Модель економічного зростання Харрода-Домара

Зміст

 

ВСТУП

1. Зміст економічного зростання

2 Типи економічного зростання

3. Фактори економічного зростання

4. Модель Харрода-Домара

Висновки

Список використаної літератури

 

 

ВСТУП.

Теорія економічного зростання є одним з найбільш складних розділів економічної науки, присвяченої дослідженню ринкового господарства. Як визначити внесок кожного з факторів виробництва в процес збільшення суспільного продукту? Як вимірити якісне удосконалювання праці, капіталу і землі, тобто які показники можуть відбити ці зміни? Особливе значення аналіз економічного зростання має в останні десятиліття. Саме по собі економічне зростання має суперечливий характер. Так, можна домогтися збільшення виробництва і споживання матеріальних благ за рахунок погіршення їхньої якості, за рахунок економії на очисних спорудженнях і погіршення умов життя. Домогтися тимчасового зростання виробництва можна і за рахунок хижацької експлуатації ресурсів. Таке зростання або хитливе або взагалі небажане. Тому економічне зростання має сенс тоді, коли воно сполучиться із соціальною стабільністю і соціальним оптимізмом. Таке зростання припускає досягнення ряду збалансованих цілей.

Характер і динаміка економічного розвитку країни є предметом  найпильнішої уваги економістів  і політиків. Від того, які процеси відбуваються в динаміці і рівні розвитку, які при цьому відбуваються структурні зміни в національній економіці, залежить дуже багато чого в житті країни і її перспектив.

Проблеми економічного зростання особливо гостро постали  перед людством у XX ст., але це не означає, що вони нікого не хвилювали раніше. Уперше про економічне зростання заговорили меркантилісти, а більш-менш предметно цю проблему поставив фізіократ Ф. Кене. Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни є стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні. Усе це вимагає чіткого уявлення про економічне зростання, фактори його стимулювання і стримування, адже воно є надзвичайно складним явищем.

 

1. Зміст економічного зростання

Економічне зростання  – це поступове зростання економіки в довгостроковому періоді. рівень реального валового внутрішнього продукту служить критерієм економічного добробуту суспільства, а зміна валового внутрішнього продукту – показником економічного зростання. Одна з головних цілей макроекономіки – досягти економічного зростання. Основним у теорії економічного зростання є питання, яким чином можна збільшити обсяг валового внутрішнього продукту в довгостроковому періоді, тобто в умовах порвної зайнятості.

Економічне зростання  вимірюється двома взаємопов’язаними  способами:

1. зростанням реального валового внутрішнього продукту за певний період часу;
2. зростанням обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення за певний період часу. Як правило, певний період дорівнює одному року.

Використання того чи іншого означення залежить від проблем, які розглядаються. Наприклад, якщо розглядаються проблеми бюджету  країни, то доцільно використовувати  перше означення. Якщо вирішуються проблеми добробуту, то перевага віддається другому означенню.

Економічне зростання графічно можна показати двома способами (рис. 1, рис.2).

Згідно з рис.1 процес економічного зростання відображає довгострокове зростання сукупної пропозиції, і саме цим воно відрізняється від короткострокових коливань випуску під впливом змін сукупного попиту.

Як показано на рис.2, економічне зростання визначається переміщенням кривої виробничих можливостей праворуч, від AB до CD. Можливість такого переміщення забезпечує приріст кількості та якості ресурсів, а також удосконалення технології.

 

Рис.1 ‒ Економічне зростання як переміщення лінії довгострокової сукупної пропозиції.

Рис. 2 ‒ Економічне зростання як переміщенняправоруч кривої виробничих можливостей

Крива виробничих можливостей  відображає взаємодію чинників економічного зростання. Будь-якаточка на границі  означає максимальний обсяг випуску  двох товарів, тобто ефективне використання чинників економічного зростання. Точки ліворуч кривої означають неефективне використання цих чинників. Точки праворуч кривої свідчать про недосяжний рівень виробництва, оскільки існує обмеженість ресурсів. Економічне зростання відбувається, коли починають використовуватися неіснуючі раніше чинники виробництва і крива виробничих можливостей переміщується вгору і праворуч. Якщо у розглядуваний період ВВП відтворюється у тих самих обсягах, що й у попередньому році, то говорять про нульове економічне зростання. Якщо в розрахунковому періоді обсяг ВВПскорочується, то говорять про від’ємне зростання. Так, показник ВВП України у фактичних цінах свідчить про від’ємне економічне зростання країни до 1998 р. та додатне після 1999 р.

