Взаємозв'язане вивчення господарських процесів - як елемент методики аналізу

У процесі виробництва для виготовлення продукції використовують робочу силу, засоби праці і предмети праці. Участь у процесі виробництва трьох основних моментів призводить до утворення у підприємства відповідних витрат. Ресурси, витрачені в процесі виробництва, у грошовій оцінці називаються витратами виробництва. Загальна сума всіх витрат підприємства становить собівартість продукції. Необхідно відзначити різницю понять "витрати" на виробництво продукції і "собівартість" продукції. У собівартість включається тільки частина витрат, інша їх частина відбивається як витрати незавершеного виробництва. Перелік витрат, що включаються до собівартості продукції, регулюється положенням про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку (затверджено Постановою Уряду РФ від 05.08.92 № 552 (зі змінами та доповненнями). Результатом процесу виробництва (витрат на виробництво) є випуск готової продукції, який в бухгалтерському обліку відображається в натуральному і грошовому вираженні. Отже, відобразити в обліку процес виробництва - значить відобразити його і як процес створення продуктів (готової продукції), і як процес виробничого споживання засобів виробництва і праці.

Основними завданнями бухгалтерського обліку процесу виробництва є:

визначення фактичного обсягу виробництва. Для цього виявляється загальна кількість як всієї виробленої продукції, так і продукції кожного виду:

літочислення фактичної собівартості продукції;

визначення обсягу незавершеного виробництва.

Для обліку процесу виробництва і калькуляції собівартості продукції на промислових підприємствах використовується ряд спеціальних рахунків. Найважливіший з них рахунок 20 "Основне виробництво" - рахунок активний, в дебеті відображаються всі витрати на виготовлення продукції основного виробництва, а за кредитом - фактична виробнича собівартість готової продукції. Таким чином, сальдо цього рахунку буде характеризувати величину витрат підприємства на виробництво цієї продукції, не закінченою обробкою, тобто незавершене виробництво.

Розподіл валових витрат звітного періоду, тобто дебетового обороту рахунка 20 "Основне виробництво", між незавершеним виробництвом і готовою продукцією проводиться таким чином.

За даними інвентаризації або яким-небудь іншим способом, наприклад за нормативами прийнятим на підприємстві, здійснюється оцінка незавершеного виробництва. Потім в бухгалтерії розраховується фактична собівартість продукції за наступною формулою:

Сф = НЗПн +3- НЗПк-0.

Де: Сф - фактична собівартість готової продукції.

НЗПн - залишки незавершеного виробництва на початок звітного періоду.

НЗПк - залишки незавершеного виробництва на кінець звітного періоду,

3 - валові витрати на виробництво за певний звітний період.

О - вартість відходів виробництва

Проте завдання обліку витрат на виробництво полягає не тільки в тому, щоб надати керуючій системі інформацію і забезпечити контроль за сукупністю всіх витрат на виробництво і собівартістю всієї готової продукції, а й у тому, щоб отримати інформацію і забезпечити контроль за формуванням собівартості одиниці кожного виду продукції, що випускається підприємством продукції. Для вирішення цього завдання, по-перше, у розвиток рахунку 20 "Основне виробництво" відкриваються аналітичні рахунки за кожним видом продукції, що випускається, по-друге, відкриваються синтетичні збірно-розподільчі рахунки: 25 "Загальновиробничі витрати" і 26 "Загальногосподарські витрати" для обліку непрямих витрат на виробництво, оскільки ці витрати не можуть бути прямо у момент їх вчинення віднесені до якого-небудь конкретного виду продукції.

Таким чином, процес виробництва являє собою сукупність операцій по виготовленню продукції. У ході виробництва відбувається з'єднання робочої сили із засобами виробництва. Для здійснення процесу виробництва матеріальних благ необхідні працю людини, предмети праці і засоби праці (тобто майно підприємства). У результаті отримують продукт виробництва.

 

2.4 Облік процесу продажу

 

Продаж продукції (робіт, послуг) - завершальний етап кругообігу коштів у господарській діяльності підприємства. Виручка, отримана від продажу продукції, використовується підприємством для відновлення процесів постачання і виробництва, на накопичення, заохочення працівників підприємства та інші цілі.

