Основи екологічної безпеки акваторій і територій Львівської області

Чорноземні ґрунти на твердих карбонатних  породах поширені на південний схід від Львова (район Опілля). Займають вони широкі рівнинні ділянки, куполоподібні  підняття і подовгуваті рівнини. Чорноземно-лучні ґрунти зустрічаються  дуже рідко, залягають на високих заплавах річок і формуються під трав’яною рослинністю на террасах Дністра і Західного Бугу.

Буроземи опідзолені формуються в  умовах гірського рельєфу Карпат та вологого, відносно теплого клімату  і в основному зайняті лісами.

Дерново-буроземні опідзолені ґрунти залягають переважно на гірських схилах Карпат. Формуються під розрідженими лісами і на великих галявинах.

Гірськопідзолисті ґрунти, найбільше  поширені на північно-східних схилах Карпат, формуються на висотах 1200—1400 м. Процес їх утворення відбувається в умовах більш вологого і холодного клімату під ялиновими лісами.

Буроземно-підзолисті ґрунти поширені на виположених формах рельєфу горбів і гряд у передгір’ї та високих  терас у гірських районах. Вони утворилися на досить потужних товщах делювіальних і давньоалювіальних переважно нещебенистих відкладів. Ґрунти швидко насичуються вологою, а надлишок опадів утворює поверхневий стік, який обумовлює змив та розмив верхніх горизонтів. Ці ґрунти найбільше піддаються водній ерозії. Ґрунти поширені, в основному, на південних схилах Карпат.

Гірсько-лучно-буроземні ґрунти полонин  поширені в субальпійському і  альпійському висотних поясах (понад 1100 м). Їх формування відбувалося під  лучною та чагарниковою рослинністю. Поширення  цих ґрунтів збігається з холодною висотною зоною.

Лучнобуроземні ґрунти на алювії нижніх терас гірських рік утворилися наалювіальних та алювіальноделювіальних відкладах заплав нижніх терас іконусів виносу на них, у передгірській частині Карпатських гір на висотахпонад 250−300 м.

1.4 Гідрологічні та гідрографічні  характеристики водних об’єктів

Територією Львівської області тече 8950 річок, з них 216 завдовжки понад 10 км кожна. Загальна протяжність річок — 16343 км. Найбільша кількість річок належить до басейнів р. Дністра та р. Західного Бугу, відповідно 5838 та 3213 річки.

Річки належать до басейнів двох морів: Балтійського (річки західної частини області) та Чорного (річки східної частини). Це зумовлене тим, що через Львівську область проходить Головний європейський вододіл. Основні річки басейну Балтійського моря (в межах області) — Сян і Західний Буг; основні річки басейну Чорного моря — Стир (притока Прип'яті) і Дністер.

Річки південної частини області  протікають серед гір та північно-східних  відногів Українських Карпат, тому є типово гірськими річками. Річки центральної та північної частини області належать до рівнинних річок

Характеристика річок

№    з.п.	Назва    річки		Довжина в межах області,    км		Кількість населених пунктів вздовж берегової смуги, шт	Кількість гребель (водосхо-вищ), шт..	Кількість магістральних трубопроводів, які проходять через річку , шт.					Кількість мостів, що проходять через річки,    шт..
							газо-	нафто-		продукто-
												авто-    дор.	заліз-    нич.
1	2		3		4	5	6	7		8		9	10
Великі річки
1.		Дністер		207	66	12	16	4		-		28	7
2.		Зах.Буг		195	47	5	6	4		-		20	5
Середні річки
1.		Стрий		232	54	-	7	6		-		25	12
2.		Серет		5	5	-	-	-		-		2	4
3.		Сан		56		3	Ріка прикордонна
4.		Іква		17	4	-	-		1	-	6		3
5.		Стир		91	13	-	1		2	-	8		6

 

.Замулення річок і водоймищ, зарегульованість стока річок є однією з причин підтоплення великої кількості земель та населених пунктів, як повенями, так і ґрунтовими водами.

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Характеристика господарсько-виробничого комплексу Львівської області

На території  Львівської області наявні 24 види корисних копалин.[1] Область багата на корисні копалини: природний газ, нафту(Бориславське, Східницьке, Стрільбицьке нафтові родовища), поклади вугілля, сірку, торф, озокерит (Бориславське озокеритове родовище), кухонну та калійну сіль, сировину для виробництва цементу, вапняки (для цукрової промисловості, та вапняки для випалювання на вапно), сланці (сланець мінілітовий), мергель, великі запаси будівельних та вогнетривких глин (цегельно-черепична сировина), піску (для пісочниць локомотивних та піску для скляної промисловості), гіпсу та ангідриту, крейди будівельної, пісковиків, піщано-гравійних сумішей, керамзитова сировина; відкрито 4 родовища лікувальних мінеральних вод типу «Нафтуся». Особливим багатством Галицької землі є великі запаси лікувальних мінеральних вод, на базі яких діють курорти.

В області 400 територій  і об'єктів природно-заповідного  фонду, зокрема Державний природний заповідник «Розточчя», 33 заказники, ботанічний сад Львівського університету, 240 пам'яток природи, 55 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва, 61 заповідне урочище.

У Львівський економічній зоні виділяються  три райони: Передкарпатський (Дрогобич — машинобудування, деревообробка, легка промисловість;Самбір-харчова промисловісь,машинобудовання,легка промисловість,деревообробна промисловість.Стрий — машинобудування, харчова і деревообробна промисловість, газотранспортна галузь, величезний транспортний вузол області; Борислав — нафтовидобувна, легка і хімічна промисловість; Новий Розділ і Яворів виробництво сірки), Північний (Червоноград — видобуток вугілля, легка промисловість; Сокаль — хімічна промиловість, Добротвір — електроенергетика); Львівський (машинобудування, харчова, легка промисловість).

У структурі  промислового виробництва регіону  найбільш питому вагу мають харчова, паливна промисловості, машинобудування і металообробка, електроенергетика. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 65 %. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 728 промислових підприємств, функціонує 1679 малих промислових підприємств. Головні економічні центри області: Львів, Дрогобич, Стрий, Самбір,Борислав, Новий Розділ, Червоноград, Сокаль. Для економіки області характерна складна галузева і територіальна структура.

До еколого-небезпечних  об'єктів Львівської області належать:

• Яворівське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка»;
• АТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина»;
• Роздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка»;
• Добротвірська ТЕС;
• ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна";
• НГВУ «Бориславнафтогаз»;
• Державна вугільна холдінгова компанія «Укрзахідвугілля»;

• Львівський  державний міжобласний спецкомбінат УДО «Радон»;
• Стебницьке ДГХП «Полімінерал»;
• Магістральні нафтопродуктопроводи «Прикарпаттранснафтопродукт», «Дружба», «Поліолефіни», ВАТ «Оріана».

 

Земельні ресурси. Значна територія району вкрита родючими ґрунтами – чорноземами типовими; особливо широкі їхні пасма в Полтавській і Харківській областях. У Сумській області, поряд з чорноземами, є сірі лісові ґрунти. Взагалі агрокліматичні умови Північно-Східного району сприятливі для багатогалузевого сільського господарства.

Лісові ресурси. 

 

Загальна інформація про землі  лісового фонду регіону

№ з/п			Кількість	Примітка
1	Загальна площа земель лісового фонду	тис. га	419,4
2	з них вкритих лісом	тис. га	287,9
3	Площа земель лісового фонду, які віднесені  до державних лісогосподарських  підприємств	тис. га, %	319,4 76%
4	Площа земель лісового фонду, які віднесені  до відання інших лісокористувачів	тис. га, %	100,0 24%
5	Площа лісів на 1 особу населення регіону	га	0,10
6	Запас деревини	млн.м3	68,3
7	Запас деревини на 1 особу населення  регіону	м3	24,3
8	Запас деревини на 1 тис. га	м3	237,2
	Щорічний приріст деревини на 1 га	м3

 

Рекреаційні ресурси.

У регіональній частині проведено ретроспективний аналіз розвитку рекреаційного освоєння території Львівської області. Виділено сім історичних періодів розвитку рекреаційної діяльності. На основі просторово-часових зрізів простежено територіальну неоднорідність формування РРС. Проаналізовані і оцінені окремі види рекреаційних ресурсів Львівської області у поєднанні з оцінками екологічного стану навколишнього природного середовища. Для об’єктів ПЗФ, пляжних ресурсів і лісових ресурсів підраховані гранично допустимі і оптимальні рекреаційні навантаження. Аналіз кліматичних ресурсів ґрунтується на визначенні тривалості сприятливих періодів для зимового і літнього видів відпочинку і туризму. За результатами визначення рівнів ресурсно-рекреаційного актуалу вся територія області поділена на 9 оціночних категорій, які об’єднані в 3 групи: з низьким, середнім і високим ресурсно-рекреаційним актуалом.

Ділянки територій, які мають високий  ресурсно-рекреаційний актуал, виділено у вісім РРС: Балаклійська, Зміївська, Ізюмська, Краснокутська, Печенізька, Харківська, Червонооскільська, Чугуївська. Проведено соціологічне дослідження  рекреаційних переваг жителів Львівської області, завдяки якому виявлено: найбільш відвідувані і найбільш популярні місця відпочинку на Харківщині, певні відомості щодо організаційних переваг в галузі відпочинку, часової і транспортної доступності, ступеню благоустрою рекреаційних територій, розподілу часу рекреації в межах річного циклу. Всі отримані дані детально проаналізовані і представлені в графічному і картографічному вигляді, що дозволило уточнити межі виділених РРС.

Підприємства,основні  забруднювачі навколишнього природного середовища

Зараз при 3,6% території і 5,4% населення  місце області у національному  комплексі України характеризується такими показниками: 100% виробництва  автонавантажувачів, мопедів, шарошкових доліт, підвісних вантажних конвеєрів, 97,9% автобусів, 61,7% кранів на автомобільному ходу, 86,9% сірки, 20,6% панчішно-шкарпеткових виробів, 27,0% паперу, 23,5% картону, 15,6% ковальсько-пресових машин, 11,4% цементу, 12% кондитерських виробів, 8,2% меблів, 2,6% трикотажних виробів, 4,9% кам'яного вугілля, 3,4% взуття та ін. Як бачимо, роль області в Україні за багатьма виробництвами є монопольною. Тут знаходяться такі великі виробничі об'єднання і підприємства як «Електрон», «Кінескоп», «Полярон», «Автобусний завод», «Автонавантажувач», ЛОРТА («Львівське об'єднання радіоелектронної апаратури») та ін. Радіоелектронна, приладобудівна галузі, виробництво автобусів, автонавантажувачів, підйомно-транспортного устаткування, меблів, паперу, трикотажних виробів та інші характеризують область у загальноукраїнському і міжнародному поділі та інтеграції праці.