Циклічність світового економічного розвитку на сучасному етапі

Більшість сучасних економістів вивчають причини циклічності через аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на характер циклу, його тривалість, специфіку проявів окремих фаз.

До зовнішніх факторів можуть бути віднесені об'єктивні та суб'єктивні обставини, які викликають періодичну повторюваність економічних явищ і які знаходяться поза економічною системою:

- війни, революції, та інші  політичні потрясіння;

- відкриття крупних родовищ  золота, урану, нафти та інших  цінних ресурсів;

- освоєння нових територій  і пов'язана з цим міграція  населення, коливання чисельності  населення планети;

- потужні  прориви в  технології,  винаходи та  інновації,  які дозволяють    радикально    змінити    структуру    суспільного виробництва.

Внутрішні фактори притаманні самій економічній системі, і вони можуть викликати як підйоми, так і спади економічної активності через певні проміжки часу. Серед них виділяють:

- фізичний  строк  служби  основного  капіталу  (рухомого  та нерухомого);

- особисте споживання, скорочення  або зростання якого впливає  на обсяг виробництва та зайнятості;

- інвестування,    тобто    вкладення    коштів    у    розширення виробництва,  його модернізацію,  створення  нових робочих місць;

- економічну політику  держави щодо виробництва, попиту  та споживання.

Пояснити циклічність руху економіки дією тільки зовнішніх або внутрішніх   факторів   неможливо,   тому   що   економічний   цикл прискорює і гальмуг економічну систему, використовуючи їх разом.

Розглядаючи економічні цикли та їх причини, австрійський економіст И.Шумпетер висунув ідею про трициклічну схему, тобто про коливальні процеси в економіці, що здійснюються, гак би мовити, на трьох рівнях. Він назвав ці цикли іменами Н.Д.Кондратьєва, К.Жуглар та Дж.Кітчіна - вчених, що відкрили цикли тривалістю відповідно в п'ятдесят п'ять років, десять років і три роки 4 місяці. Мабуть, невипадково, що перші економічні цикли, пов’язані з поновленням активної частини основного капіталу, відкрив фізик за фахом Жюгляр, який визначив їх довжину у 7-11 років, тобто у середньому 9 років. Саме такий інтервал спостерігався в останні 30 років минулого століття у середньострокових циклах виробництва світових обсягів валового продукту, мінімальні темпи зростання якого припадали на кризові 1973-1974, 1981-1982, 1990-91, 2000-01 рр.

Ідея економічних циклів сформувалась вперше у французького вченого Клемента Жюгляра ще у середині ХІХ століття [14]. До цього увагу вчених - економістів привертали не цикли, а тільки кризи, що розглядались не як складові циклічного розвитку господарства, а як ознаки соціально-економічного катаклізму, що насувається мов хвиля цунамі, масштаби негативних наслідків якої невідомі.

Існує значна кількість теорій, які пояснюють причини циклічності економічного розвитку у вигляді середніх економічних циклів. Серед них слід виокремити групу теорій, які пояснюють циклічний характер розвитку економіки причинами, які не мають відношення до характерних рис ринкових відносин (натуралістичні теорії). Цю групу теорій можна поділити на дві підгрупи:

1) теорії, які головну  причину криз вбачають у природних  явищах (натуралістичні);

2) теорії, які пояснюють  походження криз причинами, породженими  природою або психологією людини.

Серед представників натуралістичних теорій, що пояснюють циклічність соціально-економічного розвитку впливом природних явищ, які не мають ніякого відношення до конкретної системи виробництва, слід назвати двох англійських економістів: С. Джевонса і Його сина Є. Джевонса. Вони пояснювали кризи впливом плям на сонці, які ніби мають десятирічний цикл. Різна інтенсивність сонячної радіації, на їхню думку, визначала відповідні цикли у врожайності сільськогосподарських культур, що потім впливало на всю економічну діяльність людей. Деякі економісти пояснювали наявність циклічності впливом інших факторів на врожай (В. Беверідж, Мур) або на їх діяльність (Хантінгтон). Існували і теорії, які пояснювали циклічність відмінностями в ритмі виробництва органічної і неорганічної матерії (В. Зомбарт).

У поясненнях циклічного характеру розвитку економіки психологічні теорії виходили з песимістичних або оптимістичних дій людей. До цієї підгрупи зараховують погляди В. Парето і А. Пігу.

Друга група теоретиків пояснює причини циклічності економічного розвитку, з огляду на економічні явища. Представники цієї групи особливої уваги надавали певним аспектам порушення рівноваги, притаманним розвитку ринкової економіки. Так, деякі з них пояснюють циклічні коливання специфікою сфери обігу - неспівпадінням у часі актів продажу товарів, послуг і оплати за них (проте це лише формальна можливість, а не реальна причина).

