Банкіівська система України

В Економічній енциклопедії (том 1) згадується лише термін банківські операції - це операції, які здійснюють банки для залучення й розміщення грошових коштів, цінних паперів , здійснення розрахунків.

Більшість вчених-економістів  переконана, що банківські послуги  є різновидом банківських операцій, або що банківська операція є різновидом банківської послуги.

Основу ж банківського продукту формують різного роду послуги. До основних банківських послуг належать: залучення коштів і подальше їх розміщення у кредитному, інвестиційному та інших портфелях. Від різниці у відсотках за цими послугами банки й одержують найбільший прибуток. Проте навіть в межах і цих двох послуг може бути вироблено безліч найрізноманітніших форм банківських продуктів.

Як приклад банківських  продуктів можна навести такі види банківської діяльності як проектне  фінансування, інвестиційне кредитування, кредитні лінії іноземних банків, відкриття банком документарного акредитива, які охоплюють низку банківських  послуг і операцій. До банківського продукту слід віднести і кредитування під заставу цінних паперів, яке  поєднує банківську кредиту операцію та банківські послуги з відповідального  зберігання цінних паперів.

Все ж первинною у банківській  діяльності є банківська операція, яка супроводжує надання банком тієї чи іншої послуги, що, в кінцевому  підсумку, є продуктом банківської  діяльності, Отже, продуктом банку  є різного роду послуги. Коло банківських  продуктів може збільшуватись також  і завдяки тому, що надання цілком однакових послуг окремими банками  здійснюється по-різному.[3]

Певною мірою банк є  підприємством, що виробляє банківський  продукт. Однак на відміну від  продукту промислового підприємства, банківський продукт переважно  не виглядає як дещо матеріальне, речове. Наприклад, розрахунки здійснюються в безготівковій формі, тобто в порядку записів за рахунками. Те ж саме стосується кредитів, факторингу, депозитів тощо.  Отже, на відміну від галузей матеріального виробництва, де продукт набуває конкретної товарної форми, банківський продукт  не може складуватися, вироблятися про запас. Його можна характеризувати як зростання продуктового ряду, що пропонується банками, за рахунок впровадження додаткових (інших) послуг.

Важливо зазначити, що послуги, які надаються банками, можуть, здійснювати  й інші підприємства та установи. Вони не є монополією банку. Це стосується не тільки традиційних банківських  послуг, але особливо нетрадиційних − різноманітні посередницькі послуги, консультації, оренда сейфів тощо. У свою чергу банки як великі кредитні установи можуть виконувати небанківські операції, тобто операції, які традиційно виконують інші господарські суб'єкти. Це пов'язано з тим, що на ринку банківських послуг виникає серйозна конкуренція. Поява на ринку нових продавців банківських послуг (кредитні спілки, інвестиційні фонди, довірчі фонди тощо), часто скорочує можливість розширення найбільш прибуткових операцій, змушує банки шукати нові джерела доходів. Саме тому особливо швидко стали розвиватися не чисто банківські операції та послуги, а інші, нетрадиційні для банку, операції і послуги.[5]

У банківській практиці до сих пір немає єдиного підходу  до класифікації

банківських операцій. Найбільш поширеним є підхід, за яким банківські операції класифікують за такими ознаками:

1.Залежно до специфіки банківської діяльності:

1. специфічні банківські операції(традиційні);
2. неспецифічні банківські операції(нетрадиційні).

2.Залежно до плати за надані операції і послуги:

1. платні;
2. неплатні.

3.Залежно від порядку формування і розміщення фінансових ресурсів банку:

1. активні;
2. пасивні.

4.Залежно від суб'єктів, яким надаються банківські операції:

1. для юридичних осіб;
2. для фізичних осіб.

5.Залежно від руху матеріальних продуктів:

1. пов'язані з рухом матеріального продуту;
2. чисті банківські операції.

Традиційні  банківські операції поділяються на три типи виконуваних операцій:

• депозитні;
• кредитні:
• касово-разрахункові.

Нетрадиційні  банківські операції - це операції з надання в користування сейфів, консалтингових послуг, довірчих (трастових) операцій тощо.

