Антропогенний вплив на навколишнє середовище

 

                                            ВСТУП

Актуальність. Проблема взаємодії людського суспільства та природи стала однією з найважливіших проблем сучасності. Становище, яке складається у відносинах людини з природою, в багатьох випадках стає критичним: посилюється засуха, відбувається опустелювання великих територій, вичерпуються запаси води та корисних копалин, гостро відчувається нестача харчування у багатьох країнах, які розвиваються, погіршується стан грунту, водного та повітряного басейнів, ускладнюється боротьба з шкідниками сільськогосподарських культур. Антропогенні зміни до наступного часу зачепили практично усі екосистеми планети, газовий склад атмосфери, надходження сонячної радіації та енергетичний баланс Землі. Це визначає, що стрімкий індустріальний прогрес водночас з матеріальними благами та небаченим раніше комфортом, несе нарощування забруднення середовища, зруйнування природних комплексів, виснажування природних ресурсів.

У багатьох куточках світу вже перейдено кордон самозахисту природи, зруйнувалася її динамічна рівновага, діяльність людини вступила у суперечність з природою. Увага наукової та широкої світової спільноти прикута до найгостріших проблем екології, які є глобальними та потребують для свого вирішення об'єднання зусиль усього людства.

Удосконалення природокористування, екологічна обґрунтованість усієї  господарської діяльності суспільства  – величезна задача сучасності.

В умовах науково-технічного прогресу значно ускладнились взаємовідносини  суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних  процесів, підкорила сили природи, почала опановувати майже всі доступні відновні і невідновні природні ресурси, але разом з тим забруднювати і руйнувати довкілля.

За оцінкою Всесвітньої  організації охорони здоров'я (ВООЗ), із більш ніж 6 млн. відомих хімічних сполук практично використовується до 500 тис.сполук; із них біля 40 тис. мають шкідливі для людини властивості, а 12 тис. є токсичними.

Господарська діяльність людини зумовила пошкодження і вичерпування природних ресурсів, що призводить до деформації сформованих протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті. Внаслідок цього  почалося прогресуюче руйнування біосфери Землі, що може набути характеру незворотних  процесів і навколишнє середовище може стати непридатним для існування.

З появою людини на планеті Земля велику роль у глобальній екосистемі стали відігравати взаємовідносини суспільства і природи. Особливо швидко посилюється вплив суспільства на природу у зв'язку з розвитком машинного виробництва.

Завдяки цьому масштаби впливу суспільства на природу поширюються  так швидко, що людство поступово  перетворюється у потужну геологічну силу, яка впливає на природні процеси. На всі кругообіги, що здійснюються у природі, людина прямо чи опосередковано мас вплив. Під впливом антропогенних факторів відбуваються зміни у природі.

Завойовуючи природу, людство  значною мірою підірвало природні умови власної життєдіяльності.

Мета: розглянути основні види впливу на компоненти навколишнього середовища.

Предмет дослідження: негативний вплив людини на навколишнє середовище.

Об'єктом дослідження є негативні наслідки антропогенного впливу на довкілля, забруднення ріки Молочної.

Структура роботи: робота складається із вступу,чотирьох розділів, переліку використаної літератури, текст доповнюють кольорові фотографії.

 

РOЗДІЛ I  ЕВОЛЮЦІЯ  ВЗАЄМОВІДНОСИН ЛЮДИНИ І ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Близько 600 млн. років тому на планеті Земля з'явилися перші  багатоклітинні організми (вважають, що саме тоді для цього склалися сприятливі умови - вміст кисню в атмосфері досяг 3-4 %), і одразу відбувся еволюційний вибух - виникли нові форми життя - губки, черви, корали, молюски, а також предки перших рослин і тварин, які в палеозойську еру заповнили всі акваторії й вийшли на континенти. Розвиток земної рослинності зумовив збільшення кисню в атмосфері та поживних речовин в ґрунтах, а також появу більших тварин. Активно змінювався склад поверхні Землі, атмосфери, гідросфери, виникла біосфера.

 Величезне значення  мав біологічний обмін речовин.  Подальший процес еволюції живих  організмів призвів до появи  людини - най¬вищого біологічного  виду, який, розвиваючись, дедалі більше впливав на природу.

