Аудіовізуальні документи та їх різновиди

 

 

 

 

Зміст

стор.

Вступ…………………………………………………………………..….……….3

Розділ 1 Загальні відомості про іконічні документи

1.1. Поняття документ…………………………………………………………….6

1.2. Класифікація іконічних документів…………………………………………7

Розділ 2 Ізографічні документи та їх різновиди

2.1. Загальна характеристика ізографічних  документів…………………..……8

2.2. Ізографічне видання:основні  поняття………………………………...……10

2.3. Основні види ізографічних  видань………………………………...……....14     

Розділ 3 Аудіовізуальні документи та їх різновиди     

3.1. Загальна характеристика та класифікація                   

 аудіовізуальних документів…………………………………………………….15

3.2. Кінодокументи. Загальна характеристика та види кінодокументів………………………………………………………….………..18

3.3. Фотодокументи. Загальна характеристика та види фотодокументів…………………………………………………………….…….23

3.4. Фонодокументи. Загальна характеристика  та види фотодокументів…………………………………………………………….…….28

Висновки………………………………………………………...……………….34

Список використаної літератури…………………………………….………….36

 

 

 

 

 

 

 

Втуп

 

Офрмлення тексту в різноманітні форми призводить до появи документів, а сам процесс ми називаємо документалізацією. Виділяють як мінімум п’ять основних об’єктів інформаційного простору, це – образ, знак, концепт, текст і документ.

Документ, зображення на якому схоже із тим предметом чи явищем, що передає, називають іконічним чи іконографічним. Ці документи поділяються на ізографічні та аудіовізуальні.

Актуальність теми – документ в сучасному вигляді є результатом багатовікового розвитку. Вперше з’явившись, документ пройшов з людиною весь довгий шлях від прагнення зберегти інформацію, до матеріального втілення збереження інформації на певному носії, з метою її передачі у часі і просторі.

Людство шукало і знаходило матеріали і способи, найбільш зручні для фіксації інформації. Кожен новий носій і спосіб - це цілий етап життя. Глиняні таблички, пергамент, береста, скоропис і машинопис є ніби верстовими стовпами розвитку людства і одночасно етапами в розвитку документування. З кожним новим етапом носій і зафіксована на ньому інформація ставали все більш двоєдиним цілим - документом.

З появою іконічних документів, що стали результатом технічного прогресу, наукових відкриттів та технічних винаходів, життя людини змінилося. Цей вид документів зараз грає величезну роль в житті суспільства. Іконічні документи сприймаються простіше, ніж інші види документа, відрізняються барвистістю і різноманітністю, а також вони значно знижують вірогідність втрати інформації.

Мета дослідження - в даній курсовій роботі досліджуються іконічні документи, як вид документа, розглядаються його різновиди та їх особливості.

Об’єкт дослідження – іконічні документи, їх специфіка та типи.

Предмет дослідження  - ізографічні та аудіовізуальні документи, їх типи та види.

Методи дослідження – аналіз документознавчої, наукової, методичної та законодавчої літератури та публікацій, що містять відомості про іконічні документи.

Завдання дослідження:

1- дослідити іконічні документи та їх різновиди;

2- розглянути ізографічні документи та їх різновиди;

3- вивчити ізографічні видання та їх основні види;

4- розглянути аудіовізуальні документи та їх різновиди;

5-проаналізувати основні види аудіовізуальних документів.

Структура курсової роботи – дана курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У вступі висвітлена актуальність теми, представлена мета дослідження, об’єкт та предмет дослідження, розглянуті методи дослідження та його завдання.

У першому розділі «Загальні відомості про іконічні документи» висвітлюється поняття документ та класифікація іконічних документів.

Другий розділ «Ізографічні документи та їх різновиди» розглядає загальну характеристику ізографічних документів, ізографічні видання, їх класифікацію та основні види.

В третьому розділі « Аудіовізуальні документи та їх різновиди» характеризуються основні види аудіовізуальних документів та їх види.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 Загальні відомості про іконічні документи.

