Основи екологічної безпеки акваторій і територій Львівської області

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І.Географічне положення  території

1.1 Характеристика та фізико-географічні  умови розташування регіону

1.2 Кліматичні умови

1.3 Характеристика ґрунтового покриву

1.4 Гідрологічні та гідрографічні  характеристики водних об’єктів

Розділ ІІ. Характеристика господарсько-виробничого комплексу Харківської області

Розділ ІІІ. Характеристика потенційних  екологічних небезпек регіону та визначення факторів екологічного ризику

3.1 Ідентифікація факторів екологічного  ризику природного характеру

3.2 Ідентифікація факторів екологічного ризику техногенного характеру

Розділ ІV. Прогнозування наслідків  викиду НХР при аваріях на промислових  об’єктах

4.1 Довгострокове прогнозування

4.2 Аварійне прогнозування

Розділ V. Оцінка екологічної безпеки  промислового виробництва на локальному рівні

5.1 Оцінка потенційної небезпеки  промислового об’єкту в умовах  нормальної експлуатації

5.2 Оцінка ступеню перевищення  рівня шкідливої дії підприємства  над нормативними показниками

5.3 Оцінка реципієнтів шкідливої  дії в межах прилеглих територій

5.4 Комплексна інтегральна оцінка  екологічної небезпеки промислового  об’єкту

Висновок

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сьогодні екологія є не просто наука, а способом мислення та життя. Навколишнє природне середовище, яке оточує людину протягом всього життя, не є безладом або просто набором якихось умов, а є взаємопов’язаною складною системою. Особливої значимості набувають знання, які є теоретичними основами охорони природи і довкілля людини.

Початок ІІІ тисячоліття відрізняється різким погіршенням якості природного середовища. За умов сучасного етапу науково-технічної революції людство досягло такого рівня розвитку продуктивних сил, який дозволяє включити у виробництво майже всю матеріальну оболонку земної кулі. Але зростаючі масштаби впливу суспільства на природу, подальший розвиток економіки, науки та техніки вже не можуть здійснюватися без врахування наслідків такого впливу, без виховання високої відповідальності перед людством за стан природних екосистем. Тобто, постала проблема суворо зіставляти й узгоджувати свою повсякденну діяльність із фундаментальними законами життя на землі.

Метою даної роботи є проведення оцінки екологічної безпеки  Львівської області та виявлення факторів ризику. Це дасть змогу попередити виникнення різних надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, що в свою чергу забезпечить стабільність в навколишньому середовищі.

Для проведення детальної оцінки екологічної  небезпеки обов’язково потрібно детально вивчити розташування області, кліматичні умови, забезпеченість ресурсами., дослідити антропогенне навантаження, надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру. Лише така комплексна характеристика дозволить провести точну оцінку екологічної безпеки певного регіону.

Екологічна безпека – це сукупність дій й комплекс відповідних заходів, процесів, які забезпечують екологічний баланс на планеті та в різних її регіонах на рівні, до якого людина може адаптуватися фізично, без збитків. Екологічна безпека встановлює порушений взаємозв’язок людини і природи та гармонізує їх співіснування, а також сприяє розміреному, доцільному використанню ресурсів людиною.

Екологічну безпеку вивчають і  прогнозують у глобальних, регіональних, локальних і точкових межах, вона обмежена часом і розмірами здійснюваних акцій. Екологічна безпека є компонентом національної безпеки, що гарантує захищеність життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних загроз, що їх створюють антропогенні чи природні чинники

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Географічне положення  території

Льві́вська область є однією з трьох областей історично-культурного регіону Галичина, частиною Карпатського єврорегіону. Одна з найрозвиненіших областей країни в економічному, туристичному, культурному та науковому напрямках. Утворена 4 грудня 1939 року після анексії Західної України Радянським Союзом за Пактом Молотова — Ріббентропа.

Межує з Волинською, Рівненською, Тернопільською, Івано-Франківськоюта Закарпатською областями, має вихід до державного кордону зРеспублікою Польща. Адміністративно поділяється на 20 районів. МістаБорислав, Дрогобич, Львів, Моршин, Новий Розділ, Самбір, Стрий,Трускавець та Червоноград мають обласне підпорядкування.

Північ області  відноситься до зони мішаних лісів, зокрема, Малого Полісся; середня частина — до лісостепу, де виділяються пасмаРозточчя, Гологір, Вороняк, Опілля та крайньої західної частиниПодільської височини. Далі на південь йдуть карпатські передгір'я та, власне, Карпати. Вони представлені Бескидами. Південний кордон області збігається з Верховинським Вододільним хребтом. Територією регіону також проходить Головний європейський вододіл басейнів Чорного та Балтійського морів.

