Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Октября 2014 в 21:03, курсовая работа
Актуальність теми – документ в сучасному вигляді є результатом багатовікового розвитку. Вперше з’явившись, документ пройшов з людиною весь довгий шлях від прагнення зберегти інформацію, до матеріального втілення збереження інформації на певному носії, з метою її передачі у часі і просторі.
Людство шукало і знаходило матеріали і способи, найбільш зручні для фіксації інформації. Кожен новий носій і спосіб - це цілий етап життя. Глиняні таблички, пергамент, береста, скоропис і машинопис є ніби верстовими стовпами розвитку людства і одночасно етапами в розвитку документування.
Вступ…………………………………………………………………..….……….3
Розділ 1 Загальні відомості про іконічні документи
1.1. Поняття документ…………………………………………………………….6
1.2. Класифікація іконічних документів…………………………………………7
Розділ 2 Ізографічні документи та їх різновиди
2.1. Загальна характеристика ізографічних документів…………………..……8
2.2. Ізографічне видання:основні поняття………………………………...……10
2.3. Основні види ізографічних видань………………………………...……....14
Розділ 3 Аудіовізуальні документи та їх різновиди
3.1. Загальна характеристика та класифікація
аудіовізуальних документів…………………………………………………….15
3.2. Кінодокументи. Загальна характеристика та види кінодокументів………………………………………………………….………..18
3.3. Фотодокументи. Загальна характеристика та види фотодокументів…………………………………………………………….…….23
3.4. Фонодокументи. Загальна характеристика та види фотодокументів…………………………………………………………….…….28
Висновки………………………………………………………...……………….34
Список використаної літератури…………………………………….………….36
За швидкістю обертання диска монографічні ГРП бувають 78, 45, 33 1/3, 16 2/3, 8 1/3 об/хв.
Промисловість випускає монофонічні й стереофонічні ГРП трьох форматів: гігант (діаметр диска – 300 мм), гранд (діаметр диска – 250 мм), миньєн (діаметр диска – 175 мм).
Для розмежування грамплатівок на етикетках проставляються спеціальні позначення: М – моно, С – стерео, Г – гнучка, А – цифрова.
Паспорт платівки – етикетка – маленький паперовий кружок у центрі диска. На етикетці, крім найменування запису й номера ДСТУ, є низка умовних позначень. Монофонічний запис позначається трикутником, стереофонічний – двома колами, що перехрещуються, і словом «стерео». Номінальна частота обертання платівки позначається цифрою 33 (число обертів за хвилину).
Кожній ГРП привласнюється індекс-номер, який закріплюється за нею назавжди, скільки б вона не тиражувалася.
За зовнішнім оформленням ГРП бувають: вкладені в звичайні конверти, які не мають інформації; вкладені в яскраво оформлені конверти з інформацією про її зміст; вміщені в коробки, у яких зібраний комплект ГРП з супровідною брошурою; платівки-альбоми, що розкриваються як книги, що мають друкарський текст; платівки, вкладені в палітурку книги.
Грамплатівка – старий і найбільш поширений вид фонодокумента.
Перші спроби зафіксувати звук були зроблені ще на початку XIX в. Англійський фізик Т. Юнг зафіксував звукові коливання камертона на зачорненому сажею паперу. У 1842 р. німецький фізик В. Вертгейм здійснив подібний запис на диск. У 1857 р. французький коректор Л. Скотт сконструював перший апарат для запису звукових коливань, передаваних по повітрю. Істотним недоліком цих апаратів була неможливість відтворення запису. Вона була придатна лише для візуального вивчення відображених звукових коливань.
У 1877 р. американський винахідник Томас Альва Едісон винайшов фонограф, що проводить запис звуку на валик. Відтоді 1877 р. вважається роком народження грамзапису, хоча до появи грамплатівки як такої мине десять років.
Фонограма (грец. phone – звук і gramma – межа, буква, написання) – документ, матеріальний носій, із записаними на ньому звуковими коливаннями (мова, музика або умовний сигнал).