Процес продажу являє собою комплекс операцій зі збуту виробленої підприємством продукції покупцеві. Факт продажу означає, що вироблена ним продукція за асортиментом, якістю, термінами постачання і ціни відповідає ринковому попиту. Тільки після того, як продукція реалізована, підприємство може отримати відповідь на питання про те, зуміло воно на кошти, виручені від продажу продукції, не тільки покрити витрати на її виробництво і збут, а й отримати дохід у формі прибутку. Або, іншими словами, отримати відповідь на питання про те, який же фінансовий результат його основної виробничої діяльності. Звідси випливає, що на етапі продажу продукції (робіт, послуг) перед бухгалтерським обліком стоїть триєдине завдання: відобразити інформацію про обсяг продажу в цінах реалізації, обчислити фактичну повну собівартість проданої продукції, обчислити прибуток (збиток) від продажу.

Рахунок 90 "Продажі" призначений для узагальнення інформації про доходи та витрати, пов'язані зі звичайними видами діяльності організації, а також для визначення фінансового результату по них. На цьому рахунку відображаються, зокрема, виручка і собівартість по:

готової продукції та напівфабрикатів власного виробництва;

робіт і послуг промислового характеру;

робіт і послуг непромислового характеру;

покупним виробам (набутим для комплектації);

будівельним, монтажним, проектно - вишукувальних, геолого - розвідувальних, науково - дослідним і т.п. робіт;

товарах;

послуг з перевезення вантажів і пасажирів;

транспортно - експедиційним і вантажно-розвантажувальних операцій;

послуг зв'язку;

надання за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) своїх активів за договором оренди (коли це є предметом діяльності організації);

надання за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності (коли це є предметом діяльності організації);

участі в статутних капіталах інших організацій (коли це є предметом діяльності організації) і т.п.

При визнанні в бухгалтерському обліку сума виручки від продажу товарів, продукції, виконання робіт, надання послуг та ін відображається за кредитом рахунку 90 "Продажі" і дебетом рахунку 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками". Одночасно собівартість проданих товарів, продукції, робіт, послуг та ін списується з кредиту рахунків 43 "Готова продукція", 41 "Товари", 44 "Витрати на продаж", 20 "Основне виробництво" та ін в дебет рахунку 90 "Продажі" .

В організаціях, зайнятих виробництвом сільськогосподарської продукції, за кредитом рахунку 90 "Продажі" відображається виручка від продажу продукції (в кореспонденції з рахунком 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками"), а за дебетом - планова собівартість її (протягом року, коли фактична собівартість не виявлено) і різниця між плановою та фактичною собівартістю проданої продукції (в кінці року). Планова собівартість проданої продукції, а також суми різниць списуються в дебет рахунку 90 "Продажі" (або сторнуються) в кореспонденції з тими рахунками, на яких враховувалася ця продукція.

В організаціях, що здійснюють роздрібну торгівлю і ведуть облік товарів за продажними цінами, за кредитом рахунку 90 "Продажі" відображається продажна вартість проданих товарів (у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів і розрахунків), а за дебетом - їх облікова вартість (у кореспонденції з рахунком 41 "Товари") з одночасним сторнуванням сум знижок (накидок), що відносяться до проданих товарів (в кореспонденції з рахунком 42 "Торговельна націнка").

До рахунку 90 "Продажі" можуть бути відкриті субрахунки:

90-1 "Виручка";

90-2 "Собівартість продажів";

90-3 "Податок на додану вартість";

90-4 "Акцизи";

90-9 "Прибуток / збиток від продажу".

На субрахунку 90-1 "Виручка" обліковуються надходження активів, визнаються виручкою.

На субрахунку 90-2 "Собівартість продажів" враховується собівартість продажів, по яких на субрахунку 90-1 "Виручка" визнана виручка.

На субрахунку 90-3 "Податок на додану вартість" обліковуються суми податку на додану вартість, належні до одержання від покупця (замовника).

На субрахунку 90-4 "Акцизи" враховуються суми акцизів, що включені до ціни проданої продукції (товарів).

Організації - платники експортних мит можуть відкривати до рахунку 90 "Продажі" субрахунок 90-5 "Експортні мита" для обліку сум експортних мит.

Субрахунок 90-9 "Прибуток / збиток від продажу" призначений для виявлення фінансового результату (прибуток або збиток) від продажів за звітний місяць.

