Золотовалютні резерви: проблеми формування та управління

В Україні згідно зі статтею 7 Закону «Про Національний банк України» саме на нього покладено повноваження щодо накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами [1].

Те ж саме визначається і статтею 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», згідно з якою Національний банк України «нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики» [2].

НБУ формує, зберігає та накопичує золотовалютні резерви, переслідуючи наступні цілі: забезпечення стабільності національної грошової одиниці України; поліпшення кредитоспроможності країни; вплив на обмінний курс національної валюти через девізну політику; створення сприятливих умов для здійснення зовнішніх запозичень; гарантування виконання зобов'язань перед міжнародними валютно-кредитними організаціями; регулювання платіжного балансу України; вплив на динаміку обсягів грошової маси всередині країни з метою досягнення цінової стабільності як стратегічної цілі монетарної політики тощо.

Управління офіційними золотовалютними резервами ‒ це діяльність центрального банку, спрямована на забезпечення максимальної ефективності при формуванні і використанні міжнародних ліквідних засобів реалізації тактичних і стратегічних завдань валютної політики [4].

Необхідною умовою функціонування системи управління золотовалютними  резервами центрального банку є  створення ієрархічної організаційної структури, основною вимогою до якої є розподіл повноважень та відповідальності між особами, які ініціюють укладення угод, контролюють ризики, здійснюють розрахунки та складають звітність за укладеними угодами [20].

Правління НБУ приймає  рішення щодо наступних питань, які  стосуються управління золотовалютними резервами: про диверсифікацію активів Національного банку та їх ліквідність; щодо мінімального розміру золотовалютних резервів; про участь у міжнародних валютно-кредитних організаціях; видача нормативних актів НБУ тощо.

Рада Національного  банку України є наглядовим органом, якому заборонено втручання в оперативну діяльність Правління НБУ, але вона має право вето щодо рішень Правління Національного банку України відносно: диверсифікації активів Національного банку та їх ліквідності; мінімального розміру золотовалютних резервів.

Оперативні рішення  з питань управління золотовалютними  резервами в Національному банку  України приймає Перший заступник  Голови НБУ, що, за розподілом обов'язків, відповідає за діяльність Департаменту з управління валютним резервом та здійснення операцій на відкритому ринку [30].

Управління золотовалютними резервами ‒ це процес, що складається з таких етапів: планування; організація, мотивація та виконання; аналіз ефективності; звітність та контроль [19].

Планування в управлінні золотовалютними резервами передбачає, що визначається необхідний обсяг золотовалютних резервів та формується їх планова структура, оптимізована за критеріями дохідності, ліквідності та збереження.

Для забезпечення ефективного  планування золотовалютних резервів центральному банку необхідно мати у своєму розпорядженні систему показників, які б відображали: кількість золотовалютних резервів, тобто відповідність обсягу резервів центрального банку потребам у них; якість золотовалютних резервів, що відображає оптимальну структуру резервів при мінімальному ризику вкладення коштів у ті чи інші види валютних активів.

Планування обсягу золотовалютних резервів за кількісними показниками  є важливим з погляду вибору такої  їх величини, яка б максимально  відповідала завданням центрального банку щодо регулятивного впливу на організацію валютних відносин.

Важливим аспектом управління золотовалютними резервами є  визначення їх оптимального рівня. Поняття  «оптимальний рівень золотовалютних резервів»  необхідно сприймати не як чітко заплановану величину, а, скоріше, як середньо- чи довгострокову ціль, навколо якої фактичний рівень резервів може коливатись у певних, визначеним регулятором, межах.

Управління офіційними золотовалютними резервами за якісними показниками передбачає оптимізацію їх структури, тобто вибір між різними компонентами резервів і встановлення оптимального співвідношення між ними. При цьому головними принципами якісного управління золотовалютними резервами є забезпечення дотримання наступних параметрів:

збереження ‒ визначає необхідність накопичення, оптимального формування і раціонального використання валютних резервів як частини національного багатства країни;

ліквідність ‒ передбачає наявність у центрального банку можливості негайного використання значної частини валютних резервів із метою реалізації завдань оперативного регулювання валютних відносин у країні;

дохідність ‒ забезпечує належну ефективність розміщення центральним банком коштів у різних видах валютних активів.