Залежно від системи звукозапису розрізняють фотографічні, магнітні й оптичні фонограми (ФН).Залежно від форми носія розрізняють магнітні ФН на стрічці, магнітні відеофонограми у касеті, оптичні ФН на диску.
Фотографічні ФН використовують у фільмокопіях звукових кінофільмів. Рух кіноплівки при записі й фонограми при відтворенні відбувається із стандартною швидкістю 456 мм/с /35 мм/, 183 мм/с /16 мм/ і 91 мм/с /8 мм/.
Магнітні ФН широко використовують для передачі звуку на радіо, телебаченні, у побутових магнітофонах. Магнітні ФН – найбільш поширений вид фонограм.
Магнітна фонограма – стрічка із записом звуку. Вона заснована на здатності феромагнітних матеріалів намагнічуватися в результаті дії на них змінного магнітного поля і зберігати залишкову намагніченість.
Перший апарат, побудований за принципом магнітного запису, нагадує фонограф Т.А. Едісона.
Принцип, використовуваний для магнітофонного запису, був відкритий у 1889 р. Вольдемаром Паульсеном, працівником копенгагенської телефонної станції, який сконструював телеграфон – апарат для відтворення звуку.
Інтерес до магнітного запису зріс на початку XX ст.
Нова ера магнітного запису розпочалася з 1928 р., коли була виготовлена перша магнітна стрічка на паперовій основі [ 8, 25].
Компакт-диск (англ. Compact Disc,
CD) - оптичний носій інформації у вигляді
пластикового диска з отвором в центрі,
процес запису і зчитування інформації
якого здійснюється за допомогою лазера.
Подальшим розвитком компакт-дисків стали
DVD і Blu-ray, прообразом стала грамплатівка.
Спочатку компакт-диск був створений для
зберігання аудіозаписів в цифровому
вигляді (відомий як CD-Audio), однак у подальшому
став широко використовуватися як носій
для зберігання будь-яких даних (файлів)
в двійковому вигляді (т.зв. CD-ROM - англ.
Compact Disc Read Only Memory, компакт-диск з можливістю
читання, або КД-ПЗП - Компакт-диск, постійний
запам'ятовуючий пристрій»). Надалі з'явилися
компакт-диски не тільки з можливістю
читання одноразово занесеної на них інформації,
але і з можливістю запису (CD-R) і перезапису
(CD-RW (англ. Compact Disc-ReWritable, Перезаписуваний
компакт-диск)). Формат файлів на CD-ROM відрізняється
від формату запису аудіо-компакт-дисків
і тому звичайний програвач аудіо-компакт-дисків
не може відтворити збереженої на них
інформацію, для цього потрібен спеціальний
привід (пристрій) для читання таких дисків.
Компакт-диск був розроблений в 1979 році компанією Sony. Sony використовувала власний метод кодування сигналу PCM - Pulse Code Modulation, що використовувався раніше в цифрових професійних магнітофонах. У 1982 році почалося масове виробництво компакт-дисків на заводі в Лангенхагені (Німеччина). Випуск першого комерційного музичного CD був анонсований 20 червня 1982 року. Історія свідчить, що на ньому був записаний альбом «The Visitors» групи ABBA.
Першим компакт-диском, що потрапили на прилавки музичних магазинів, був альбом Біллі Джоела 1978 року «52nd Street». Продажу цього альбому на CD почалися в Японії 1 жовтня 1982 року.
За даними Philips, за 25 років в світі було продано більше 200 млрд CD. Незважаючи на те, що все більше людей воліють купувати музичні файли через Інтернет, за даними IFPI продаж компакт-дисків досі становить близько 70% всіх продажів музики [1].
Висновки.
В даній курсовій роботі ми з’ясували що:
1. Іконічний документ – це той, у якому знак подібний відображуваному об'єкту, це картина, малюнок, фотографія, кінофільм, діафільм, відеодиск та ін.
