Значення екологічного інспектування в формуванні природоохоронної політики України

Міністерство освіти і науки України

Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки

Хімічний факультет

 

 

 

 

 

 

 

                                                                      Кафедра екології та охорони 

                                                                       навколишнього середовища

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНДЗ

Значення екологічного інспектування в формуванні природоохоронної політики України

 

 

 

Виконали:

студенти 52 групи

Бубало Віктор

Василюк Олена 

Кузьмич Андрій

Михалюк Тетяна

 

 

 

 

 

 

 

 

Луцьк 2013

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………3

розділ 1. Поводження з відходами і накопичення їх в Україні…………………………………………………………………………...5

1.1 Класифікація промислових  відходів………………………………7

1.2 Побутові і промислові  відходи…………………………………….9

1.3 Проблеми поводження з твердими побутовими відходами в сільській місцевості…………………………………………………………..….15

1.4 Радіаційні відходи…………………………………………………18

РОЗДІЛ 2. Проблема накопичення відходів в Україні……24

2.1 Законодавство України  про відходи……………………………..24

2.2 Міжнародне співробітництво України і ЄС у сфері поводження з відходами……………………………………………………………………..….25

2.3 Знешкодження, переробка  та утилізація твердих відходів……..35

Висновки………………………………………………………………...46

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….48

 

 

ВСТУП

 

Відходи — залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися при виробництві продукції або виконанні робіт і вихідні споживчі властивості, що втратили повністю або частково; попутні речовини, що знов утворюються в процесі виробництва, не знаходять вживання. У відходи виробництва включаються вміщаючі та супутні породи, що утворюються при видобутку корисних копалин, побічні і попутні продукти, відходи сільського господарства; вироби і матеріали, що втратили свої споживчі властивості в результаті фізичного або морального зносу. До відходів вжитку відносяться і тверді побутові відходи, що утворюються в результаті життєдіяльності людей.

Проблема знешкодження або часткової утилізації твердих  побутових відходів актуальна, з  точки зору негативного впливу на навколишнє середовище. Тверді побутові відходи це цінне джерело вторинних ресурсів (в том числі чорних, кольорових, рідкісних металів), а також "безкоштовні" енергоносії, тому що побутове сміття може використовуватись як енергетична сировина для паливної енергетики. Важливо, щоб процеси утилізації не порушували екологічну безпеку держави.

Мета роботи визначається в аналізі проблеми накопичення  відходів в Україні, аналіз складу відходів, методи утилізацізації та переробки  відходів та державного і міжнародного підходу до вирішення екологічної проблеми. Вирішення на державному рівні питання,щоб Україна нестала полігоном европейського рівння для накопичення і захоронення відходів.

Мета роботи: проаналізувати теперішній стан проблеми накопичення відходів в Україні. Дослідити методи поводження з відходами, що діють зараз на території України.Запропунувати рішення щодо вибору ефективних та безпечних методів

Завдання роботи: Обгрунтувати і підготувати рішення щодо вибору ефективних і біологічно безпечних методів збору транспортування, зберігання та поховання відходів в тому числі токсичних і радіоактивних. Ознайомитися і вивчити сучасні методи поводження з відходами і накопичення їх.

Об’єкт дослідження: Нормативні документи і закони, що стосуються різних видів відходів.

У роботі розглянуто різні  методи поводження з відходами: Утилізація, переробка і захороненення відходів. Розглянута гостра проблема накопичення  відходів в Україні і шляхи  її вирішення.

 

 

 

Розділ 1. Поводження з відходами і накопичення їх в Україні

 

Поводження з відходами — дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів[2].

Сучасний стан сфери  поводження з твердими побутовими відходами 

У населених пунктах  країни щороку накопичується близько 35 млн. куб. метрів твердих побутових  відходів (далі - побутові відходи), які  захороняються на 770 полігонах загальною  площею майже 3 тис. гектарів та частково утилізуються на сміттєспалювальних заводах. Накопичення побутових відходів значною мірою залежить від погодних умов, сезону року, ступеня благоустрою житлових будинків, рівня життя населення тощо. У загальному обсязі побутових відходів міститься 10,3 - 26,4 відсотка паперу, 20-40 - харчових відходів, 0,75 - 3,7 - деревини, 0,2 - 8 - текстилю, 1 - 5,8 - металів, 1,1 - 9 - скла, 0,6 - 6 - полімерних відходів та інших речовин.

