Особливості галузевої структури України та напрями її удосконалення

       Значні природні  багатства та високий рівень  освоєння їх визначає високу  частку галузей мінерально-сировинного  комплексу в економіці України.  Постає питання, як має здійснюватися  ця роль в умовах структурної  перебудови народного господарства. Якщо реалізувати політику пріоритетної  підтримки мінерально-сировинних  галузей народного господарства, то, враховуючи наш виробничий  потенціал, можна збільшити валютні  фонди країни. Проте, спрямовуючи  на це значні кошти при великій  фондомісткості цих галузей, Україна  надовго закріпить за собою  роль сировинного джерела для  інших країн, тобто постачальника  сировини при нерівноправних  економічних відносинах.

  Особливу увагу слід приділити  постійному вдосконаленню базових  галузей, які є фундаментом  народного господарства і забезпечують  функціонування й послідовний  розвиток економіки України в  цілому. Пріоритетного розвитку  мають набути галузі, найтісніше  пов'язані з науково-технічним  прогресом — електроенергетика,  хімічна і нафтохімічна промисловість,  машинобудування.

Метод ключових галузей - визначення галузей із сильними зворотними зв'язками, здатних викликати відповідну ланцюгову  реакцію економічного розвитку, обумовити  позитивні зрушення в економіці  і забезпечити реалізацію цілей  економічної політики держави.

Пріоритетна галузь - галузь, розвиткові якої держава надає перевагу, враховуючи її роль і важливість для економіки країни. Виділяють певні критерії пріоритетності галузі . (рис. 2)

 Структурні зрушення пов'язані  насамперед з розвитком галузей,  які здебільшого забезпечують  прискорення самого технічного  прогресу, — радіоелектроніки, виробництва  обчислювальної техніки та ін. На передній план висувається  електронізація економіки, інформатизація  всіх сфер діяльності людини, перехід до цехів і підприємств-автоматів,  систем автоматизованого управління.

Використовуючи конкурентні переваги України, можна виділити певні групи  пріоритетів структурної політики.

І група - наукомісткі та технологічні галузі (ракетно-космічна техніка, літако- та моторобудування, електрозварювання, порошкова металургія, біотехнологія, мікроелектроніка, робототехніка, машинобудування, окремі виробництва ВПК);

ІІ група - галузі та підгалузі агропромислового комплексу , що мають унікальні природні основи;

ІІІ група - транзитні перевезення  вантажів, транспортування нафти, газу, електроенергії, надання міжнародних  послуг у галузі транспорту, зв'язку, телекомунікацій;

IV група - рекреаційно-туристичний  та оздоровчо-лікувальний комплекси  Карпат, Причорномор'я, Приазов'я,  інших регіонів країни;

V група - види діяльності, пов'язані  з забезпеченням здоров'я людини, охороною довкілля тощо.

Повніше має розкрити свої можливості міжгалузева концентрація виробництва  внаслідок поліпшення технологічних  процесів, прогресу на транспорті, посилення  уваги до виробничої інфраструктури, формування єдиних інфраструктурних систем: транспорту, енергетики, газопостачання.

На особливу увагу заслуговує реалізація цільових комплексних програм з найважливіших  соціально-економічних проблем —  розвитку виробництва товарів народного  споживання та послуг, скорочення ручної праці, розширення машинобудування, енергетики й транспорту. Слід розвивати і  галузі промисловості, які поставляють  сільському господарству машини, добрива, хімічні засоби захисту рослин, устаткування для переробки сільськогосподарської  продукції.

Нині першочергове завдання — подолати несприятливі тенденції, глибоку структурну кризу економіки України, _надати економіці належного динамізму. Насамперед йдеться про глибокі  структурні зміни та нову інвестиційну політику. Інвестиційну політику відносно окремих галузей слід здійснювати  так щоб масштаби капітального будівництва  відповідали потужностям, матеріальним і трудовим ресурсам.

