Антропогенний вплив на навколишнє середовище

Головною метою екологічного виховання є формування екологічноїкультури, що повинна включати взаємодії суспільства  та природи, системуекологічних цінностей  та екологічну відповідальність.

Варто відзначити, що в "Стратегії зберігання природи" Міжнародноїспілки охорони природи (1980 р.) введено такий пункт, як екологічне виховання населення. Найбільша ефективність екологічного виховання можливазаумов забезпечення його неперервності, комплексності, залучаючи всіх членів суспільства упродовж усього їхнього життя.

Нині екологічна освіта стала  одним із ключових елементів програмиЮНЕСКО (ООН з питань науки, освіти, культури). На сучасному етапілюдського розвитку роль екологічної культури та екологічного виховання населення повинна підвищуватись. Теперішня екологічна ситуація вимагає віднаселення нового морального погляду у стосунках з природою, нових нормповедінки людини в довкіллі, почуття відповідальності перед майбутніми поколіннями[7].

Зазначимо, що сьогодні немає  достатніх інформаційних заходів на тему екологічної культури та екологічного виховання населення. Із телебачення, радіо та преси дізнаємось тільки про наслідки екологічних катастроф, загроз тощо. Для постійного екологічного виховання населення є потреба виділити окремий ефірний час на телебаченні, радіо та місця у пресі на цю тему.

Для виживання і розвитку суспільства виникає необхідність формуванняпринципово нової ідеології, яка б відображала органічні взаємозв'язки і залежності між людиною та природою, між суспільством і природним середовищем.

Іншого шляху, інших перспектив збереження та забезпечення достойного життя на планеті не існує.

3.1 Міжнародне  екологічне співробітництво 

В царині охорони довкілля розпочалось у 50 — 60-х роках, коли було досягнуто й підписано перші угоди про охорону вод Світового океану від забруднень нафтопродуктами, про охорону природи і природних ресурсів. Протягом останніх 40 років під егідою ООН виникли десятки органів, центрів і програм з охорони довкілля: 1970 р. — міжнародна програма МАБ “Людина та біосфера”, що охоплює до 15 наукових проектів досліджень для 30 країн; ЮНЕП (Програма міжнародного співробітництва з проблем природного середовища), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я), МКОДР (Міжнародна ко¬місія з охорони довкілля і розвитку), ЕФОС (Глобальний фонд навколишнього середовища, з 1990 р.); ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН);

АМО (Всесвітня метеорологічна організація) та ін. В останні 20 років проведено кілька дуже важливих міжнародних конференцій, присвячених проблемі охорони довкілля (у Стокгольмі, Тбілісі, Москві), прийнято низку конвенцій з охорони вод Світового океану, заборони розроблення, виробництва і накопичення бактеріологічної зброї, заборони наземних ядерних випробувань забруднень Балтійського й Чукотського морів та ін.

  Експерти ООН уважають, що зараз основні міжнародні  зусилля у вирішенні глобальної  екологічної кризи мають бути  спрямовані на:

• дослідження першопричин кризи;

• боротьбу з її наслідками;

• оцінку глобального ризику;

• залучення широкої громадськості;

• забезпечення засобів  правового регулювання;

• інвестування в наше майбутнє[6].

Одним із найважливіших питань є вирішення деморегуляції та впровадження ефективних біотехнологій.

З 1978 р. діє Конвенція щодо заборони військового негативного впливу на довкілля (дотепер конвенцію підписали 67 країн).

Україна завжди брала активну участь у роботі міжнародних організацій, пов'язаній з охороною довкілля. Нині вона є учасницею більш як 20 міжнародних конвенцій, стосовно охорони навколишнього середовища, а також понад 10 двосторонніх угод.

Першочерговим завданням  в Україні є приведення національного законодавства у відповідність із чинними нормами міжнародного права і забезпечення того, щоб нові законодавчі акти молодої незалежної держави узгоджувалися з міжнародними вимогами.

Стривожене станом природного середовища своїх регіонів, населення в усьому світі почало шукати шляхи виходу з ситуації, що склалася.

Не сподіваючись на успішну  роботу управлінського й державного апаратів, найбільш активні та екологічно освічені ентузіасти природоохоронної справи почали організовувати “земні” організації та рухи. Так, у 1970 р. виникла незалежна міжнародна організація “Грінпіс” (“Зелений світ”). Її метою стала організація дій для запобігання деградації й руйнування екосистем як регіональних, так і глобальних, а девізом — “Діючи локально, мисли глобально!”.

