Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Марта 2014 в 21:21, курсовая работа
Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, що перерозподіляються через державний бюджет. Кошти державного бюджету України повинні перш за все скеровуватися на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових програм, нарощування науково-технічних програм, прискорення соціального розвитку і соціального захисту населення.
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Державний бюджет як складова фінансової системи країни
1.1 Економічна суть і функціонування державного бюджету
.2 Принципи побудови бюджетного механізму
.3 Бюджетно-податкова політика: способи формування та реалізації
РОЗДІЛ 2. Аналіз бюджетних систем різних країн
2.1 Порівняльний аналіз бюджетних систем США і РФ
.2 Порівняльний аналіз бюджетних систем Німеччини та Великобританії
РОЗДІЛ 3. Проблеми та шляхи розвитку бюджетної системи України
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ»
на тему «ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА»
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Державний бюджет як складова фінансової системи країни
1.1 Економічна суть і функціонування державного бюджету
.2 Принципи побудови бюджетного механізму
.3 Бюджетно-податкова політика:
способи формування та
РОЗДІЛ 2. Аналіз бюджетних систем різних країн
2.1 Порівняльний аналіз бюджетних систем США і РФ
.2 Порівняльний аналіз бюджетних систем Німеччини та Великобританії
РОЗДІЛ 3. Проблеми та шляхи розвитку бюджетної системи України
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Із визначенням України самостійною ринковою орієнтованою державою з усією важливістю постають проблеми створення і функціонування власної бюджетної системи, що передбачають:
Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, що перерозподіляються через державний бюджет. Кошти державного бюджету України повинні перш за все скеровуватися на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових програм, нарощування науково-технічних програм, прискорення соціального розвитку і соціального захисту населення.
Тема становлення, розвитку та проблем бюджетної політики висвітлювалась у наукових роботах зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів, таких як: В.Федосов, В.І.Кравченко, С.А.Буковинський, С.Хегрут, О. Василик, К. Павлюк, І. Алєксєєев, Н. Ярошевич.
Мета роботи - дослідити бюджетний процес, аналіз стану і руху бюджетних коштів, запропонувати рекомендації щодо наповнення бюджету.
У звязку з цим необхідно вирішити наступні завдання:
вивчення ролі, значення та сутності податків і зборів у сучасних умовах;
ознайомлення з системою державного оподаткування зарубіжних країн;
фінансування заходів передбачених бюджетом і внесення пропозицій до збільшення надходжень до бюджету.
Обєктом дослідження в курсовій роботі є процес формування бюджету та бюджетної політики ринково орієнтованої держави.
Предмет дослідження - державний бюджет як централізований фонд коштів, бюджетна політика ринкової держави.
Результатом дослідження стали пропозиції щодо удосконалення надходження доходів до державного бюджету, податкової системи, а також скорочення видатків державного бюджету.
Для реалізації поставлених завдань були використані такі методи: діалектичний - при дослідженні закономірностей становлення та розвитку бюджетної системи; статистичний аналіз - при визначенні ролі держави у перерозподілі доходів населення.
Інформаційною основою дослідження є матеріали Державного комітету статистики, наукова література, законодавчі та нормативні акти України, Міністерство фінансів Німеччини, Великобританії, США, періодичні видання Федерального комітету державної статистики Російської Федерації.
РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ ЯК СКЛАДОВА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ КРАЇНИ
.1Економічна суть і
функціонування державного
За понад 200-літній період фінансова наука запропонує чимало теорій стосовно бюджету і державних фінансів. На ранніх етапах фінансова наука вбачала своє завдання в обґрунтуванні пропозицій правителя для розумного введення державного господарства.
У ХVII - XVIII століттях найяскравішими представниками фінансової думки щодо бюджету і державних фінансів були камералісти - представники адміністративних і господарських знань. Німецькі вчені Д. Зоненфельді і Д. Бехер у своїх правах намагалися переконати правлячі еліти тодішніх державних утворень у доцільності керуватися під час мобілізації коштів ідеєю збереження потенціалу довгострокового економічного зростанню. Відстоюючи ідею помірного оподаткуванні, вони стверджували, що зниження податкових ставок, а також надання пільг у перспективі може привести до зростання податкової бази і надходжень по бюджетів. Аналогічно у сфері бюджетних видатків камералісти обґрунтовували ідею стимувальної функції витрат, які у довгостроковій перспективі мають сприяти зростанню доходів держави.