З метою ефективного управління золотовалютними резервами країни процес формування окремих їх частин відповідно до того, яка з них має забезпечувати ліквідність, а яка дохідність, може бути підпорядкований різним цілям ‒ операційним та інвестиційним. Відповідно до цього, використовуються і різні операції та інструменти формування золотовалютних резервів.

Підпорядкована операційним цілям частина резервів має на меті забезпечення високої ліквідності активів центрального банку за поточними валютними операціями (наприклад, проведення інтервенцій на валютному ринку або забезпечення надзвичайних потреб держави). Для її формування використовуються такі операції: внесення коштів на короткострокові депозити у першокласні іноземні банки, зворотне РЕПО, придбання короткострокових казначейських векселів та інших високоліквідних цінних паперів.

Підпорядкована інвестиційним цілям частина резервів має на меті забезпечення прийнятного рівня дохідності вкладень від розміщених золотовалютних резервів. Із метою формування цієї частини використовуються такі операції: внесення коштів у довгострокові державні цінні папери іноземних урядів і урядових організацій, придбання забезпечених банківських облігацій (із заставою у вигляді державних кредитів).

Другий етап передбачає здійснення сукупності тих чи інших операцій, кінцевим результатом яких є формування необхідного обсягу резервів з необхідною їх структурою. Основні види таких операцій [3,4]:

конверсійні валютні  угоди на валютному ринку на умовах поставки валюти «тод» (сьогодні), «том» (наступного банківського дня) і «спот» (на другий банківський день);

форвардні угоди, а також операції «своп», що передбачають обмін національної валюти на іноземну з одночасним укладенням зворотної форвардної угоди на певний строк із метою хеджування валютних ризиків;

придбання, продаж, обмін державних цінних паперів (казначейських векселів, облігацій державних позик тощо), емітентами або гарантами за якими виступають урядові структури інших країн;

придбання, обмін боргових зобов'язань (векселів, депозитних сертифікатів та ін.), боржниками або гарантами за якими виступають міжнародні фінансові організації або банки-нерезиденти за умови, що їхні зобов'язання повністю забезпечені державними позиками;

отримання кредиту під  заставу державних цінних паперів  інших країн або боргових зобов'язань зарубіжних банків;

розміщення депозитів у банках-нерезидентах, які мають високий інвестиційний рейтинг згідно зі світовими рейтинговими агентствами;

угоди з похідними фінансовими інструментами, що здійснюються з метою мінімізації валютного ризику при відкритій позиції і ризику вкладень в іноземні цінні папери.

Згідно зі ст. 48 Закону України «Про Національний банк України» золотовалютний резерв використовується НБУ на наступні цілі:

продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово-кредитної  політики, включаючи політику обмінного курсу;

витрати за операціями з  іноземною валютою, монетарними  металами, а також іншими визнаними  на міжнародному рівні резервними активами.

При цьому не допускається використання золотовалютного резерву  для надання кредитів і гарантій та інших зобов'язань резидентам і нерезидентам України [1].

Для оцінки ефективності управління золотовалютними резервами, що реалізується на третьому етапі, можна  виділити два аспекти: грошово-кредитний  і фінансовий. З точки зору грошово-кредитної політики, ефективне управління    золотовалютними    резервами    має    забезпечувати    постійну доступність цих резервів для здійснення валютних інтервенцій або інших заходів. Фінансова ефективність управління золотовалютними резервами оцінюється шляхом порівняння планових і фактичних показників дохідності золотовалютних резервів.

