Банкіівська система України

                                           Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3-4

Розділ 1. Банківська система України……………………………………………..5-19

1. Поняття банківської системи…………………………………………………5-7
2. Становлення і розвиток грошово-кредитної системи України…………...7-12
3. Характеристика дворівневої банківської системи України……………...13-16

Розділ 2. Класифікація банківських операцій…………………………………...17-29

1. Основи класифікації банківських операцій……………………………….17-23
2. Пасивні банківські операції та їх характеристика………………………..23-26
3. Активні банківські операції та їх характеристика………………………..26-29

Розділ 3. Тенденції розвитку банківської системи України……………………30-32

Висновок…………………………………………………………………………..33-34

Список використаної літератури………………………………………………….35

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            Вступ

Враховуючи трансформацію  української економіки та її бурхливий  рух в напрямку будівництва ринкової економіки ефективна, дієва банківська система є запорукою успіху та фундаментом монетарної стабільності країни. Оскільки банківські установи є ефективним інструментом регулювання  економічної активності в умовах вільного ринку, побудова незалежної та високопрофесійної банківської  системи є запорукою успішного  економічного розвитку країни. Банківські установи не лише акумулюють вільні економічні ресурси. Але і створюють умови  для їх найбільш ефективного використання. Враховуючи, що темпи споживчого кредитування в Україні зростають, банки стають посередником між магазинами та безпосередніми покупцями. Також через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб’єктів та населення у цілому.

Банківська система є  складовою кредитної системи  держави і становить сукупність різних за організаційно-правовою формою та спеціалізацією банківських установ, що функціонують у межах єдиною фінансової системи та єдиного грошово-кредитного механізму в певний проміжок часу.

Особливості банківської  системи впливають на вибір шляхів проведення центральних банком грошово-кредитної  політики та інструментарію, який відображає реалії розвитку національної банківської  системи в певний період. Тому не можна визначати банківську систему  просто як сукупність кредитно-фінансових інститутів, які діють на території  певної держави. Фактично це визначення обмежує банківську систему, оскільки позбавляє її цілей, специфічних функцій і самостійної ролі на грошовому ринку. Навпаки, це значно складніший механізм, який містить низку взаємопов’язаних елементів. Їх вивчення дозволить чітко уявляти систему та всі її складові, а також розуміти механізм дії.

Метою написання курсової роботи є вивчення загальної структури, стану та основних тенденцій розвитку сучасної банківської системи України, а також ознайомлення з основними банківськими операціями та їх короткою характеристикою.

Для досягнення цієї мети треба  виконати такі завдання :

• дати загальну характеристику банківської системи, її рівнів;
• дослідити  етапи становлення банківської системи України;
• охарактеризувати  рівні банківської системи України та визначати їх функції;
• визначити основні банківські операції, класифікувати їх;
• охарактеризувати банківські операції, вказати мету їх здійснення.

Об’єктом дослідження  є банківська система України.

Предметом дослідження  виступає структура банківської системи України, операції, які виконують комерційні банки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                 

 

                       Розділ 1. Банківська система України

                           1.1. Поняття банківської системи

Головною ланкою кредитної  системи у будь-якій країні є банки, які здійснюють основну масу кредитних  і фінансових операцій. Під терміном "банк" розуміють установу, яка створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах поверненості, платності і терміновості.

Сукупність усіх банківських  установ, що функціонують у країні, перебувають у тісному взаємозв'язку між собою, утворюють банківську систему – специ -

фічну економічну й організаційно-правову  структуру,яка забезпечує функціонування грошового ринку та економіки  загалом. Банківська система с однією з найважливіших та невід'ємних  структурних елементів ринкової економіки. Функціонування ринкової економіки країни неможливе без ефективної  банківської системи, яка забезпечує функціонування грошового ринку, активно обслуговує і впливає на всі економічні та соціальні процеси, які відбуваються в державі, виступає важливим складником інвестиційного процесу.

Стабільна банківська система, що динамічно розвивається,- неодмінна  передумова стійкого економічного зростання. У сучасній економіці  банківська система має величезне  значення завдяки зв'язкам цієї системи  з усіма секторами економіки. Вона є внутрішньоорганізована, взаємопов’язана, має загальну мету та завдання. Найважливіші функції банків полягають у забезпеченні безперебійного  грошового обігу капіталу, у наданні можливостей отримання необхідного фінансування підприємствами, державою, приватними особами, а також створення сприятливих умов для вкладання коштів із метою нагромадження заощаджень в національній економіці.[7]

Основне завдання банку - здійснювати посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників.

Для нормального функціонування банківська система має відповідати  на

ступним вимогам:

1. У країні повинна бути достатня кількість діючих банків і кредитних установ.
2. У системі не повинно бути зайвих елементів.
3. У країні функціонує центральний банк, який виступає основним координатором кредитних інститутів та ефективно виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці.
4. Поряд із центральним банком діють найрізноманітніші комерційні банки, які охоплюють усі сфери національної економіки і зовнішньо - економічні зв’язки, здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб.
5. У країні діють банки й кредитні установи, які не обмежуються акумуляцією і розподілом коштів підприємств, організацій, а й сприяють накопиченню капіталу, активно втручаються в усі сфери економіки.
6. Банківська система є складовою більш широкої системи – економічної системи держави.

Залежно від впорядкованості  банків, відповідно до діючого банківського законодавства розрізняють два основних типи побудови банківської системи:

• однорівнева банківська система;
• дворівнева банківська система.

Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв'язки між банками, універсалізацію їх операцій та функцій. Усі банки, що діють у країні (включаючи й центральні банки), перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтури.

Такий принцип побудови банківської  системи характерний для економічно слаборозвинених країн, а також  для країн з тоталітарним, адміністративно-командним  режимом управління.

