована на забезпечення стабільності фінансово-кредитної системи та фінансового стану в цілому. Запорукою цього, серед іншого, має бути стан “керованості” інфляційними процесами. Необхідність у цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до тяжких соціально-економічних наслідків – за умов інфляції втрачається ефективність дії та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання.

Інфляція є макроекономічним явищем, оскільки і причини його виникнення і наслідки пов’язані зі змінами, що стосуються загальної економічної рівноваги. Найпоширенішим є розуміння інфляції як такої ситуації в економіці, за якої кількість грошей в обігу перевищує потребу в них, зумовлену грошовою оцінкою товарної маси. Наслідком такої невідповідності грошової маси сукупній ціні товарів є знецінення грошової одиниці й загальне підвищення цін на товари та послуги.

Інфляція, особливо коли вона досягла рівня галопуючої або гіперінфляції, негативно відбивається на всіх сторонах суспільного життя. Вона передусім виявляється в знеціненні заощаджень, відставанні зростання доходів від цін, зменшенні купівельної спроможності населення, зниженні мотивації до трудової та підприємницької діяльності, гальмуванні технічного прогресу, підриває управлінський механізм усього народного господарства.

Непередбачена інфляція призводить до зниження усіх видів  фіксованих доходів і “субсидіює”  тих економічних агентів, чиї  номінальні прибутки зростають швидше, ніж середній рівень цін. В умовах несподіваної інфляції одержувачі позичок виграють за рахунок кредиторів, тому що борги повертаються грошима, що знецінились. Уряди, що нагромадили значний державний борг, нерідко проводять політику короткострокового стимулювання інфляції, що сприяє відносному знецінюванню заборгованості.

 Якщо економічні  агенти мають диверсифіковані  джерела доходів, то вони можуть  одночасно “виграти” і “програти”  в умовах росту рівня інфляції. В перехідних економіках наслідки інфляції видаються важкими для значного числа сімей тому, що в дореформенних економіках основним видом сімейного доходу була фіксована заробітна плата. З реформуванням систем оплати праці і розширення числа джерел доходів негативні наслідки інфляції можуть бути поступово еліміновані.

Щодо України, то можна  сказати, що найбільш істотним негативним явищем в економіці на етапі її ринкового реформування виявилась  інфляція. Той факт, що за даними Світового  банку, рівень інфляції в другій половині 1993 року був найбільшим у світі, говорить сам за себе. Причиною цього можна назвати те, що в той час проводилась помилкова економічна політика, що фактично мала не антиінфляційний, а проiнфляцiйний вплив на економічну систему країни.

Розділення глибинних  причин інфляції на структурні, керівницькі і монетарні дуже умовно, оскільки всі вони тісно взаємопов’язані і взаємозумовлені, між ними існують численні прямі і зворотні зв'язки. Макроекономічна структура визначає характер механізму управління і виявляє істотний вплив на фінансові пропорції і відносини.

У цьому висновку необхідно  треба визначити, що засоби регулювання  інфляції будуть ефективні лише в  разі їх адекватної відповідності її причинам. Оскільки інфляція в нашій  країні носить, по-перше, структурно-системний  характер, тобто породжена структурою, що склалася економіки і діючої тривалий час системою управління господарством, і тільки по-друге, традиційними монетарними чинниками, підойми регулювання цього процесу повинні базуватися на знятті всіх бар'єрів на шляху дії ринкових механізмів, забезпеченні умов структурної перебудови економіки і включати в собі широкий спектр кредитно-грошових і бюджетно-фінансових регуляторів.

Iнфляції та економічних  криз не уникнула жодна країна. Навіть найважчі кризи закінчувалися,  як правило, оновленням економіки і її підйомом. Тому більшість дослідників роздивляються кризи як переломний момент в науково-технічному, соціальному, політичному і економічному розвитку. Історичні ситуації не повторюються однозначно, і тому навіть власний досвід потребує переосмислення в умовах сьогодення. Засоби, що допомогли іншим країнам вийти із кризи і подолати інфляцію, мабуть, повинні по-іншому використатися стосовно до конкретної ситуації.

Саме від реалізації цих та інших заходів залежить успішний розвиток тієї чи іншої країни та її інтеграції в світове суспільство в якості рівноправного члена.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Бицюра Ю. Аналіз інфляції в Україні / Ю.Бицюра // Географія та основи економіки в школі. –2005. -№1. – с. 10-13.
2. Буян І.В. Загальна економічна теорія / І.В.Буян, П.Д. Гуменюк. –Тернопіль: Лідер, 2000. –379с.
3. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. Посібник / А. Гальчинський . – К.: Основи, 2006. – 415 с.
4. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання прес., 2003. –581с.
5. Індекс інфляції 2011 // Світ бухгалтерського обліку: [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://oblik2day.blogspot.com/2011/
6. Індекси споживчих цін (індекс інфляції): Державний комітет статистики України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua
7. Квачахія І.Г. Розвиток інфляції / І.Г. Квачахія // Фінансовый бізнес. – 2001. - №2. – с.32-35.
8. Малиш Н.А. Макроекономіка: Навч. Посіб. – 2-ге вид., випр. – К.: МАУП, 2004. – 184 с.
9. Мельник О. Антиінфляційна політика, як фактор економічного зростання в Україні / О. Мельник // Банківська справа. –2000. -№3. –с.11-17
10. Мельник О.М. Інфляція: теорія і практика регулювання: Монографія / О.М. Мельник. – К.: Знання, 2005. – 291 с.
11. Мікроекономіка та макроекономіка: Підруч. / За ред. С. Будаговської. –К.: Основи, 2007. –517 с.
12. Овод А. Інфляційні процеси в Україні: минуле й сьогодення / А. Овод // Наукові записки. – Чортків. –2002. –Випуск 2. –с.17-19
13. Панчишин С.М. Фіскальні аспекти інфляційного процесу в умовах трансформації економіки України / С.М. Панчишин // Фінанси України. – 1998. – №5.–с.61-66
14. Савчук В.П. Вплив інфляції на оцінку показників прибутковості підприємств / В.П. Савчук // Фінанси України. – 2002. - №1.
15. Світ не може здолати інфляції // Економічна правда: [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/publications/2008/08/13/163945/
16. Сімків Л.Е. Основи економічної теорії: Конспект лекцій /  Л. Е. Сімків, О. С. Яцюк, С. Я. Кісь . –Івано-Франківськ: НАНГ, 2004. –214 с.
17. Солонінко К.С. Макроекономіка: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей / К.С. Солонінко. –К.:ЦУЛ, 2002. -320с.
18. Степовий А.Г. Індекси Інфляції / А.Г. Степовий // Все про бухгалтерський облік. – 2005. - №24. – с.15
19. Тимофєєв В. До питання антиiнфляцiйного оподаткування i регулювання цiн в умовах ринкових відносин / В. Тимофєєв // Економiка України – 1993. – №1, –с.37-45.
20. Черніков А. Сім факторів інфляції / А. Черніков // Економічна правда. – 2011 – №2
21. Давыдов А.Ю. Инфляция в экономике: мировой опыт и наши проблемы. М.: Международные отношения, 1999. –500с.
22. Кораблин С. Инфляция и экономический рост / С. Кораблин // Зеркало недели. – 2006. – № 10 (435)
23. Чувилин Е.Д. Государственное регулирование и контроль цен в капиталистических странах / Е.Д. Чувилин, В.Г. Дмитриева. – М.: Финансы и статистика, 1991. –118 с.
24. Экономическая теория: Политэкономия: Учебник / Под ред. В.И. Видякина. –М.: Издательство Русской экономической академии, 2000. –592с.