Зародження абсолютно нових потреб супроводжується
відмиранням деяких традиційних потреб
(повністю або в основному). Так, фактично
немає потреби в кінних жатках, гасових
лампах, дерев’яних відрах та багатьох
інших [4, c. 145].
Вcезагальний економічний закон зростання
потреб відображає внутрішньо необхідні,
суттєві й сталі зв'язки між виробництвом
і споживанням, потребами та існуючими
можливостями їхнього задоволення"
Відповідно до цього закону безперервний
розвиток потреб є рушійною силою економічного
та духовного прогресу людства, що, у свою
чергу, стимулює появу все нових і нових
потреб.
Таким чином, потреби і виробництво
перебувають у суперечливій залежності
взаємовпливу та взаємозумовленості.
Потреби у споживанні породжують
стимули до виробництва. Виробництво
задовольняє існуючі та породжує
нові потреби. Вирішальний вплив
людської діяльності і виробництва
на формування потреб підкреслював
відомий англійський економіст
А. Мар-шалл. "Кожний "новий крок
вперед, - зазначав дослідник, - слід
вважати результатом того, що
розвиток нових видів діяльності
породжує нові потреби, а не
того, що нові потреби викликають
нові види діяльності".
Складний механізм взаємодії потреб і
виробництва забезпечує безперервність
суспільного відтворення (рис. 2.2). Особливості
вияву економічного закону зростання
потреб за сучасних умов пов'язані з гуманізацією
соціально-економічного розвитку як визначальною
ознакою формування постіндустріального
суспільства. Удосконалення структури
потреб відображає процес розвитку людської
особистості та сприяє переходу:
-
від домінування матеріальних
до пріоритетного розвитку духовних
потреб, пов'язаних із творчістю,
пізнанням, самовдосконаленням;
-
від масового виробництва та
споживання до індивідуалізації
потреб та засобів їхнього
задоволення; - від прагнення
безперервного нарощування обсягів
споживання до розумного самообмеження;
- від речової структури споживання
до переважання у ній послуг
[20].
Задовольняє
існуючі ті створює нові
Породжують
та стимулюють
Рис. 2.2. Взаємовплив потреб і виробництва
Постійний процес
удосконалення людської особистості,
людська фантазія, конкуренція виробників
і сучасні комунікації стимулюють безперервний
розвиток та урізноманітнення потреб.
Однак прагнення задовольнити зростаючі
потреби кожного моменту наштовхується
на відносну обмеженість ресурсів [20].
Вирішення суперечності міме невгамовністю
та безмежністю потреб і обмеженістю ресурсів
породжу є проблему вибору, визначає мету
економічної діяльності (рис. 2.3)
Рис. 2.3 Проблема вибору як наслідок
суперечності між безмежністю потреб
та обмеженістю ресурсів
Виявлення
шляхів ефективного використання обмежених
ресурсів з метою максимально можливого
задоволення безмежних потреб пов'язане
з постійною оцінкою та вибором альтернативних
варіантів розвитку господарської діяльності.
Виявлення потреб споживачів і вміння
задовольнити ці потреби одночасно з вирішенням
завдань раціонального використання обмежених
ресурсів стає вирішальною передумовою
успіху підприємницької діяльності. Сучасний
бізнес не можливий без оволодіння вичерпною
інформацією стосовно якісних параметрів,
обсягу та динаміки потреб, їхнього прогнозування,
а також активного впливу на формування
обсягів і структури споживання.
Розділ 3. Суть та
характеристика людських потреб, благ
і інтереси виробника
3.1 Аналіз попиту
споживача
Покупці, які мають
потребу у певних товарах, виходять на
ринок і пред’являють попит. Попит – це
форма вираження потреб, представлених
на ринку і забезпечених грошовими засобами.
Розрізняють індивідуальний попит – попит
окремого споживача та ринковий попит,
який складається з суми індивідуальних
попитів [13].
Попит – це множина
співвідношень цін і відповідних кількостей
товару. Попит, як взаємозв’язок ціни
і кількості, можна зобразити графічно
у вигляді кривої попиту (рис.3.1).
Аналіз попиту споживачів здійснюється
за такими факторами:
- кількість і концентрація
споживачів (сукупність соціально-демографічних
показників і стиль поведінки);
- характер попиту на
продукцію, що випускається галуззю
(постійний, сезонний, розвинутий та
інший);
- еластичність попиту
за ціною;
- рівень доходів цільових
груп споживачів та його зміни
(купівельна спроможність), наявність
багатих споживачів і їхня роль у галузі;
- готовність споживачів
до використання продукції;
- "ціни споживання",
тобто вигідність і зручність
продукції для споживачів, що
впливають на норму прибутковості;
- ступінь стандартизації
(рівень диференціації) продукції, що
споживається;
- характер споживання
та "витрати конверсії" у споживачів
при переході на іншу продукцію;
- рівень впливу продукції,
що виробляється, на рівень якості
споживання чи виробництва у
споживачів;
-рівень зворотної інтеграції
споживачів з виробниками (особливо
продукції виробничого призначення);
- оцінка якості обслуговування
з боку споживачів;
-мотивація придбання;
- прихильність споживачів;
- оцінка надійності й
потужності каналів розподілу, доступність
товарів для споживачів, реакція
на рекламу та інші заходи
системи формування попиту та
стимулювання збуту.
Кожне підприємство
стикається з дилемою: урізноманітнювати
своє виробництво чи продовжувати
спеціалізуватись у тій сфері
діяльності, яка є звичною. В цьому
випадку підприємство передбачає
розробку окремих стратегій роботи
з клієнтами або орієнтуватися
на нових клієнтів та їхні
потреби (що означає відмову або
витрату старої клієнтури) або
продовжити співпрацю з існуючими
споживачами (що означає відмову
від перспектив розвитку) [11].
Для обґрунтування
вибору підприємство має складати
списки своїх споживачів у
порядку зменшення обсягу виконаних
договорів, аналізувати стан цих
споживачів (чи їхні групи) і прогнозувати
перспективи укладання нових
договорів. Водночас треба виявити великих
потенційних клієнтів (і групи споживачів)
згідно з оцінками можливих обсягів продажу.
Порівняння реальних
обсягів продажу існуючих споживачів
і можливих обсягів у потенційних
клієнтів дає змогу обрати
відповідну стратегію та визначити
шляхи істотного зростання обсягів
продукту. Подальший поглиблений
аналіз обсягів споживання в
розрізі окремих асортиментних
груп дає змогу розробити більш
детальні заходи щодо збільшення
обсягів виробництва одних продуктів
і скорочення - інших.
Вивчаючи покупця, підприємство
виясняє для себе, наскільки сильна його
позиція в процесі торгу по відношенню
до підприємства. Якщо, наприклад, покупець
має обмежену можливість вибору продавця
необхідного йому товару, то його торгова
сила незначна. I навпаки. Існує декілька
факторів, які визначають торгову силу
впливу покупця:
- обсяг закупок, які здійснює
покупець;
- рівень інформованості
покупця;
- наявність товарів-замінників;
- вартість для покупця
переходу до іншого продавця;
- якість продукції, що
купується;
- чутливість покупця
до ціни;
- величина можливостей розриву
контрактів. Увесь цикл постачання для
підприємства складається із трьох етапів:
- виявлення потреб у
відповідних ресурсах і оцінка
їхніх обсягів;
- вибір конкретного способу
задоволення потреби та конкретного
постачальника;
- процес реалізації закупки
(підписання контракту та його
виконання).
Для забезпечення обґрунтованості
рішень відносно постачальників, що приймаються,
підприємство має здійснювати таку роботу:
- нагромаджувати інформацію
як із внутрішніх, так і зовнішніх
джерел про потенційних постачальників
для забезпечення маневру та переходу
до інших постачальників у разі ускладнення
ситуації;
- вивчати стан справ
у постачальників, послугами яких
користується підприємство;
-вивчати характеристики
сировини, матеріалів, комплектуючих,
обладнання тощо, що поставляються або
плануються для продажу.доходу покупця
тощо.
Постачальники
сировини, матеріалів, капіталу, трудових
ресурсів мають досить значний вплив на
підприємство за рахунок цін, умов постачання,
[10].
3.2 Смаки споживача
Рішення споживача щодо кількості,
в якій варто споживати блага, завжди пов’язане
з відмовою від якоїсь кількості інших
благ задля придбання однієї додаткової
одиниці певного блага [13].
Споживач керується принципом
раціональності, а саме: маючи обмежені
кошти і бажаючи максимізувати сукупну
корисність від споживання благ, він розподіляє
свій бюджет (дохід) так, щоби корисність,
отримана від останньої грошової одиниці,
витраченої на те чи інше благо, стала
однаковою:
= ,
де MUx , MUy- - гранична корисність,
відповідно блага X та Y, ютиль;
Px, Py – ціна відповідно, блага X та
Y, грош. од.