Дворівнева банківська система, яка характерна для країн з ринковою економікою, складається з двох рівнів.

Верхній рівень - центральні (емісійні) банки, які є банками в повному значенні цього слова лише для двох категорій клієнтів: банківських інститутів та урядових структур.

Нижній рівень - комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення.

Банківська система являє  собою законодавчо визначену, чітко  структуровану сукупність фінансових інститутів, які займаються банківською діяльністю.

Специфіка банківської системи  проявляється в її функціях, а саме:

1. створення грошей і регулювання грошової маси;
2. трансформаційна функція;
3. стабілізаційна функція.

Таким чином, можна дати визначення, що банківська система - це організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв'язку, яка виконує вищезазначені функції, є складовою частиною кредитної системи держави та існує в тій чи іншій країні в цілком визначений історичний період.[5]

 

 

     1.2.  Становлення і розвиток грошово-кредитної  системи України

Банківська система України  започаткована після прийняття  Верховною Радою України у  березні 1991 року Закону України "Про  банки і банківську діяльність". Але фактично діяльність комерційних банківських установ на території України почалось раніше. Грошово-кредитна система пройшла складний і суперечливий шлях розвитку, який умовно можна поділити на кілька етапів. (Див. Додаток 1)

В 1991р., одразу після проголошення незалежності України, почався 
перший етап - перереєстрація комерційних банків в Українській республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. При цьому в більшості комерційних банків відбулись істотні зміни у складі їх учасників. Так, державні комерційні банки (Промінвестбанк, , АПБ "Україна", Укрсоцбанк) були акціоновані клієнтами та персоналом банків. [4]

Даний етап характеризувався прийняттям Закону України "Про банки 
та банківську діяльність" від 20 березня 1991 р., за яким українська банківська система була побудована відповідно до принципу двоступінчастості, що добре зарекомендував себе в країнах із ринковою економікою, і передбачає чітке розмежування сфер діяльності Національного банку України і комерційних банків.

На початку її створення  законодавча база була недосконалою, ліцензійні умови передбачали низькі вимоги щодо обсягу статутного капіталу і професійних якостей керівництва  банків, що сприяло швидкій появі  комерційних банків. Вже до кінця 1991р. їх кількість перевищувала 90.

Другий  етап в історії розвитку банківської системи України вважається періодом створення банків "нової хвилі",коли більшість із них створювались як кишенькові банки підприємств або приватних осіб і мали змогу розвиватися порівняно безперешкодно. Вони залучали значний приватний капітал, капітал спільних та малих підприємств, акціонерних товариств, а також кошти державних бюджетних та поза бюджетних фондів. У цей період,на тлі розвитку жорсткої інфляції з ознаками  гіперінфляції та критичного скорочення обсягів виробництва і розміру валового внутрішнього продукту, в Україні була  створена значна кількість дрібних комерційних банків, орієнтованих на обслуговування попиту на короткострокові кредити для торговельно-посередницької діяльності і здатних отримувати прибутки на інфляційних процесах в економіці. Протягом 1993 р. в Україні було створено близько 100 дрібних, так званих кишенькових, комерційних банків такого типу.

Досвід, отриманий протягом перших 3-х років будівництва економіки  незалежної України, був значною  мірою використаний на третьому етапі розвитку банківської системи нашої держави. Цей період характеризується початком проведення радикальної економічної реформи на основі застосування монетарних методів управління економікою. Протягом 1994 -1996рр. Національний банк України (НБУ) встановив та ввів у практику єдині правила діяльності українських банків. Завдяки ефективним діям НБУ, уряду в цей період вдалося призупинити інфляцію, невиправдано високе зростання цін та падіння виробництва. Факт фінансової стабілізації в економіці України у другій половині 1996 р. визнаний експертами у всьому світі. Підтвердженням цього факту служить грошова реформа, що була успішно проведена у вересні 1996р. Другою ознакою стала зацікавленість до української економіки з боку міжнародних фінансових організацій. За період 1994-1996 р. в Україні було зареєстровано 14 представництв іноземних банків та банків з участю іноземного капіталу.Кількість банків у 1995 році становила вже 230 і на цьому рівні стабілізувалось на наступні 2-3 роки.

Разом з тим успіхи, досягнуті  у фінансовій сфері монетарними  методами, практично не були підкріплені  стабілізацією виробництва, структурним  реформуванням  та супроводжувались накопиченням істотних проблем та негативних тенденцій як на мікро-, так і на макроекономічному рівні, що виразились у діях уряду на максимізацію зовнішніх та внутрішніх короткострокових запозичень замість реалізації політики збалансування державних витрат в межах реальних бюджетних надходжень. Все це спричинило (1998 р.) фінансово-економічну кризу в Україні. У результаті комерційні банки втратили найбільш привабливі сегменти ринку: ринок державних облігацій та валютний ринок. Унаслідок значної девальвації курсу національної валюти їй сукупний капітал українських банків зменшився в середньому на 30-35%.

Розглянуті вище та інші чинники разом із жорсткими регулятивними  обмеженнями, що були накладені Національним банком України на діяльність комерційних  банків, визначили основним завданням четвертого етапу не інтенсифікацію розвитку банківських установ та максимізацію  доходності їх діяльності, а забезпечення фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності банківської системи загалом.

Негативний вплив на розвиток банківської системи України  мали помилки органів державної  влади, чиї законодавчі акти і  конкретні дії найчастіше тільки посилювали тиск і здіймали паніку як серед банкірів, так і серед  їхніх клієнтів. Тому багато в чому розвиток банківської сфери залежав  від політики уряду, Верховної  Ради та інших владних структур й обґрунтованості  рішень, які вони приймали.[7]