Економічні інтереси і потреби

  Найважливішою ознакою потреб є їхній динамічний, мінливий характер. На думку видатного українського дослідника М.Х. Бунге, "в ученні про потреби можна назвати найбільш правдоподібними такі три положення:

1) розвиток як  окремих осіб, так і цілих суспільств, без розвитку потреб не можливий;

  2) розвиток індивіда залежить від гармонійного розвитку притаманних йому потреб;

  3) розвиток суспільства передбачає відповідність між потребами приватних осіб, з яких складається суспільний союз".

 Спектр потреб надзвичайно широкий, проте в течії розглядаються тільки ті потреби, які пов’язані зі сферою господарської діяльності. Вони дістали назву економічних потреб.

  Економічні потреби – це частка суспільних потреб, це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до ефективної діяльності з метою забезпечення як власного добробуту, так і добробуту своєї сім’ї.

 Економічні потреби тісно пов’язані з виробництвом, обміном і споживанням. Цей взаємозв’язок проявляється таким чином:

 а)  необхідність задоволення потреб спонукає до виробництва необхідних життєвих благ. У свою чергу, виробництво, створюючи нові товари і послуги, стимулює розвиток потреб людини. Такий самий діалектичний характер має і взаємодія потреб і обміну;

 б)  задоволення економічних потреб здійснюється в процесі споживання. Спожитий продукт або послуга породжує нові потреби.

  У висновку можно зазначити, що задоволення одних потреб завжди спричинює виникнення інших, більш різноманітних. Це відбувається з кількох причин.  Перша причина – людина не може одноразово задовольнити свої потреби в споживчих благах.  Друга причина  – людина завжди прагне до чогось нового, досконалішого, ніж уже має.  Третя причина – на потреби ринкової економіки впливає конкуренція виробників, що постійно пропонують нові споживчі блага, реклама тощо.

 

 

2.2 Класифікація  потреб

Існують різноманітні економічні потреби. Вчені-економісти класифікують їх за різними критеріями. Великого значення при цьому надається градації потреб за ступенем їхньої нагальності. В межах цього підходу всі економічні потреби умовно можна розподілити на дві групи: першочергові, необхідні для підтримки життя людини як біологічної системи (їжа, одяг, житло, безпека, здоров’я), та другорядні, не першочергові, що зумовлені як рівнем розвитку суспільства, так і соціальним положенням у ньому самої людини (певний тип житла, рівень освіти, проведення дозвілля та ін.).

  За суб’єктами задоволення потреби поділяються на  суспільні, колективні, особисті.  При цьому важливо, що їх розглядають не як ізольовані елементи, а як певну складну систему, підпорядкованість у якій визначається видом економічної системи, поточними, стратегічними завданнями та іншими чинниками.

  Розрізняють також загальнолюдські потреби : у світі, екологічній безпеці, стабільності, розвитку традиційної потреби (для масового задоволення); нові потреби, та ті, що зароджуються. Потреби мають історичний характер і з розвитком суспільства змінюються кількісно і якісно: одні відмирають, а інші зароджуються. Кожен спосіб виробництва формує специфічні суспільні потреби (рабів – рабовласників, феодалів – кріпаків тощо). Як з погляду виникнення, так і реалізації послідовності задоволення потреб у суспільстві, як стверджують західні економісти, існує певна ієрархія – від задоволення потреб первинних, базисних до вторинних, від I рівня – до II і III рівня. Щоб детальніше зрозуміти один із таких підходів, необхідно розглянути ієрархію потреб за А. Маслоу, який запропонував їхню градацію відповідно до їхньої вагомості [14].

  Досить важливою є класифікація потреб за ступенем їхньої реалізації . За цим критерієм розрізняють:

1)  абсолютні потреби (породжені сучасним рівнем розвитку  світової економіки);

2)  дійсні потреби (відповідають  рівню розвитку економіки певної  країни);

3)  платоспроможні потреби, які людина може задовольнити  відповідно до власних доходів  та рівня цін.

 В економічних дослідженнях  існують і інші, не менш значні, класифікації потреб.

Реалізація  або задоволення потреб означає певний рівень споживання благ, який залежить від багатьох факторів . Серед них:

–  рівень розвитку продуктивних сил суспільного виробництва й економічної ефективності ;

–  соціально-економічні відносини і принципи розподілу благ, які забезпечують соціально-економічну ефективність;

–  політичний устрій держави, система організації й управління виробництвом, політика держави;

–  традиції, рівень культури;

–  історично визначений спосіб виробництва, формації, цивілізації.

