Механізм грошово-кредитного рулювання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ  УКРАЇНИ

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  КОЛЕДЖ 
КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни : «Економічна теорія»

на тему:

« Механізм грошово-кредитного рулювання»

 

 

 

 

                                                Роботу виконала:

                                                студентка ІІ курсу

                                                групи МО-21

Самойленко  Людмила Олександрівна

                                                             

                                               Викладач:

                                                         Качан Анна Миколаївна

 

 

 

 

Київ-2013

ВСТУП

РОЗДІЛ  І. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ

1. Завдання, цілі і типи грошово-кредитної політики………………….6
2. Класифікація інструментів грошово-кредитної політики………….12

 

РОЗДІЛ  ІІ. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГРОШОВОГО РИНКУ

1. Види та функції грошей……………………………………………..16
2. Попит та пропозиція на грошовому ринку…………………………20
3. Банківська система та грошовий мультиплікатор…………………23

 

РОЗДІЛ  ІІІ. ГРОШОВО-КРЕДИТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

1. Операції на відкритому ринку……………………………………….28
2. Облікова ставка……………………………………………………….31
3. Узгодженість між фінансовою та монетарною політикою………34

ВИСНОВОК

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми зумовлена тим, що грошово-кредитна політика не може виступати як політика, відокремлена від інших складових економічної  політики, її завдання повинні бути не самоціллю, а дієвим засобом досягнення стійкого економічного зростання. Від  її ефективності безпосередньо залежать подолання залишкових явищ і тенденцій, притаманних командно-плановим методам  господарювання, утвердження довіри до економічної політики країни та її національної валюту.

Головною метою грошово-кредитної  політики є допомога економіці в 
досягненні обсягу виробництва, що характеризується повною зайнятістю, 
відсутністю інфляції і зростанням.

Предметом діяльності даної установи є підтримання курсу національної грошової одиниці, монопольно здійснювати  емісію національної валюти та організовувати її обіг, виступати кредитором останньої  інстанції для банків і організовувати систему рефінансування, встановлювати  для банків правила проведення банківських  операцій, бухгалтерського обліку та звітності, захисту інформації, забезпечувати  створення та методологічно забезпечувати  систему грошово-кредитної і банківської  статистичної інформації та інше.

Об’єктом дослідження є інструменти грошово-кредитної політики Національного банку України, який є регулюючим органом банківської системи України.

При написанні курсової роботи нами були поставлені та вирішені наступні завдання, а саме:

-  визначити місце грошово-кредитної політики в загальноекономічній політиці держави на сучасному етапі її розвитку;

-  розглянути цілі та завдання грошово-кредитної політики центральних банків зарубіжних країн та Національного банку України;

-  ознайомитися з сучасними концепціями грошово-кредитної політики;

-  проаналізувати сучасний стан застосування інструментів грошово-кредитної політики;

-  дослідити вплив фінансових інструментів грошово-кредитної політики на економічне зростання;

-  оцінити вплив коливань облікової ставки на рівень кредитної активності суб’єктів господарювання;

-  дослідити, яким чином відбувається регулювання економіки шляхом операцій на відкритому ринку;

-  провести моделювання поведінки ставок грошового ринку у форматі існуючої операційної структури монетарної політики.

Однією з найбільш необхідних умов ефективного розвитку народного господарства, являється формування чіткого механізму грошово-кредитного регулювання, який дозволяє Центральному Банку впливати на ділову активність, контролювати діяльність комерційних банків та досягати стабілізації грошового обігу. Таким чином, головна ціль грошово-кредитної політики полягає тому, щоб допомогти економіці в досягненні великого об’єму виробництва, який характеризується повною зайнятістю, відсутністю інфляції та економічним зростанням.

На сучасному етапі розвитку багато які держави, також і Україна  формують свої власні моделі державного регулювання.  Дуже важливим є вибір інструментів державного регулювання, тому що саме він значно впливає на демократичний устрій в суспільстві. Одним з інструментів державного регулювання є монетарна політика. Ця ціль досягається за допомогою заходів в рамках грошово-кредитної політики, що здійснюються досить поволі, розраховані на роки і не є швидкою реакцією на зміни кон'юнктури.

Ця тема є дуже важливою для розвитку національної економіки, і правильний вибір її інструментів впливатиме на покращення або погіршення існуючої ситуації. З огляду на це необхідне цілеспрямоване вивчення теоретичних засад і практичних результатів грошово-кредитного регулювання в економічно розвинених країнах. Це потребує насамперед з’ясування теоретичних принципів грошово-кредитного регулювання економіки і розкриття його внутрішніх механізмів.

Тема включає всі механізми  регулювання економіки, а також  висвітлює необхідність регулювання  грошового ринку, показуючи необхідність державного впливу на пропозицію грошей, а також діяльність банків, як посередників між державою, фірмами та домогосподарствами.

Ця тема є актуальною, особливо зараз, коли економіка України знаходиться  на перехідному етапі і вибір правильної грошово-кредитної політики впливатиме на її подальше економічне зростання.

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1. Завдання, цілі  і типи грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна політика покликана стимулювати  ділову активність в умовах депресії та пригнічувати економічні процеси  за «перегріву» кон'юнктури, хоча реальне  досягнення цього є справою надто  складною.  
У загальному вигляді завдання монетарної політики полягає у створенні умов, за яких економічні агенти, реалізуючи свободу вибору, здійснювали б дії, що збігаються з цілями економічної політики держави.