Збирання побутових  відходів є основним завданням санітарного очищення населених пунктів і здійснюється більше ніж 7,5 тис. спеціальними автомобілями 56 спеціалізованих авто підприємств та 650 цехами. Проте рухомий склад спеціалізованих авто підприємств застарілий, майже 75 відсотків автомобілів відпрацювали свій ресурс і підлягають списанню. При нормативі 12 відсотків відновлюється лише 1 відсоток парку. Високий рівень тарифів з надання послуг у сфері поводження з побутовими відходами призвів до зменшення кількості укладених договорів на ці послуги. Для збирання та тимчасового зберігання побутових відходів використовуються контейнери, які через застосування недосконалого механізму розвантаження деформуються та псуються. Частина контейнерів виготовляється без кришок, що призводить до підвищення вологості побутових відходів, зумовлює прискорення процесів загнивання в теплий період року та примерзання їх до контейнерів у морозну погоду, у зв'язку з чим ускладнюється транспортування та стає практично неможливою подальша переробка побутових відходів. Через несвоєчасне вивезення побутових відходів контейнери стають місцем розповсюдження гризунів, шкідливих комах та небезпечним джерелом інфекцій.

Майже всі побутові відходи  захороняються на полігонах. Переважна  їх більшість працює в режимі перевантаження, тобто з порушенням проектних показників щодо обсягів накопичення відходів. Водночас полігони є джерелом інтенсивного забруднення атмосфери та підземних вод. Практично ні на одному з них не знешкоджується фільтрат. Майже усі полігони потребують невідкладної санації та рекультивації. Не вирішуються питання створення нових полігонів. Половина полігонів побутових відходів приймає промислові відходи. Крім того, у багатьох містах триває процес утворення несанкціонованих звалищ побутових відходів.

Найбільші площі під  полігони зайняті в Дніпропетровській - 140 гектарів, Донецькій - 330, Одеській - 195, Запорізькій - 153, Луганській області – 129 гектарів.

З чотирьох сміттєспалювальних заводів (м. Київ, Харків, Севастополь  та Дніпропетровськ) працюють лише Київський  і Дніпропетровський, обладнання яких застаріле і не відповідає сучасним екологічним вимогам, внаслідок чого вони стають джерелом забруднення довкілля токсичними газами.

У сільських населених  пунктах відсутні спеціалізовані підприємства у сфері поводження з побутовими відходами та санкціоновані звалища відходів. Побутові відходи складуються у природних рельєфних утвореннях - балках, ярах, долинах річок. Це становить екологічну небезпеку, оскільки стічні води, насичені забруднюючими речовинами, потрапляють у водні об'єкти. Існуюча структура системи санітарного очищення населених пунктів недосконала, її фрагментарність, роз'єднаність та різнорідність за відсутності взаємодії з органами державної санітарно-епідеміологічної служби та охорони навколишнього природного середовища не забезпечує достатнього контролю за санітарним станом територій, а також збиранням, вивезенням, знешкодженням та захороненням побутових відходів. Ефективне вирішення комплексу питань, пов'язаних з поводженням з побутовими відходами, можливе лише за умови визначення основних напрямів та розв'язання основних завдань з реалізації державної політики у сфері поводження з відходами, визначених Програмою поводження з твердими побутовими відходами в Україні, яка враховує сучасний стан економіки країни, перспективи її соціального розвитку[3]

 

1.1 Класифікація  промислових відходів

Класифікувати тверді промислові відходи можна за такими ознаками:

за галузями промисловості (відходи паливної, металургійної, хімічної та інших галузей);

за конкретними виробництвами (відходи сірко кислотного, содового, фосфорокислотного та інших виробництв);

за агрегатним станом (тверді, рідкі, газоподібні);

за горінням (горючі та негорючі);

за методами переробки;

за можливостями переробки (вторинні матеріальні ресурси (ВМР), що переробляються або плануються надалі перероблятися, і відходи, що на даному етапі розвитку економіки переробляти недоцільно;

за рівнем небезпеки (промислові відходи поділяються на чотири класи  небезпеки).

