Методика те техніка редагування

чітке формулювання тезису і аргументів;

формулювання тезису під час  доказів залишається незмінним;

тезис і аргументи не повинні  суперечити один одному;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в якості аргументів використовувати положення, правдивість яких  
не викликає сумніву;

докази повинні бути повними  й достатніми.

Технологія редагування службових  документів складається з трьох  основних етапів: ознайомлення з текстом  документа; перевірка фактичного матеріалу; правка тексту документа.

В залежності від того, які зміни  вносяться в текст при редагуванні, розрізняють такі види правки:

1. Правка-вичитка – це звірка виправленого тексту з текстом,  
що має редакторські правки й який прийнятий як взірець. При правці-вичитці усувають технічні помилки (вписують пропущені літери, виправляють невірні написи).

2. Правка-скорочення – усунення з тексту повторів, несуттєвого матеріалу. Вона також необхідна в тих випадках, коли перебільшується завчасно встановлений об’єм тексту. Невипадково в багатьох інструкціях  
по діловодству спеціально обумовлюється, що службові документи  
повинні бути короткими.

3. Правка-переробка застосовується у тих випадках, коли автор  
тексту погано володіє літературною мовою й невдало висловлює свою думку. Вона  дуже близька таким видам літературної роботи, як запис, переклад, соавторство.

4. Правка-обробка – комплексний вид правки. Вона включає:  
аналіз й відбір фактичного матеріалу; оцінку й покращання структури документа; мовну правку тексту; перевірку правильності зовнішнього оформлення документа.

Особливістю технології редагування  текстів службових документів  
є те, що в її основу покладений стандарт - ДСТУ 4163-2003, який регламентує діяльність по створенню та оформленню службової документації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для виправлення текстів службової  документації використовуються загальноприйняті коректурні знаки. Коректурні знаки – це система графічних позначок, що служать для зазначення місця й характеру виправлення помилок в тексті. За стандартом ГОСТ 16347-76 їх поділяють за призначенням на п’ять груп:

І група – знаки заміни, викиди й вставки;

ІІ група – знаки переміщення  друкованих знаків;

ІІІ група – знаки змін пробілів;

ІV група – знаки абзацного відступу, червоної строки;

V група – знаки виправлення технічних дефектів набору.

Знати основні коректурні знаки  й вміти ними керуватися при підготовці документів необхідно всім учасникам  управлінської праці.

Таким чином можна стверджувати, що технологія редагування управлінської  документації – це складний творчий  процес, під час якого встановлюється відповідність управлінської документації чинному законодавству, законам логіки, вимогам офіційно-ділового стилю, сучасним стандартам, правилам та інструкціям. Тому кожний фахівець для  
підвищення якості управлінської документації повинен володіти методикою, технікою й прийомами редагування.

  Грамотно складений й належним чином оформлений документ є запорукою прийняття правильних управлінських рішень.

 

 

 

Висновки

 

Отже, редагування як соціально  необхідний процес опрацювання тексту існує вже близько двох з половиною тисяч років, проте редагування  
як наука виникло не так давно - лише століття тому.

Редагування (лат. впорядкований) – вид фахової діяльності,  
пов’язаної з підготовкою до випуску у світ творів друку та аудіовізуальної продукції.

Сучасне уявлення про редагування  почало формуватися з виникненням  книгодрукування (в Європі - сер. XV ст.). Є редагування технічне і мовно-літературне.

Структура редагування включає  редакторський аналіз, прийняття  рішення й правку. За визначенням Партика З.І. „Редагування – це виробничий процес опрацювання повідомлень у ЗМІ.

Таким чином можна стверджувати, що технологія редагування управлінської  документації – це складний творчий  процес, під час якого встановлюється відповідність управлінської документації чинному законодавству, законам логіки, вимогам офіційно-ділового стилю, сучасним стандартам, правилам та інструкціям. Тому кожний фахівець для  
підвищення якості управлінської документації повинен володіти методикою, технікою й прийомами редагування.

 

 

Використана література

1. ГОСТ 16347-76 „Знаки коректурні”.  – М., 1997.

2. ДСТУ 4163-2003 „Державна уніфікована  система організаційно-розпорядчої  документації. Вимоги до оформлення  документів”. – К., 2003.

3. Примірна інструкція з діловодства  у міністерствах, інших органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153.

4. Абдулин Р.Г. К определению  понятия „редактирование”/ Книга. Исследования и материалы. Сб.37. М.: 1978.

5. Абрамович А.В., Лазаревич Э.А.  Практикум по литературному редактированию. - М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1974.