Розділ І. Економічні
інтереси
- Сутність та структура економічних інтересів
Економічні інтереси не тотожні
потребам, їхньому задоволенню. По-перше,
економічні інтереси знаходять своє вираження
у поставлених цілях та діях, спрямованих
на задоволення потреб. Потреби і засоби
задоволення їх відбивають причину та
форму прояву економічних інтересів. По-друге,
економічний інтерес завжди виражає відповідний
рівень і динаміку задоволення потреб.
Наприклад, не може, окрім специфічних
випадків (схимники тощо), бути інтересом
суб'єкта зниження рівня задоволення потреб.
Усвiдомлення потреб i прагнення задовольнити
їх зумовлюють мотивацiю поведiнки людини,
спонукаючи до певних дій. У реальнiй дiйсностi
потреби набувають конкретної форми iнтересiв.
Якщо людина
усвідомила свої економічні потреби і
прагне домогтися їх реалізації шляхом
постановки, конкретної мети, то такі потреби
виявляються як економічні інтереси. Їх
можна визначити з урахуванням різних
суб'єктів господарської діяльності.
Інтереси – це усвідомлені
потреби існування різних суб’єктів господарювання,
це суспільна форма прояву розвитку економічних
потреб.
Економічний інтерес
– це користь, вигода, яка досягається
в процесі реалізації економічних
відносин. Це мотив та стимул
соціальних цілеспрямованих дій
економічних суб’єктів з метою
отримання певних результатів
для задоволення різноманітних
потреб.[14]
Інтереси безпосередньо
пов’язані з психологією, звичаями,
культурним рівнем і свідомістю
людей. Безумовно, що економіка не
може функціонувати і розвиватися
поза інтересами людей. Вони прямо
впливають на цільові установки
і мотивації економічної діяльності
господарюючих суб’єктів.
Соціальним суб’єктом вираження
економічного інтересу є індивід, сім’я,
колектив, клас, суспільство в цілому.
Об’єктом економічного інтересу є результат
суспільного виробництва (продукт, послуга
тощо), який іде на задоволення цієї потреби,
з приводу якої і складаються конкретні
відносини між людьми.
Кожний суб’єкт економічних
відносин є носієм конкретного інтересу.
Скільки суб’єктів економічних відносин,
стільки й економічних інтересів.
Інтереси, як і потреби,
існують у певній системі. Виступаючи
формою реалізації потреб, система інтересів,
проте, не є повторенням самої системи
потреб. Це обумовлено тим, що, з одного
боку, інтерес є способом здійснення потреби,
а отже містить різні завдання, мету, ідеали.
А з іншого боку, інтерес формується через
систему виробничих відносин, тому система
інтересів має певні особливості порівняно
із системою потреб. У загальній сукупності
інтересів вирізняють такі їх елементи:
Інтерес окремої
особи. Він пов'язаний з потребами
конкретної людини й охоплює все багатограння
його бажань, які формуються як його життям
і розвитком, як біосоціальної істоти,
так і його участю в самій системі суспільного
виробництва. Це інтерес до споживання
певних матеріальних і духовних благ,
інтерес до участі в економічному, соціальному,
політичному й духовному процесах, що
відбуваються в суспільстві. Цей інтерес
чітко персоніфікований і здебільшого
індивідуалізований, що відображає об'єктивний
процес розвитку потреб. Реально він знаходить
свій вираз у формуванні особою певних
завдань цільової настанови й способів
їх реалізації.
Другим елементом системи інтересів
виступає інтерес певного угруповання
людей. Його часто визначають як колективний
інтерес. Це інтерес, що може бути поданий
як інтерес якогось угруповання, яке формується
в процесі господарської діяльності, наприклад,
інтерес колективу підприємства або інтерес
акціонерів. Цей інтерес може знаходити
відображення в різних способах реалізації
таких колективних потреб. Груповий інтерес
реалізується через його персоніфікацію
в окремому індивіді, хоч і не може бути
зведеним до простої суми завдань або
цілепокладання членів колективу.
Третій елемент у системі інтересів
- це суспільний інтерес. Він часто асоціюється
з державним інтересом, оскільки держава
уособлює основи організації життя суспільства.
Цей інтерес пов'язаний із задоволенням
потреб усього суспільства і знаходить
відображення, наприклад, у забезпеченні
однакових умов для функціонування господарюючих
суб'єктів, у досягненні зростання суспільного
виробництва, у забезпеченні соціального
захисту найбільш уразливих верств населення
від негараздів суспільного виробництва
тощо.