Іконічні документи поділяються на аудіовізуальні та ізографічні документи.
2. Ізографічний документ (зображувальний документ) - це документ, зміст якого зафіксовано у вигляді точного, зменшеного, збільшеного або формалізованого відображення зовнішніх характеристик реального чи уявного об'єкта за допомогою малювання, креслення, графіки, фотографії.
3. Основними видами ізографічних видань є:
плакат - аркушеве ізовидання, що містить малюнок, фотографію, монтаж або яке-небудь спеціальне зображення з невеликим текстом пояснення;
художня репродукція - аркушеве видання, що відтворює витвір образотворчого мистецтва (картину, малюнок і т. ін.) або художню фотографію;
естамп – аркушеве ізовидання, що є відтисненням витвору образотворчого мистецтва з друкарської форми, виготовленої самим митцем;
листівка - аркушеве ізовидання встановленого формату, одна сторона якого є репродукцією, малюнком або фотографією, а інша може бути використана для аркуша або тексту, що пояснює зображення.
альбом - ізовидання, основу якого складає поліграфічне відтворення картин, малюнків, креслень, фотознімків і т.ін. з коротким текстом пояснення.
4. Аудіовізуальний документ, або, як ще називають фахівці, - кінофотофонодокумент містить образну, звукову та образнозвукову інформацію, яка відтворюється за допомогою спеціальних технічних засобів , таких як діаскоп, епідіаскоп, фільмоскоп, кінопроектор, магнітофон, програвач, мультимедійний пристрій тощо.
Кінодокумент – аудіовізуальний документ на плівковому носії, що містить зафіксовані на ньому за допомогою кінематографічної техніки предмети у вигляді послідовно розміщених фотографічних зображень, а в звуковому кінофільмі – також звукову інформацію;
Фотодокумент – це також аудіовізуальний документ, що містить інформацію, зафіксовану на ньому за допомогою фотографічної техніки, предмети у вигляді окремих фотозображень;
Фонодокумент – це аудіовізуальний документ на стрічковому або дисковому носії, що містить звукову інформацію;
Відеодокумент (відеофонограма) - аудіовізуальний документ на стрічковому або дисковому носії, що містить інформацію, зафіксовану на ньому за допомогою відеозвукозапису.
5. Основними видами
Основними видами фотодокументів є фотографія та діапозитив.
До основних видів фонодокументів належать грамплатівка, фонограмма та компакт-диск.
Список використаної літератури:
1.Википедия. Свободная энциклопедия.[Электронный
ресурс]: Компакт-диск.- Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/%
2.Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення: ДСТУ 2732-2004.- Введ. 01.07.2005.- К.,2005.- 30с.
3 Записування і відтворення інформації. Терміни та визначення: ДСТУ 2737-94.- Введ. 31.08.1994.- К., 1994.-159с.
3.Зиновьева Н.Б. Документоведение.
Учебно-методическое пособие. [Электронный
ресурс].- Режим доступа: http://do.gendocs.ru/docs/
4.Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення: ДСТУ 2392-94.- Введ. 01.01.1995.- К., 53с.
5.Кулешов, С.Г. Общее документоведение
[Текст]: учеб.пособие/С.Г. Кулешов.-К.:Альтернатива,2013.
6.Куняев, Н.Н. Документоведение [Текст]: учебник/ Н.Н. Куняев, Д.Н.Уралов, А.Г.Фабричнов; под ред. проф. Н.Н.Куняева.- М.: Логос, 2013.- 352с.- (Новая университетская библиотека).
7.Кушнаренко, Н.Н. Документоведение. [Текст]: учебник/ Н.Н. Кушнаренко.- 8-е изд., стереотипное.- К.: Знання, 2008.- 459с.-(Высшее образование ХХІ века).