Економічне зростання  вимірюється такими показниками: коефіцієнт, темп та темп приросту зростання ВВП.

Коефіцієнт зростання  ВВП – це відношення показника  розрахункового періоду до показника  базисного періоду.

Коефіцієнт зростання  ВВП на душу населення – це відношення обсягу ВВП на душу населення розрахункового періоду до відповідного показника базисного періоду.

Темп зростанння (ВВП  або ВВП на душу населення) – коефіцієнт –зростання, помножений на 100%.

На практиці використовуються складніші способи обчислення економічного зростання. Наприклад, підрахунок темпів зростання методом найменших квадратів і методом експоненційного зглажування.

 

2. Типи економічного зростання

 

Екстенсивний тип економічного зростання – це історично первісний  шлях розширеного відтворення (екстенсивний – від латинського слова extensivus – "що розширюється"). У цьому випадку розширення обсягів виробництва відбувається за рахунок трьох факторів: (а) основного капіталу (фондів); (б) робочої сили; (в) матеріальних витрат (природної сировини, матеріалів, енергоносіїв).

Для виявлення ролі кожного з зазначених факторів у збільшенні випуску продукції застосовується економетрика (наукова дисципліна, що вивчає кількісні зміни в економіці). З її допомогою створюються економетричні моделі зростання національного господарства. Так при розгляді економічного зростання лауреат Нобелівської премії Роберт Солоу (США) використовував формулу виробничої функції:

Як відомо, виробнича  функція показує кількісну залежність (F) випуску продукції (Y) від основного  капіталу (K), праці(L) і “землі” (природних  матеріальних ресурсів – N):

Y=F(K,L,N)

Р. Солоу встановив, що модель економічного зростання при  відсутності технічного прогресу (тобто  при екстенсивному розширенні виробництва) має властивість постійної віддачі  від масштабу збільшення факторів:

ZY=F(ZK,ZL,ZN).

Дана формула виражає наступну функціональну залежність. Якщо капітал, праця і матеріальні витрати зростають на величину Z, то й обсяг виробництва збільшиться в Z раз. Саме ця властивість характерна для екстенсивного збільшення виробництва: воно прямо пропорційно величині витрачених виробничих факторів.

Екстенсивне економічне зростання – це найбільш легкий шлях господарського розвитку. З його допомогою відбувається швидке освоєння природних ресурсів, а також вдається порівняно швидко скоротити або  ліквідувати безробіття, забезпечити велику зайнятість робочої сили.

Такий шлях збільшення виробництва  має і серйозні недоліки. Йому властивий  технічний застій, при якому кількісне  збільшення випуску продукції не супроводжується техніко-економічним  прогресом, який є важливим двигуном економічного зростання. За визначенням, технічний прогрес включає не тільки нові методи виробництва, але також нові форми керування й організації виробництва - мається на увазі відкриття нових знань, що дозволяють по новому комбінувати дані ресурси з метою збільшення кінцевого випуску продукції. При екстенсивному економічному зростанні випуск продукції підвищується пропорційно величині використовуваних виробничих основних фондів, матеріальних ресурсів і чисельності працівників, отже на незмінному рівні залишаються значення таких економічних показників, як фондовіддача, матеріалоємність і продуктивність праці. Інакше кажучи, загальна ефективність виробництва залишається, у кращому випадку, незмінною.

Екстенсивний тип економічного зростання дозволяє швидко освоїти природні ресурси. Але внаслідок того, що використання цих ресурсів при екстенсивному типі йде нераціонально, відбувається швидке виснаження рудників, орного шару землі, корисних копалин, а такий показник як матеріалоємність залишається фактично незмінним. Отже, виникає необхідність витрачати більше праці і засобів виробництва для видобутку кожної тонни сировини і палива. У результаті економічне зростання набуває витратного характеру.

Довгострокова орієнтація на переважно екстенсивний шлях зростання випуску продукції приводить до кризових явищ.