За 25 років існування ця організація зробила багато корисного  для людства: вона довго і вельми успішно бореться за охорону морських тварин (китів, тюленів, черепах) і вод Світового океану, за припинення ядерних випробувань, збереження довкілля Антарктиди, заборону торгівлі шкідливими відходами та ін.

На початку 90-х років  в Італії було створено громадську екологічну організацію “Легамб'єнте” (“Довкілля”), яка, зокрема, значну увагу приділяє оздоровленню українських та білоруських дітей, котрі постраждали від ядерної аварії в Чорнобилі, організовує міжнародні форуми та різні природоохоронні акції.

Великих успіхів досяг народний рух у Кенії — “Зелений пояс”, започаткований 1977р. кенійкою Вангорі Маойхаї з метою збереження лісів Кенії — цього найціннішого багатства краю. Відтоді кенійські учасники руху висадили близько 10млн. дерев, забезпечивши збереження екосистем, продуктів харчування, робочих місць, піднявши моральний дух нації[8].

Ініціаторами міжнародної  конференції на захист озонового  шару (Лондон, 1989р.) стали прем'єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер і виконавчий директор ЮНЕП Мостафа Толба. На цій конференції було ухвалено природоохоронні рішення й підписано угоди глобального значення.

.“Зелений рух” шириться  в усьому світі. Активізували свою діяльність і природоохоронні організації України — Товариство охорони природи, асоціація “Зелений світ”, численні екологічні центри, асоціації й фонди локального і регіонального масштабу (Національний екологічний центр, Всеукраїнське товариство краєзнавців, спілка “Чорнобиль”, Зелений рух Буковини та ін.). сприяють екологічній освіті й поширенню серед населення екологічної інформації нові “зелені” газети й часописи: “Зелений світ”, “Екологія і здоров’я”, “Вісник Чорнобиля”, “Набат”, “Екологічні дзвони”, “Рідна природа” та ін.

 

РОЗДІЛ 4 БІОЛОГІЧНЕ ЗАБРУДНЕННЯ  РІКИ МОЛОЧНОЇ

Незважаючи на те, що інколи ми цього не усвідомлюємо, але все  одно, вода займає одне з найголовніших  місць у нашому житті. Якщо ж трошки замислитись і уявити життя, хоча б на короткий час без цієї “життєдайної рідини”, то ми з впевненістю віддамо їй головуючу позицію. Нажаль, сьогодні, особливо у нашій країні, особливо у нашому регіоні, потреби економічні передують екологічним. І як один із результатів такого безвідповідального і  недалекобачного господарства - жахливий стан водних екосистем. Це питання стає все більш актуальним і набуває гостроти з кожним роком, саме тому об'єктом свого дослідження ми обрали таку водну екосистему як ріка Молочна, що знаходиться в межах міста Мелітополя (Запорізька область), протікає зі східної сторони, відноситься до водойм 2-ї категорії.  Відстань від міста до гирла - 12км. Метою нашого дослідження виступав санітарно-біологічний стан водойми[2].

Аналіз даних, отриманих  у Санітарно-епідеміологічній станції  міста Мелітополя, довів, що за середнім значенням колі-індекс (показник, що вимірюється чисельністю коліфагів  та характеризує фекальне забруднення  водойми) за різні сезони протягом 2004 і 2005 рр.,  дорівнюв у 2004 році 128,8 , а у 2005році - 1203. Порівнявши отримані дані з критеріями, що визначають ступінь забрудненості води за цим показником (табл. 3), можна сказати, що у 2004 році стан води визначається як чистий, а у 2005 - задовільної чистоти. Таким чином, спостерігається погіршення стану води за цим бактеріологічним показником. Також  ми розрахували та порівняли середнє значення чисельності кишкової палички (індекс ГКП) з бактеріологічними показниками.Аналіз отриманих даних довів, що вода у 2004 році відносилась  до мезосапробної зони та розряду слабко забруднених, тому що індекс ГКП складав 9,668 тис.кл./мл, а у 2005 - мезосапробної та розряду помірно забруднених, бо середнє значення індексу ГКП дорівнювало 21,024 тис.кл./мл. Отже, за цим показником також спостерігалось погіршення у 2005 році. Слід зазначити, що зона сапробності залишилась незмінною, бо в обох випадках вода в досліджуваному об’єкті відносилась до категорії мезосапробної, що характеризує помірне забруднення водойми з інтенсивною мінералізацією органічних речовин.

