Періодичне видання як вид документа

Нормативні посилання вимог до періодики:

– ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення;

– ДСТУ 3772-98. Оригінали для  поліграфічного відтворення.  Загальні 
технічні вимоги;

– ГОСТ 6445-74. Бумага газетная. Технические условия;

– ГОСТ 9094-89. Бумага для печати офсетная. Техпнческие условия

– ГОСТ 9254-77. Газеты. Размеры;

– ГОСТ 45.18-86. Издания периодические. Упаковка й маркировка.

Технічні вимоги до періодичних видань:

Для випуску періодичних виданнь застосовується комплект оригіналів сторінок періодичних виданнь на прозорому (фототехнічна плівка або плівка для принтера) або непрозорому матеріалі, а також на магнітному носієві інформації. Комплект оригіналів сторінок періодичних виданнь на магнітному носієві повинен бути записаний на устаткованні, сумісному з устаткованням поліграфічного підприємства, з використанням ідентичного програмного забезпечення. Текстові та ілюстраційні оригінали, що застосовуються для випуску періодичних виданнь, повинні відповідати вимогам ДСТУ 3772 [6]. Оригінали усіх сторінок одного періодичного видання повинні бути одного формату та виготовлені на матеріалі одного виду з однаковою оптичною густиною.

Прямокутність і  прямолінійність сторінок періодичного видання на оригіналі обов’язкова. Допускається перекіс верхнього краю оригіналу сторінки періодичного видання та перекіс рядків тексту не більше 2 мм. Висота сторінки без полів на всіх оригіналах одного періодичного видання повинна бути однаковою. Допустиме відхилення ± 1,5 мм або ± 4,5п. Лініатура растра ілюстраційних оригіналів повинна становити для офсетних друкарських форм не менше ЗО см’1 ; для форм високого друку – не менше 24 см-1. Оптична густина прозорого бригіналу повинна бути достатньою для отримання якісної копії. Інтервал оптичних густин повинен бути не менше 2,2 Б. Зображення тексту на оригіналі повинно мати однакову оптичну густину. Допустиме відхилення оптичної густини зображення на великих темних ділянках в межах одного оригіналу та комплекту оригіналів періодичного видання ±0,1 Б.

Оригінали сторінок багатоколірного періодичного видання повинні бути у вигляді комплекту кольороподілених оригіналів сторінок (фотоформ). До комплекту оригіналів повинні додаватися відбитки, отримані на принтері. На оригіналах повинні бути мітки суміщення (в чотирьох кутах) і мітки фальцювання. Відхилення від суміщення повинно бути не більше 0,05мм.

Комплект оригіналів періодичного видання повинен містити вихідні відомості, оформлені відповідно до статті 32 Закону України про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні № 2782-ХІІ від 16.11.92.

На кожній сторінці оригіналу періодичного видання (крім першої) повинні бути колонтитул і колонцифра.

Текст, призначений для  друкування на кольоровому та сірому фоні оп- тичною густиною більше 0,40 Б, повинен бути складений виворітним шрифтом кегля не менше 9 п на шпонах (зі збільшеним інтерліньяжем). Текст обсягом до 3000 зн. може бути складений шрифтом прямого напівжирного п креслення вічка кегля 8 п, а обсягом до 1000 зн. може бути складений шріфтом похилого накреслення вічка. Для друкування тексту кольоровими фарбами на кольоровому фоні необхідно застосовувати шрифтом кегля не менше 10 п. Для друкування періодичних видань, залежно від способу друку, може використовуватися офсетний папір за ГОСТ 9094 чи газетний папір за ГОСТ Допускається використання іншого паперу з показниками якості, не нижчими показників якості наведеного паперу.

Зображення на періодичному виданні  повинно бути чітким, однакової контрасності як в одному примірнику періодичного видання , так і в усьому тиражі. Кольорові зображення повинні відповідати оригіналові, бути насиченіими та зберігати всі кольори. Інтервал оптичних густин між великою деталлю зображення, віддрук( ваною чорною фарбою, та папером повинен бути не менше 0,7 Б. Фарби на зображенні повинні бути суміщеними. Для двофарбової друку з розташуванням різнокольорових зображень на відстані 0 н- 0,3  м; відхилення від суміщення фарб не повинно бути більше 0,4 мм, а на відстань більше  3  мм  -  більше   1,5  мм. Для багатофарбового друку відхилення  вісуміщення фарб не повинно бути більше 0,4 мм для жовтої- фарби та 0,3 м.’ для інших фарб.

Лицьовий і зворотний  бік періодичного видання  повинні бути суміщені. Відхилення від суміщення повинно бути не більше 2,0 мм. Фальцювання та відрізування періодичного видання  повинно бути чітким. Відхилення від лінії відрізування та лінії фальцювання повинно становити не більше 2,0 мм. Мінімальний розмір полів сторінок періодичного видання , що друкуються на аркушних машинах, повинен бути не менше 5 мм, а тих, що друкуються на рулонних машинах, – не менше 10 мм.