Кожен із наведених елементів,
залежно від своєї структурної побудови,
у свою чергу, може мати особливі ланки
інтересів, які будуть складатись у межах
одного й того самого елемента (наприклад,
колективного), але мати власні специфічні
особливості. .[15]
Отже, перелічені найбільш загальні
елементи системи інтересів тісно пов'язані
між собою і постійно взаємодіють. Їх взаємозв'язок
і взаємодія характеризуються, перш за
все, певною тотожністю. Те, що потрібно
чи вигідно людині, потрібно й вигідно
і колективу, і державі. Іншими словами,
ми можемо сказати, що загалом інтереси
особистості й інтереси суспільства значною
мірою збігаються. Але це ще не означає
повну відсутність будь-яких розбіжностей,
а в певних випадках і протилежності. Ця
взаємодія може бути досить суперечливою
і конфліктною. Як правило, така ситуації
пов'язана з тими трансформаціями, що відбуваються
з інтересом у процесі його формування.
У цьому формуванні беруть участь багато
чинників, і може так статися, що інтерес
з особливого елемента системи інтересів
перетворюється на такий, що вступає в
суперечність з усією системою інтересів.
Скажімо, колективний інтерес може стати
інтересом з ознаками груповщини, особистий
перетворитись на єгоїстичний тощо. Усі
ці особливості формування інтересів
різних суб'єктів (індивіда, колективу
і держави) необхідно постійно враховувати,
бо тільки так можна досягти гармонізації
всієї системи економічних інтересів
суспільства.
- Економічні інтереси:
класифікація та їх особливості
Економiчнi інтереси
- це причина та умова взаємодiї й саморозвитку
економiчних суб’єктiв. Кожне
окреме економiчне вiдношення iснує спочатку
потенцiйно, у формi очiкувань
та ще незадоволених домагань людини.
Економiчнi вiдносини реалiзуються
як дiйснi, коли набувають форми
взаємного зв’язку.
«Найближчий погляд
на iсторiю, писав Ф. Гегель, переконує
нас в тому,
що дії людей виникають з їх
потреб, пристрастей, їх інтересiв...»
Економiчнi iнтереси мають такi
особливостi:
а) вони є об’єктивними,
оскiльки об’єктивнi самi економiчнi вiдносини;
б) вони є матерiальними.
Економічні інтереси класифікуються
за різними критеріями:
- За суб'єктами: державні;
групові (колективні); особисті (індивідуальні).
- За об'єктами: матеріальні
(майнові, фінансові); духовні (інтелектуальні);
соціальні ( влада, місце у суспільстві).
- За ступенем
задоволення розрізняють абсолютні,
дійсні та платоспроможні (фактичні)
потреби.
- За ступенем усвідомлення:
дійсні; бажані.
- За способом реалізації:
завдяки зростанню доходів; за
рахунок накопичення колективного
й національного багатства; за
рахунок підвищення соціально-економічної
ефективності.
- За ознакою часу: поточні;
перспективні.
- За поширенням: національний,
регіональний, відомчий, сімейний.
- За сферою дії: виробничий
(пов’язаний з організацією виробництва),
невиробничий (пов’язаний із задоволенням
особистих потреб члена суспільства);
-За демографічними групами:
працюючих, вже не працюючих, ще не працюючих,
не бажаючих працювати.
За суб'єктами:
Груповий iнтерес
- це сума однорiдних iнституйованих приватних
iнтересiв, носiями яких можуть бути споживачi,
акцiонери, фондова бiржа тощо. Форми прояву
групового iнтересу рiзноманiтнi: корпоративний
iнтерес бюрократiї, пiдприємств, асоцiацiй
суб’єктiв господарської дiяльностi, трудових
колективiв. При цьому iнтерес трудового
колективу залежить вiд форми власностi:
на державних, акцiонерних приватних пiдприємствах
вiн має рiзний змiст. В умовах ринкових
вiдносин груповий iнтерес може бути представленим
i через тiньову економiку у виглядi мафiозно-кримiнальних
структур.
Визначальним у системі
інтересів суспільства завжди є особистий
інтерес, навіть якщо людина є членом певного
колективу. Різноманітність суб’єктів
господарювання та їхніх особистих інтересів
визначають і складність їхньої реалізації,
складність економічних відносин. Особистий
iнтерес охоплює потреби, що пов’язанi
з реалiзацiєю приватної власностi, прав
володiння та користування, управлiння,
отримання доходiв. Кожна людина одночасно
є носiєм рiзних iнтересiв, оскiльки вона
виступає в рiзних iпостасях: по-перше,
як iндивiд; по-друге, як представник певної
верстви суспiльства; по-третє, як член
певного трудового колективу. Суспільний
i колективний iнтереси персонiфiкуються
тiльки в iндивiдi.[11]
Найбільш важливою
є класифікація інтересів за ознакою
суб’єктивності. Відповідно до цього
підходу виділяють такі види інтересів:
особисті (найманого працівника і роботодавця,
учителя, депутата), сімейні інтереси домогосподарств,
фірм, окремих демографічних груп, колективні,
національні, визначається їх вагомість
та роль у системі економічних інтересів,
що склались на тому чи іншому етапі розвитку
суспільства.
Об'єкти економічних інтересів
— економічні блага (товари, послуги, інформація
тощо).
