Економічна сутність та види дефіциту бюджету

 

ЗМІСТ

 

Вступ		3
РОЗДІЛ  1	Економічна сутність та види дефіциту бюджету	5
РОЗДІЛ  2	Причини та наслідки дефіциту бюджету	11
РОЗДІЛ  3	Аналіз бюджетного дефіциту в Україні	17
РОЗДІЛ  4	Світовий досвід збалансування бюджету	23
РОЗДІЛ 5	Шляхи оптимізації бюджетного дефіциту	31
ВИСНОВКИ		37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		39

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

На сучасному етапі розвитку питання дослідження бюджетного дефіциту України та цього організації є надзвичайно актуальними так, як рівень бюджетного дефіциту належить до найважливіших індикаторів фінансової безпеки будь-якої держави, тому питанню бюджетного дефіциту приділяється дедалі більше уваги. Особливо сьогодні, коли в Україні та й в цілому світі спостерігається гостра економічна криза, тому ми можемо зазначити, що бюджетний дефіцит в цьому випадку є небезпечним і є додатковим інфляційним чинником.

Проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найбільш важливих і спірних фінансових проблем. З питань подолання бюджетного дефіциту, вмілого і професіонального управління ним світова фінансова думка має неабиякі теоретичні напрацювання, а країни з розвиненою ринковою економікою – багату й досить ефективну практику. Українська фінансова наука і практика мало обізнані з надбанням Заходу, і це притому, що досягнень з точки зору фундаментальної фінансової теорії та ефективної практики ми на сьогодні, ще не маємо. Ситуацію загострюють ще й не сприятливі чинники розвитку вітчизняної економіки: низький рівень ВВП, а отже й фінансових ресурсів, їх загальний дефіцит як на рівні держави, так і суб’єктів господарювання. Усе це посилює актуальність, значимість і важливість завдань свідомого й ефективного управління бюджетним дефіцитом, робить конче необхідним творче та критичне вивчення західної  теорії та практики.

Питанням бюджетного дефіциту приділяли увагу провідні економісти всього світу. Серед них такі відомі західні вчені, як Сміт, Д. Рікардо, Д. Юм, В. Б’ютер, А. Вагнер, Б. Гербер, Дж. М. Кейнс, Дж. Копітц, Дж. Левін, Д. Дж. Робінсон, П. Самуельсон, В. Танзі, М. Тейеро, М. Фрідман Певний внесок у розроблення теоретичних і практичних питань бюджетного дефіциту зробили українські та російські вчені О, Василик, О. Букін, С. Буковинський, М. Бурлаков, Л. Дробозіна, І. Луніна, С. Льовочкін, Ц. Огонь, В. Опарін, Л. Н. Аведян, І. В. Алєсєєв, С. А. Буковинський, М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Г. Б. Коломієць, І. Ю. Кондрат, С. Я. Кондратюк, В. І. Малько, В. М. та ін.

Предметом дослідження курсової роботи є бюджетний дефіцит.

Метою курсової роботи є дослідження дефіциту бюджету й визначення основних шляхів його подолання.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

• дослідити економічну сутність та види дефіциту бюджету;
• розглянути причини та наслідки дефіциту бюджету;
• проаналізувати бюджетний дефіцит в Україні;
• дослідити світовий досвід збалансування бюджету;
• окреслення шляхів оптимізації бюджетного дефіциту.

Інформаційну базу для написання даної курсової роботи було використано навчальні посібники, статистичні дані періодичних видань (газети, журнали), законодавці та нормативні акти, ресурси Інтернету. Робота написана за допомогою програми Microsoft Office 2007, Microsoft Office Excel 2007, “Adobe Reader”.

 

РОЗДІЛ 1

 ЕКОНОМІЧНА  СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ДЕФІЦИТУ  БЮДЖЕТУ

 

Відповідно до сучасної економічної теорії бюджетний дефіцит є одним із важливих інструментів державного регулювання економічної активності. За умов фінансово-економічної кризи відсутність заходів із стимулювання сукупного попиту, у тому числі через дефіцит бюджету, у значній мірі може підвищити циклічні коливання економіки.