У Львівській області  знаходиться південна частина Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну та західні частиниПередкарпатської нафтогазоносної області та Передкарпатського сірконосного басейну. Найбільшими промисловими центрами єЧервоноградський, Львівський та Бориславсько-Дрогобицько-Стебницький.

Трускавець, Моршин та Східниця є бальнеологічними курортами міжнародного значення. Архітектурні ансамблі Львова та Жовкви, замки та інші пам'ятки, на які багата область, Карпатські гори дають великі перспективи туристичному розвитку регіону.

Розташована на крайньому заході країни. Позитивним у географічному положенні  Львівської області є те, що по її території пролягають міжнародні комунікації, які з'єднують Україну з Польщею, Словаччиною,Угорщиною, Румунією. Північна частина області лежить у межахВолинської височини, Малого Полісся та Подільської височини, відокремлена долиною Дністра від Передкарпаття. На південному заході області розташовані хребти Українських Карпат. Північна частина області розташована в лісостеповій зоні. Має сприятливі умови для розвитку сільського та рекреаційного господарства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1  Характеристика та фізико-географічні умови розташування регіону

Загальна характеристика

Дата утворення	4 грудня 1939 рік
Площа, км2	21833
Кількість адміністративних районів	20
Кількість міст	44
з них: обласного підпорядкування (значення)	9
Кількість селищ	34
Кількість сіл	1850
Щільність населення,  чол. на 1 км2	126

 

 

Чисельність населення

Населення Львівської області становить 2725.2 тис. (на 1 грудня 2013 року)[4]

Зі всього населення 1548.1 тис. (60.7 %) складає міське, 1002.1 тис. (39.3 %) — сільське.

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 11,0 тисяч  за даними Держкомстату

Львів 730,3 Броди 23,8 Дрогобич 77,1 Сокаль 21,4 Червоноград 68,0 Стебник 21,0 Стрий 60,1 Винники 16,3 Борислав 34,9 Городок 16,0 Самбір 34,9 Миколаїв 14,9 Новояворівськ 29,6 Жовква 13,6 Трускавець 29,5 Яворів 12,9 Новий Розділ 28,8 Соснівка 11,5 Золочів 24,1 Жидачів 11,2

За січень-листопад в області: 
-народилося 27639 осіб (коефіцієнт народжуваності 11.8 на 1000) 
-померло 29894 осіб (коефіцієнт смертності 12.8 на 1000)

Найвищий рівень народжуваності спостерігався у Турківському районі (15.1 на 1000), найнижчий — у місті Дрогобичі (10.0 на 1000) 
Рівень смертності коливається від 8.6 на 1000 у Новому Роздолі, 9.3 на 1000 у Дрогобичі та Трускавці до максимальних 17.9 — у Жидачівському районі та 18.7 у Перемишлянському.

Середня очікувана  тривалість життя у 2007 — 2008 роках складала 65.01 років для чоловіків та 76.51 для жінок (у 1991–1992 році — 65.98 та 75.3 відповідно)[7]

Середній вік  населення збільшився у порівнянні з 1989 більш ніж на 3 роки і склав 36.1 для чоловіків та 40.8 для жінок.

Різні види рельєфу земної поверхні в околиці Львова викликали велику різнорідність краєвиду, що дозволяє виділити краєвидні одиниці, які належать до трьох географічних країн: Розточчя, Побужжя і Львівська височина. Розточчя — це високий вал, що з'єднує Поділля з Люблінською височиною. В околиці Львова Розточчя має вигляд узгір'їв, порослих лісом, сильно порізаних глибокими долинами і ярами, що піднімаються до 400 м і тягнуться в напрямі з пд.-зах. на пд.-сх. Від горбків Брюховичі-Голосько (382 м) через Кортумівку (374 м), Високий Замок (413 м), Піскову гору (389 м), Личаківські узгір'я, Міські Пасіки до Чортової скелі (414 м). Побужжя — тягнеться на схід від Розточчя і має в околиці Львова назву Грядового Побужжя. Характеризується воно різнобіжними грядами, що пальцеподібно виступають з Розточчя на схід. Гряди розділені між собою підмоклими долинами. Львівська височина утворює вище розташовану плоску рівнину, що простягається між південною частиною Побужжя (басейн Водники), Опіллям, Львівсько-Люблінською депресією і південним кінцем розточчя. Львівська височина (330–350 м) охоплює Снопків, Персенківку, площу Східних Ярмарків, Кадетську гору, Богданівку та Кульпарків. Саме тут проходить європейський вододіл. На території області знаходиться Верхньодністровська улоговина.

