Періодичне видання як вид документа

Журнал (фр. journal – щоденник, газета) – періодичне журнальне видання, що містить статті або реферати з різних суспільно-політичних, наукових, виробничих і інших питань, а також літературно-художні твори, що мають постійну рубрикацію, офіційно затверджене як даний різновид видання. Перші журнальні видання з’явилися в Західній Європі на початку ХVIІ ст. ідея створення першого літературного журналу належала французу Теофрасту Ренодо, який опублікував у своєму «Bureau d’Adresse» реферати з літературних і наукових тем. Хронологічно першим журналом був «Journal des Sеvants» (1672 р.), випущений родиною паризького парламенту Дені де Салло. За майже 400 років свого існування періодичний журнальний друк значно виріс. Від ізольованих поодиноких органів він виріс до тисяч видань, що стали невід’ємною часточкою сучасної культури.

Традиційно журнальне видання  виходить у вигляді блоку скріплених палітуркою аркушів друкованого  матеріалу визначеного формату в обкладинці та з палітуркою. Видова класифікація журналів базується на двох принципах: читацькій адресі; функціональному призначенні видань.

– за читацькою адресою виділяють журнали, призначені для читачів-фахівців і для читачів-неспеціалістів – масового читача й окремих його груп.

– за функціональним призначенням розрізняють сім різновидів журналів: суспільно-політичний, науковий, науково-популярний, виробничо-практичний, популярний, літературно-художній і реферативний. Під суспільно-політичним розуміють журнал, що містить статті й матеріали актуальної суспільно-політичної тематики для широкого кола читачів. До наукового відносять журнал, призначений науковцям, що містить статті й матеріали про теоретичні дослідження, а також прикладного характеру. Науково-популярний – це журнал, що містить статті й матеріали про основи наук, про теоретичні чи експериментальні дослідження в галузі науки, культури й практичної діяльності. Виробничо-практичний – це журнал, що містить статті й матеріали за технологією, технікою, економікою, організацією виробництва або практичної діяльності, методичні розробки та ін. Популярний – журнал, що містить статті й матеріали з питань культури, спорту, побуту та ін., він призначений широкому колу читачів. Літературно-художній – це журнал, що містить твори художньої літератури, а також публіцистичні й критичні статті й матеріали. Реферативний журнал – періодичне реферативне видання, офіційно затверджене як журнал.

– за матеріальною конструкцією (структурою) журнал – тип видання, для якого є типовим великий формат, невеликі берега (поля), набір шрифтом одного кегля, малюнки, рухомі колонтитули, двошпальтові смуги (полоси). Титульний аркуш не є обов’язковим елементом журналу. У деяких випадках він взагалі відсутній. Усі журнали скріплюються обкладинкою, на якій обов’язково зазначаються вихідні дані видання.

Визначені постійні елементи журналу:

• Заголовок журналу;
• Заголовки рубрик;
• Нумерація сторінок;
• Текстові матеріали, їх заголовки;
• Ілюстрації, рекламні матеріали;
• Зміст;
• Бібліографічні відомості;
• Реферат;
• Обкладинка;
• Палітурка тощо.

Основні реквізити журналу:

1. Зображення нагород (якщо є);
2. Назва організації вищого рівня (якщо є);
3. Назва виду документа (журнал);
4. Довідкові дані про організацію;
5. Реєстраційний індекс;
6. Місце складання або видання;
7. Заголовки;
8. Дата та номер;
9. Текст публікацій.

Список українських  газет та журналів міститься у  Додатку1.

Бюлетень (фр. bulletin — офіційний документ) – періодичне або продовжуване видання, що випускається оперативно, має ознаки журнального або газетного видання, містить матеріали організації, яка його видає. Періодичні бюлетені, як правило, мають постійну рубрикацію. В окремих випадках бюлетені можуть випускатися протягом короткого часу, обмеженого періодом проведення певного заходу.