  Фізичні потреби можуть  бути незмінними за своєю кількістю, як наприклад, потреби в їжі  обмежені необхідною кількістю  кілокалорій, але при цьому змінюються  якісно: поліпшується структура  харчування, споживаються корисніші, дорожчі, багатші вітамінами чи  вишукані продукти. Такі фізичні  потреби, як одяг, житло, побутові  прилади тощо, змінюються надто  часто, одні з них застарівають  і взагалі більше не використовуються, інші постійно вдосконалюються, якісно змінюються.

       Сучасна наука розглядає людські потреби як складну ієрархічну систему, в яку входять потреби як біологічного, так і соціального характеру. Широко відома „піраміда потреб" американського вченого Маслоу, в яку потреби вписуються за їх важливістю і чисельністю тих, хто їх потребує( рис. 2. 1).

 

 

 

 Вторинні

 

 

 

 Первинні

 

 

Рис. 2.1.  «Піраміда потреб» американського вченого Маслоу (суспільної) істоти (соціальні потреби - в спілкуванні, в суспільному визнанні та статусі, інформації, освіті та ін.)

  Фізіологічні потреби передбачають реалізацію об'єктивних умов, необхідних для нормальної життєдіяльності людини. Їх елементарність визначається безпосереднім зв'язком з біологічними функціями організму людини. В той самий час навіть елементарні потреби не можуть розглядатися як чисто біологічні, оскільки реальний спосіб задоволення їх (спосіб виживання) має соціальний характер, отже, позначається на формуванні соціальних потреб.[13]

  Якщо парною категорією соціальним потребам індивіда є фізіологічні (біологічні) потреби, то соціальним потребам суспільства - потреби економічні.

  Тому інколи потреби класифікують на економічні та соціальні. Перші відбивають відношення до праці як вимушеної діяльності і виявляються як необхідність економії праці, що є критерієм розвитку економіки суспільства.   Другі - це потреби у розвитку його соціальної сфери - освіти, науки, культури, мистецтва. У механізмі відтворення економічні та соціальні потреби взаємопов'язані та рівнозначні. Їх рівнозначність полягає в тому, що освіта, охорона здоров'я, виховання дітей, культура, задоволення від роботи постійно реалізуються в економії праці;

 а) матеріальні - потреби в матеріальних благах та послугах і духовні - потреби у творчості, самовираженні, самовдосконаленні, вірі;

 б) першочергові - потреби, що задовольняються предметами першої необхідності (продукти харчування, одяг, житло, громадський транспорт, збереження здоров'я), та непершочергові - потреби, що задовольняються предметами розкоші (парфуми, хутра, яхти).

  Ця класифікація досить умовна: те, що вважається предметом розкоші при одному рівні розвитку виробництва та добробуту суспільства, стає предметом першої необхідності при більш високому рівні розвитку економіки; те, що є предметом розкоші для однієї людини, вважається предметом першої необхідності для людини з іншим рівнем достатку.  Потреби, притаманні людині, можна поділити на базові, похідні та вищі.

  1. Базові потреби - це  потреби в матеріальних умовах  і засобах життя, у спілкуванні, пізнанні, діяльності й відпочинку. Вони диктуються об'єктивними законами життя індивіда в суспільстві та його розвитку як особистості. Кожна з базових потреб може мати різні рівні розвитку, пов'язані насамперед з певними етапами розвитку особистості. Так, потреба в діяльності має градації від потреби в "розрядці енергії" до потреби у праці; у спілкуванні - від аморфного нестатку в іншій людині до вищих форм прихильності до певної особистості (або спільноти); у пізнанні - від елементарної допитливості до палкого пошуку істини; у відпочинку - від потреби в релаксації й сні до тимчасової ізоляції від звичних форм суспільного життя.

  2. Похідні потреби  формуються на основі базових. До них належать естетичні потреби, потреба в навчанні.

  3. Вищі потреби включають  насамперед потреби у творчості  й творчій праці.

  На потреби людей впливає безліч різних чинників: соціальні і економічні умови, рівень розвитку виробництва, що історично склалися звички, умови життя, побуту, праці, національні особливості і т.д. Для будь-якого підприємця дуже важливо розуміти структуру потреб, що означає:

 - Визначення причин виникнення потреб, їх існування та вимірювання;

 - Визначення місця потреб і перспектив на ринку, а також комерційні можливості їх розробки.

   Абсолютні потреби (перший рівень) - абстрактні по відношенню до конкретних споживчих вартостей, висловлюють потенційну споживчу силу суспільства (потреби в їжі, житло, духовний розвиток і т.п.)

