Кредитування в Україні

    У той же час 39,6% програм з кредитування готівкою строком 2 роки не передбачали пред'явлення клієнтом банку довідки про доходи, тоді як станом на кінець лютого даний показник був на рівні 33%. Що стосується заставного споживчого кредитування терміном 5 років, лише АктаБанк може видати кредит без наявності довідки про доходи (рівень ефективної процентної ставки від 26,65% до 26,78% річних, залежно від форми виплати заборгованості).

    На сьогодні сегмент клієнтів, які оформляють кредити готівкою без застави та довідки про доходи, вже практично визначений. Це означає, що більша частина клієнтів, яка звертається в банк для оформлення такого кредиту, вже має кредитну історію. Накопичення інформації про клієнта, як в бюро кредитних історій, так і в самих банках, дає можливість банкам все більше відмовлятися від необхідності вимагати у клієнта довідку про доходи при видачі кредитів на невеликі суми. Ми спостерігаємо, як за останній рік зросли максимальні суми кредитування без довідки про доходи. Серед кредитних програм без довідки про доходи вже можна знайти пропозиції оформити кредит на суму до 50 тис. грн. Природно, найвигідніші умови пропонують більш активні в готівковому кредитуванні банки, оскільки вони мають найбільш велику клієнтську базу, що зменшує ймовірність дефолту по кредитному портфелю.

 

Діаграма 1. Структура  кредитів готівкою в розрізі необхідності надання довідки про доходи,%

 

    Що стосується часу, необхідного для прийняття рішення про можливість видачі кредиту, то на кінець травня 2013р. воно варіювалося:

• за споживчими позиками готівкою строком 2 роки - від 15 хвилин (пропозиції від Фідобанка) до 5 днів (пропозиції від Ощадбанку Росії), в той час як три місяці тому мінімальний термін становив 20 хвилин;

• за кредитами під  заставу строком 5 років - від 1 дня (пропозиції від АктаБанку і Дельта Банку) до 2 тижнів (пропозиції від ОТП Банку та УкрСиббанку), у той час як три місяці тому мінімальний термін становив 2 дні.

 

 

 

 

 

 

2.3. Структурні характеристики ринку

    Що стосується структурних характеристик ринку споживчого кредитування, то станом на 30.04.2013 р. 34,9% портфеля банків України припадало на позики строком більше 5 років, що на 1 п.п. менше, ніж в березні місяці. Таким чином, портфель довгострокових кредитів вже другий місяць поспіль демонструє значне скорочення. Частки середньострокових і короткострокових кредитів у загальному портфелі позик майже зрівнялися і на кінець квітня складають 32,7% і 32,4% відповідно.

 

Діаграма 2. Структура  портфеля споживчого кредитування банків України у розрізі строків  фінансування станом на 30.04.2013 р.%

 

    Ефективна ставка за найбільшою кількістю беззаставних кредитів готівкою з ануїтетною схемою погашення заборгованості станом на 30.05.2013р. перебувала в діапазонах від 60,3% до 74,09% річних (42 діючі програми або 32,81% від їх загальної кількості). За 29 програм (або 22,66% всіх пропозицій) розміщені в цінових діапазонах від 32,6% до 46,43% річних і від 46,43% до 60,26% річних. У той час як найменшу кількість програм (13 програм або 10,16%) - у межах від 87,93% до 101,76% річних. На звітну дату ціновий мінімум ринку (32,6% річних) визначив 2 програмами від Platinum Bank строком до 3 років, які припускають розмір щомісячної комісії 0,8% від суми позики. На звітну дату ціновий максимум ринку (101,76% річних) визначив 2 програмами від Всеукраїнського Банку Розвитку строком до 3 років і номінальною ставкою 0,001% річних, одноразовою комісією в розмірі 10% від суми, а також щомісячною комісією в розмірі 4% від суми .

 

Діаграма 3. Розподіл кількості  пропозицій беззаставних кредитів готівкою в залежності від розміру ефективної ставки станом на 30.05.2013 р., термін кредиту - 2 роки, схема погашення заборгованості - ануїтет

 

    Станом на 30.05.2013р. цінові діапазони більшості програм кредитних пропозицій під заставу нерухомості з класичною схемою погашення заборгованості в гривні складають від 23,69% до 27,44% річних - 27 програм (45% від загальної кількості програм). А найменша кількість пропозицій, а саме 5 пропозицій (8,3% від загальної кількості програм) - в межах від 27,44% до 31,18% річних. Станом на звітну дату ціновий мінімум ринку залишився на рівні 16,19% річних (програма від банку «Київська Русь» строком до 6 років, яка передбачає номінальну ставку на рівні 16% і розмір одноразової комісії 0,5% від суми). Станом на звітну дату ціновий максимум ринку на рівні 31,18% річних (що на 0,2 п.п. менше, ніж у березні місяці) встановлено програмою від Дельта Банку: номінальна ставка 18,99% річних, розмір одноразової комісії - 0,99% від суми.