Видова класифікація бюлетенів:

1. Нормативний бюлетень – бюлетень матеріалів нормативного, директивного чи інструктивного характеру, що видається, як правило, державним органом.
2. Довідковий бюлетень – бюлетень довідкових матеріалів, розташованих у порядку, зручному для їхнього швидкого пошуку.
3. Бюлетень-хроніка – бюлетень повідомлень щодо діяльності установи, яка його видає.
4. Бюлетень-таблиця – бюлетень фактичних даних цифрового чи іншого характеру, відображених у вигляді таблиці.
5. Рекламний бюлетень – бюлетень викладених у привабливій формі відомостей щодо виробів, послуг та заходів з метою створення попиту.
6. Бюлетень статистичний – бюлетень-таблиця, змістом якої є оперативні статистичні дані, що характеризують певну сферу життя та діяльності суспільства.

За оформленням бюлетені майже не відрізняються від журналів, проте мають вузьке тематичне  направлення, тобто присвячуються  будь-якому, але чітко визначеному, колу питань (наприклад, бюлетень довідкових матеріалів щодо набору до різних вищих навчальних закладів України).

Збірник – періодичне видання, що містить ряд творів, пов’язаних між собою темою, структурою.

Періодичні збірники мають певну схожість із журналами: виходять регулярно, під єдиним заголовком, послідовно, мають цифрове та хронологічне позначення, але не мають офіційного затвердження як журнал. Збірники, що тривають, відрізняються, в основному, тим, що видаються у міру накопичення матеріалу, що призначається для публікації, тобто не мають певної періодичності (наприклад, «Наукові і технічні бібліотеки», «Науково-технічна інформація» та ін.). Специфіка такого збірника полягає в такому: можлива відсутність у збірнику постійних розділів, що повторюються; наявність випусків з приватними заголовками, що відображають їх тематичну спрямованість. Матеріали збірника різнорідні, незалежні один від одного. Це, як правило, збірники наукових праць установ «Праці», «Вчені записки», «Доповіді», «Альманахи», реферативний журнал «Інформатика» та ін.

Збірники (періодичні й такі, що продовжуються) видаються постійно діючим колективом, рідше – видавництвом. Традиційно періодичний збірник – це тип періодичного видання, що містить ряд творів декількох авторів, інформаційні, наукові, художні та інші матеріали.

Основні елементи збірника:

1. титульний аркуш;
2. вихідні відомості;
3. вихідні дані;
4. зміст;
5. колонтитул;
6. анотація та реферат.

Календар (лат. calendarium – боргова книжка) – періодичне довідкове видання, що містить послідовний перелік днів, тижнів, місяців даного року, а також інші відомості різного характеру.

Календарі можуть бути щорічниками, щомісячниками, тижневиками, щотижневиками.

За матеріальною конструкцією виділяються  чотири види календарів:

– Табель-календар – аркушеве видання календаря-щорічника з переліком днів року, розташованих за місяцями у вигляді таблиці;

– Відривний (перекидний) календар – настінний (настільний) календар-щорічник, у якому для кожного дня, тижня чи місяця відведено окремі аркуші, що відривають чи перекидають;

 – Календар книжкового типу – календар-щорічник, який випускається у вигляді книжкового видання, з матеріалами, підібраними відповідно до певної тематики і призначений певним категоріям читачів.

– Календар знаменних дат – календар-щорічник (щоквартальник, щомісячник, щотижневик) із вибірковим переліком днів року, пов’язаних із певними пам’ятними подіями та відомостями щодо цих подій. Структурною одиницею календарів знаменних дат є довідкова стаття, що подає відомость про ту або іншу пам'ятну дату.

Календарі можуть випускатися  у вигляді листівок, плакатів чи книжного блоку. Вони можуть бути у вигляді кишенькового прямокутника, будиночка трикутної форми з підставкою знизу, настінного з пружинками чи без них. Перший друкований календар з’явився у 1448 р. Це був «Астрономічний календар», виготовлений Йоганом Гуттенбергом і являв собою аркуш розміром 67´72 см і був настінним. У нашій країні перша спроба регламентувати, у які дні що необхідно було робити, була зроблена в 1076 р. в «Ізборнику Святослава». Проте видавати календарі стали лише в XVI–XVII ст., а саме перший аркушевий календар з’явився у 1581 р., видрукований він був Острозькою друкарнею Івана Федорова.