Водночас, всі банківські операції, незважаючи на таке різноманіття, можуть бути об'єднані за функціональними  ознаками у відповідні групи операцій, ключовими серед яких є:

• кредитні;
• засновницькі;
• розрахунково-касові;
• інвестиційні;
• депозитні;
• міжбанківські;
• емісійні:
• комісійні;
• посередницькі.

Кредитні  операції - це операції з надання банком позичальнику в тимчасове користування вільних грошових ресурсів на умовах платності,забезпеченості, поворотності, строковості та цільового характеру.

За допомогою засновницьких операцій банки беруть безпосередню участь у створенні нових господарських суб'єктів.

Розрахунково-касові операції включають надання таких послуг, як зберігання коштів клієнтів на відповідних рахунках, отримання платежів на користь клієнтів та здійснення грошових переказів за дорученнями власників коштів, прийняття готівкових коштів для зарахування на рахунки клієнтів та видача готівки з цих рахунків через операційну касу банку.

Інвестиційні  операції - це операції з вкладання фінансових ресурсів у різноманітні корпоративні та державні цінні папери, інші боргові зобов'язання шляхом придбання цих фондових цінностей на фондових біржах й організованому позабіржовому ринку.

Депозитні операції - це операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних та фізичних осіб на рахунки різних типів: поточні, бюджетні, вкладні, ощадні, кодовані тощо.

Міжбанківські операції - операції з недепозитного залучення ресурсів на міжбанківському ринку: отримання кредитів від центрального банку, позик, одержаних від інших комерційних банків; операції з надання позик банкам та розміщення депозитів у центральному банку.

Емісійні  операції – операції банку, пов'язані з формуванням власного капіталу та недепозитного залучення фінансових ресурсів , що здійснюється через випуск банківських акцій, облігацій, векселів та інших боргових зобов'язань.

Комісійні операції - це різноманітні консультаційні, інформаційні, 
аудиторські, облікові, реєстраторські, кастодіальні, трастові послуги, від 
здійснення яких банки отримують, дохід у вигляді комісії.

Посередницькі операції - це послуги банків з розміщення цінних паперів емітентів на первинному фондовому ринку, брокерські та дилерські послуги за операціями з фондовими цінностями, іноземною валютою,інші види операцій на грошовому ринку, в яких банки виступають як посередники, поєднуючи інтереси різних сторін фінансових угод.[4]

За економічною сутністю усі операції комерційних банків можуть бути класифіковані як:

• активні;
• пасивні;
• комісійно-посередницькі.

Активні операції –це операції з розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання доходу, забезпечення діяльності й підтримання необхідного рівня ліквідності (кредитні, засновницькі, інвестиційні, міжбанківські). До активних ще відносять операції з придбання необоротних активів (приміщень, обладнання, технічних засобів тощо) та формування касових залишків і залишків коштів на кореспондентських рахунках банків.

Пасивні операції пов'язані з формуванням власного капіталу та ресурсної бази банку, забезпечують проведення активних операцій з метою досягнення запланованих показників доходності та є запорукою ліквідності й платоспроможності. До пасивних операцій належать емісійні, депозиті та міжбанківські операції (в частині отриманих позик).

Комісійно-посередницькі  послуги -  це операції консультаційного характеру, що виконуються банками за рахунок їх високої інформованості, глибоких професійних знань персоналу, володіння новітніми технологіями, а також операції, де банки діють за рахунок та в інтересах клієнтів. До цієї групи включені операції, які приносять банкам дохід, але не  потребують додаткового залучення та використання наявних ресурсів. Водночас багато операцій можуть одночасно виступати в ролі як активних, так і пасивних. Наприклад, залучення коштів на депозит вважається пасивною операцією, оскільки збільшує ресурсну базу банку. Разом з тим отримані на депозит кошти розміщуються у вигляді залишку на кореспондентському рахунку в центральному банку або в операційній касі банку, що, безумовно, є активною операцією.