На підставі аналізу результатів археологічних, палеонтологічних, антропологічних, історичних і географічних досліджень у взаємовідносинах людського суспільства з природою виділено чотири періоди, що різняться за характером цих стосунків і обсягом заподіяної навколишньому середовищу шкоди[1].

Перший, давній, період характеризується накопиченням знань про природу, пристосуванням людини до природи та, порівняно, незначним антропогенним впливом на неї. Основним джерелом енергії тоді була мускульна сила людини, яка повністю залежала від природи.

Проте, саме в цей період виникла перша глобальна екологічна криза в усіх регіонах розселення людей, - проходить винищення великої  кількості крупних тварин; випалювання  рослинності для полювання та розширення пасовиськ та ріллі на великих територіях призводить до різких змін складу флори, фауни, ґрунтів і клімату в цілому.

Другий період - рабовласницький  лад і феодалізм.

У цей період інтенсивно розвивається землеробство, скотарство, виникають ремесла, розширюється будівництво  сіл, міст, фортець. Людство своєю діяльністю починає завдавати природі відчутної шкоди, особ¬ливо після виникнення та розвитку хімії та одержання перших кислот, пороху, фарб, мідного купоросу. Чисельність населення в XV- XVII ст. уже перевищувала 500 млн. Цей період можна назвати пе¬ріодом активного використання людиною природних ресурсів, вза¬ємодії з природою. Тиск на довкілля в цей час був загалом ще не¬значним, але спостерігаються локальні та регіональні екологічні кризи - значні території Близького Сходу, Північної та Центральної Африки перетворилися на кам'яні та піщані пустелі.

Третій період (XVIII ст.—  перша половина XX ст.) - час бурхливого розвитку фізики, техніки, винайдення парового та електричного двигунів, атомної  енергії. Це - період активного розвитку локальних і регіональних екологічних  криз, протистояння природи та людського  суспільства, страшних за своїми екологічними нас¬лідками світових воєн, хижацької експлуатації всіх природних ре¬сурсів.

У XX столітті людина отримала можливість активно впливати на довкілля та користуватися раніше недоступними для неї ресурсами. Виникла ідея, що людина - хазяїн природи, а природа - невичерпне джерело потрібних їй ресурсів. У цьому важливу роль зіграли:

а) стрімко зростаюча чисельність населення, що зробила можливим фактично необ-меженим використання трудових ресурсів;

б) поява атомної енергетики, в початковій ейфорії від якої почало вважатися, що відтепер людство  вільне від необхідності застосовувати інші енергетичні джерела;

в) розробка та створення  озброєння нового типу, здатного знищити  всю живу при¬роду нашої планети;

г) формування на базі супутникових та комп'ютерних технологій єдиного  світового інформаційного простору.

У сукупності ці фактори  визначили у середині та другій половині XX століття технократичну стратегію  виробництва та використання природних  ресурсів, стратегію.

Четвертий період (останні 40-50 років) характеризується розвитком  глобальної екологічної кризи, виникненням  і посиленням парникового ефекту, появою озонової дірки та кислотних дощів, суперіндустріалізаціею, супермілітаризацією, суперхімізацією, суперспоживанням і суперзабрудренням усіх геосфер.

Особливостями цього періоду  є також виникнення та поширення  громадського руху за охорону природу  в усіх розвинених країнах світу, активне міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля, апогеєм якого встала найбільша в історії всесвітня конференція ООН з проблем навколишнього середовища та розвитку, яка відбулася в Ріо-де-Женейро в червні 1992 р., де прийнято пакет важливих міжнародних угод про охорону біосфери, збереження біологічного розмаїття, клімату тощо.

Оскільки екологічна криза  екосфери планети в останній, чет¬вертий, період розвивалася нерівномірно - залежно від обсягів впливу різних антропогенних факторів, її тривалість умовно можна поділити на три етапи:

А) Перший етап (1945—1970 рр.) характеризується нарощуван¬ням гонки озброєнь всіма розвиненими країнами світу, хижацьким знищенням природних ресурсів у всьому світі, розвитком кризових екологічних ситуацій у межах Північної Америки, Європи, окремих регіонів колишнього СРСР.