 

Діаграма 4. Розподіл кількості  пропозицій споживчих кредитів під заставу нерухомості в залежності від розміру ефективної ставки станом на 30.05.2013р., термін кредиту - 5 років, класична схема погашення позики

 

    Динаміка часткового зростання реальної ставки триватиме, оскільки маржинальний дохід кредитів готівкою на сьогодні незначний, незважаючи на залучений ресурс 2012 року. Найбільш ймовірний канал отримання додаткового доходу, який можуть застосовувати банки, - це страхування.

    Що стосується максимальних сум за кредитами для фізичних осіб, то в даному сегменті не очікується змін, адже банки сьогодні більше розглядають ринок кредитування на товар, ніж беззаставне кредитування готівкою. А в кредитах на товар суми коливаються в середньому до 10 тисяч гривень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. СПОСОБИ ЗАХИСТУ  ВІД КРЕДИТНОГО РИЗИКУ

 

    Кредитний ризик представляє собою ймовірність невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором. Причинами того, що виникають кредитні ризики на рівні окремого позичальника є недостатньо ефективна діяльність позичальника, ризик ліквідності застави тощо. Виникнення сукупного кредитного ризику (ризик кредитного портфеля банківської установи) вникає з причин надмірної концентрації, тобто надання великих сум кредитних коштів одному позичальнику, спрямування їх в одну галузь. Також негативним є і надмірна диверсифікація кредитних коштів по галузях економіки, що потребує наявності висококваліфікованих кадрів, компетентних в діяльності багатьох галузях. Неабиякий вплив на підвищення ризикованості кредитного портфеля має валютний ризик, якщо портфель сформовано лише виходячи з потреб та інтересів клієнтів і не враховано інтересів банку. Також неабиякий вплив на ризикованість кредитного портфеля має і наявність кваліфікованого персоналу в банківській установі.

    Методи управління кредитним ризиком поділяються на методи управління кредитним ризиком на рівні окремої позики та в цілому на рівні кредитного портфеля банку.

    До методів першої групи належать аналіз кредитоспроможності позичальника, аналіз та оцінка кредиту, структурування позики, документування кредитних операцій, контроль за наданим кредитом та станом застави. Головне в цих методах є послідовність в їх застосуванні, бо одночасно вони являють собою етапи процесу кредитування. Якщо ж на кожному етапі кредитування перед кредитним працівником поставлено мету мінімізації кредитного ризику окремої позики, то етапи кредитування можна розглядати як методи управління ризиком або способи захисту від кредитного ризику окремої позики. Особлива увага приділяється аналізу кредитоспроможності позичальника, заставі, документуванню кредитної операції.

    Методами управління кредитним ризиком (способи захисту від кредитного ризику) кредитного портфеля банківської установи виступають:

    Диверсифікація – полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняють один від одного як за індивідуальними характеристиками (розмір капіталу, форма власності), так і за сферами діяльності, географічною характеристикою (позичальники перебувають у різних регіонах, географічних територіях, країнах з різними економічними, природними умовами).

  Диверсифікація за географічним показником в повній мірі банку не доступна, бо він за своїм обсягами є невеликим. Застосовування цього методу дозволяє пом’якшити вплив кліматичних та погодних умов, політичних та економічних потрясінь, які впливають на фінансовий стан позичальника. Застосування галузевої диверсифікації дозволяє розподілити кредитні ресурси в багатьох галузях економіки.    (Додаток 1). Єдиною проблемою є вибір найбільш прибуткових та найменш ризикованих галузей. З наведеної класифікації кредитів по галузям економіки можна сказати, що прибутковими галузями на даний час є торгівля (яка розвивається швидкими темпами) та промисловість (надання кредитів в ці галузі складають майже 77 %  усіх кредитів). Важливим при цьому є постійний контроль за вибраними галузями, аби при економічному спаді перекинути кредитні ресурси в більш прибуткову. Застосування портфельної диверсифікації означає розосередження кредитів між різними категоріями позичальників, починаючи з окремої фізичної особи і аж до відомих великих компаній. Найвигіднішими в плані прибутковості є кредити, надані у сферу малого бізнесу бо вони обмежені у виборі кредитів і тому банк може їм диктувати свої правила, але вони є й найбільш ризикованими. При кредитуванні великих компаній ризик є мінімальним, але й прибутки є незначними. Вигодою при такому кредитуванні виступає підвищення рейтингу та популярності банку.

    Застосування методу диверсифікації в даній банківській установі виявляє наявність висококваліфікованого персоналу, який глибоко володіє знаннями в багатьох галузях економіки, знає специфіку різних географічних територій, має практичний досвід роботи з різними категоріями позичальників.