Споживач, вибираючи блага,
керується певними послідовними індивідуальними
вподобаннями. Вони формують систему переваг,
яка базується на таких положеннях:
• повна упорядкованість
переваг і принципова зіставленість
благ та їх наборів;
• транзитивність переваг споживача та
його здатність до послідовного перенесення
переваг з одних благ та їх наборів на
інші;
• раціональність
вибору;
• ненасиченість споживача
благом.
Графічно переваги споживача
можна відобразити за допомогою кривої
байдужості (рис. 3.2).
Крива байдужості демонструє
можливі комбінації двох благ, які дають
споживачу рівний обсяг задоволення потреби
і відповідає певній величині загальної
корисності. Карта кривих байдужості є
множиною всіх можливих рівнів корисності
для певного споживчого блага (рис.3.3).
Властивості кривих байдужості:
1) чим далі від початку
координат знаходиться крива
байдужості, тим більшу корисність
вона відображає;
2) мають спадний нахил;
3) абсолютна величина
нахилу кривої байдужості в
будь-якій точці є відношення
граничних корисностей благ;
4) не перетинаються.
Економічний інтерес, у свою
чергу, трансформується в зацікавленість,
у певний стимул. Стимул відрізняється
від інтересу тим, що він суб'єктивний
і виступає як усвідомлена форма інтересу.
По суті, стимул є безпосереднім мотивом
до реалізації потреби.
Серед економічних інтересів,
які представлені певною системою, часто
виділяють основний інтерес суспільства.
Він в узагальненій формі відображає сутність
економічної системи і покликаний бути
головною цільовою настановою в розвитку
економічної системи.
Для ринкової економіки
таким провідним головним інтересом є
інтерес споживача. Саме навколо нього
і задля нього функціонує ринкова економіка.
А оскільки цей інтерес постійно змінюється
в напрямі зростання вимоги до тих матеріальних
благ і послуг, які його задовольняють,
то це спонукає виробника до постійного
оновлення своєї продукції, посилення
її якості. З іншого боку, інтерес споживача
завжди пов'язаний з певним обмеженням,
яке окреслено його доходами. Ураховуючи
це, виробник постійно шукає шляхи відносного
зменшення вартості товарів, а це можна
досягти тільки з упровадженням новітніх
технологій, нової організації праці тощо
[8, c. 49].
Усвідомлені економічні
потреби виявляються як економічні
інтереси, що реалізуються через
конкретно поставлену мету, окремо
поставлені завдання тощо, їх
здійснення.
Наприклад, в Українi головний
iнтерес суспiльства полягає в здiйсненнi
ринкових реформ, що є передумовою подальшого
економiчного i соцiального прогресу суспiльства.
В умовах вiдновлення укранської державностi
головним стає також нацiональний iнтерес.
Проведення ринкових реформ i трансформацiя
суспiльства як головний iнтерес властив
в цiлому всiм країнам колишньої командно-адмiнiстративної
системи. Так, для США, Великобританiї у
80-i роки головний iнтерес полягав у трансформацiї
економiки вiдповiдно до сучасного етапу
технологiчної революцiї, що знайшло свiй
прояв в політицi «рейганомiки» та «тетчеризму».
Економічні потреби та інтереси реалізуються
у споживанні, яке є завершальним моментом
і кінцевою метою виробництва. Люди виробляють
продукти для того, щоб задовольняти свої
потреби, тобто споживати. Без виробництва
не може бути споживання, оскільки саме
виробництво створює блага для споживання.
Звідси випливає: призначення виробництва
— служити споживанню, задовольняючи
при цьому економічні потреби та інтереси
людей. Виробництво, створюючи продукти
для споживання, породжує потреби в продуктах
і послугах, що виробляються, і в остаточному
підсумку визначає рівень фактичного
споживання та задоволення потреб суспільства.
У свою чергу споживання впливає на виробництво
тим, що, по-перше, постійно відновлює потребу
в продуктах до того ж у все зростаючій
їх кількості, а по-друге, створює нові
потреби. Тим самим споживання спонукає
виробництво до створення нових продуктів,
що є методом розв’язання суперечності
між виробництвом і споживанням [18].
Таким чином, потреби
суспільства, його економічні інтереси
та економічні суперечності спонукають
виробництво до розвитку, з тим
щоб все повніше і краще
задовольняти різноманітні особисті
і виробничі потреби, підвищувати рівень
народного споживання та якість життя
людей.