Грошово-кредитна (монетарна) політика центрального банку  не є автономною. Кінцева мета грошово-кредитного регулювання економіки збігається з основоположними цілями макроекономічної політики держави. Тобто, центральний банк, будучи функціональним органом країни з регулювання грошового обігу, прагне досягнення цілей, що їх ставить перед собою уряд.  

   Цілі грошово-кредитної політики можна поділити на три групи:

• стратегічні,
• проміжні,
• тактичні.

   Стратегічні цілі є основними в економічній політиці держави.

   Стратегічними цілями монетарної політики центрального банку повинні бути кінцеві цілі економічної політики держави:

•   економічне зростання;  
  - стабільність процентної ставки;  
  - стабілізація цін (приборкання інфляції);  
  - стабільність фінансових ринків;  
  - стабільність обмінного курсу грошової одиниці;  
  - повна зайнятість;  
  - зростання добробуту населення.

Центральний банк має сприяти досягненню вказаних цілей. Щодо стратегічних цілей  у нього не повинно бути розбіжностей з урядом.  
Досягти одночасно всіх стратегічних цілей неможливо, оскільки деякі з них є суперечливими. Зокрема, заходи центрального банку щодо вирівнювання платіжного балансу можуть негативно впливати на довгострокові тенденції розвитку сукупного попиту.

Тому центральний банк вибирає  залежно від конкретної економічної  ситуації одну зі стратегічних цілей. Нею, здебільшого є стабілізація цін (чи приборкання інфляції), оскільки саме вона найбільше відповідає головному  призначенню центрального банку - підтримувати стабільність національних грошей. Через розв'язання цього завдання центральний банк сприяє досягненню інших стратегічних цілей.

Стратегічні цілі висуваються для  довготермінового періоду. Вони не вимірюються безпосередньо як грошові величини і не є індикаторами грошового ринку, тому центральні банки розробляють проміжні цілі, інколи - систему проміжних цілей для того, щоб поступово досягти головної.

Складником процесу розроблення  грошово-кредитної політики є визначення проміжних її цілей. Важливість проміжних  цілей базується на твердженні, що для центрального банку досягнення стратегічних цілей є досить складним завданням: для передання імпульсів грошово-кредитної політики до її кінцевих цілей необхідний тривалий час. Тому оцінка ефективності заходів монетарної політики при аналізі її стратегічних цілей може відставати від реальних процесів у грошово-кредитній сфері. Отож, проміжними цілями грошово-кредитної політики є ті показники, що передають вплив заходів з реалізації монетарної політики на одну або декілька стратегічних цілей.        

Стратегічними цілями монетарної політики центрального банку повинні бути кінцеві ціпі економічної політики держави:

o економічне зростання;o стабільність  процентної ставки;

o стабілізація цін (приборкання  інфляції);

o стабільність фінансових ринків;

o стабільність обмінного курсу грошової одиниці;

o повна зайнятість;

o зростання добробуту  населення.

Вибір проміжних цілей  грошово-кредитної політики здійснюється за такими критеріями:

• тісний зв'язок із стратегічними цілями;
• можливість чіткого кількісного вираження; 
• легкість здійснення контролю та оперативного впливу з боку центрального банку.

Дія інструментів грошово-кредитного регулювання на проміжні цілі проявляється значно швидше, ніж на стратегічні. Але при цьому слід чітко вирізняти вплив факторів немонетарного характеру.

Отже, проміжні цілі грошово-кредитної  політики полягають у змінах певних економічних процесів для сприяння досягненню стратегічних цілей.   Проміжні цілі є індикаторами грошового  ринку, які дають змогу відслідковувати  загальні макроекономічні тенденції. До проміжних цілей відносять пожвавлення чи стримування кон'юнктури на товарних і грошових ринках.

Тактичні цілі грошово-кредитної  політики, як і проміжні, є грошовими  величинами. Тактичні цілі - це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання чільних економічних  параметрів. Тактичні цілі монетарної політики мають короткостроковий, оперативний  характер і покликані забезпечити  досягнення проміжних цілей.

Тактичні цілі можна  об'єднати у три групи:

• цілі, зумовлені збереженням грошової маси на постійному рівні;
• цілі, продиктовані фіксацією процентної ставки на постійному рівні;
• цілі, спрямовані на утримання на постійному рівні банківських резервів.

Перелік тактичних цілей монетарної політики є досить широким. Тактичними цілями можуть бути: короткострокова процентна ставка на різних сегментах грошового ринку, ліквідність банківської системи, грошова база тощо. Досягення тактичних цілей забезпечується, переважно, через регулювання центральним банком пропозиції грошей, що знаходить відображення у зміні структури його активів.  
Потреба у визначенні тактичних цілей викликана тим, що засоби проведення грошово-кредитної політики - операції на відкритому ринку, зміна рівня резервних вимог та облікова політика - в основному не мають безпосереднього впливу на стратегічні цілі. Крім того, економічні процеси мають зворотну реакцію, яку не завжди можна точно передбачити.      Розроблення системи тактичних цілей дає змогу запобігати негативним впливам на економіку та значним помилкам у здійсненні грошово-кредитного регулювання.

Із тактичних цілей слід вибирати ті, що забезпечують можливість виміру досягнутих результатів, здійснення оперативного контролю, а також оперативного впливу на відповідні економічні процеси.

Головною рисою обраних тактичних цілей є їхній безпосередній зв'язок з обраними стратегічними цілями. Враховуючи вибір стратегічних, проміжних і тактичних цілей, центральний банк країни розробляє грошово-кредитну політику залежно від економічної та політичної ситуації.  
Для більшості центральних банків основною метою грошово-кредитної політики є утримання інфляції на низькому і стабільному рівні