 

1.1 Поняття документ.

 

Поняття «документ» в наш час є найбільш розповсюдженим в науках, що вивчають різноманітні способи зберігання і передачі в суспільстві знань та інформації. Існує багато визначень документа, які зафіксували уяву про нього.

Документ — засіб закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумову діяльність людини. У статті 1 Закону України «Про інформацію» говориться, що документ — матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Документ — це будь-яке джерело інформації, передання людської думки, знань незалежно від того, чи втілене воно в матеріально фіксованій формі або є провідником (передавачем) інформації в часі.

В ДСТУ 3017-95 документ визначений, як матеріальний об’єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передавання в часі і просторі.

“Документом вважається будь-яка нооінформациія (інформація створена людським розумом на відміну від інформації, зафіксованої в явищах неживої природи чи біології), зафіксована на спеціальному матеріальному носії з метою її використання, передачі і зберігання. Форма та спосіб фіксації допускаються будь-які, тобто на папері, плівці, у вигляді кодексу, стрічки, диски і т. п.”[19]

 В класифікації запропонованій Г.М. Швецовой-Водка с позиції книгознавства документи поділяються на види за особливостями знакових засобів фіксації та передачі інформації:

1. За способом запису інформації (способом створення документа) - рукотворний (рукописний), технотронний, механічний.

2. За характером знакових засобів передачі інформації  - символічний, іконічний, записаний шляхом зміни структури носія.

3. 3а належністю знаків запису до певних знакових систем-текстовий (писемний, літературний), комплексний, технічно-кодований, нетекстовий.

4. За характером мовної знакової системи, в якій втілено інформацію - вербальний (словесний), музичний, зображувальний, картографічний, матричний, комплексний.

5. За формою запису інформації – одновимірний

(лінійний), двовимірний (площинний), тривимірний (об’ємний), комбінований.

6. За призначенням до сприйняття інформації - людиносприйманий, машиносприйманий, людино-машино сприйманий.

7. За каналом сприйняття інформації людиною  - візуальний, аудіальний, тактильний, аудіовізуальний, комбінований, недоступний для сприйняття інформації людиною.

8. За способом декодування інформації людиною - призначений для читання, призначений для роздивляння, призначений для слухання,призначений для комплексного відтворення інформації [18,c.147-149]

 

1.2 Класифікація іконічних документів.

 

Особливістю документа є те, що інформація (зміст), яка міститься в ньому, передається за допомогою тих або інших знаків.

Знаковість – властивість документа, яка є обов’язковою, т.я. тільки в закодованій знаками формі можна передати інформацію від комуніканта до реципієнта. За інформаційними знаками документи поділяють на текстові та нетекстові.

 Нетекстовий документ оформлений у вигляді запису за допомогою нотних, картографічних та інших немовних знаків. Сюди можна віднести іконічний, ідеографічний, звуковий і матричний документи. Їх часто називають невербальними (немовними) документами.

 

Іконічний документ – той, у якому знак подібний відображуваному об'єкту (картина, малюнок, фотографія, кінофільм, діафільм, відеодиск та ін.) 

 

Іконічні документи поділяються на аудіовізуальні та ізографічні документи.

 

“Аудіовізуальний документ – документ, зміст якого представлено у вигляді зображення і (або) звуку, для фіксування і (або) відтворювання яких застосовують відповідну апаратуру”[2].

 

Таке ж визначення в стандарті ГОСТ 7.69—95 супроводжується ще й приміткою про те, що аудіовізуальний документ може також містити текстову інформацію, тобто мається на увазі, що аудіовізуальний документ не просто містить зображувальну та (або) звукову інформацію, а те що вона є головною і основною, а текст – додатковою.

Ізографічний документ – документ, що містить інформацію, виражену за допомогою зображення якого-небудь об'єкта (одного або декількох)

 

 

Розділ 2 Ізографічні документи та їх різновиди.

 

2.1 Загальна характеристика ізографічних документів.