    Установлення лімітів – це встановлення максимально допустимих розмірів наданих позик, що дозволяє обмежити кредитний ризик. Завдяки застосуванню цього методу банку вдається уникнути критичних втрат внаслідок необдуманої концентрації будь-якого виду ризику, а також диверсифікувати кредитний портфель банку та забезпечити стабільні прибутки. Ліміти можуть встановлюватися за видами кредитів, категоріями позичальників чи групами взаємопов’язаних позичальників за кредитами в окремої галузі, географічні території, за найбільш ризиковими напрямками кредитування. Лімітування використовується для визначення повноважень кредитних працівників різних рангів щодо розмірів наданих позик. Кредитний ризик банку обмежується встановленням ліміту загального розміру кредитного портфеля, обмеження величини кредитних ресурсів філій банку. Ліміти визначаються як максимально допустимий розмір позики чи напрямку кредитування і виражається як в абсолютних граничних величинах (сума кредиту у грошовому вираженні), так і у відносних показниках (коефіцієнти, індекси, нормативи). За базу під час розрахунків нормативів беруть обсяг капіталу банку або розмір кредитного портфеля, чи валюту балансу. При визначенні ліміту кредитування потрібно ідентифікувати основні сфери та фактори ризику. Прикладом лімітування може також виступати норматив НБУ “Максимальний розмір ризику на одного позичальника”, який розраховується як відношення суми всіх вимог банку до цього позичальника та всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього позичальника, до капіталу банку.  Нормативне значення цього показника не має перевищувати 25 %.

    Максимальний розмір кредиту, який може дати банк, складає 50 % від оціночної вартості заставленого майна позичальника по всім видам кредиту. Це відноситься як до фізичних так і до юридичних осіб. Але фізичним особам може надаватися кредит у розмірі 60 % або 70 % від заставленого майна якщо у позичальника високі та стабільні доходи і бездоганна репутація. Остаточна сума кредиту обговорюється індивідуально та при погодженні обох сторін підписується договір.

    Взагалі максимально допустимий розмір наданих позик складає 10 % від статутного капіталу.

    Резервування – полягає в акумулюванній частини коштів на спеціальному рахунку для компенсації неповернених кредитів. Це є одним з методів зниження кредитного ризику на рівні банку, слугуючи для захисту вкладників, кредиторів, акціонерів. Одночасно резерви за кредитними операціями підвищують надійність і стабільність банку в цілому. Даний метод базується на одному з принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітів – принципі обережності, згідно з яким банк оцінює кредитний портфель з погляду можливих втрат за кредитними операціями. Банк створює і формує резерв для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах. Банк здійснює розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, в якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення).

    Формування резервів здійснюється банком щомісячно в повному обсязі незалежно від розміру його доходів за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для погашення місячного балансу. Банк проводить резервування за встановленим чинними нормативними актами порядком. Основу кредитного портфеля банківської установи становлять “стандартні” кредитні операції, а тому й резервування проводиться в основному за врахуванням коефіцієнта резервування, який складає 2 %. Резерв використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим. Якщо такий резерв не сформовано, втрати за кредитними операціями списуються за рахунок капіталу банку, а це може призвести до повної втрати капіталу банку, а отже, до його банкрутства. Крім спеціального резерву банк створює загальний резерв, джерелом формування якого є чистий прибуток.

    Створення та використання загального резерву регулюється чинним законодавством. Здебільшого кошти загального резерву спрямовуються на покриття втрат за кредитами, які виникли з вини банку, на відшкодування судових втрат, на покриття втрат у повному обсязі, якщо коштів спеціального резерву для цього виявилось недостатньо.

    Отже, банк у власній діяльності, аби запобігти значних кредитних втрат за кредитними операціями, повинен проводити ретельний аналіз кожного окремого позичальника, проводити кредитну діяльність при застосуванні всіх способів захисту від кредитного ризику, тобто здійснювати у певних обсягах диверсифікацію кредитного портфеля, здійснювати лімітування обсягів кредитних операцій, проводити структурування кредитного портфеля та на основі цього проводити вчасне та відповідне резервування. Також важливим є контроль за кожною окремо взятою позикою (тобто контроль за діяльністю позичальника в період його роботи з кредитом; проведення детального аналізу результатів господарсько-фінансової діяльності клієнтів банка, як потенційних позичальників) та своєчасне застосування відповідних заходів, аби мінімізувати кредитний ризик від здійснюваної кредитної операції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

    Визначено, що на сучасному етапі в теорії та практиці кредитних відносин  в Україні науковий підхід до кредиту як до економічної категорії ще належно не застосовується. Нехтування об'єктивними законами кредиту, який є економічними відносинами, з приводу зворотного руху позиченої вартості, а не позиченою вартістю, тобто позичкою, призводить до негативних наслідків у реалізації зазначених відносин на практиці. Це виражається у формі численних недоліків в організації кредитування клієнтів вітчизняними банками. Зазначені недоліки пов'язані з браком знань про об'єктивні закони існування кредиту. Із цієї причини чітко не визначено принципи організації банківського кредитування та поняття кредитоспроможності. Виходячи з цього, надано тлумачення та обґрунтування основним економічним поняттям, зокрема кредиту та принципам кредитування, на яких побудований процес кредитування.