Штучне обмеження дефіциту бюджету в умовах кризи вимагатиме або скорочення важливих видатків по забезпеченню соціальних стандартів та здійсненню державних інвестицій, або посилення податкового тиску. Разом з цим, неконтрольоване збільшення дефіциту бюджету може призвести до порушення макроекономічної стабільності, яка є необхідною умовою економічного розвитку. Бюджетний дефіцит, визначений на економічно безпечному рівні, є однією із рушійних сил розвитку економіки, що дозволяє здійснювати державні інвестиції та забезпечувати необхідний рівень споживання в соціальній сфері.

О. Д. Василик писав, що бюджетний дефіцит — це перевищення видатків бюджету над його доходами. Це показник негативних явищ в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці. Причинами виникнення дефіциту є спад виробництва, зниження ефективності функціонування окремих галузей; несвоєчасне проведення структурних змін з економіці або її технічного переоснащення; великі воєнні витрати; інші об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на економічну й соціальну політику держави.

Бюджетний дефіцит — явище майже постійне в економіці кожної держави, тому важливого значення набувають його розміри та методи ліквідації [11].

Взагалі чимало сучасних економістів, сутність поняття «бюджетний дефіцит» трактують по іншому. Наприклад, економісти: Л. Н. Аведян, І. В. Алєсєєв, С. А. Буковинський, М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Г. Б. Коломієць, І. Ю. Кондрат, С. Я. Кондратюк, В. І. Малько, В. М. Опарін, Н. Б. Ярошевич та інші, визначають, що державний дефіцит виникає як результат нестабільності в економічному та політичному житті держави і посилює негативні явища. Якщо дефіцит перевищує встановлені світовим досвідом показники [5].

В. І. Оспіщева вважає що, насамперед дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, адже це перевищення видатків тільки над постійними доходами бюджету. Крім того, дефіцит бюджету треба оцінювати з позиції як держави зокрема, так і фінансової системи в цілому. Для держави це завжди небажане і досить часто негативне явище [11].

Однак нині в більшості країн світу дефіцит бюджету становить від 2% до 15% валового внутрішнього продукту при середньосвітовій його величині 4,5%. Слід зазначити, що розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 5% валового внутрішнього продукту, призводить до різкого зниження інвестиційної активності, що переростає в подальшому в різні форми кризових явищ.

Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними обставинами. У науковій літературі існують твердження, що сам собою дефіцит може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим можна погодитися лише частково, тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. У тих країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, розмір бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на становище економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково впливатиме на господарське життя в майбутньому. Можна погодитися також із тим, що коли розмір бюджетного дефіциту не перевищує обсягів державних капітальних вкладень, то його вплив на економіку менш негативний [17].

При здійсненні економічного аналізу фахівці оперують різними за змістом визначеннями дефіциту бюджету. Частіше використовують поняття традиційного (звичайного) або первинного дефіциту, рідше – операційного, поточного чи структурного. Зміна бюджету повної зайнятості показує напрям, у якому фіскальна політика буде впливати на зміну сукупного попиту в економіці. Циклічний бюджет показує, яким чином фаза економічного циклу впливає на доходи, видатки і сальдо бюджету. Фактичний дефіцит державного бюджету складається  під впливом дискреційної бюджетно-податкової політики (структурний дефіцит) і циклічних коливань в економіці (циклічний дефіцит). Структурний дефіцит визначається як бюджетний дефіцит при діючих податкових ставках і потенційному рівні випуску. Перевищення фактичного дефіциту над структурним дає циклічний дефіцит, а перевищення структурного дефіциту над фактичним – циклічний надлишок. Зміна абсолютного розміру циклічного дефіциту визначається змінами в структурі податків і державних витрат, автоматична зміна яких відповідає змінам реального обсягу виробництва, інфляції та безробіття залежно від фази економічного циклу.