 

Ізографічні документи відносяться до класу іконічних за характером знакових засобів фіксування та передачі інформації. Іконічний знак повинен мати схожість чи подібність з тим предметом чи явищем, який означає.

Головне смислове навантаження цих документів несе зображення реально існуючих об'єктів образотворчо-графічними (знаковими) засобами.

“Ізографічний документ(зображувальний документ) - це документ, зміст якого зафіксовано у вигляді точного, зменшеного, збільшеного або формалізованого відображення зовнішніх характеристик реального чи уявного об'єкта за допомогою малювання, креслення, графіки, фотографії, кінематографії та відеозапису”[2].

Специфічними ознаками ізографічних документів є :

використання образотворчих знаків;

творчий (авторський) підхід до зображувального об’єкту;

наявність незначної текстової інформації.

 

“Ізографічні документи містять інформацію, що відображає дійсність в наглядних, зоровосприйнятних образах і, як правило, точно відтворюють реальність. Завдяки методам узагальнення, типізації, уяві художника, ізодокументи здатні естетично розкривати часовий розвиток подій, духовний образ, переживання, думки, взаємовідносини людей, втілювати суспільні ідеї. Основну частину ізографічних документів складають ізовидання”[9, c. 309].

 

Ізодокументи класифікують за такими загальними ознаками документа:

- спосіб зображення;

- матеріальна конструкція;

- спосіб виготовлення;

- функціональне призначення [23].

 

 2.2  Ізографічне видання: основні поняття та класифікація.

 

Ізографічне видання – видання живописних, графічних, скульптурних творів мистецтва, спеціальних чи художніх фотографій та інших графічних робіт, креслень, діаграм, схем тощо (у виданні домінує зображення чи зображальний ряд – художній ансамбль, а текст відіграє допоміжну, пояснювальну роль, може бути відсутнім). Можемо зустріти й такі синонімічні терміни на позначення ізовидань, як зображальне, образотворче, мистецьке, художнє видання. За визначенням М. Тимошика, “зображальні видання складають ту частину друкованої продукції, де домінує зображальний матеріал у вигляді репродукцій творів мистецтва чи фото, а текст виконує лише допоміжну, пояснювальну функцію”[12, c.104].

За версією Кушнаренко Н.М. - професора, кандидата педагогічних наук, загальноприйнятої класифікації ізовидань поки не існує. Це пов’язано з певними труднощами:

наявність принципово різних різновидів ізовидань всередині виду;

різноманітні рівні складності в техніці виконання;

широкий спектр конструктивних особливостей, властивих ізовиданням в цілому та їх різновидам.

За способом зображення розрізняють фотовидання, альбоми та атласи креслень (науково-технічні, архітектурні) та видання художньо-образного характеру.

За матеріальною конструкцією розрізняють книжкові, листові та карткові ізовидання.

До книжкових ізовидань відносяться:

альбоми з мистецтва, що містять репродукції творів живопису, графіки, скульптури, архітектури, прикладного та народного мистецтва або оригінальні авторські форми (гравюри, офорти, літографії та ін.);

фотоальбоми: документальні, історичні, портретно-біографічні, пам’ятні, по кіно- та театральному мистецтву та оригінальні видові, репортажні, публіцистичні;

науково-технічні альбоми: медичні, природничо-наукові, робочих креслень та ін.;

видання не альбомного типу з образотворчого мистецтва, що містять значний об’єм ілюстрацій.

Сюди можна віднести і картографічні атласи.

До листових ізовидань належать плакати, афіші, буклети, репродукції, естампи.

Карткову форму мають листівки, календарики, календарні стінки.

За особливостями виготовлення друкованої форми розрізняють естампи, форму для друку яких виготовляє сам художник ( станкова друкарська форма), та репродуковані ізовидання, форма для яких виготовляється поліграфічним методом.

До ізовидань відносять всі види друкованої прикладної графіки ( етикетки, марки та ін.).

За функціональним призначенням ізовидання поділяються на нормативно-інструктивні , наукові, виробничо-практичні, учбові, масово-політичні, науково-популярні та рекламні.