Заключним етапом управління золотовалютними резервами є формування необхідної звітності і контроль за дотриманням вимог щодо формування та використання активів, що входять до складу золотовалютних резервів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз  діяльності  НБУ  з  управління  золотовалютними  резервами

     

Аналіз управління золотовалютними резервами Національного банку України дав змогу виділити п'ять історичних етапів та виявити їх особливості.

Перший етап (1991 ‒ 1992 рр.) ‒ це період з часу створення НБУ до  організації Валютної біржі НБУ (УМВБ). Головними завданнями даного етапу були: створення інфраструктури управління золотовалютними резервами; встановлення кореспондентських відносин НБУ з іноземними банками; підготовка кваліфікованого персоналу.

Другий етап охоплював 1992 ‒ 1995 рр. Його особливостями були активне формування нормативно-правової бази з питань валютного регулювання та валютного контролю і швидке збільшення обсягів золотовалютних резервів НБУ завдяки впровадженню обов'язкового продажу частини валютних надходжень експортерів.

Третій етап (1995 ‒ 1998 рр.) характеризувався стрімким зростанням обсягів золотовалютних резервів за рахунок надходження кредитів МВФ та короткострокових портфельних іноземних інвестицій; завершенням етапу стала фінансова криза 1998 року.

Четвертий етап (1998 ‒ 2008 рр.) характеризувався значним нарощенням обсягів золотовалютних резервів України і включав виявлення недоліків системи управління золотовалютними резервами НБУ, зокрема: низьку ліквідність резервів, обумовлену використанням довгострокових фінансових інструментів та проведенням операцій з офшорними банками; недостатній рівень контролю за ризиками НБУ. Результатом стало удосконалення механізму управління золотовалютними резервами НБУ [13].

П'ятий етап (2008 рік ‒ теперішній час) передбачає управління золотовалютними резервами в умовах кризи та в посткризовий період.

Основним джерелом коштів для поповнення офіційних золотовалютних резервів Національного банку України до 1995 року були надходження від обов'язкового продажу валютної виручки експортерів. Наразі поповнення золотовалютних резервів проводиться шляхом: купівлі монетарного золота та іноземної валюти; отримання доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародно-визнаними резервними активами; залучення валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних держав та інших кредиторів.

Протягом усього періоду  діяльності Національного банку України включно до 2008 року спостерігалася чітка тенденція до нарощування обсягів золотовалютних резервів (за виключенням 1998 року, пов'язаного з фінансовою кризою), що вказує на поступове зміцнення ролі зовнішньоекономічного сектору в надходженні виручки в іноземній валюті на внутрішній валютний ринок країни (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Структура та динаміка офіційних  золотовалютних резервів України

(млн. дол. США)

Дата	Усього золото-валютних резервів	Загальна сума резервів за мінусом золота	СПЗ і резервна позиція  в МВФ	Іноземна валюта	Монетарне золото
01.01.1994 р.	166,0	161,6	-	161,6	4,4
01.01.1995 р.	664,4	650,7	180,6	470,1	13,7
01.01.1996 р.	1068,9	1050,6	144,3	906,3	18,3
01.01.1997 р.	1971,9	1960,0	67,2	1892,3	11,6
01.01.1998 р.	2358,8	2341,1	71,1	2270,0	17,7
01.01.1999 р.	792,9	761,3	182,4	578,9	31,6
01.01.2000 р.	1093,6	1046,4	65,7	980,7	47,2
01.01.2001 р.	1475,4	1351,7	248,1	1103,6	123,7
01.01.2002 р.	3089,5	2955,4	251,1	2704,3	134,1
01.01.2003 р.	4416,8	4241,4	28,3	4213,1	175,4
01.01.2004 р.	6937,2	6730,7	21,2	6709,5	206,5
01.01.2005 р.	9524,7	9302,4	1,2	9301,2	222,3
01.01.2006 р.	19390,4	19114,5	1,0	19113,5	403,0
01.01.2007 р.	22358,2	21845,1	1,0	21844,1	513,1
01.01.2008 р.	32462,1	31972,0	2,8	31969,2	490,1