Записи за субрахунками 90-1 "Виручка", 90-2 "Собівартість продажів", 90-3 "Податок на додану вартість", 90-4 "Акцизи" виробляються накопичувально протягом звітного року. Щомісяця зіставленням сукупного дебетового обороту за субрахунками 90-2 "Собівартість продажів", 90-3 "Податок на додану вартість", 90-4 "Акцизи" і кредитового обороту по субрахунку 90-1 "Виручка" визначається фінансовий результат (прибуток або збиток) від продажів за звітний місяць. Цей фінансовий результат щомісяця (заключними оборотами) списується з субрахунку 90-9 "Прибуток / збиток від продажу" на рахунок 99 "Прибутки і збитки". Таким чином, синтетичний рахунок 90 "Продажі" сальдо на звітну дату не має.

Після закінчення звітного року всі субрахунки, відкриті до рахунку 90 "Продажі" (крім субрахунка 90-9 "Прибуток / збиток від продажу"), закриваються внутрішніми записами на субрахунок 90-9 "Прибуток / збиток від продажу".

Аналітичний облік по рахунку 90 "Продажі" ведеться по кожному виду проданих товарів, продукції, виконуваних робіт, наданих послуг і ін Крім того, аналітичний облік за цим рахунком може вестися за регіонами продажів та інших напрямках, необхідним для управління організацією.

Таким чином, процес продажу продукції (робіт, послуг) дозволяє відшкодувати витрати і виконати зобов'язання підприємства перед бюджетом (з податкових платежів), позабюджетними фондами, установами банку та іншими кредиторами. У процесі продажу також формується кінцевий фінансовий результат виробничо-господарської діяльності.

 

 

3. Взаємозв'язане вивчення господарських процесів - як елемент методики аналізу

 

3.1 Вивчення господарських процесів

 

Застосування діалектичного підходу вимагає вивчення явищ господарських процесів і результатів у взаємозв'язку і взаємозалежності. Вивчення діяльності підприємств і об'єднань господарських одиниць пов'язано з дослідженням факторів обумовили результати.

В економічних дослідженнях під факторами розуміють умови, в яких здійснюються господарські процеси та причини, під впливом яких змінюються самі процеси та їх результати.

Взаємозв'язане вивчення господарських процесів включає в себе:

Виявлення залежності.

Визначення характеру залежності.

Визначення схеми зв'язку результатних показників з чинниками.

При вивченні взаємозв'язку прийнято розрізняти два їх види:

детерміновані (функціональні),

імовірнісні (кореляційні).

Функціональні зв'язку характеризуються строгою відповідністю між причиною і наслідком.

Кожному значенню фактора відповідає одне або декілька цілком визначених значень результату. При функціональному зв'язку можна точно підрахувати, на скільки зміниться величина результату при зміні фактора. Так, залежність між відпрацьованим часом і тарифом заробітної плати повременщика функціональна. Однак найчастіше результати господарських процесів вкладаються під впливом безлічі причин, які діють одночасно і у взаємному зв'язку, причому точно не відомо, якою мірою кожна причина впливає на величину результату, також зв'язки називаються імовірнісними.

При кореляційних зв'язках, між причиною і результатом, немає строгої відповідності, а спостерігаються відомі співвідношення. Наприклад, між виробничим стажем робітників і рівнем їх заробітної плати є відоме відповідність, в більшості випадків, чим більше стаж, тим більше середня заробітна плата. Проте є ще безліч факторів, що визначають рівень заробітної плати. Це і кваліфікація робітників, стан устаткування, на якому він працює, забезпечення робочих інструментом, якості використовуваних матеріалів. Вплив цих чинників може призвести до того, що зі збільшенням стажу, заробітна плата буде різною мірою збільшуватися, а може й знижується.

При ймовірностях або кореляційних взаємозв'язках, як правило, визначають тісноту зв'язку між фактором і узагальненим результатом.

При аналізі функціональної залежності розрізняють такі їх види:

адитивні залежності,

мультиплікативні,

комбіновані.

При адитивної формі зв'язку результат являє собою суму факторів, що визначають його величину.

Наприклад, обсяг реалізованої продукції може розглядатися наступним чином:

PП = ВП + ОН-ОК,

де РП - реалізація продукції,

ВП - випуск продукції,

ОК - залишки нереалізованої продукції на кінець періоду,