Найвищими точками території є  г. Пікуй (1405 м) на кордоні з Закарпатською областю та г. Камула (471 м) в рівнинній частині.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1  Характеристика та фізико-географічні умови розташування регіону

Територія Львівської області має  помірно континентальний, вологий: м'яка з відлигами зима, волога весна, тепле літо, тепла суха осінь. Середня температура січня −5 °C, липня від +18 °C у центральній частині області та до +12 °C в горах. Річна кількість опадів коливається від 600 мм на рівнині до 1000 мм в горах.

Величина сонячної радіації залежить від кута падіння сонячного проміння, який змінюється від 64-65% в червні до 18 - 20% в грудні. Поверхня області отримує в середньому за рік 48 ккал/см2 тепла. Розподіл тепла та інші кліматичні показники (атмосферний тиск, опади, напрям і сила вітру). Горбистий рельєф посилює континентальність повітря. В цій частині області спостерігаються найнижчі середні температури січня (-8°...-6°С) і липня (+16°...+20°С).

На рівнині повітря протягом року прогрівається більше. Середня  температура липня тут досягає +20°С, а січня – -4°С. Амплітуда  середніх місячних температур є найбільшою саме в рівнинній частині області. Тут же зафіксовано абсолютний максимум температур — +41°С.

Львівська область має достатнє зволоження. Найбільше опадів (понад 1400 мм) випадає на сході та північному сході області. Їх кількість зменшується в південно-західному напрямі (до 500-600 мм).

Опади випадають переважно влітку (понад 60%), особливо у червні. Влітку бувають зливи та грози.

Сніговий покрив у області встановлюється в середині листопада, сходить на початку квітня, тривалість його –  до 110 днів. На рівнині сніговий покрив триває з кінця грудня – початку січня до початку березня (51 день). На рівнинній території нерідко бувають зими без стійкого снігового покриву.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3  Характеристика ґрунтового покриву

Ґрунтовий покрив характеризується великою різноманітністю. Формування і поширення окремих типів ґрунтів і різновидностей зумовлюється характером ґрунтотворчих порід, рельєфом місцевості, кліматичними умовами, глибиною залягання ґрунтових вод і рослинним покривом. Ґрунтовий покрив регіону утворюють такі типи ґрунтів: дерново-підзолисті, дернові, болотні, сірі лісові (опідзолені) і чорноземні.

Типи ґрунтів різняться між  собою особливостями географічного  поширення, яке підпорядковане певним закономірностям горизонтальної і  висотної зональності. Дерново-підзолисті ґрунти утворюють основний фон ґрунтового покриву в межах Пасмового Побужжя, Буго-Стирської межирічної рівнини, горбистої гряди Розточчя, Сянсько-Дністровського межиріччя та північно-східного передгір’я Карпат.

На півночі області дерново-підзолисті ґрунти утворилися в результаті поєднання підзолистого і дернового процесів ґрунтоутворення в умовах лісового покриву. Вони утворилися на алювіальних і флювіогляціальних відкладах терас річок.

Глинисто-піщані і дерново-підзолисті ґрунти утворюють основний фон ґрунтового покриву на півночі Львівщини, вони утворилися, головним чином, на флювіогляціальних відкладах, древньоалювіальних відкладах і частково на продуктах вивітрювання морени. Супіщані і піщаноглинисті ґрунти мають незначне поширення у найпівнічніших ділянках. Вони формуються на шаруватих водно-льодовикових супіщаних відкладах і виходах супіщаної морени, які залягають на крейдових породах. Крупнопилуваті середньо- і легкоглинисті дерново-підзолисті ґрунти утворюють майже суцільний фон передгір’я Карпат. Дернові і болотні ґрунти найбільш поширені в межах Верхньо-Бузької рівнини (північні райони області) та Верхньо-Дністровської рівнини в заплавах річок і на широких річкових долинах. Утворились на безкарбонатних алювіальних і водно-льодовикових відкладах, інколи на алювіально-делювіальних суглинистих відкладах. Найбільш поширені чорноземи опідзолені, чорноземи малогумусні, чорноземи на карбонатних породах, чорноземно-лучні ґрунти. Вони сформувалися на лесових відкладах, що на глибинах 80−90 см підстеляються пісками.