Загальні вимоги до інформації у періодичних виданнях:

1. Статті у періодичних виданнях повинні бути актуальними, оригінальними та публікуватися авторами вперше.  
2. Зміст статті періодичних видань викладається за планом: постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання цієї проблеми і на які спирається автор; виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття; формулювання цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з певним обґрунтуванням отриманих наукових результатів; висновки з даного дослідження й перспективи подальших розвідок у цьому напрямку. Усі перелічені елементи повинні бути стилістично представлені в тексті, але графічно виділяти їх не треба.  
3. Стаття періодичних виданнь повинна супроводжуватися рецензією провідного фахівця (доктора, професора) або витягом з протоколу засідання кафедри (наукового відділу) з рекомендацією до друку.  
4. Стаття у періодичних виданнях записується на дискету або диск, перевірені на відсутність вірусів. Файл повинен мати назву за прізвищем автора, наприклад, Sidorov. Копія файлу записується у форматі RTF. Інших записаних файлів на дискеті не повинно бути.  
5. В одному номері журналу публікується, як правило, тільки одна стаття автора, у тому числі із співавторами.  
6. Стаття повинна бути підписана автором (авторами), який несе відповідальність за науково-теоретичний рівень матеріалу, що публікується.  
7. Статті, що не відповідають установленим вимогам до оформлення й подання, не розглядаються й не публікуються.  
8. Для оперативного зв'язку редактора з авторами рекомендується супроводжувати статтю відомостями про автора, де повинні бути повністю вказані прізвище, ім'я, по батькові, посада, учений ступінь, учене звання автора, поштова адреса, службовий і (або) домашній телефони.

Наукові фахові журнали та інші періодичні наукові  фахові видання

можуть бути включені до переліків наукових фахових  видань, що затверджує

ВАК України, за таких умов:

1. Наявність у складі редакційної колегії не менше п’яти докторів

наук з відповідної галузі науки, серед яких обов’язково повинні бути штатні працівники наукової установи, організації чи вищого навчального закладу,що видає журнал (періодичне видання).

2. Журнал (періодичне видання) підписується до друку виключно за рекомендацією вченої ради наукової установи, організації чи вищого навчального закладу, що його видає, про що зазначається у вихідних даних.
3. Тираж не менше 100 примірників.
4. Повне дотримання вимог до редакційного оформлення журналу (періодичного видання) згідно з державними стандартами України.
5. Наявність журналу (періодичного видання) у фондах бібліотек України, перелік яких затверджено наказом голови ВАК України від 4 квітня 2000 року № 175 та зареєстровано в Міністерстві юстиції 14.06.2000 за №352/4573.

Недоліки, за якими бракують примірник періодичного видання

Примірник періодичного видання  слід вважати бракованим у разі виявлення в ньому хоча б одного з таких дефектів:

-  грубі дефекти відтворення шрифту та (чи) ілюстрацій, за яких неможливе читання тексту та (чи) сприймання зображення (незадруковані ділянки, чорниші,  розмазана фарба, багато забитих фарбою ділянок чи  ілюстрацій, здвоєний друк, несуміщення фарб, плями фарби та мастила, смуги);

- неправильно розміщені  текст та ілюстрації, наявність  їх дзеркального зображення;

-  наявність макулатурних чи чистих аркушів, аркушів з забрудненими полями.

Періодичні видання  для відправлення замовнику повинні бути укладені в стоси. Вимоги до пакування (розміри та параметри стосів, види паковань та матеріалів, що використовуються для пакування) повинні відповідати вимогам ГОСТ 45.18.

Отдже, на  даному етапі аналізу періодичних видань та їх особливостей, ми визначили основні  вимоги до української періодики, які  закріплені нормативними актами. Також  стало відомо,  які вимоги висуваються до змісту окремих періодичних видань та недолікики, за якими бракують примірник періодичного видання.

Розділ ІІІ

3.1. Вплив новітніх інформаційних технологій на розвиток періодичних видань та шляхи удосконалення періодичних видань

В кінці ХХ століття в життя редакторів, бібліотекарів і бібліографів увійшло новее поняття – «електронне видання» – категорія елетронних ресурсів, що вирізняється редакційно-видавничою обробкою та наявністю вихідних даних. Термін «електронне видання» вміщує такі поняття, як цифрова форма фіксації інформації, комп¢ютерні засоби й програмне забезпечення для відтворення керувння, а також електронне середовище для її розповсюдження (комп¢ютерні мережі та засоби телекомунікаційного зв¢язку).

Електронне видання  – це електронна версія паперової періодики, котра знаходиться у форматі, що зручно читається на комп¢ютері. Електронне видання є лише носієм інформації, тому традиційно складається з двох понять – носій та вміст. Носієм є електронний пристрій, який може бути пристосованим чи спеціалізованим. Вміст іноді називають « контентом» – це будь-яка форма зберігання інформації, наприклад, тека, відео, аудіо та інші електронні форми. Найчастіше як вміст електронного видання застосовується тека з ілюстраціями, як і в традиційному виданні.  Електронні видання породили велику кількість суперечок. На сьогоднішній день теоретики все ще обговорюють питання існування такого феномену, як електронне видання, а практики вже працюють з ним. Складнощі виникать в першу чергу через відсутнісь чіткого сформулюваного визначення електронного видання.