Експрес-інформація – періодичне реферативне видання, що містить розширені й зведені реферати, що складаються з найбільш актуальних зарубіжних опублікованих матеріалів або вітчизняних неопублікованих документів, що вимагають оперативного сповіщення. Експрес-інформація містить короткі відомості, призначені для оперативного інформування користувачів.

Специфіка експрес-інформації полягає в такому:

1) тут відображаються відомості про важкодоступні зарубіжні першоджерела й неопубліковані вітчизняні документи;

2) реферати, що входять  до складу бібліографічного запису, детальні й докладні;

3) вони можуть ілюструватися,  чим відрізняються від реферативних  журналів.

Експрес-інформація належить до книжкового видання і відображає однорідну інформацію.

Таким чином ми ознайомилися з видовою та типологічною класифікацією періодичних видань та визначили їх основні види, а саме:

Газета – основний вид періодичного видання, що виходить через короткі проміжки часу, що містить офіційні матеріали, оперативну інформацію і статті з актуальних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори й рекламу.

Журнал – періодичне журнальне видання, що містить статті або реферати з різних суспільно-політичних, наукових, виробничих і інших питань, а також літературно-художні твори, що мають постійну рубрикацію, офіційно затверджене як даний різновид видання.

Бюлетень – періодичне або продовжуване видання, що випускається оперативно, має ознаки журнального або газетного видання, містить матеріали організації, яка його видає.

Збірник – періодичне видання, що містить ряд творів, пов’язаних між собою темою, структурою.

Календар – періодичне довідкове видання, що містить послідовний перелік днів, тижнів, місяців даного року, а також інші відомості різного характеру.

Експрес-інформація – періодичне реферативне видання, що містить розширені й зведені реферати, що складаються з найбільш актуальних зарубіжних опублікованих матеріалів або вітчизняних неопублікованих документів, що вимагають оперативного сповіщення.

Також було визначено  основні реквізити періодичних  видань, їхнє цільове призначення  та етапи розвитку.

2.2. Вимоги  до періодичних видань в Україні

В сучасних умовах розвитку періодики з боку законодавства висуваються нижчевикладені вимоги до періодичного видання.

Вимоги до поліграфічного виконання періодичного видання:

Формат періодичного видання визначається розміром газетної сторінки, встановлюється видавцем та узгоджується з поліграфічним підприємством залежно від її обсягу та формату паперу. Формат періодичного видання повинен відповідати ГОСТ 9254 та вимогам цього стандарту. Періодичне видання може мати вкладку форматом, що являє собою частку від його формату. Згідно з ГОСТ 9254 допустиме відхилення від формату не повинно бути більше 2 мм. Допускається відхилення від формату не більше + 2мм, – 5 мм для періодичних виданнь, що друкуються на аркушних машинах.

Текст повинен розміщуватися  у вигляді шпальт, кількість яких на сторінці залежить від формату періодичного видання. Довжина рядка шпальти повинна бути не менше 2 1/4 кв (40,5 мм), довжина рядка обкладу – не менше 1 3/4 кв (31,5 мм). Проміжок між шпальтами повинен бути не менше 12 п. Проміжок між вертикальною відокремлювальною лінійкою та текстом повинен бути не менше 6 п. Відстань, від ілюстрації до текстівки повинна бути не менше 10 п. Для  складання тексту одного номера періодичного видання  слід застосовувати шрифт не менше двох гарнітур. При цьому обсяг тексту, складеного шрифтами рублених гарнітур,    повинен  становити  не більше  50%   всього  обсягу тексту періодичного видання , а обсяг тексту з похилим або курсивним накресленням вічка шрифту – не більше 1000 знаків на одній сторінці. Для відокремлення тексту окремих тематичних сторінок, добірок від інших матеріалів номера періодичного видання, вони повинні бути складені шрифтом контрастних гарнітур. Текст з довжиною рядка більше 3 3/4 кв (67,5 мм) кегля менше 10; необхідно складати шрифтом з засічками, Текст теле-, радіопрограм, реклами повинен бути складений шрифто 
кегля не менше 6 п. Текстівки в газеті повинні бути складені шрифтом кегля не менше 8 п. Текст, призначений для друкування чорною фарбою на кольоровому та сірому фоні, повинен бути складений з урахуванням вимог таблиці 2(міститься у додатку).