8.Ларьков Н.С. Документоведение.:
Учебное пособие. Часть 1 [Электронный
ресурс].- Режим доступа: http://dmeti.dp.ua/file/
9.Студії з архівної справи
та документознавства. Т. 12, 2004. [Електронний
ресурс]: Люція Тупіченко-Кадирова.
Музичний документ, аспекти визначення,
специфіки видів та описування в режимі
електронної каталогізації. – Режим доступу: http://www.archives.gov.ua/
10.Термінологія документознавства та суміжних галузей знань [Текст]: збірник наукових праць/ Під ред.. В.В.Бездрабко.- К.: Четверта хвиля, 2008.- 152с.
11.Тимошик, М. Книга для автора, редактора, видавця [Текст]: практ. посібник/ М. Тимошик.- К.: Наша культура і наука, 2006.- 560с.- (Бібліотека видавця, редактора, автора).
12.Україна. Закони. Про інформацію [Текст]: офіц. вид. станом на 2 жовтня 1992р. //Відом.Верховної Ради України.- 1992.- № 48.- С.650.[Зміни внесено Законами України № 1642-ІІІ від 06.04.200р.// Відом. Верховної Ради України.- 2000.- №27.- С.213.; №304-ІІІ від 07.02.2002р.- № 29.- С.194; №676-ІУ від 03.04.2003р.].
13.Українські культурні дослідження.
Експериментальна Веб-сторінка науковців
українського центру культурних досліджень
[Електронний ресурс]: Нормативно-технічна
документація для галузі культури і мистецтва
України: систематизований перелік (станом
на 2004р.).- Режим доступу: http://www.culturalstudies.in.
14.Український тлумачний словник видавничо_поліграфічної справи [Текст] / Уклад.: П. О. Киричок, О. М. Величко, С. Ф. Гавенко та ін.; за заг. ред. П. О. Киричка. — К.: НТУУ «КПІ», 2010. — 896 с.
15.Хранилище стандартов.
[Электронный ресурс]: - ДСТУ 3017-95 Видання.
Основні види. Терміни та визначення.-
Режим доступа: http://normativ.ucoz.org/load/
16.Центральний державний кінофотофоноархів
України імені Г.С.Пшеничного [Електронний
ресурс].- Режим доступу: http://tsdkffa.archives.gov.
17.Швецова-Водка, Г.М. Документознавство
[Текст]: навч. посібник/ Г.
М. Швецова-Водка.- К.: Знання, 2007.- 398с.-(Вища
освіта ХХІ століття).
18. Швецова-Водка, Г.Н. Общая
теория Документа и книги [Электронный
ресурс].- Режим доступа: http://dmeti.dp.ua/file/
19.Швецова-Водка, Г.М. Типологія документа [Текст]: навч. посібник для студентів ін.-тів культури/ Рівн. держ. ін.-т. культури.- К.: Книжкова палата України, 1998.- 80с.
20. Электронный фонд правовой
и нормативно-технической документации
[Электронный ресурс]: ГОСТ Р 51141-98 Делопроизводство
и архивное дело. Термины и определения.-
Режим доступа: http://docs.cntd.ru/document/
21.Электронный фонд правовой
и нормативно-технической документации
[Электронный ресурс]: ГОСТ 7.69-95 (ИСО 5127-11-83)
Аудиовизуальные документы. Основные
термины и определения.- Режим доступа: http://docs.cntd.ru/document/
22.Pidruchniki. w.s. [Електронний
ресурс]: Загальне документознавство.
Ю.І Палеха, Н.О. Леміш. Режим доступу: http://pidruchniki.ws/
23.SNAPSHOT Kiev.ua [Электронный
ресурс]: Достоинства цифровой фотографии.
Авт. Lenakhall.- Режим доступа: http://snapshot.kiev.ua/2010/
Soft Akademi. Региональный центр
по разработке электронных
24. twirpx.com. [Электронный ресурс]:
Пономарёва О.Б. Документоведение .- Режим
доступа: http://www.twirpx.com/file/
Информация о работе Аудіовізуальні документи та їх різновиди