3.2. основні заходи щодо вдосконалення  галузевої структури промисловості  України 

        На стратегічних  напрямах розвитку економіки  слід розробляти і здійснювати  комплексні програми, більш динамічно  розвивати галузі, що визначають  науково-технічний прогрес, забезпечують  широкий економічний ефект і  розв'язання соціальних завдань.  Енергетичну програму має пронизувати ідея переорієнтації паливно-енергетичного комплексу на застосування енергозберігаючих технологій, заміни рідкого палива вугіллям, глибшої переробки нафти, переходу АЕС на використання найпрогресивніших видів турбін.

   Металургію і хімічну  промисловість України необхідно  переобладнувати продуктивним устаткуванням.  Продукція хімічної промисловості  мас зростати за рахунок сучасних  видів пластмас, синтетичних волокон,  фармацевтичних препаратів тощо.

    Ефективність реконструкції,  темпи економічного зростання  значною мірою залежать від  розвитку машинобудування, оскільки  в ньому матеріалізуються основні  науково-технічні що визначають прогрес в інших галузях народного господарства, закладаються основи широкого виходу на принципово нові ресурсозберігаючі технології, зростання продуктивності праці та поліпшення якості продукції.    Зрушення у галузевій структурі економіки України повинні відображати процес інтенсифікації виробництва та зумовлюватися насамперед розвитком галузей, що визначають науково-технічний прогрес і зростання виробництва предметів споживання.

        Згідно п.10 Господарського кодексу України  , основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є: структурно-галузева політика, спрямована на здійснення державою прогресивних змін у структурі народного господарства, удосконалення міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорцій, стимулювання розвитку галузей, які визначають науково-технічний прогрес, забезпечують конкурентоспроможність вітчизняної продукції та зростання рівня життя населення. Складовими цієї політики є промислова, аграрна, будівельна та інші сфери економічної політики, щодо яких держава здійснює відносно самостійний комплекс заходів стимулюючого впливу;

інвестиційна  політика, спрямована на створення  суб'єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення  основних засобів виробництва, переважно  у галузях, розвиток яких визначено  як пріоритети структурно-галузевої  політики, а також забезпечення ефективного  і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ним та інше.

       Заходи держави  щодо структурного реформування  економіки передбачають:

- вдосконалення нормативно-правового  забезпечення структурної перебудови;

- створення сприятливих умов  для реалізації конкурентних  переваг, формування реального  національного капіталу;

- виділення пріоритетних галузей  і виробництв, їх державна підтримка;

- макроекономічна стабілізація, стимулювання  прогресивних структурних зрушень  в економіці;

- ефективна державна інвестиційна  та інноваційна політика;

- розробка макроекономічних прогнозів  щодо формування сучасної структури  економіки;

- розробка загальнонаціональних  та галузевих програм структурних  перетворень;

- раціональне залучення іноземного  капіталу, здатного забезпечити  реформування структури економіки;

- інформатизація суспільства, оволодіння  сучасними інформаційними технологіями.

 Формування ефективної галузевої  структури економіки передбачає:

- усунення  диспропорцій між  реальним та фінансовим секторами  економіки, а також всередині  кожного з них;

- переважний розвиток галузей,  що задовольняють потреби людей;

- широкий розвиток сфери послуг;

- створення та розвиток наукомістких  та високотехнологічних галузей  і виробництв;

- розвиток переробних галузей  економіки на новій технічній  та технологічній базі;

- конверсія військового виробництва;

- розвиток експортних та імпортозамінних  виробництв.Створення в Україні спільних із зарубіжними країнами підприємств сприятиме збільшенню відрахувань від прибутку до державного бюджету України.

- розвиток пріоритетних (ключових) галузей національної економіки.

  Значного  технічного переоснащення потребує  виробнича інфраструктура, насамперед  транспорт і зв'язок, та пріоритетного  розвитку — харчова і легка  промисловість. Виробляти прогресивне  устаткування для них повинні  не тільки спеціалізовані, а й  інші галузі промисловості.

