Класифікація та особливості періодичних видань

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

 

Кафедра документознавства і музейної справи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Киричук Тетяна Володимирівна

 

НАВЧАЛЬНІ ВИДАННЯ ЯК ВИД ДОКУМЕНТА

 

Спеціальність: «Документознавство та інформаційна діяльність», 23-з група

 

 

 

 

 

 

 

Науковий керівник:

ТРОФІМУК–КИРИЛОВА ТЕТЯНА МИХАЙЛІВНА, кандидат історичних наук,

ст. викладач

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛУЦЬК – 2014

 

Зміст

 

ВСТУП……………………………………………………..………………….3

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОЗНАКИ ВИДАНЬ…………………..…………….5

1. Визначення поняття «видання» ………………………………………..5
2. Особливості електронних видань…….……………………..…............6
3. Основні ознаки видань………………………………………………….9

 

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЙНА СХЕМА ВИДАНЬ …………………….11

1. Загальна класифікаційна характеристика видань…………………….11
2. Класифікація видань за цільовим призначенням, за аналітико-синтетичним переробленням інформації, за структурою………………. .13

 

РОЗДІЛ 3. ТИПОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЕЛЕКРОННИХ ВИДАНЬ………..17

3.1. Особливості електронних ресурсів…………………………………….17

3.2. Класифікація електронних видань…………………………………….19

 

РОЗДІЛ 4. ПЕРІОДИЧНІ ТА ПРОДОВЖУВАНІ ВИДАННЯ………..….22

4.1. Класифікація та особливості періодичних видань……………………22

4.2. Журнал як вид періодичного видання…………………………………26

 

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….29

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30

 

 

 

ВСТУП

 

Одне і те ж повідомлення (твір) може існувати в різних формах: у рукописі, у вигляді магнітофонного запису, після публікації у формі видання і т.п.

Особливе місце в документній комунікації займають книги, журнали, газети, плакати, карти, ноти і т. п., складові групу видань. Навчальні видання — це теж документ, але воно має свої специфічні особливості, що відрізняють його від інших видів документів.

Навчальні видання — основний вид опублікованого, друкарського, поліграфічного документа. Це документ, призначений для розповсюдження інформації, що міститься в нім, пройшов редакційно-видавничу обробку, отриманий друкуванням або тисненням, поліграфічно самостійно оформлений, такий, що має вихідні відомості. До навчальних видань можуть бути зараховані всі документи, випущені по планах видавництв або позапланово, на основі договорів з авторами, будь-якими способами поліграфічного друку. 
Приймаючи це визначення за результатне, виявляють істотну відмінність видання від інших видів документів. За межами видань залишаються всі письмові документи, що не піддавалися редакційно-видавничій обробці і з цієї причини не включені в процес масової комунікації. Сюди не входять і всі твори в усній формі. До навчальних видань також не відносяться документи на магнітофонній або відеомагнітофонній стрічці, диску, дискеті, перфокарті, перфострічці і т.п.

Метою роботи є розкрити суть документа, виділяючи в нім ті або інші особливості, специфічні ознаки, які враховуються при створенні, розповсюдженні, обробці, зберіганні, використанні документів, що функціонують в системі документних комунікацій.

Для реалізації мети були поставлені наступні завдання:

–   визначити загальні ознаки видань;

–   описати класифікаційну схему видань;

–   охаректеризувати типологічні ознаки електронних видань ;

–   описати основні періодичні та продовжувані видання.

Об’єктом дослідження є редагування навчальних видань.

Предметом дослідження є специфіка, характер інформації, цільове призначеня навчальних видань.

 

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ОЗНАКИ ВИДАНЬ

1.1. Визначення поняття «видання»

Передання інформації від комуніканта до реципієнта може відбуватися в різній формі:

- у рукописному вигляді;

- після опублікування у вигляді  видання;

- у вигляді електронного чи  магнітного запису, аудіо-чи відеозапису;

- створенням засобами віддаленого  доступу (такими як комп'ютерні  мережі з відповідним програмно-технічним  обладнанням) для збереження електронної  інформації;

- засобами візуального відображення (браузери, редактори, спеціалізовані  програми для перегляду та друкування) тощо.

Кожна з наведених форм дає можливість по-своєму розкрити сутність понять "документ" і "видання", виділити в них певні особливості, специфічні ознаки, які потрібно враховувати під час створення, розповсюдження, обробки, зберігання чи використання в системі документно-інформаційних комунікацій.