Розвиток електронного видання знаходиться на початковому  етапі. Протее серед фахівців вже  ведеться суперечка про місце  електронного видання в житті  суспільства і заміну ним тражиційнї кодексової періодики. Існує три основні точки зору стосовно даної проблеми.

Перша однозначно стверджує, що електронне видання поступово  витіснить традиційне кодексове. Аргументом при розгляді подібного висловлювання  є думка, що при підготовці друкарського видання, автори і виавництва параллельно працюватимуть і над електронним вріантом, отже, простіше готувати одразу електронний варіант типу сучасного видання, яке вважається життєздатнішим. Подібне твердження не враховує особливості електронного видання, а саме: характер домступу, види носіїв, специфіки матеріалу носія, характеру взаємодії з користувачем та типу вмісту (інформації).

Друга точка зору прямо  протилежна. Її прибічники активно  встають на захист традиційного видання. Розуміючи особливості і великі можливості електронних видань, які здатні збагатити текст звуковими, графічними об¢єктами і відеозаписами, вони відзначають, що зараз процеси існування і руху інформації в мережі відмінні від аналогічних процесів видавничої справи. І навіть в перспективі можна буде говрити лише про деякі точки зіткнення періодики та інтернет-культури, але ніяк не про повне заміщення старого «світу» періодики «новим». Захищаючи таку форму періодичного видання, як кодексове, вчені вказують на той факт, що традиційний рукопис – це реалізація ідеї гіпертексту, який є однією з характеристик електронного видання. Дійсно, автор тексту завжди вибудовує конструкцію, подібну до гіпертексту, оскільки кожен фрагмент зовні лінійного тексту наповнений посиланнями на попередні виступи в тій же сфері як самого автора, так і його колег, на попередні образи, думки, факти всередині одного твору. А функції гіперсилок виконує довідковий аппарат видання, що складається з передмови, висновків, коментарів, покажчиків. Звичайно, виконана за допомогою новітніх технологій, подібна конструкція набагато зручніша і ширша за своїми можливостями, але це не може стати вагомим аргументом на користь повного витіснення електронним виданням традиційного.

Прихильники третьої  точки зору відзначають великі можливості гіпертексту й акцентують увагу на тому, що завдяки новітнім технологіям реалізуються багато утопічних проектів або образи, що супроводжували культуру впродовж всієї її історії. Гіпертекстові видання не зможуть замінити періодичну періодику, оскільки форма кодексу сприяє серйозному, поглибленому розгляду, прочитанню та вивченню змісту, на відміну від фрагментарного, поверхневого перегляду електронного видання. Таким чином третя точка зору говорить про співіснування двох видів видань – традиційного та електронного. Тож ця точка зору представляється найбільш вірною, оскільки і традиційне, і електронне видання мають свої переваги, котрі сприяють розвитку періодики і культури людства. Існує і така думка, відповідно до якої, електронного видання як феномену не існує взагалі. Її прихильники приводять різні аргументи на користь цієї думки. Наприклад, дехто виділяє таку ознаку видання, як перегортання, властиве зокрема паперовому дркованому виданню. Такий підхід, на думку фахівців, дозволяє визначити, що електронні засоби інфрмації неправомірно називати власне виданням, оскільки вони не володіють властивістю перегортання тексту, що доводить, що словосполучення «електронне видання» – всього лише метафора.

Отже, науково-технічний поступ позитивно впливає на галузь адже дає можливість суттєво підвищити якість інформації, що пропонується, та зменшити терміни її підготовки. Розвиток передавальної мережі Інтернет допомагає діставати необхідну інформацію з усього світу, швидко обмінюватися нею, що економить і час, і гроші.

Висновок

Отже, періодичне видання – серійне видання, що виходить через визначені проміжки часу з постійним для кожного року числом номерів (випусків), без повторів у змісті, однотипно оформленими, нумерованими і/або датованими випусками, під одним і тим самим заголовком. Це документ, призначений для поширення інформації, що міститься в ньому, який пройшов редакційно-видавничу обробку, отриманий друкуванням або тисненням, поліграфічно самостійно оформлений, такий, що має вихідні відомості. До видань можуть бути зараховані всі документи, випущені по планах видавництв або позапланово, на основі договорів з авторами, будь-якими способами поліграфічного друку. Будучи одним з видів документів, видання може класифікуватися по ознаках документа: за змістом, матеріальній конструкції, знаковій природі інформації і тому подібне Його типологічне різноманіття, як і документа в цілому, базується на сукупності ознак, головними з яких є цільове і читацьке призначення, а також характер інформації, що міститься у виданні. Це служить підставою для всесторонньої характеристики видання як вигляду документа.