В Україні, згідно з банківським законодавством, банки мають,право здійснювати банківські операції на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ.[7] Перелік операцій див. у Додатку 3.

 

 

    2.2. Пасивні банківські операції та їх характеристика

Операції, завдяки яким банки  формують свої ресурси, називаються  пасивними . Суть пасивних операцій заключається в залученні різних видів вкладів  в рамках депозиту та ощадних операцій, отримання кредитів від інших  банків, емісії різних видів цінних паперів, а також проведення інших  операцій в результаті яких збільшуються грошові засоби в пасиві балансу  комерційного банку. Історично пасивні  операції відігравали первинну роль по відношенню до активів, так як для  здійснення активних операцій необхідною умовою є достатність ресурсів. Саме в результаті пасивних операцій банки  отримують додаткові ліквідні кошти  для формування ресурсів. Банківські ресурси - це сукупність коштів, що знаходяться  в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних та інших  операцій. Акумулюючи грошові доходи та збереження юридичних та фізичних осіб, банки перетворюють їх в позичковий капітал, тобто капітал, що надається  в позику власникам на умовах поверненості за плату у вигляді проценту.

За видом банківських  ресурсів розрізняють пасивні операції з формування:

1. власних;
2. залучених (депозитних);
3. позичених (недепозитних) ресурсів банку.

Операції з формування власних ресурсів охоплюють:

• операції з формування статутного капіталу банку;
• операції з формування резервного капіталу банку;
• операції з формування страхового капіталу банку;
• операції з формування іншого капіталу банку спеціального призначення, який створюється за рахунок банківського прибутку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою банку;
• операції, пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.

Операції з формування залученого капіталу називають пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних, фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і до запитання). Вкладниками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, що постійно обслуговуються в даному банку (клієнти банку), так і юридичні і фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в інших банках.

У банківській  практиці України передбачена можливість вибору банку для постійного обслуговування і для проведення окремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших  банках. З цією метою банки відкривають  рахунки до запитання (поточні, бюджетні)та на строк (депозитні). Наявність залишку  грошових коштів на цих рахунках дає  можливість банку, що обслуговує власників  рахунків, використовувати  ці залишки як ресурси для здійснення активних операцій з метою отримання доходу.[4]

Пасивні депозиті операції створюють можливість користування тимчасово вільними гротовими коштами  інших банків, які зберігаються на кореспондентських рахунках (кошти  до запитання) та строкових депозитах (кошти на строк).

Пасивні депозитні операції можна класифікували:

за  категорією вкладника:

• операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб - на поточні, бюджетні, депозитні рахунки;
• операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб - на поточні, депозитні рахунки;
• операції із залучення тимчасово вільних коштів банків-кореспондентів – на кореспондентські та депозитні рахунки;

за  строком:

• операції із залучення тимчасово вільних коштів на рахунки до запитання (поточні, бюджетні, кореспондентські) з метою подальшого використання для поточних розрахунків;
• операції із залучення тимчасово вільних коштів на строкові депозитні рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду.

Крім мобілізації власних  та залучених ресурсів, банки можуть використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також залучати кошти інвесторів через емісію та розміщення власних незабезпечених боргових зобов'язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси являють собою позичені  ресурси банку або ресурси  недепозитного характеру. Ця частина банківських ресурсів є найоперативнішою щодо залучення. Позичені ресурси банку мобілізуються через здійснення пасивних кредитних та пасивних інвестиційних операцій.

 Пасивні кредитні операції - це операції банку, пов'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших банках та в НБУ).

Банки в Україні можуть отримувати кредит в інших банках на визначених договорами умовах строком  від одного дня (кредити овернайт) до кількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів,банки можуть звертатись за кредитом до кредитора останньої  інстанції - Національного банку  України, який сьогодні надає кредити  під заставу державних цінних паперів і комерційних векселів. Згідно з чинним законодавством НБУ  може здійснювати продаж банкам кредитів через кредитні тендери, проводити  операції з переобліку комерційних  векселів, що раніше були обліковані банком, та видавати кредит овернайт через  постійно діючу лінію рефінансування.