Отже, екстенсивний тип  економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення обсягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів.

Більш складний тип економічного зростання інтенсивний (від французького слова intensif – напруга). Його головна  відмітна ознака – підвищення ефективності виробничих факторів на базі технічного прогресу. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу.

При даному типі розширеного  відтворення з'являється новий  фактор економічного зростання – підвищення ефективності всіх традиційних факторів. У силу цього виробнича функція перетвориться. Її найпростіше вираження таке:

Y=AF(K,L,N)

У даній формулі А  – це сукупна продуктивність факторів. З формули бачено: якщо величина витрат виробничих факторів не міняється, а їхня сукупна продуктивність А збільшується на 1%, те обсяг виробництва зростає також на 1%.

Інтенсивний тип економічного розвитку ґрунтується на широкому використанні більш ефективних засобів виробництва, що забезпечується за рахунок застосування більш прогресивної техніки, передових технологій, досягнень науки, підвищення кваліфікації кадрів. Завдяки цим факторам досягається також підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці, ресурсозбереження, поліпшення використання наявної матеріальної бази виробництва.

Безсумнівним достоїнством інтенсивного збільшення виробництва  є переборення перешкод, породжених обмеженістю природних ресурсів і можливість досягнення дуже високих  темпів економічного зростання. Найбільш вигідним фактором його розширення стає ресурсозбереження. Наприклад, щоб зберегти одну тонну умовного палива (7000 ккал) шляхом застосування нової технології, потрібно в 3-4 рази менше витрат у порівнянні з витратами на видобуток такого ж обсягу палива.

Працезаощаджувальний вид інтенсифікації припускає, що нова техніка витісняє з виробництва робочу силу. У цьому випадку весь приріст виробництва досягається частково або цілком за рахунок підвищення продуктивності праці.

Такий вид найбільш характерний  для початкових періодів розвитку машинного виробництва – індустріалізації народного господарства.

Капіталозаощаджувальний вид інтенсифікації: завдяки застосуванню більш ефективних машин і устаткування, сировини і матеріалів досягаються  ощадливі витрати засобів виробництва. Ці процеси в найбільшій мірі стали виявлятися на початковому етапі НТР (науково-технічної революції), коли широко освоювалися високопродуктивне автоматичне устаткування, удешевлявшее продукцію, а також досягнення хімії полімерів і інші високоефективні речовинні фактори виробництва.

Нарешті, всебічна інтенсифікація – це такий вид економічного зростання, при якому використовуються всі  зазначені форми ресурсозбереження. Тоді заощаджуються і трудові, і  речовинні умови виробництва. Даний  вид економічного зростання практично впроваджується в умовах сучасного етапу НТР і новітньої технологічної революції.

У противагу витратному екстенсивному нарощуванню виробництва, всебічна інтенсифікація забезпечує антивитратну траєкторію економічного зростання. Вона наочно зображена на графіку (мал. 6), де приведені умовні дані.

На графіку видно, що швидше усього зростає обсяг національного  доходу (НД), трохи повільніше збільшується випуск засобів виробництва (До) і чисельність робочої сили (Р). У підсумку знижується вартість одиниці продукції (Сс), розширене ж відтворення здобуває якісно нові риси.

Нова якість економічного розвитку виражається у зменшенні  витрат праці і засобів виробництва в розрахунку на одиницю національного доходу. Істотно поліпшується весь господарський розвиток, неухильно підвищується науково-технічний рівень і якість продукції, що випускається. Це є прямим наслідком переходу до більш технологічного способу виробництва.

 

3. Фактори економічного зростання

 

Іноді здається дивною бурхлива реакція, з якою економісти сприймають найнезначніші, здавалося б, зміни  в темпах зростання. Чи дійсно настільки істотна різниця між чотирма і трьома відсотками економічного зростання? Так, істотна. Для Сполучених Штатів з їх реальним ВНП, що складає зараз приблизно $3995 млрд., різниця між темпами зростання в 3% і 4% виражається сумою 40 млрд. доларів у рік. Для населення дуже бідної країни навіть півпроцентне зниження в темпах економічного зростання цілком може означати перехід від недоїдання до голодної смерті.