Класи небезпеки відходів:

Перший — надзвичайно  небезпечні

Другий — високо небезпечні

Третій — помірно  небезпечні

Четвертий — мало небезпечні

Клас небезпеки відходів встановлюється залежно від вмісту в них високотоксичних речовин  розрахунковим методом або згідно з переліком відходів, наведених  у Державному класифікаторі відходів. На всі види відходів розробляється технічний паспорт згідно з Міждержавним стандартом ДСТУ-2195-93, дія якого поширюється на 10 країн СНД.

Різноманітні відходи  промисловості, наприклад шлаки, та відходи промислового сільського господарства, комунально-побутові відходи можуть бути джерелом або сировиною для видобутку чи виробництва альтернативних видів палива. Відходи - непридатні для виробництва даної продукції види сировини, її залишки, що не вживаються, або речовини, які виникають в результаті технологічних процесів, які не підлягають утилізації у даному виробництві. Відходи одного виробництва можуть використовуватися як сировина для іншого. Потрібно щоб шкідливі відходи обов'язково нейтралізовувалися, але економічно це зазвичай неможливо.

До категорії відходів належать також непридатна до експлуатації продукція, вироби, медичні препарати, які втратили свої споживчі властивості  і в яких містяться певні хімічні  та біологічні компоненти, що потребують небезпечного видалення. Зазначена  категорія належать до відходів споживання, серед яких окремо виділяють побутові відходи. Побутові відходи можуть бути твердими та рідинними. Твердими є відходи, що утворюються в процесі життєдіяльності людини й накопичуються у житлових будинках, закладах соціальної сфери (харчові відходи, предмети домашнього вжитку, сміття, опале листя, макулатура, скло, метал, полімерні матеріали тощо) і не мають подальшого використання за місцем їх утворення. Рідинні побутові відходи - господарчо-побутові (від миття, прання) та каналізаційні стоки (за винятком промислових) за відсутності централізованого водовідведення[2].

1.2 Побутові  і промислові відходи

Для боротьби з побутовими відходами в Україні передбачається система збирання та вивезення твердих  і рідких побутових відходів, яка включає послідовність виконання технологічних операцій з вилучення, накопичення і розміщення відходів у спеціально відведених місцях та їх вивезення у пункти знешкодження.

Окрему категорію відходів утворюють відходи як вторинна сировина, до яких відповідно до Закону України “Про відходи” належать відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови. Прикладом таких відходів є металобрухт. Правове регулювання відносин, пов’язаних із збиранням та прийманням металобрухту здійснюється Законом України “Про металобрухт”. Закон вводить поняття металобрухту та операцій з ним, визначає вимоги до суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом, державне регулювання, контроль та нагляд за здійсненням операцій з металобрухтом.

Особлива увага у  законодавстві України приділена  небезпечним відходам. До них належать відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

На виконання міжнародних  зобов’язань України, що випливають з її участі у Базельській конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (1989 p), була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. “Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів”. Ним затверджені так звані Жовтий та Зелений переліки відходів. За цим Положенням до небезпечних відходів належать відходи, включені до Жовтого переліку і мають одну чи більше небезпечних властивостей, а також до Зеленого переліку за відповідними ознаками.

Згідно закону «Про відходи»: Побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення;

По стану на 1 січня 2005 року всі об’єми накопичення  відходів, по експертним оцінкам, дорівнювали 30 млрд. тон. За підрахунками під відходи зайнято близько 160 тис. га, і це - один із самих високих показників накопичення відходів світі. Домінантним в складі є горно промислові відходи - 88%, тоді частка відходи в інших галузях промисловості складає 10%, а битові- 2%.