Доходи і видатки державного бюджету

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту полягає у використанні грошово-кредитної емісії. Такий  метод є недоцільним; оскільки він негативно позначається на економічному та соціальному становищі країни.

В цілому держава зобов'язана формувати  свою бюджетну політику так, аби домогтися  скорочення бюджетного дефіциту. Заходи щодо цього сприяли б, з одного боку, збільшенню доходів бюджету, з іншого — скороченню державних видатків. Такими заходами можуть бути:

— перегляд напрямків інвестування бюджетних коштів і спрямування  їх на розвиток галузей, що визначають рівень економічної могутності держави, забезпечують впровадження передових наукових досліджень у виробництво;

— створення сприятливих умов господарювання та стимулювання решти виробництва шляхом використання пільг, субсидій та інших складових бюджетного механізму;

— всебічне залучення в Україну  іноземного капіталу;

— скорочення сфери державної економіки і, відповідно, бюджетного фінансування;

— зменшення видатків на оборону  й управління;

— скорочення фінансування державних  програм, які не мають державного значення.

Крім того, слід враховувати, що згідно з світовим досвідом для зменшення бюджетного дефіциту в країну залучається іноземний капітал. За його допомогою вирішуються одразу кілька завдань, причому не лише фіскальних, а й економічних.

Розробка та послідовне втілення цих  заходів спрямовані на збільшення доходів  бюджету і зменшення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване управління його обсягом. Це, в сукупності з економічними антикризовими заходами, сприяє стабілізації фінансового становища в країні.

 

 

 

 

 

 

 

5. СТРУКТУРА  ВЛАСНИХ ДОХОДІВ

МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

 

До власних доходів  місцевих бюджетів належать доходи, які визначені ст. 69 Бюджетного кодексу України, формуються і збираються на відповідній території, а саме:

1) місцеві податки і збори,  що зараховуються до бюджетів  місцевого самоврядування;

2)   100  відсотків плати за  землю -  для бюджетів міст Києва та Севастополя;  75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

3) податок з власників транспортних  засобів та інших самохідних  машин і механізмів у частині,  що зараховується до відповідного  бюджету;

4)  надходження сум відсотків  за користування тимчасово вільними  бюджетними коштами;

5)  податок на промисел, що  зараховується до бюджетів місцевого  самоврядування;

6)   надходження   дивідендів,   нарахованих   на акції (частки, паї) господарських товариств,  що у власності відповідної  територіальної громади;

7)  плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

8)   кошти  від  відчуження  майна,   яке  знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу    земельних    ділянок    несільськогоспо-дарського призначення, що перебувають у комунальній власності;

9)  фіксований сільськогосподарський  податок у частині, що зараховується  до бюджетів місцевого самоврядування;

10)  плата за оренду майнових  комплексів, що знаходяться у  комунальній власності;

11)   надходження  від  місцевих  грошово-речових лотерей;

12) плата за гарантії щодо  виконання боргових зобов'язань;

13) гранти та дарунки у вартісному  обрахунку;

14)   власні  надходження   бюджетних  установ, що утримуються  за рахунок коштів відповідного  бюджету;

15)   податок  на  прибуток  підприємств  комунальної власності;

102

16)  платежі за спеціальне  використання природних ресурсів місцевого значення;

17) інші надходження,  передбачені законом. 

Ці  доходи   не   враховуються   при   визначенні міжбюджетних трансфертів.

Верховною Радою України 18 лютого 1997 р. був прийнятий у  новій редакції Закон України  «Про систему оподаткування» (№ 77/97 - ВР).

У статті 15 цього Закону визначені місцеві податки та збори, які мають право встановлювати сільські, селищні та міські ради у відповідності з переліком і в межах граничних розмірів, які встановлені Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 «Про місцеві податки та збори».

Органи місцевого самоврядування мають право встановлювати 2 місцевих податки і 15 місцевих зборів.

Місцеві податки та збори  є головним атрибутом місцевого самоврядування і в розвинених країнах. Наприклад, у СПІА за рахунок місцевих податків забезпечується 65% доходів місцевих бюджетів, у Франції - 60%, ФРН - 45%, Англії -36%, Японії - 33%.

У зарубіжних країнах  склалася чисельна розгалужена система місцевих податків та зборів:

>  у Бельгії - 100 місцевих  податків та зборів; ,    > в Італії - 70;

>  у Франції - понад 50.