Розмір дефіциту бюджету залежить від правильного віднесення операцій органів державного управління до основних категорій статистики державних фінансів, що складають її аналітичну, концептуальну  основу, тобто до доходів, видатків та фінансування.

Рівень дефіциту бюджету визначається відношенням до ВВП, ВНП або до затверджених витрат бюджету, але він не може бути постійним і залежить від різних чинників, які впливають на розвиток економіки (зростання або зменшення капіталу, розвиток інфляційних процесів). Активний дефіцит бюджету дає змогу підштовхнути подальший розвиток економіки і зростання капіталу. Пасивний – підкоряється законам інфляції.

Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплати зарплати у

бюджетній сфері тощо).

Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему. Найважливіші види бюджетного дефіциту (рис.1.1).

Дефіцит бюджету часто покривають додатковою емісією грошей. Внаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 Види бюджетного дефіциту

 

Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія, проте вони також певною мірою негативно впливають на економіку країни. По-перше, при певних умовах уряд вдається до примусового розміщення державних цінних паперів і порушує ринкову мотивацію діяльності приватних фінансових інститутів. По-друге, якщо навіть уряд створює достатні стимули для купівлі юридичними і фізичними особами цінних паперів уряду, то державні позики, мобілізуючи вільні кошти на ринку позикового капіталу, обмежують можливості одержання кредиту приватними фірмами. Фірми особливо невеликі та середні, не є для банків такими надійними позичальниками, як державні органи. Збільшення попиту на ринку позикового капіталу через нові державні позики сприяє подорожчанню кредиту – зростанню облікової ставки. Особливо складними є наслідки зовнішніх позик.

Дефіцит державного бюджету безпосередньо пов’язаний з явищем державного боргу, що виникає в наслідок заборгованості уряду та державних органів. Зовнішній державний борг, що перевищує 60% від ВВП чи більше ніж в 2,2 рази експорт країни, вважається небезпечним для стабільності економіки, особливо для стійкого грошового обігу.

Фінансування дефіциту бюджету обраховується на чистій основі, тобто з обсягів валових надходжень запозичених коштів вираховуються платежі з погашення основної суми боргу і додається зміна залишків.

Дефіцит державного бюджету завжди привертав до себе увагу економістів, практиків, урядовців і законодавців. Йому відводиться чільне місце у теоріях державних фінансів, оскільки головною проблемою фінансової політики традиційно вважається державний бюджет. Отже, в першому розділі було розглянуто різні думки науковців щодо визначення сутності дефіциту бюджету. Найбільш точне, лаконічне тлумачення  наводить В.Д. Василик: «Державний дефіцит — це перевищення видатків бюджету над його доходами».

Головними видами дефіциту бюджету вважають такі види, як: загальний, первинний, внутрішній, зовнішній, поточний, операційний.

Після розгляду економічної сутності дефіциту бюджету, його видів наступний розділ роботи доцільно присвятити дослідженню причин виникнення цього явища і відповідних наслідків.

 

РОЗДІЛ 2

ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ

 

Розглянувши у попередньому розділі економічну сутність та види дефіциту бюджету, можна визначити його причини та наслідки.

Причини виникнення бюджетного дефіциту:

• кризові явища в економіці, неефективність фінансово-кредитних зв’язків;
• надзвичайні події, що потребують використання великих коштів, а звичайних ресурсів для цього не вистачає;
• нездатність влади тримати під контролем фінансові ситуації;
• нецільове та неефективне використання бюджетних коштів;
• застосування тіньових схем в економіці;
• структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне й неефективне проведення структурних перетворень;
• збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;
• неефективний механізм оподаткування суб’єктів господарювання;
• невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;
• втрати, розбазарювання виробленої продукції, крадіжки тощо, що не стало об’єктом ефективного державного фінансового контролю [14].