Стан водної екосистеми ріки Молочної за санітарно-біологічними показниками зазнав негативних змін у 2005 році в порівнянні з попереднім роком. Наслідком погіршення ситуації  є:

1) незадовільний стан  стоків підприємств;

2) зношування очисних  споруд;

3) не достатній контроль  за господарськими скидами.

  Але треба зазначити,  що бактеріальне забруднення  водойми більше всього посилюється  при комплексній дії факторів, так у 2004 р. антропогенний фактор  не був занадто посилений таким  абіотичним фактором як температура,  середнє значення якої становило  18,10С,  а у 2005 р. - 20.60С. Таким чином, температура, збільшившись на 2,5°С, призвела до більш активного розмноження мікроорганізмів і тим самим до збільшення біологічного забруднення.

 

                                                                                         

 

 

 

 

  Таблиця 3

Критерії оцінки бактеріального забруднення води за колі-індексом

Стан(оцінка) води	Колі-індекс
Дуже чиста	<3
Чиста	3-1000
Задовільної чистоти	1001-10000
Забруднена	10001-50000
Брудна	50001-100000
Дуже брудна	<100000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            

 

 

                                                      ВИСНОВКИ

•Людська діяльність з часом перетворилась в могутню силу, здатну впливати на природу не лише в межах окремих районів й континентів, але й на планеті в цілому. Але свого відношення до природи, її ресурсів, людина за віки не змінила, і це призвело до виникнення глобальних екологічних кризових ситуацій

•Серед системи заходів  спрямованих на запобігання атмосферних  забруднень, виділяють декілька основних груп: до першої групи відносять  заходи, спрямовані на скорочення валових  викидів забруднювачів в атмосферу.

Для захисту атмосферного повітря від забруднень автотранспортом велике значення мають заходи по плануванню та розбудові міських поселень. Зокрема озеленення автомагістралей, зонування жилих масивів, створення різнорівневих транспортних розв’язок, кільцевих доріг, використання підземного простору для розміщення автостоянок, гаражів, створення швидкісних автомагістралей, санітарно-захисних зон.

• Скидання великої кількості відпрацьованих вод призводить до підвищення температури води в водоймах. Зміна температури погіршує якість води: підвищується токсичність цинку і деяких пестицидів, розвиваються синьо-зелені водорості. Крім того вони проникають в підземні водоносні горизонти, що призводить до зміни газового і хімічного складу вод (осад і розпад), зменшується вміст кисню, збільшується розчинна здатність (карстово-суфозні процеси).

• Скидання великої кількості відпрацьованих вод призводить до підвищення температури води в водоймах. Зміна температури погіршує якість води: підвищується токсичність цинку і деяких пестицидів, розвиваються синьо-зелені водорості. Крім того вони проникають в підземні водоносні горизонти, що призводить до зміни газового і хімічного складу вод (осад і розпад), зменшується вміст кисню, збільшується розчинна здатність (карстово-суфозні процеси).

• З вдосконаленням технічних можливостей людини вплив господарської діяльності на геологічне середовище зростає (і деколи  негативно). В процесі урбанізації рельєф території землі піддається  перетворенням у зв’язку з потребами певного етапу розвитку.

Екологічна функція літосфери  виражається в тому, що вона є  базовою підсистемою біосфери: образно кажучи, вся континентальна і майже вся морська біота спираються на земну кору. Наприклад, техногенне руйнування мінімального шару гірських порід на суходолі або шельфі автоматично знищує біоценоз.

•  Основними завданнями екологічного виховання є нагромадження в людини екологічних знань, виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства та формування вмінь і навичок природоохоронної діяльності.

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття сутності світу природи — середовища існування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Індивід має вміти осмислювати екологічні явища і розумно взаємодіяти з природою. Естетичний підхід до природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.

•Антропогенний вплив на малі річки обумовлений господарською діяльністю, яка здійснюється і в межах водозбірних басейнів, і на самих водотоках. Дренажні води, що скидаються з меліоративних систем, в основному неочищені, викликають "цвітіння" малих річок в літній період і погіршують якість води.

 

 

      

 

 

 

                         СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