На капітал другого
рівня накладають певні обмеження,
зокрема його величина не може бути більше, ніж
100% основного капіталу, а субординований
капітал не може перевищувати 50% основного
капіталу.
Ще одним нормативним
документом, що регулює діяльність
банків є Інструкція про порядок
регулювання діяльності банків в
Україні. Даний нормативний документ був
введений з метою забезпечення стабільної
діяльності банків та своєчасного виконання
ними зобов’язань перед вкладниками,
а також запобігання неправильному розподілу
ресурсів і втраті капіталу через ризики,
що притаманні банківській діяльності[1].
Інструкція розроблена
відповідно до загальноприйнятих у міжнародній
практиці принципів і стандартів.
Відповідно до статей
2, 58-59 Закону України “Про Національний
банк України” та статей 2, 4, 7-12, 30-36, 47-50,
52, 69, 73 Закону України “Про банки і банківську
діяльність” Національний банк України
установив порядок визначення регулятивного
капіталу банку та такі економічні нормативи
капіталу, що є обов’язковими до виконання
всіма банками:
- мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1),
- адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2),
- адекватності основного капіталу (Н3).
Національний банк установлює
норматив мінімального розміру регулятивного
капіталу (Н1), якого всі банки
зобов’язані дотримуватися.
Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) діючих
банків має становити не менше ніж 120 млн.
грн. [1].
Національний банк залежно
від економічного становища країни,
стану світових фінансово-кредитних
і валютних ринків та відповідно до
змін курсу національної валюти може переглядати
мінімальний розмір регулятивного капіталу.
Мінімальний розмір регулятивного
капіталу в гривнях визначається
Національним банком кожний рік та
має дотримуватися банками на
кінець кожного періоду (року), що регулюється.
Контроль за дотриманням банками мінімального розміру регулятивного
капіталу здійснюється Національним банком
за нормативними значеннями, що зафіксовані
в гривнях.
Норматив адекватності
регулятивного капіталу (норматив платоспроможності)
(Н2) відображає здатність банку
своєчасно і в повному обсязі розрахуватися
за своїми зобов’язаннями, що випливають
із торговельних, кредитних або інших
операцій грошового характеру. Чим вище
значення показника адекватності регулятивного
капіталу, тим більша частка ризику, що
її приймають на себе власники банку; і
навпаки: чим нижче значення показника,
тим більша частка ризику, що її приймають
на себе кредитори/вкладники банку[1].
Норматив адекватності
регулятивного капіталу встановлюється
для запобігання надмірному перекладанню
банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських
активів на кредиторів/вкладників банку.
Значення показника
адекватності регулятивного капіталу
визначається як співвідношення регулятивного
капіталу банку до сумарних активів
і певних позабалансових інструментів, зважених за
ступенем кредитного ризику та зменшених
на суму створених відповідних резервів
за активними операціями та на суму забезпечення
кредиту (вкладень в боргові цінні папери)
безумовним зобов’язанням або грошовим
покриттям у вигляді застави майнових
прав.
Для розрахунку адекватності
регулятивного капіталу банку його
активи поділяються на п’ять груп
за ступенем ризику та підсумовуються
з урахуванням відповідних коефіцієнтів
зваження[1]:
а) І група активів
зі ступенем ризику 0 %:
- готівкові кошти;
- банківські метали;
- кошти в Національному банку;
- боргові цінні папери органів державної влади, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; боргові цінні папери, емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
- нараховані доходи за борговими цінними паперами органів державної влади, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
- боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
- зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам та за якими банк не бере на себе ризик;
- валюта та банківські метали до отримання, за купленими опціонними контрактами з метою хеджування;
- облігації Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до Закону про Державний бюджет України на відповідний рік;
- нараховані доходи за облігаціями Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до Закону про Державний бюджет України на відповідний рік
- кредити та зобов'язання з кредитування, які надані Міжнародному банку реконструкції та розвитку, Європейському банку реконструкції та розвитку, Міжнародній фінансовій корпорації.