Різні підходи до визначення поняття "видання" наведено в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1. Визначення поняття "видання"

	Формулювання	Джерело
1.	Видання - будь-який твір друку, що поліграфічно оформлений, має номер типографського замовлення та приймається в якості одиниці статистичного обліку друкованої продукції країни, а також одиниці обліку фонду	Словарь библиотечных терминов. - М:. "Книга", 1976.- С.15
2.	Видання - документ, що пройшов редакційно-видавниче опрацювання й містить інформацію, призначену для поширення, самостійно оформлений відповідно до вимог стандартів та інших нормативних документів і має вихідні відомості	ГОСТ 7.60-90. Издания. Основные виды. Термины и определения// Стандарты по библиотечному делу; Сборник. - СПб.: Профессия, 2000. - С.270 - 307
3.	Видання - це документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення й поліграфічного виконання	Видання. Основні види: Терміни та визначення: ДСТУ3017-95.-К.: Держстандарт України, 1998. - 47с.
4	Видання - головне джерело інформації, універсальний засіб соціальної комунікації	Закон України "Про видавничу справу" // "Урядовий кур'єр. - 1997. -№ 130-131.- 19 липня

Перші три визначення поняття "видання" стосуються документів, головною частиною яких є друкований текст, тобто традиційних видань, але нічого не сказано про видання, у яких головним є звукозапис або запис зображень на непаперових носіях. Останні зовсім не розглядаються в цих визначеннях. Тобто не можуть бути віднесеними до обсягу поняття "видання".

В останньому визначенні, наведеному в таблиці, подане універсальне тлумачення, що включає й поняття "електронне видання", як категорію інформаційних ресурсів.

Видання, що поряд з друкованим текстом містять записи звуків чи зображення на інших матеріальних носіях (платівках, дисках, магнітофонних стрічках, фотоплівках, слайдах, аудіо - та відеокасетах), або такі, що мають супровідну допоміжну інформацію (диски з записом контрольних вправ тощо), звуться комбінованими.

Сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем (видавцями) є видавничою продукцією.

Під публікацією, у загальному випадку, слід розуміти опублікований твір, тобто твір випущений в обіг для задоволення розумових потреб користувачів.

1.2. Особливості електронних видань

Розвиток інформаційних технологій, що базуються на засобах комп'ютерної техніки та телекомунікаційного зв'язку, призвів до виникнення електронних видань, тобто електронного запису інформації (твору) на спеціальних матеріальних носіях.

Електронна форма подання інформації - це спосіб фіксації інформації, який дозволяє її збереження, опрацювання, розповсюдження та представлення користувачеві роботи за допомогою засобів комп'ютерної техніки.

Історію існування електронних видань можна визначити кількома періодами:

- до початку 1980-х років - комп'ютер використовувався для підготовки й редагування звичайних публікацій;

- із кінця 1980-х до середини 1990-х  років - переважали видання на  оптичних компакт-дисках;

- із середини 1990-х років - почалося  опублікування в мережі Інтернет  копій друкованих видань;

- з початку 2000-х років - відбувається  активне розміщення в мережі  Інтернет електронних видань  без наявності їхньої друкованої  форми.

Зміни в підходах до визначення поняття "електронне видання" ]5, 6] наведено в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 Визначення поняття "електронне видання"

№	Формулювання	Джерело
1	Електронне видання - що містить систематизовані дані наукового або прикладного характеру, подані у формі, зручній для навчання і викладання, у вигляді текстової, графічної, цифрової, мовної (звукової), музичної, фото-, відео- та іншої інформації або як сукупність таких форм подання інформації. Електронне видання може бути розміщене на будь-якому носієві інформації — оптичному (CD, DVD-ROM тощо), магнітному (магнітний диск) або іншому, який може забезпечити збереження автентичності цього видання і придатний для відтворення на відповідних технічних пристроях, а також може бути опубліковане в комп'ютерній мережі.	ISO 9707: 1991 Information and documentation – Statistics on the production and distribution of books, periodicals and electronic publications /TC 46/SC 8/WG 2 – 1991/ - 13 p.
2	Електро́нне видання́ — електронний документ (група електронних документів), що пройшов редакційно-видавничу обробку, має вихідні відомості та призначений для розповсюдження в незмінному вигляді.	ГОСТ 7.8.-2001.Электронные издания: Основные виды и выходные сведения: Межгосударственный стандарт. – Минск: Межгосударственный совет по стандартизации, метрологии и сертификации, 2002 – 13с.