Погляди камералістів стосовно бюджету, податків, витрат держави суттєво вплинули на представників класичної політичної економії. А. Сміт, а пізніше Д. Рікардо, вбачали гарантію економічного розвитку й поліпшення життя народу в демократизації бюджетного процесу. Положення А. Сміта і Д. Рікардо щодо доходів держави й використання бюджетних коштів, стали фінансовою класикою, яка повністю може бути реалізована тільки в умовах демократії.
На початку XX ст. з'явилися перші наукові визначення бюджету. Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона стверджує, що бюджет, з погляду держави, є загальним фінансовим законом, на якому будується розпис доходів і видатків держави.
У цей час зароджується ідея, що стала панівною у другій половині XX ст., згідно з якою за допомогою бюджету держава, поряд із розв'язанням класичних адміністративних, політичних і оборонних завдань, повинна виконувати соціальну функцію суспільного добробуту.
У наукових працях європейських авторів державні фінанси, і передусім бюджет, постають складною сферою, яка перебуває на перехресті економіки й політики та є невід'ємною складовою суспільно-економічної системи.
Сьогодні під державним бюджетом розуміють сукупність законодавчо регламентованих відносин між державою і юридичними та фізичними особами з приводу розподілу й перерозподілу ВВП, а за певних умов - національного багатства, з метою формування і використання централізованого фонду коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.
Бюджет як самостійна економічна категорія є формою реальних, об'єктивно обумовлених розподільчих відносин, які виконують специфічне призначення - задоволення потреб суспільства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах.
Головними ознаками бюджету є:
історичність. Бюджет як категорія склався історично і має свої специфічні риси зародження в кожній країні;
плановість. Основною ознакою бюджету є його плановий характер. Як фінансовий план бюджет має передбачати виконання всіх функцій. Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками: рівновага доходів і видатків, бюджетний надлишок, бюджетний дефіцит;
юридичний характер. Бюджет має силу правового акту;
терміновість. Бюджет завжди складається і виконується впродовж певного терміну;
Сутність бюджету реалізується через його функції. Більшість вчених схиляються до думки, що бюджет виконує дві функції: розподільчу і контрольну. В економічній літературі називають також і додаткові функції - економічної безпеки держави, забезпечення існування держави тощо.
Через розподільчу функцію проходить процес концентрації коштів у руках держави та їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб. Ні одна із інших ланок фінансової системи не здійснює такого багатогранного (міжгалузевого, міжтериторіального) і багаторівневого (обласного, міського, районного) перерозподілу коштів, як бюджет.
Контрольна функція сприяє формуванню уявлень про те, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів і чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції складає рух бюджетних коштів, які відображаються у відповідних показниках бюджетних надходжень і видаткових призначень.
Розрізняють економічне, політичне та суспільне значення бюджету.
Економічне значення полягає в можливості держави в особі органів управління впливати на хід економічних та соціальних процесів у державі.
Політичне значення бюджету полягає в тому, що його затверджує законодавчий орган, до складу якого входять обрані народом представники; таким чином реалізується воля народу.
Суспільне значення бюджету полягає в тому, що за допомогою бюджету вирішуються питання соціального характеру - через бюджет фінансуються наука, культура, спорт, охорона здоровя, освіта, тощо.
Відповідно до цього на бюджет впливають економічні (ВВП, НД, економічне зростання (спад) виробництва, фінансова політика), політичні (обороноздатність країни, внутрішній правопорядок, ефективність діяльності законодавчої і виконавчої влади), соціальні (рівень заробітної плати, розмір споживчого кошика, мережа лікарень, поліклінік, шкільних закладів, вищих навчальних закладів тощо) фактори.