FC. Маркс, Ф. Енгельс та  їхні послідовники головну причину  спаду вбачали у наявності  суперечності між суспільним  характером виробництва і приватною  формою привласнення його результатів. Близькими до цієї позиції  є погляди і таких теоретиків, як Дж. Гобсон, Г. Мальтус, які економічний  спад пояснювали недоспоживанням  значної маси людей, що було  викликане недоліками розподілу. М. І. Туган-Барановський і Шпітгоф  причини циклічності пояснювали  переважанням виробництва засобів  виробництва над виробництвом  споживчих товарів. И. Шумпетер вважав  циклічність результатом технічних  нововведень, що вимагає зростання  інвестицій, які й спричиняють  піднесення виробництва. Дж. Кейнс  виходив з того, що циклічність  зумовлюється надлишком заощаджень  і нестачею інвестицій у виробництві. А. І. Фішер причину циклів пояснював  невідповідністю між грошовим  капіталом і пропозицією.

Згадані економічні теорії, які пояснюють економічні цикли такими зовнішніми причинами як природні явища, війни та інші потрясіння, належать до екстернальних. Ті ж з них, що розглядають економічний цикл як породження внутрішніх, економічних причин, утворюють групу інтернальних теорій.

Серед видів економічних циклів найбільш яскраво виражений характер І мають середні економічні цикли, які справляють особливий вплив на розвиток ринкової економіки. Перший економічний цикл почався в 1825 р. у Великобританії з економічної кризи надвиробництва. Він

тривав і 2 років і завершився кризою 1836 p., яка вразила Великобританію і США. Наступна економічна криза розпочалася в 1847 р. і охопила Великобританію, США, Францію і Німеччину. В 1857 р. вибухнула перша світова економічна криза, чим був започаткований світовий характер цього явища. Серед світових економічних криз слід назвати кризи 1866, 1873, 1882, 1890, 1900, 1907, 1913-1914, 1920-1921, 1929-1933, 1937-1938 pp. Після Другої світової війни відбулися економічні кризи 1948-1949, 1953-1954, 1957-1958, 1960-1961, 1969-1970, 1974-1975, 1980-1982, 1992-1993 pp. Новий спад в економічному розвитку відбувся на початку 1996 р. Восени 1997 р. у цьому циклі поглибився і почав розгортатися з більшою силою новий спад, охопивши світове господарство. В найгостріших формах у вигляді валютно-фінансової кризи він чітко окреслився спочатку в Південно-Східній Азії та на Далекому Сході, а потім втягнув у сферу свого впливу і розвинені країни (США, Німеччину, Францію та ін.). Ця криза тільки рикошетом зачепила Україну і більш суттєво вразила країни, які є складовою частиною світового ринку.

Охарактеризовані кризи відрізняються одна від одної значною кількістю ознак. Це пов'язане з тим, що кожна з них є історично неповторною. Так, у 20-70 pp. XIX ст. середня тривалість циклу серед цих економічних циклів складала 10 років. З 70-х років XIX ст. вона скоротилась до 7-8 років.

Причинами циклічного розвитку економіки є:

1. Науково-технічний прогрес. Російський економіст М. Кондратьєв  бачив причину періодизації розвитку  економіки в значних технічних  відкриттях.

 Сучасна періодизація  довгих хвиль включає періоди:

1) 1772-1812 рр.. - Перехід від  мануфактурного виробництва до  фабричного, заміна ручної праці  машинами, поширення парового двигуна.

2) 1812-1866 рр.. - Розвиток важких  галузей промисловості, будівництво  турбін, використання цементу, створення  парового автомобіля і залізниць, поява акціонерних товариств.

3) 1866-1913 рр.. - Поява електричної  енергії, автомобілів з двигуном  внутрішнього згоряння, літаків, монополізація  економіки.

4) 1913-1966 рр.. - Масове виробництво  споживчих товарів, державний монополізм, поява кейнсіанської теорії.

5) 1966 - ... - реіндустріалізація, теорія грошей Фрідмен і теорія  Ерхарда, знецінення капіталу в  енергоємних і матеріаломістких  галузях, використання інтелектуальної  праці.

2.Політіческіе фактори, такі як зміна уряду, війни, вибори  в законодавчі органи і т.д.

3.Демографіческіе фактори. В даний час актуальною є  проблема старіння населення  планети, у тому числі нашої  країни. За класифікацією Організації  Об'єднаних Націй, товариство з  часткою населення старше 65 років  у 7% відноситься до старіючому  суспільству. У республіці Казахстан  питома вага «старшого покоління»  у 2004 р. становив 7,4%. Криза 90-х рр.. викликав  зниження народжуваності, позитивні  тенденції намітилися з 2000 р. Треба  врахувати, що є два людських  ресурсу, такі, як праця і підприємницький  талант, а також та обставина, що населення пред'являє попит  на товари і послуги і таким  чином стимулює виробництво.