  Справжні потреби (другий рівень) - мають відносний характер і відображають потреби в реальних предметах, якими суспільство володіє або може розташовувати в доступній для огляду перспективі - реальна споживча сила суспільства.

  Платоспроможні потреби (третій рівень) - обмежені не тільки наявної товарною масою, але також рівнем грошових доходів і цінами на товари - фактично реалізована споживча сила суспільства, тобто досягнутий рівень задоволення абсолютних і дійсних потреб тими благами і можливостями, які існують в даний момент як результат суспільного розвитку [6, c.64].

  У висновку можемо  зазначити те, що людина прагне  задовольнити насамперед першочергові  невідкладні свої потреби. І якщо вони задоволені, то на відповідний термін ці потреби перестають бути рушійним мотивом для людини. У нього виникає бажання задовольнити наступні за вагомістю потреби. Останні задають програму діяльності, а діяльність забезпечує можливість їхнього задоволення. Потреби визначають зміст майбутньої діяльності і необхідний рівень її ефективності: діяльність повинна задовольнити потреби на достатньому рівні.

  Це теоретичне дослідження, як стверджують економісти, має велике практичне значення , його використовують при розробленні системи мотивації праці.

 

2.3 Механізм закону зростання потреб

    Потреби неможливо повністю задовольнити, вони зростають швидше, ніж умови для їх задоволення. Безмежність потреб породжує людська фантазія, вони виникають під впливом розвитку науки, техніки, соціальних відносин.

    Розглядаючи структуру економічних потреб, слід звернути увагу на те, що за способом їх задоволення вони поділяються на дві великі групи: потреби в предметах споживання і потреби у засобах виробництва. Перші характеризують особисті, індивідуальні потреби, а другі — виробничі.

    Ясна річ, що між цими потребами завжди існують суперечності, які суспільство повинно розв’язувати таким чином, щоб забезпечити розвиток виробництва і задоволення зростаючих особистих і виробничих потреб.

    Саме найповніше задоволення особистих потреб суспільства є основним стрижнем кінцевої мети виробництва. У зв’язку з цим потреби в засобах виробництва є похідними від потреб суспільства у споживчих благах. Під особистими потребами слід розуміти усвідомлене прагнення людини або соціальних спільнот до забезпечення найкращих умов життя. Особисті потреби окремої людини функціонують разом з потребами всього суспільства і в єдності з останніми виступають спонукальними мотивами діяльності людей. Особисті потреби задовольняються предметами і послугами особистого споживання [11].

    Одне з фундаментальних положень політичної економії полягає в тому, що особисті потреби людини є безмежними, а виробничі ресурси, які необхідні для задоволення цих потреб, — обмеженими.

    Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку — закону зростання потреб і закону розвитку факторів виробництва.

    Ці закони взаємопов’язані і характеризують дві сторони соціально-економічного прогресу:

    1) неухильний розвиток людини з її зростаючими потребами;

    2) підвищення ефективності виробничих ресурсів за послідовного нарощування обсягу відтворюваних ресурсів та їх якісних показників (продуктивності, корисності тощо).

    Під традиційними потребами слід розуміти такі, які стали для людей звичними, тобто нормативними. Одні з цих потреб мають багатотисячолітню історію (потреби в м’ясі, молоці, хлібі тощо), інші — 30—50-річну (телевізори, холодильники, магнітофони тощо). Для задоволення цих потреб виробництво виготовляє відповідну продукцію.

    Разом із традиційними існують і нові потреби, тобто потреби в таких матеріальних благах і послугах, які ще не стали звичними для більшості населення, які щойно усвідомлюються людьми як нові потреби. Водночас нові матеріальні блага і послуги виробництво вже частково освоїло і має можливість швидко розширити їх випуск (останні моделі телевізорів, комп’ютерів, літаків тощо).[1, c. 25]

Рівень реалізації закону зростання потреб можна виразити у вигляді такої формули:

 

 

де, Розп — рівень реалізації закону зростання особистих потреб народу;

С — споживання домогосподарствами матеріальних благ і послуг;

Пт — традиційні (звичайні) потреби;

Пн — нові потреби.

    Оскільки виробництво і наука розвиваються, то створюються умови для освоєння в перспективі нових предметів споживання та засобів виробництва. На основі цього виникають абсолютно нові потреби (Пн). Наприклад, проект випуску авіаконструкторським бюро ім. Антонова суперлітака “Мрія” означає формування нової потреби суспільства. Це потенційна потреба, яка буде реалізована лише тоді, коли конструктори доведуть модель нового літака до того рівня якості, який відповідає вимогам нової техніки в авіації і потребам практики.