   Можна зазначити, що електронне видання - це самостійний продукт, який може використовуватися незалежно від виробника (зокрема через телекомунікаційні мережі). Це має бути завершений (тобто той, що не змінюється протягом часу та на всіх копіях) продукт, який містить інформацію, подану в електронній формі й призначений для довготривалого зберігання, усі копії якого відповідають оригіналу.

До електронних видань відносять усі видання на СD-носіях, а також інтерактивні документи, які є ідентичними за змістом аналогами друкованих журналів і книг. Обговорення приналежності до електронних сайтів і порталів тільки розвивається (спостерігається тенденція віднесення їх до засобів масової інформації).

До числа основних специфічних особливостей електронних видань фахівці відносять наступні:

- багатомірність доступного знакового простору, можливість використання поряд із природною мовою іншої системи знаків;

- наявність внутрішніх і зовнішніх  зв'язків й автоматична їх підтримка;

- можливість установлення динамічних  зв'язків між добутками;

- динамічність контексту авторського добутку;

- комп'ютерна підтримка читача.

Для повного термінологічного представлення електронного видання, як нового виду видань, звернемося до поняття "електронний ресурс".

Електронні видання як вид електронних ресурсів

Електронні ресурси, як зазначається в Міжнародному стандарті з бібліографічного запису, це інформаційні ресурси, які керуються комп'ютером, у тому числі ті, які потребують використання периферійного пристрою, підключеного до комп'ютера [5].

Електронними ресурсами є електронні дані (інформація у вигляді чисел, букв, символів, зображень, уключаючи графічну інформацію, відеоінформацію тощо, або їх комбінації), електронні програми або об'єднання цих видів ресурсів у одному.

Термін "електронні ресурси" вміщує такі поняття, як цифрова форма фіксації інформації, комп'ютерні засоби й програмне забезпечення для відтворення та керування, а також електронне середовище для її розповсюдження (комп'ютерні мережі та засоби телекомунікаційного зв'язку).

Перелік основних видів електронних ресурсів наведено на схемі 5.1.

 

Види електронних ресурсів

Електронний ресурс може бути як самостійним документом (виданням, мультимедійним продуктом), так і складовою іншого електронного ресурсу. Він може також бути додатком до паперових документів тощо.

Відмінною ознакою електронних видань, що відрізняє цю категорію електронних ресурсів від будь-яких інших, є їх редакційно-видавнича обробка та наявність вихідних даних, що поєднує їх з традиційними виданнями.

За межами традиційних та електронних видань залишаються документи, що не підлягають редакційно-видавничій обробці, і з цієї причини не відносяться до процесів масової комунікації. Сюди ж не зараховуються всі повідомлення, подані в усній формі.

1.3. Основні ознаки видань

Особливе місце в документній комунікації посідають книги, газети, журнали, ноти, що складають групу видань - це певний вид документів (традиційні чи електронні), які мають свої специфічні ознаки, що різнять їх з іншими видами документів. Порівняння основних ознак традиційних і електронних видань подано на схемі 5.2.

Загальними для традиційних та електронних видань ознаками є:

- наявність носія інформації;

- необхідність редакційно-видавничого  опрацювання;

- обов'язковість вихідних даних;

- наявність обумовленого накладу;

- можливість візуального сприйняття.

Структура, реквізити та допоміжний апарат видань

Структура видання як виду документа залежить від його типу, принципів побудови, читацького й цільового призначення.

Основні ознаки видань

Так, принцип розміщення текстових документів у колективних збірниках буде таким: історична послідовність; алфавітна послідовність; жанрова ознака.

Принцип розміщення текстових документів у авторських збірниках та зібранні творів: авторська воля; жанрова ознака; хронологічна послідовність.

Основні реквізити традиційних видань:

- Автор - творець документа, їм може  бути окрема особа або колектив.

- Заголовок - назва видання, що виступає в якості пошукового образу.

- Надзаголовкові дані - найменування  організації, від імені якої виходить  видання, заголовок серії.

- Підзаголовкові дані - тематика, читацька  адреса і цільове призначення, порядковий номер, нумерація томів, випусків, частин, книг тощо.

- Класифікаційний індекс - УДК, ББК  та авторський знак.

- Комплексний книготорговельний  індекс - розміщується на виданнях  з означеною ціною.

- Знак охорони авторського права - розміщується в нижньому правому  куті титулу.

- Міжнародний стандартний номер - ISBN або ISSN - код реєстраційного характеру. Присвоюється міжнародною і національною агенцією за єдиною методикою.