Але є країни, де застосовується лише кілька, або навіть один місцевий податок як у Англії (подушний податок). Такі країни є винятком, бо значна кількість місцевих податків та зборів є гарантією стабільності надходжень у місцеві бюджети.

Незважаючи на значний перелік  видів місцевих податків та зборів в Україні їх питома вага у податкових надходженнях місцевих бюджетів незначна. Зокрема, у бюджеті 2001 року місцеві податки і збори склали близько 1% доходів місцевих бюджетів України.

Закріплені доходи місцевих бюджетів

До закріплених законодавством (ст. 140 Конституції, статті 64, 65, 66 Бюджетного кодексу) загальнодержавних податків, зборів і платежів, що надходять до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать:

1) 25 відсотків прибуткового податку з громадян, що справляється на відповідній території;

2)  25 відсотків плати за землю,  що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідної області;

3)   плата за ліцензії на  провадження  певних видів   господарської діяльності  та  сертифікати, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.

До закріплених доходів на рівні  районних бюджетів, які використовуються для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать:

1)  50 відсотків прибуткового  податку з громадян,  що справляється на території сіл,  селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

2)  15 відсотків плати за землю,  що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

3)  плата за ліцензії на  провадження певних видів   господарської діяльності та  сертифікати, що видаються районними  державними адміністраціями;

4)  плата за державну реєстрацію  суб'єктів підприємницької  діяльності,   що   справляється   районними державними адміністраціями;

5) надходження адміністративних  штрафів, що накладаються районними  державними  адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

До доходів, що закріплюються  за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1)  прибутковий податок  з громадян на основі таких  нормативів відрахувань:

>  до бюджетів  міст Києва і Севастополя зараховується 100%  загального обсягу прибуткового податку з громадян;

>  до бюджетів  міст республіканського та обласного значення зараховується 75%  загального обсягу прибуткового податку з громадян;

>   до  бюджетів  міст районного  значення,  сіл, селищ та їх об'єднань  зараховується 25%  загального обсягу прибуткового податку з громадян;

2)  державне мито  в частині, що належить відповідним бюджетам;

3)   плата  за  ліцензії  на провадження  певних  видів   господарської  діяльності  та  сертифікати, що  видаються   виконавчими  органами  відповідних рад;

4)  плата за державну  реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

5)  плата за торговий  патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами  продажу  нафтопродуктів   (автозаправними станціями,  заправними пунктами),  що справляється виконавчими органами відповідних рад;

6)   надходження   адміністративних   штрафів, що  накладаються виконавчими органами  відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Перераховані податки і збори (обов'язкові платежі), складають кошик доходів, що закріплюються на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

У випадку, коли доходи від  закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету держава вилучає із місцевого бюджету до Державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому законодавством.

 

 

6. СТРУКТУРА ВИДАТКІВ  МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

 

Видатки місцевих бюджетів — це економічні відносини, які виникають у зв'язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету поділяються на:

>   видатки, які визначаються функціями держави   та   можуть   бути   делеговані   Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою   забезпечення   найбільш   ефективного   їх виконання на основі принципу субсидіарності;

>   видатки на  реалізацію прав  та  обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України.

Розмежування видів  видатків між місцевими бюджетами  здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти на-

3)  первинної медико-санітарної, амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної допомоги (дільничних лікарень,  медичних  амбулаторій,  фельдшерсько-акушерських та фельдшерських пунктів);

4)   сільських,   селищних   та   міських   палаців культури, клубів та бібліотек.

До II групи — належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України і здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення та районних бюджетів.

Ця група містить  видатки на:

1) державне управління:

а)  фінансування органів  місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення;

б)  органів місцевого  самоврядування районного значення;

2) освіту:

а)  дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення);

б)  загальну середню  освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі: школи, дитячі садки (для міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, вечірні (змінні) школи;

в)  заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні шко-ли-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості учнів цих установ формується на території відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, допомога на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням;

г)  інші державні освітні  програми;

3) охорону здоров'я:

а)  первинну медико-санітарну,  амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);

б)   програми  медико-санітарної  освіти  (міські та районні центри здоров'я і заходи по санітарній освіті);