б) II група активів
зі ступенем ризику 10 %:
- короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам державної влади;
- нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади;
в) III група
активів зі ступенем ризику 20 %:
- боргові цінні папери органів місцевого самоврядування, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
- боргові цінні папери органів місцевого самоврядування в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
- нараховані доходи за борговими цінними паперами органів місцевого самоврядування, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
- кошти до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
- нараховані доходи за коштами до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
- депозити овернайт, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
- інші короткострокові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
- нараховані доходи за депозитами овернайт, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
- кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
- нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами
- валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот у банку-контрагента, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
г) IV група
активів зі ступенем ризику 50 %:
- кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;
- нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;
- депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;
- короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам місцевого самоврядування;
- нараховані доходи за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування;
- гарантійні депозити в інших банках (покриті);
- зобов'язання з кредитування, які надані банкам
- валюта та банківські метали, які куплені за форвардними контрактами;
- активи до одержання;
- валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот у банку-контрагента, що не належить до інвестиційного класу;
- кредити овернайт, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;
- валюта та банківські метали до отримання за іншими опціонними контрактами;
- дисконт/премія до отримання за форвардними валютними контрактами;
- хеджовані процентні доходи майбутніх періодів в іноземній валюті;
- витрати майбутніх періодів, які хеджовані;
- іпотечні кредити, що надані фізичним особам у національній валюті та повністю забезпечені заставою нерухомого майна житлового призначення, яке належить позичальнику на праві власності та є вільним від будь-яких обмежень речових прав на нерухоме майно;
- іпотечні облігації, емітовані Державною іпотечною установою;
д) V група активів зі ступенем ризику 100
%:
- прострочені нараховані доходи за коштами на вимогу в інших банках;
- прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування;
- короткострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;
- довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;
- гарантійні депозити в інших банках (непокриті) за даними аналітичного обліку;
- кредити овердрафт, кошти за операціями репо
- довгострокові кредити, що надані іншим банкам;
- нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;
- фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;
- прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам;
- кредити, що надані суб'єктам господарювання;
- нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарювання;
- прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарювання;
- дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;
- транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;
- акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж;
- боргові цінні папери, випущені банками, небанківськими фінансовими установами та нефінансовими підприємствами, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
- нараховані доходи за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
- прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
- товарно-матеріальні цінності;
- основні засоби;
- інші активи банку;
- зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);
- непокриті акредитиви;
- цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу;
- інші зобов'язання, що надані клієнтам.
Нормативне значення
нормативу Н2 діючих банків має бути
не меншим, ніж 10 відсотків.
Для банків, що розпочинають
операційну діяльність, цей норматив
має становити:
- протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) — не менше 15 відсотків;
- протягом наступних 12 місяців — не менше 12 відсотків;
- надалі — не менше 10 відсотків.
Норматив адекватності
основного капіталу (Н3) встановлюється
з метою визначення спроможності банку захистити
кредиторів і вкладників від непередбачуваних
збитків, яких може зазнати банк у процесі
своєї діяльності залежно від розміру
різноманітних ризиків.
Показник адекватності
основного капіталу банку розраховується
як співвідношення основного капіталу до загальних
активів банку.
Для розрахунку нормативу
адекватності основного капіталу загальний
розмір основного капіталу коригується
(зменшується) на суму[1]:
- недосформованих резервів під можливі збитки за активними операціями банків;
- нематеріальних активів за мінусом суми зносу;
- капітальних вкладень у нематеріальні активи;
- збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;
- збитків поточного року.
Нормативне значення
нормативу Н3 має бути не меншим 9%.
З метою контролю за станом ліквідності банків
Національний банк установлює такі нормативи
ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4),
поточної ліквідності (Н5) та короткострокової
ліквідності (Н6).
Норматив
миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється
для контролю за здатністю банку
забезпечити своєчасне виконання своїх
грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних
активів (коштів у касі та на кореспондентських
рахунках)
Норматив миттєвої ліквідності
визначається як співвідношення високоліквідних
активів до поточних зобов'язань банку. Цей норматив установлює
мінімально необхідний обсяг високоліквідних
активів для забезпечення виконання поточних
зобов'язань протягом одного операційного
дня. Нормативне значення нормативу Н4
має бути не менше ніж 20 відсотків.
Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється
для визначення збалансованості строків
і сум ліквідних активів та зобов’язань
банку.