4.Сонячна активність. У. С. Джевонс вважав, що причиною середніх циклів є саме цей фактор.  Періодичність сонячної активності складає 12-13 років.

5. Будівельні буми. На  думку американського економіста  С. Кузнеця кожні 16-25 років відбуваються  різке пожвавлення житлового  будівництва, що спостерігається  зараз у нас в країні.

6. Поява нових ринків  збуту.

7. Зміна валютної системи.

8.  Терміни амортизації  активної частини основних фондів.

9. Зміни в товарних  запасах фірм.

10. Прихильники кейнсіанської  теорії роблять акцент на зміну  загальних витрат у суспільстві, тому в центр проблем циклу  ставлять механізм мультиплікатора - акселератора (див. нижче).

11. Прихильники монетаризму  вважають, що причини циклів - у  зміні грошової маси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розподіл2. Види економічних циклів

Економічні цикли істотно відрізняються один від одного по тривалості і інтенсивності. За тривалістю бувають такі види циклів:

1. Короткі цикли Кітчина (2-5 років) пов'язані зі змінами  в товарних запасах фірм, наявністю  лага між виділенням інвестицій  та введенням в дію основних  засобів.

2. Середні (промислові) Жуглара (8-12 років), пов'язані з сонячною  активністю і термінами амортизації  активної частини основних фондів.

3. Будівельні цикли Коваля (16-25 років) пов'язані зі зростанням  інвестицій в житлове будівництво.

4. Довгі хвилі Кондратьєва (50-60 років) пов'язані з науково-технічною  револ Найчастіше в економіці розвинутих країн зустрічаються середні промислові цикли - тривалістю 8-10 років, але на ділову активність впливають і всі інші. Протягом одного великого циклу відбувається декілька середньострокових коливань, матеріальною основою яких є фізичне оновлення основних засобів виробництва, насамперед їхньої найактивнішої частини - знарядь праці.

Маті економічні цикли Дж.Кітчіна матеріальною основою мають процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Малі цикли розмежовуються грошовими кризами, що повторюються з певними закономірностями. Вони характеризуються особливою гостротою та інтенсивністю або накладаються на промислові кризи, або мають самостійний розвиток.

Окремі економічні цикли відрізняються один від одного тривалістю та інтенсивністю, відмінностями матеріальної основи їх розвитку, соціально-економічними наслідками. При аналізі циклічності слід усвідомити, що рух економіки відбувається не колом, а по спіралі, від нижчого до вищого рівня розвитку. Циклічність можна розглядати як один зі способів саморегулювання ринкової економіки, що забезпечує її прогресивний розвиток.

Зміст циклічності багатоаспектний. Вона також досить складна за структурою. З урахуванням тривалості виокремлюють кілька типів економічних циклів: короткі (2-3 роки), середні (близько J0 років) та довгі (40-60 років) і вікові циклічні коливання у вигляді вікових циклів лідерства.

«Довгі хвилі» економічного розвитку. Циклічний характер відтворення залишається однією з головних закономірностей ринкової економіки.

 Основи теорії довгоциклічних  коливань економіки закладені  у працях визначного економіста  М. Кондратьева. Ще у 20-х роках  він вперше обґрунтував наявність  економічного феномену «довгих  хвиль» розвитку капіталістичного  виробництва.

 Узагальнивши статистичний  матеріал (починаючи з кінця XVIII ст.) щодо динаміки середнього рівня  товарних цін, відсотка на капітал, номінальної заробітної плати, обороту  зовнішньої торгівлі, видобутку  сировини у Великій Британії, Франції та США, М. Кондратьев  вперше дійшов висновку, що поряд  з «малими циклами» відтворення (8—10 років) існують «великі цикли», середня тривалість яких 48—55 років. «Великі цикли» складаються з  двох фаз (хвиль) — підвищувальної  та знижувальної, що припадають  на періоди піднесення та криз  і депресій. Оскільки «малі цикли»  немов нанизуються на «довгі  хвилі», характер звичайного економічного  циклу багато в чому залежить  від того, на яку хвилю «великого  циклу» припадає цей «малий  цикл»: якщо на знижувальну— фази  пожвавлення та піднесення послаблюються, а кризи та депресії посилюються. Протилежна ситуація складається  на підвищувальній хвилі. Цей  взаємозв'язок зумовлює переплітання  циклічних та структурних чинників  відтворення, багато в чому визначає  специфіку економічного розвитку  в конкретних історичних умовах. Протягом приблизно двох десятиріч  перед початком підвищувальної  фази спостерігається пожвавлення  в сфері технічних винаходів, а потім у роки господарського  піднесення — їх широке застосування. Періоди підвищувальних хвиль  значно багатші на соціальні  потрясіння в житті розвиненого  суспільства, ніж періоди знижувальних.