За ступенем
задоволення: абсолютні економічні потреби
визначаються максимально можливим обсягом
виробництва матеріальних благ і послуг,
які могли б бути спожиті суспільством
за найсприятливіших умов. Так, у розвинутих
країнах не завантажені майже 25 % виробничих
потужностей, є мільйони безробітних та
десятки мільйонів бідних. Тому там існує
можливість для значного збільшення виробництва
та споживання матеріальних благ і послуг.
Платоспроможні
(фактичні) економічні потреби — це потреби
у формі задоволеного платоспроможного
попиту, які визначаються співвідношенням
цін на предмети споживання і грошових
доходів населення.
За ступенем усвідомлення: дійсні — це та
частина абсолютних потреб, яка реально
існує в даний період і може бути задоволена,
виходячи з доходів населення. Однак частина
цих потреб може не задовольнятися через
відсутність необхідних товарів та послуг.
Дійсні потреби набувають форми платоспроможного
попиту. Узагалі економічні інтереси
як усвідомлені потреби відповідають
та відображають види і структуру потреб. Людина усвідомлює
свої потреби, прагне максимально задовольнити
їх. Проте задовольнити всі потреби одразу
неможливо. Тому кожен суб'єкт завжди повинен
вирішувати, яку потребу він може задовольнити
в даний час, а яку відкласти на майбутнє.
Отже, людина розставляє свої потреби
за ступенем важливості та можливості
їх задоволення. Бажані це ті, котрі людина
прагне отримати, ставить собі за мету[23].
Спонукання ж
економічних суб'єктів до певних дій породжує
конкретний результат у вигляді задоволення
потреб (чи не задоволення), таким чином
утворюючи логічний ланцюжок активної
діяльності, який подано у схемі 1.2
Схема 1.2 Потреби та інтереси як джерело
активності економічних суб'єктів
Отже, економічні інтереси
є формою вияву економічних потреб, відображають
певний рівень та динаміку задоволення
економічних потреб, спонукають економічних
суб'єктів до діяльності для задоволення
потреб.Економічний інтерес, як усвідомлене
бажання задовольнити певну потребу викликає
внутрішнє бажання до конкретних дій,
які направлені на об'єкт уваги, певну
ціль.
1.3 Економічні
інтереси, як прояв соціальних потреб
Економічні інтереси
не тотожні потребам, їхньому задоволенню.
По-перше, економічні
інтереси знаходять своє вираження у поставлених
цілях та діях, спрямованих на задоволення
потреб. Потреби і засоби задоволення
їх відбивають причину та форму прояву
економічних інтересів.
По-друге, економічний інтерес
завжди виражає відповідний рівень і динаміку
задоволення потреб. Наприклад, не може,
окрім специфічних випадків, бути інтересом
суб'єкта зниження рівня задоволення потреб.
Потреби - інтереси не
тільки відображають існуючі відносини,
а й самі є першою "цеглиною" в структурі
соціально-економічних відносин.
У кожному економічному
відношенні - між підприємцями і виробниками,
між виробниками і споживачами, державою
і недержавним сектором економіки стабілізації
свого становища і орієнтується на зміцнення
конкретного підприємства. Внаслідок
цього його інтерес потенційно може суперечити
інтересу власника, який заінтересований
у своєчасному переливі капіталу в ефективніші
сфери.
Одним з аспектів класифікації
економічних інтересів є виділення інтересів
власника, підприємця та робітника.
Інтерес власника полягає
в зростанні власності та в одержанні
від неї гарантованого доходу. Реалізація
цього інтересу передбачає вибір правильної
ринкової стратегії, забезпечення конкуренто-здатності,
а при необхідності - переміщення капіталу
в інші об'єкти власності, де він може принести
більший дохід. Інтерес власника передбачає
також ефективне поточне використання
капіталу з метою отримання задовільної
норми прибутку в кожен певний момент.
Головне, що характеризує власника, - його
турбота про перспективу, адже саме цього
вимагає зростання власності. Він може
погодитися навіть на скорочення поточних
доходів, наприклад під час реконструкції,
якщо це необхідно для зростання доходів
у майбутньому.
Ще більш незацікавленими
в переливі капіталу виявляються наймані
робітники, інтереси яких пов'язані з конкретним
підприємством як джерелом доходу і місцем
роботи. Інтереси найманих робітників
спрямовані на максимізацію поточних
доходів, тому на підприємствах, де наймані
робітники є власниками, а також залучаються
до прийняття стратегічних рішень, спостерігається
"проїдання" прибутків замість їх
спрямування на розвиток виробництва.
У деяких країнах на підприємствах із
власністю робітників передбачені механізми,
що стимулюють трудову професійну активність,
проте обмежують повноту і свободу в реалізації
функцій власників. Самоуправління здійснюється
в таких формах, коли стратегічні рішення
приймаються професійними менеджерами,
а не робітниками.