       Реконструкція  висуває нові завдання перед  наукою, зокрема спрямування на  потреби господарства. впровадження  досягнень науково-технічного прогресу.

      Все це сприятиме  великим структурним змінам в  економіці України, значному збільшенню  наукоємних виробництв, машинобудування  і хімії, зниженню частки видобувних  і сировинних галузей; однак  при цьому збільшиться значущість  глибокої комплексної переробки  сировини. Галузева структура народного  господарства матиме динамічніший, стійкіший характер, повніше задовольнятиме  потреби суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

       Структуру господарства країни  чи регіону звичайно характеризують  за складом та співвідношенням  основних сфер, галузей та видів  господарської діяльності, а також  за співвідношенням господарських  об'єктів різних видів, їх системних  інтеграцій. Це складне багато  аспектне поняття характеризує  конструкцію господарського комплексу,  її позитивні й негативні особливості.

   Теоретико-методологічну основу  роботи складають праці провідних   науковців-економістів, а також  нормативно-законодавчі акти. При  проведені даного дослідження  були використані наступні методи: узагальнення, порівняльний, аналізу  та синтезу.

       Мета: дослідження стану, проблем та перспектив розвитку  галузей України з урахуванням вимог сучасного ринку ;дослідження тенденціі змін структури промисловості України; визначення чинників економічного середовища на функціонування галузей промисловості та видів діяльності з метою підвищення їх ефективності та конкурентоспроможності, обґрунтування управлінських стратегій розвитку та економічного зростання в умовах конкурентного ринкового господарювання.

        До об'єктів  вивчення  відноситься особливості   галузевої структурі промісловості  Україні, а також такі галузі  як  електроєнергетіка, нафтова,  газова, вугільна промисловості,  як самостійні  частині паливно-енергетичного  комплексу (ПЕК), а також машинобудування  .Вони мають свої особливості,  специфічну технічну базу і  організацію виробництва, свої  умови розвитку і розміщення. 

 

 

 

 

Висновок

     Отже умови господарської  діяльності в Україні характеризуються  динамічністю змін зовнішнього  ринкового середовища, проблемами  у надходженні інвестицій, загостренням  конкурентної боротьби, підвищенням  рівня комерційного ризику, складним  та нестійким фінансовим становищем  значної кількості суб’єктів  господарювання, бюджетоутворюючі  галузі потребують пошуку засобів  їх виживання та забезпечення ефективного функціонування. У зв'язку з цим виникає необхідність в удосконаленні управління конкурентоспроможністю бюджетоутворюючих галузей шляхом використання сучасних принципів менеджменту, маркетингу, забезпечення стратегічного підходу до них. Управління конкурентоспроможністю бюджетоутворюючих галузей стає все більш важливим в умовах ринкових відносин і є запорукою успішної діяльності. Дослідження тенденцій розвитку машинобудівних підприємств у контексті сучасних соціально-економічних трансформацій засвідчили її невідповідність пріоритетам розвитку національної економіки. У машинобудівному комплексі спостерігається зменшення обсягів діяльності, низький рівень рентабельності машинобудування та нестача коштів для фінансування техніко-технологічного оновлення, інноваційного та соціального-економічного розвитку. Таким чином, основою подальшого розвитку галузей України є подолання кризових явищ, стабілізація і стійкий розвиток галузі, який можливий шляхом технологічної і структурної перебудови виробництва, сфери послуг та інших галузей для випуску сучасної конкурентоспроможної продукції.

Перспективи подальших досліджень за даним напрямом вбачаються у пошуку та детальному розгляді можливих шляхів виходу машинобудування  України на новий конкурентний рівень, що в свою чергу, повинно базуватися на впровадженні та розвитку соціально відповідального бізнесу, принципів корпоративної соціальної відповідальності та пошуку ефективних механізмів взаємодії бізнесу з державою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості галузевої структури  України та напрями її удосконалення

                                                        Зміст