Участь держави в розподілі ВВП залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві, яка визначається роллю і місцем в ній бюджету. У світовій практиці існують два варіанти послідовності розподілу ВВП:
)в умовах ринкової економіки;
)у межах адміністративної економіки.
У ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між виробниками. Після цього здійснюється формування централізованих фондів коштів. В адміністративній економіці держава спочатку централізує у бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок розподіляється між виробниками.
За рівнем централізації ВВП у бюджеті умовно розрізняють 3 моделі:
)американська (25-30% централізації ВВП у бюджет);
)західноєвропейська (30-40%);
)скандинавська (50-60%).
Американська модель, заснована на максимальному рівні самозабезпечення фізичних і самофінансування юридичних осіб, характеризується незначним фінансовим втручанням в економіку.
Західноєвропейська модель передбачає паралельне функціонування державних і комерційних установ у соціальній сфері.
Скандинавська модель передбачає досить високий рівень бюджетної централізації ВВП. Вона характеризується розгалуженою державною соціальною сферою. Однак така модель можлива тільки за умов високого рівня ВВП на душу населення.
У цілому бюджет держави як економічна категорія є складним явищем, яке відіграє важливу роль у суспільстві, урівноважує фінансові інтереси суб'єктів розподільних відносин. В усіх країнах світу бюджетні відносини регулюються в законодавчому порядку, що дає підставу розглядати бюджет як правову категорію.
1.2 Принципи побудови бюджетного механізму
Бюджетний механізм - це сукупність способів та форм організацій бюджетних відносин, що застосовуються суспільством з метою вирішення соціально-економічних проблем розвитку країни. Бюджетний механізм включає сукупність загальних та спеціальних методів, форм, важелів мобілізації, розподілу та використання бюджетних коштів - інструментів державного регулювання економіки у сфері бюджетних відносин.
За своєю економічною суттю бюджетний механізм - це правові, організаційні і методичні положення та заходи, які визначають функціонування бюджетної системи в економіці держави. У практичному плані бюджетний механізм - це складна економічна структура, яка визначає послідовність і методи дій органів влади при мобілізації і використанні бюджетних коштів.
Призначення бюджетного механізму зводиться до функцій фінансового забезпечення й фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у державі.
Ефективність бюджетного механізму перебуває у прямій залежності від його структури, тобто від тих конкретних інструментів, заходів і дій, за допомогою яких мобілізуються і використовуються бюджетні кошти. Складовими частинами бюджетного механізму є бюджетне планування і прогнозування, бюджетні показники, нормативи, ліміти, резерви, стимули, санкції, бюджетне законодавство і система управління бюджетним процесом.
За допомогою бюджетного механізму здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюваного в державі ВВП відповідно до основних положень фінансової політики. На стадії бюджетного планування й прогнозування визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки й соціальної сфери. Показники прогнозних розрахунків є основою для приведення в дію відповідних стимулів та інструментів у формі різноманітних пільг, санкцій або обмежень, які забезпечують розвиток держави в заданому напрямку. Це можуть бути пільги з оподаткування, пільгове кредитування або надання дотацій на покриття збитків. Можуть застосовуватися також фінансові інструменти, що обмежують ту чи іншу форму діяльності. Це штрафи, відміна пільг, додаткове оподаткування тощо. Бюджетний механізм характеризують узагальнюючі та індивідуальні показники. Узагальнюючими є весь обсяг фінансових ресурсів, що створюється в державі, обсяг доходів та видатків бюджету тощо. Індивідуальні - це величина витрат бюджету держави на одного жителя, розмір податків, що сплачуються одним працюючим, тощо. Фінансові показники дають змогу визначити дієвість фінансового механізму.
Важливими елементами бюджетного механізму є фінансові нормативи, ліміти й резерви. Нормативи характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів. Ліміти є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина. Резерви мають нейтралізувати вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому.
Розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами починається з розподілу видатків. Розподіл видатків може базуватися на двох принципах: відомчій підпорядкованості і територіальному розташуванні об'єктів фінансування. Розподіл доходів ґрунтується на встановленні загально державних податків і платежів та місцевих податків і зборів.