Б) Другий етап (1970—1980 рр.) позначився бурхливим розвитком екологічної  кризи в світі (в Японії, більшості регіонів колишнього СРСР, Південної Америки, Азії, Африки), інтенсивним зростанням ступеня забруднення вод Світового океану та космічного простору. Це - етап дуже широкої хімізації, максимального світового ви¬робництва пластиків, розвитку глобального мілітаризму, реальної загрози глобальної катастрофи (внаслідок ядерної війни) та ви¬никнення могутнього міжнародного державного й громадського руху за спасіння життя на планеті.

В) Третій етап (з 1980 р. до теперішнього часу) характеризується зміною ставлення  людей на планеті до природи, всебічним  розвит¬ком екологічної освіти в  усіх країнах, широким громадським рухом за охорону довкілля, виникненням величезної кількості «зелених» (організацій, асоціацій, товариств), появою й розвитком альтерна¬тивних джерел енергії, розвитком дехімізації та ресурсозберігаю¬чих технологій, прийняттям нових національних і міжнародних за¬конів про охорону природи. На цьому етапі також почалася демі¬літаризація в найбільш розвинених країнах.

В останній період людина виступає як могутня геологічна сила, що змінює стан екосфери всієї планети. Масштаби людської діяль¬ності вражають своїми розмірами. На превеликий жаль, ця діяль¬ність переважно негативно впливає на природу.

 

РОЗДІЛ 2 ВПЛИВ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ НА КОМПОНЕНТИ БІОСФЕРИ

Сучасна діяльність людини багато в чому нанесла шкоду довкіллю, тому одне з завдань сучасної екології – це вивчення регуляторних процесів в біосфері, створення наукового раціонального її використання.

Термін «біосфера» з"явився у науковій літературі у 1875 році. Його автором був Едуард Зюсс (з яким B.I. Вернадський був знайомий особисто), де вчений у межах Земної Кулі виділив декілька структурних частин – оболонок, які назвав геосферами. Одна з геосфер отримала назву біосфера.

До кінця XX в. забруднення  навколишнього середовища відходами, викидами, стічними водами всіх видів промислового виробництва, сільського господарства, комунального господарства міст набуло глобального характеру і поставило людство на грань екологічної катастрофи[2].

Втручання людини у природні процеси різко зростає і може спричиняти зміну режиму ґрунтових і підземних вод у цілих регіонах, поверхневого стоку, структури грунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів, активізацію геохімічних та хімічних процесів у атмосфері, гідросфері та літосфері, зміни мікроклімату тощо. Сучасна діяльність, наприклад, будівництво гідротехнічних споруд, шахт, рудників, доріг, свердловин, водойм, дамб, деформація суші ядерними вибухами, будівництво гігантських міст, обводнення і озеленення пустель, та інші повсякденні аспекти діяльності людини, вже викликали значні видимі і приховані зміни довкілля(табл.1).

Вплив людини на біосферу зводиться до чотирьох головних форм:

1) зміна структури земної  поверхні (розорювання степів, вирубування  лісів, меліорація, створення штучних водойм та інші зміни режиму поверхневих вод тощо),

2) зміна складу біосфери, кругообігу і балансу тих речовин,  які її складають (добування  корисних копалин, створення відвалів, викиди різних речовин у атмосферу та водойми),

3) зміна енергетичного,  зокрема теплового, балансу окремих  регіонів земної кулі і всієї планети,

4) зміни, які вносяться  у біоту (сукупність живих організмів) внаслідок знищення деяких видів, руйнування їх природних місць існування, створення нових порід тварин та сортів рослин, переміщення їх на нові місця існування тощо.

Втручання людини в природні процеси в біосфері, котре викликає небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за наступними видами забруднень (табл.2):

• інгредієнтне забруднення  — забруднення сукупністю речовин, кількісно або якісно ворожих  природним біогеоценозам (інгредієнт - складова частина складної сполуки  або суміші);

• параметричне забруднення  пов"язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища - одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості);

• біоценотичне забруднення  полягає у впливі на склад та структуру  популяції живих організмів;

• стаціально-деструкційне забруднення (стація — місце існування  популяції, деструкція - руйнування) викликає зміну ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування.

Фахівці по різному класифікують забруднення природного середовища, в залежності від того, який принцип беруть за основу класифікації, зокрема - за типом походження, за часом взаємодії з довкіллям, за способом впливу.

За просторовим поширенням (розміру охоплюючих тери­торій) забруднення  поділяють на: